Інші податки
Тема: Податковий борг

Про концепцію погашення податкового боргу в Україні

Із січня 2011 р. в Україні запроваджено нові правила оподаткування, у тому числі з питань погашення податкового боргу, пов'язані з набранням чинності Податковим кодексом — єдиним систематизованим, гармонізованим, кодифікованим актом, приведеним у відповідність із законодавством ЄС.

Процедурі погашення податкового боргу платників податків присвячено главу 9 Податкового кодексу, яка вміщує 16 статей, пов'язаних з її окремими заходами.

Спочатку в Україні заходи з погашення платником податків податкової заборгованості було започатковано Указом № 167, який згідно з розділом XV «Перехідні положення» Конституції діяв до набрання чинності законом із зазначеного кола питань. Такий порядок погашення податкової заборгованості існував близько двох років.

Законодавчу процедуру погашення податкового боргу платника податків було регламентовано Законом № 2181, яка набрала чинності у 2001 р. й проіснувала близько 10 років. У цілому загальні засади порядку погашення податкового боргу не зазнали суттєвих змін у зв'язку із трансформацією законодавства, однак з часом механізм застосування окремих заходів такої процедури дещо оновлювався.

Специфікою порядку погашення податкової заборгованості згідно з Указом № 167 було те, що:

  • податковою заборгованістю визнавалася сума не сплачених у встановлені строки податків, зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових платежів до бюджетів і державних цільових фондів, пені, штрафів та інших санкцій, передбачених законодавством і застосованих у встановленому порядку за несвоєчасну сплату податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових платежів до бюджетів і державних цільових фондів, що підлягали стягненню у безспірному порядку;
  • платниками податків визнавалися юридична особа, її філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мали статусу юридичної особи, а також фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності;
  • платникам податків надсилалися лише повідомлення про податкову заставу належного їм майна і майнових прав, а не вимога щодо погашення податкової заборгованості;
  • у податкову заставу бралося все майно і майнові права платника податків, а щодо фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності — майно та майнові права, які використовувалися нею для здійснення підприємницької діяльності;
  • реєстрація податкової застави здійснювалася у Державному реєстрі застав рухомого майна;
  • на шостий робочий день від дня виникнення податкової заборгованості податковий орган приймав рішення про припинення операцій за всіма рахунками (за винятком основного) платника податків, крім операцій із спрямування коштів на основний рахунок, до повного погашення податкової заборгованості, яке надсилалося до установ банків, у яких обслуговується такий платник податків;
  • наслідком недостатності або відсутності залишку власних коштів на рахунках платників податків — клієнтів у банківських установах було здійснення банками обліку не сплаченої у строк заборгованості клієнтів та ведення картотеки (реєстру розрахункових або виконавчих документів, надісланих обслуговуючому банку платником податків або органом стягнення та не оплачених у строк у зв'язку із браком коштів на такому рахунку) за такою заборгованістю;
  • за відсутності коштів на банківських рахунках такого боржника передбачалося вилучення готівки;
  • звернення стягнення на нерухоме майно і майнові права, у тому числі цінні папери, що перебувають у податковій заставі, для погашення податкової заборгованості платника податків здійснювалось у судовому порядку;
  • реалізація майна здійснювалася через організації роздрібної торгівлі, на аукціонах, біржових торгах;
  • взагалі не передбачався інститут зміни строку сплати податку шляхом надання відстрочення або розстрочення його сплати;
  • декларативним було положення щодо списання податкової заборгованості, оскільки механізм такого списання не передбачався. Однак незважаючи на це масштабне списання певним групам платників податків податкової заборгованості з податків, зборів (обов'язкових платежів) та/або сум пені, штрафних та фінансових санкцій до державного та/або місцевих бюджетів, що виникла за певний проміжок часу, почалося ще з 1997 р. на підставі інших законодавчих актів (в окремих випадках — указів Президента), які стосувалися питання списання. Кожен закон мав свій порядок здійснення процедури списання податкової заборгованості або з метою їх практичного запровадження порядки проведення такого списання затверджувалися центральними органами виконавчої влади;
  • не було передбачено процедури адміністративного арешту, відтак передбачався такий забезпечувальний захід, як зупинення операцій платників податків на рахунках в установах банків, інших фінансово-кредитних установах.

