Інші податки
Тема: Плата за землю

Плата за землю

У сільському господарстві земля є основним засобом виробництва. Зростання економічної цінності землі позначається на ставленні до неї підприємств несільськогосподарських галузей. Надзвичайно велике значення має земля в містах, і цінність її постійно підвищується. Відомо, що за рахунок плати за землю формується значна частина місцевих бюджетів.

У зв'язку з прийняттям нової редакції Земельного кодексу практично повністю підведено нову правову базу під земельну реформу. Нагального вирішення потребують такі питання, як оцінка земель, ведення державного земельного кадастру, реєстрація нерухомого майна, в тому числі земельних ділянок, розвиток ринку землі, розмежування земель державної та комунальної власності, вдосконалення системи земельних платежів, моніторинг земель, їх охорона, збереження та відновлення родючості земель, здійснення управління земельними ресурсами із застосуванням економічних методів. Водночас створюються системні правові засади ринку землі, значно розширюються можливості її купівлі-продажу та оренди.

Земельні ресурси як неоціненне багатство держави слід використовувати раціонально та за цільовим призначенням. Для забезпечення фінансування заходів з раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів, ведення державного земельного кадастру, дані якого є підставою для нарахування земельного податку, достовірність яких впливає на повноту наповнення бюджетів, та інших заходів, спрямованих на проведення земельної реформи, а також враховуючи зупинення нині дії розділу ХІІІ «Плата за землю» Податкового кодексу щодо спрямування коштів від плати за землю виключно з метою фінансування зазначених заходів, має бути сформовано чітку систему підтримки державних програм стосовно їх проведення із зазначенням джерел фінансування.

Питання землекористування та оподаткування землі протягом останніх років стають дедалі актуальнішими. Юридичні та фізичні особи зацікавлені у тому, щоб придбати землю у власність або отримати її в користування.

Правильність оподаткування землі залежить від багатьох чинників і в першу чергу від того, на яких умовах надаються земельні ділянки (у постійне користування, власність, оренду), з якою метою (цільове призначення), залежно від чого визначаються їх категорії, а також від наявності грошової оцінки землі. Розмір земельного податку залежить як від грошової оцінки земельної ділянки, так і від ставки цього податку, встановлених розділом ХІІІ «Плата за землю» Податкового кодексу, та від площі наданої земельної ділянки. Розмір орендної плати за землю встановлюється в договорі оренди землі.

Зважаючи на те, що справляння плати за землю тісно пов'язано з наявністю документів