Особливостями порядку погашення податкового боргу платників податків згідно із Законом № 2181 було те, що:

  • платниками податків визначалися юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції;
  • податковим боргом (недоїмкою) вважалося податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене в установлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання;
  • із загального порядку в окрему процедуру було виділено погашення податкового боргу платників податків — осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені законодавством з питань банкрутства (Закон № 2343);
  • здійснення стягнення податкового боргу платників податків покладалося виключно на податкові органи, які визначалися органами стягнення, а також на державних виконавців у межах їх компетенції;
  • відповідно крім податкових органів решті контролюючих органів, до яких належали митні органи, органи Пенсійного фонду, органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, у разі несплати платниками податків у встановлені строки узгоджених сум податкових зобов'язань з податків, зборів (обов'язкових платежів), віднесених до їх контрольної компетенції, надавалася можливість надсилати подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків;
  • передбачалося поступове направлення (відкликання) двох письмових вимог податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу: першої податкової вимоги строком дії на 30 календарних днів та другої податкової вимоги з таким самим строком дії, яка надсилалася на 31 день після направлення першої вимоги, у разі непогашення податкового боргу;
  • з 01.10.2001 р. до 24.03.2005 р. право податкової застави поширювалося на всі активи платника податків, що мав податковий борг, а після цієї дати у зв'язку з визнанням Конституційним Судом України такої законодавчої норми неконституційною — на будь-які активи платника податків з урахуванням суми його податкового боргу;
  • до 24.03.2005 р. підставою для виникнення права податкової застави було неподання або несвоєчасне подання платником податків податкової декларації, яку також було визнано неконституційною;
  • реєстрація податкової застави до 01.01.2004 р. здійснювалася у Державному реєстрі застав рухомого майна, а після цієї дати — у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна;
  • для виконання повноважень з погашення податкового боргу платника податків керівником податкового органу призначався зі штату такого податкового органу податковий керуючий;
  • адміністративний арешт активів платника податків застосовувався за рішенням керівника податкового органу, накладався строком до 96 годин з часу підписання такого рішення і виконувався податковим керуючим (з 02.06.2005 р. арешт коштів на рахунку платника податків став здійснюватися виключно на підставі рішення суду);
  • продаж активів платника податків здійснювався на біржі, аукціоні, в організаціях роздрібної торгівлі, а також на позабіржових аукціонах, які організовувалися податковими органами власними зусиллями, у разі коли у територіальній одиниці, де перебували активи платника податків, була відсутня уповноважена біржа;
  • було передбачено специфічну одноразову процедуру списання податкового боргу платників податків, пов'язаного з ліквідацією так званої картотеки (наслідком недостатності або відсутності залишків власних коштів на банківських рахунках платників податків — клієнтів банку було введення у безготівкових розрахунках в Україні банківської картотеки, що передбачала здійснення банківськими установами обліку платіжних вимог із не сплаченою у строк (простроченою) заборгованістю клієнтів. Платіжні вимоги суб'єктів за відсутності на рахунку клієнта банку коштів до настання терміну їх сплати зберігалися в банку в картотеці № 1, а після його настання передавалися в картотеку № 2. У таких випадках платежі з рахунку клієнта здійснювалися в певній черговості. Специфіка податкових вимог податкових органів (включають прострочену заборгованість перед бюджетом) передбачала їх зберігання у картотеці № 2), та, власне, списання безнадійного податкового боргу, у зв'язку з чим усі платники податків отримали єдиний підхід до зазначених процедур списання податкового боргу.

У цілому порядок погашення податкового боргу платників податків за Податковим кодексом є аналогічним попереднім законодавчим актам з цього питання, оскільки по суті така процедура виконується в такому самому порядку, складається з тих самих заходів, а також залишився незмінним механізм їх застосування. Водночас окремі положення актуалізовано та оновлено.

Кількість контролюючих органів порівняно із Законом № 2181 зменшено з чотирьох до двох, серед яких залишилися тільки податкові та митні органи (відтепер не мають такого статусу органи Пенсійного фонду та органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування: з тимчасової втрати працездатності, від нещасних випадків та на випадок безробіття).

З'явився новий термін «грошові зобов'язання», який поєднав у собі всі платежі, що виникають у податкових правовідносинах, тобто податкові зобов'язання, як і раніше, та неподаткові платежі, які до цього часу не могли набувати статусу податкового боргу.

Замість терміна «активи» у Податковому кодексі запроваджено термін «майно», визначений у Цивільному кодексі, що зменшить ймовірність уникнення деяких майнових об'єктів від поширення на них податкової застави та застосування інших заходів стягнення.

Спрощено процедуру направлення податковими органами платникам податків письмових вимог щодо погашення суми податкового боргу. Відтепер існуючий раніше двокроковий механізм направлення першої та другої податкових вимог на 30 днів кожна замінено направленням лише одного документа з вимогою погасити податковий борг протягом 60 днів з дня його виникнення. Також Податковим кодексом запроваджено можливість не направляти податкові вимоги у випадку, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Це повинно суттєво збільшити ефективність від реалізації заходу з направлення податкових вимог, кількість яких зменшиться вдвічі, за рахунок чого відбудеться скорочення бюджетних витрат та заощадиться час.

Найпринциповішою новацією Податкового кодексу в частині погашення податкового боргу та адміністративного арешту майна платника податків (зокрема, шляхом продажу майна та стягнення коштів платника податків, що має податковий борг, стягнення податкового боргу з платника податківфізичної особи, зупинення видаткових операцій на банківських рахунках такого платника та, власне, адміністративного арешту майна та коштів на рахунках платника податків, що не виконує передбачених законами обов'язків) є те, що відтепер такі процедури можуть проводитися за наявності рішення суду (попередньо отриманого або в подальшому порядку).

Отже, процедура погашення податкового боргу та адміністративного арешту майна замість суто адміністративного статусу (прийняття рішення про стягнення податкового боргу та застосування адміністративного арешту майна і виконання таких заходів належало до компетенції податкових органів) отримала адміністративно-судовий, оскільки без рішення суду рішення керівника податкового органу не матиме юридичної сили і, власне, не підлягатиме виконанню, або його виконання має бути припинено.

Поряд із загальною процедурою подання адміністративного позову щодо погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків починаючи з 01.01.2011 р. ст. 1833 Кодексу адміністративного судочинства передбачено можливість прискореного провадження у судових справах щодо погашення податкового боргу за рахунок стягнення коштів такого платника. Зазначене прискорене провадження передбачає направлення подання до адміністративного суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку здійснюється на підставі рішення суду про надання дозволу на таке погашення (раніше достатнім було рішення керівника податкового органу), яке виноситься за результатами розгляду відповідного позову податкового органу в загальному порядку позовного провадження. Виконання рішення суду про погашення податкового боргу платника податків — юридичної особи за рахунок продажу майна покладається на податковий орган в особі податкового керуючого.

Отже, на підставі дозволу суду податкові органи власними зусиллями та за діючою на сьогодні процедурою організують продаж майна боржника, що включено до переліку, визначеного в акті опису в податкову заставу, без складання додаткового акта опису майна для його реалізації.

Процедура стягнення податкового боргу з платника податків — фізичної особи ініціюється податковим органом шляхом звернення до суду за загальними правилами позовного провадження, а виконання відповідного рішення суду покладається на державну виконавчу службу (в особі державного виконавця) і проводиться відповідно до закону про виконавче провадження.

Захід щодо стягнення податкового боргу за рахунок безготівкових коштів на банківських рахунках платника податків — боржника може бути ініційовано податковим органом шляхом внесення до суду подання щодо стягнення коштів за податковим боргом у порядку особливого провадження (прискорена процедура). Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам ДПС, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Адміністративний арешт майна платника податків здійснюється податковими органами на підставі рішення керівника відповідного органу щодо накладення такого арешту. Зазначене рішення підлягає обов'язковій перевірці обґрунтованості його накладення, що проводиться судом шляхом звернення податкового органу з відповідним поданням, яке розглядається у порядку прискореного провадження.

Перевірка обґрунтованості полягає у встановленні судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту та відповідності такого рішення умовам, за яких воно може бути ухвалено, і повинна завершуватися відповідним висновком суду, на підставі якого суд приймає рішення по суті порушеного в поданні питання. У разі якщо суд за результатами розгляду дійде висновків про неможливість застосування адміністративного арешту, він може відмовити у задоволенні подання податкового органу із зазначенням мотивів незадоволення у постанові.

Припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом 96 годин рішення суду про визнання арешту обґрунтованим, за винятком випадків, коли провадження за відповідним поданням податкового органу порушено, але відповідну постанову суду про задоволення вимог щодо визнання адміністративного арешту обґрунтованим не прийнято з об'єктивних причин.

Якщо суд підтвердить обґрунтованість дії такого забезпечувального заходу, як адміністративний арешт майна у зазначений термін, припинити його дію можна лише у випадку повного погашення податкового боргу або виконання вимог податкового керуючого.

Реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися в особливому порядку виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків, що розглядається лише в загальному порядку позовного провадження (виключає можливість розгляду за прискореною процедурою). Тобто рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

Також застосування адміністративного арешту майна доповнено новою обставиною: у разі відмови платника податків від проведення перевірки стану збереження майна боржника та недопущення до складання акта опису майна.

Податковим кодексом запроваджено додаткову відповідальність у вигляді зупинення операцій на рахунках боржника в банках, заборони відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу, що здійснюються за рішенням суду.

Складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі є підставою для поновлення видаткових операцій на рахунках платника податків, але термін дії такого заходу обмежено двома місяцями.

Такий захід застосовується у разі, якщо боржник перешкоджає виконанню наданих податковому керуючому повноважень, зокрема, щодо: опису майна у податкову заставу або для його продажу (недопуск для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу; ненадання або несвоєчасне надання необхідних для проведення такого опису документів; надання недостовірної інформації; ненадання для включення до акта опису необхідного для забезпечення повного погашення податкового боргу майна, у разі його відсутності (недостатності), або якщо таке заставлене майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, а також у разі збільшення суми податкового боргу); допуску посадових осіб податкових органів до проведення перевірок (зокрема, податкових керуючих щодо перевірки стану збереження майна платника податків, що перебуває у податковій заставі та може бути джерелом погашення податкового боргу); а також з метою зобов'язання такого платника податків виконати такі законні вимоги податкового керуючого.

Для зупинення видаткових операцій платника податків на його рахунках у банках, що обслуговують такого платника податків, податкові органи звертаються до суду з відповідним поданням, який розглядає справу у порядку прискореного провадження та приймає відповідне рішення.

Оскільки Кодексом адміністративного судочинства не передбачено можливості одночасного розгляду справи у порядку як позовного, так і особливого провадження, та механізму роз'єднання вимог, які підлягають розгляду в порядку різних видів провадження, то спори щодо правовідносин розглядаються окремо від спорів про зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені Податковим кодексом. Тобто реалізація зазначених приписів Податкового кодексу неможлива шляхом внесення до суду одного подання з декількома одночасними вимогами, що підлягають розгляду в різних видах провадження, зокрема, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання виконати вимогу податкового керуючого (яка підлягає розгляду виключно в порядку позовного провадження), і буде підставою для відмови у прийнятті такого подання в частині неналежних вимог, а в решті вимог вирішує питання про відкриття провадження.

Отже, виконання повноважень податкових органів, якими їх наділяє Податковий кодекс, щодо заявлених вимог підтверджується судом (або в порядку особливого провадження за прискореною процедурою, або позовного провадження), що повинно стати додатковим підтверджуючим механізмом при здійсненні податковими органами дій з погашення податкового боргу та застосування адміністративного арешту майна (зокрема, за рахунок стягнення коштів з рахунків або продажу майна, стягнення суми податкового боргу з платника податків, що є фізичною особою, адміністративного арешту майна та коштів на рахунках платника податків в банках), та натомість зменшить питому вагу звернень платників податків до судів із скаргами на рішення податкових органів з цих питань.

Запроваджено законодавчу процедуру опису майна в податкову заставу, що оформлюється відповідним актом за встановленою формою.

Відтепер законодавчо детальніше й чіткіше визначено деякі питання: застосування права податкової застави, зокрема, в частині опису майна платника податків у податкову заставу в розмірі, що дорівнює сумі податкового боргу такого платника (вартість активів може перевищувати суму податкового боргу лише у випадку опису неподільного майна, більшу за суму боргу вартості); оцінки окремих видів майна платника податків, яка здійснюється за його балансовою вартістю; включення до акта опису ліквідного майна, що надасть можливість податковим органам за рахунок окремих видів майнових цінностей швидко і без значних втрат вартості такого майна перетворювати їх у кошти, необхідні для погашення податкового боргу.

З метою унеможливлення випадків відмови боржника від підпису акта опису майна у податкову заставу передбачено додатковий механізм проведення такого опису, що здійснюється у присутності понятих осіб.

Як і раніше, платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, але лише за згодою податкового органу.

Податковим кодексом запроваджено можливість продажу майна платника податків на трьох майданчиках: на біржових торгах, на цільових аукціонах та через торговельні організації. Втрачено можливість проведення податковими органами позабіржових аукціонів з продажу майна платника податків, які організовувалися у разі, коли на території району або міста, де знаходилося майно платника податків, що підлягало продажу, була відсутня товарна біржа.

Податковим кодексом встановлено додаткову відповідальність державних органів, в управлінні яких перебувають державні та комунальні підприємства або їх майно, за невжиття заходів з погашення податкового боргу. Зокрема, орган ДПС зобов'язано звертатися до суду з позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти такого державного органу.

Додатковим важелем для кредитоспроможних платників є перенесення строків сплати платежів, яке здійснюється шляхом розстрочення та відстрочення (що раніше заборонялося законами про бюджет на відповідний рік) платежів, якими з 01.01.2011 р. є не лише грошові зобов'язання, а й податковий борг. Відповідно до Податкового кодексу до платника податків, що отримав відстрочення (розстрочення) платежів, не застосовується фінансова відповідальність, яка компенсується платою за кредит — процентами.

До переліку безнадійних податкових боргів знову включено податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), й доповнено такий перелік податковим боргом платника податків, реєстрацію якого припинено на підставі рішення суду та державним реєстратором внесено запис про виключення такого суб'єкта з ЄДРПОУ.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що незважаючи на плинність часу та пов'язані з ним нормативні зміни в податковому законодавстві, зокрема з питань погашення податкового боргу, без процедури повернення боргів до бюджету правові відносини у податковій сфері не могли б повноцінно існувати, оскільки за умови наявності конституційного обов'язку зі сплати податків та його невиконання вони були б незавершеними. Тому процедура погашення податкових боргів і надалі залишатиметься актуальною.

Отже, законодавчі зміни у сфері погашення податкового боргу платників податків та застосування адміністративного арешту майна платників податків відбулися в Україні на вимогу часу й повинні стати запорукою створення ефективного державного регулювання, забезпечити стабільність економічної ситуації в країні, прискорити створення правової держави, наблизити українське суспільство до європейського простору, адаптованого до європейського правового поля, а також враховувати задекларовані владою підходи до паритетності у податкових правовідносинах між платниками податків та державою в особі податкових органів, орієнтованої на створення і розвиток сприятливого клімату для ведення бізнесу в Україні та залучення іноземних інвесторів.

Більше того, запроваджений основним податковим законом підхід, який полягає в тому, що борги повинні сплачуватися, має позитивно відобразитися на державних інтересах, пов'язаних із стабільними надходженнями до бюджету належних до погашення сум податкових боргів, та підвищити суспільне значення податкових органів як органів владних повноважень, що, в свою чергу, допоможе уникати надмірної кількості судових прецедентів щодо погашення податкового боргу та адміністративного арешту майна платника податків.

Позитивним результатом на шляху до створення правової держави та формування ефективного державного регулювання податкової сфери стало оновлення на вимогу часу застарілих норм, що пов'язано з ухваленням Податкового кодексу, який замінив близько 20 законодавчих актів та понад 15 нормативно-правових актів, що раніше регулювали відповідні податкові правовідносини.

Загальні засади процедури погашення податкової заборгованості або податкового боргу регламентуються законодавчими актами, які починаючи з 1998 р. і надалі (продовжуючи 2011 р.) оформлювалися різними видами актів — від указу до закону і, нарешті, до кодексу, але мали майже однакову вищу юридичну силу в системі нормативних актів.

Особливості здійснення зазначеної процедури регулюються нормативно-правовими актами нижчої юридичної сили (зокрема, постановами Кабінету Міністрів України й наказами ДПА України та інших центральних органів державної влади), розробленими на виконання відповідних законів, чинний статус яких напряму залежить від вищестоящих актів.

Отже, залежно від ієрархічної підпорядкованості, в якій перебувають всі нормативні акти, зміни на законодавчому рівні викликають обов'язкове подальше їх проекціювання у підзаконні акти із зазначеного кола питань.

Тому нижче наведено таблицю нормативних підстав процедури погашення податкової заборгованості або податкового боргу, структурованих за видами нормативних актів (закони, постанови, накази), за часом (початок і закінчення їх дії) та пов'язаним з цим статусом (чинні або нечинні).

Основні законодавчі та нормативно-правові засади
процедури погашення податкової заборгованості або податкового боргу


з/п

З 04.03.98 р.
по 31.09.2001 р.

З 01.10.2001 р.
по 31.12.2010 р.

З 01.01.2011 р.
і надалі

1

2

3

4

Законодавчі акти України

1

Указ Президента України від 04.03.98 р. № 167/98 «Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки

з бюджетами та державними цільовими фондами»

Закон України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI

Постанови Кабінету Міністрів України

2

-

від 24.10.2001 р. № 1387 «Про затвердження Порядку надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів»

від 27.12.2010 р. № 1237 «Про затвердження Порядку надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування

або зміну суми нарахованого грошового зобов'язання, а також форми зазначеного подання»

3

-

від 26.10.2001 р. № 1412 «Про затвердження форми протоколу про тимчасове затримання активів»

від 29.12.2010 р. № 1239 «Про затвердження форми протоколу про тимчасове затримання майна»

4

від 22.06.98 р. № 941 «Про затвердження Порядку звернення стягнення на рухоме майно, що перебуває у податковій заставі, для погашення податкової заборгованості платника податків (крім фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності) та реалізації такого майна»

від 15.04.2002 р. № 538 «Про затвердження Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі»

від 29.12.2010 р. № 1244 «Деякі питання реалізації ст. 95 Податкового кодексу України»

від 22.06.98 р. № 940 «Про затвердження Порядку вилучення готівки у платника податків, який має податкову заборгованість»

5

-

від 25.07.2002 р. № 1056 «Про затвердження Порядку списання непогашених податкових зобов'язань або податкового боргу після ліквідації платника податків»

від 27.12.2010 р. № 1231 «Про затвердження Порядку списання непогашених грошових зобов'язань або податкового боргу після ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством»

6

-

-

від 27.12.2010 р. № 1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин»

7

-

від 29.11.2001 р. № 1608 «Про затвердження переліку документів, які є підставою для звільнення активів платника податків з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого чи нерухомого майна»

від 11.05.2011 р. № 481 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань припинення податкової застави»

Накази ДПА України

8

-

-

від 24.12.2010 р. № 1038 «Про затвердження Порядку реєстрації податкової поруки органами державної податкової служби», зареєстрований у Мін'юсті України 30.12.2010 р. за № 1433/18728

9

-

від 03.07.2001 р. № 266 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків», зареєстрований у Мін'юсті України 16.07.2001 р. за № 595/5786 (зі змінами та доповненнями, внесеними наказами ДПА України
від 08.10.2001 р. № 401,
від 30.05.2003 р. № 259
та від 24.07.2006 р. № 427)

від 24.12.2010 р. № 1037 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків», зареєстрований у Мін'юсті України 30.12.2010 р. за № 1432/18727

10

-

від 19.09.2003 р. № 439 «Про затвердження Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення», зареєстрований у Мін'юсті України 13.10.2003 р. за № 926/8247 (зі змінами та доповненнями, внесеними наказом ДПА України від 12.08.2009 р. № 434)

від 24.12.2010 р. № 1040 «Про затвердження Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу», зареєстрований у Мін'юсті України 30.12.2010 р. за № 1435/18730

11

-

від 28.08.2001 р. № 338 «Про затвердження Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби», зареєстрований у Мін'юсті України 03.10.2001 р. за № 857/6048

від 24.12.2010 р. № 1043 «Про затвердження Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби», зареєстрований у Мін'юсті України 30.12.2010 р. за № 1438/18733

12

-

від 20.09.2004 р. № 544 «Про затвердження Положення про проведення перевірок стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі», зареєстрований у Мін'юсті України 29.09.2004 р. за № 1236/9835

від 24.12.2010 р. № 1039 «Про затвердження Положення про проведення перевірок стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі», зареєстрований у Мін'юсті України 30.12.2010 р. за № 1434/18729

13

-

від 02.08.2001 р. № 312 «Про затвердження Положення про призначення, звільнення та компетенцію податкового керуючого», зареєстрований у Мін'юсті України 22.08.2001 р. за № 736/5927 (зі змінами та доповненнями, внесеними наказом ДПА України від 06.06.2003 р. № 276)

від 24.12.2010 р. № 1035 «Про затвердження Порядку призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого», зареєстрований у Мін'юсті України 30.12.2010 р. за № 1430/18725

14

від 23.04.98 р. № 191 «Про затвердження Положення про зупинення операцій платників податків на рахунках в установах банків, інших фінансово-кредитних установах», зареєстрований у Мін'юсті України 23.09.98 р. за № 593/3033 (втратив чинність згідно з наказом ДПА України від 23.12.2002 р. № 602)

від 25.09.2001 р. № 386 «Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків», зареєстрований у Мін'юсті України  05.10.2001 р. за № 865/6056 (зі змінами та доповненнями, внесеними наказом ДПА України від 30.09.2005 р. № 424)

від 24.12.2010 р. № 1042 «Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків», зареєстрований у Мін'юсті України 30.12.2010 р. за № 1437/18732

15

-

від 26.06.2002 р. № 294 «Про затвердження Порядку проведення цільових аукціонів з продажу активів платника податків, які перебувають у податковій заставі», зареєстрований у Мін'юсті України 27.06.2002 р. за № 545/6833

від 24.12.2010 р. № 1041 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Державної податкової адміністрації України від 26.06.2002 р. № 294», зареєстрований у Мін'юсті України 30.12.2010 р. за № 1436/18731

16

-

від 24.03.2005 р. № 120 «Про затвердження Положення про умови і порядок проведення конкурсів з визначення уповноважених бірж з продажу активів, що перебувають у податковій заставі», зареєстрований у Мін'юсті України 24.05.2005 р. за № 564/10844 (зі змінами та доповненнями, внесеними наказом ДПА України від 12.05.2008 р. № 298)

від 24.12.2010 р. № 1033 «Про затвердження Положення про умови і порядок проведення конкурсів з визначення уповноважених бірж з продажу майна, що перебуває у податковій заставі», зареєстрований у Мін'юсті України 30.12.2010 р. за № 1428/18723

17

-

від 18.09.2001 р. № 378 «Про затвердження Порядку розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань платників податків», зареєстрований у Мін'юсті України 29.10.2001 р. за № 912/6103

від 24.12.2010 р. № 1036 «Про затвердження Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платника податків», зареєстрований у Мін'юсті України 30.12.2010 р. за № 1431/18726

18

-

від 14.03.2001 р. № 103 «Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків», зареєстрований у Мін'юсті України 10.01.2002 р. за № 16/6304 (зі змінами та доповненнями, внесеними наказами ДПА  України від 20.01.2004 р. № 36  та від 03.11.2004 р. № 629)

від 24.12.2010 р. № 1034 «Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу», зареєстрований у Мін'юсті України 30.12.2010 р. за № 1429/18724

19

-

від 01.03.2001 р. № 81 «Про затвердження Положення про списання та розстрочення податкового боргу платників податків у зв'язку з відміною картотеки», зареєстрований у Мін'юсті України 27.03.2001 р. за № 281/5472

від 12.03.2011 р. № 135 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу ДПА України від 01.03.2001 р. № 81», зареєстрований у Мін'юсті України 29.03.2011 р.  за № 414/19152

20

-

від 27.05.2002 р. № 243 «Про затвердження Порядку проведення позабіржових аукціонів з продажу активів платника податків, які перебувають у податковій заставі», зареєстрований у Мін'юсті України 10.06.2002 р. за № 487/6775

від 12.03.2011 р. № 136 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Державної податкової адміністрації України від 27.05.2002 р. № 243», зареєстрований у Мін'юсті України 30.03.2011 р. за № 418/19156

21

-

-

від 12.03.2011 р. № 137 «Про затвердження деяких форм документів, необхідних для реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1244», зареєстрований у Мін'юсті України 30.03.2011 р. за № 426/19164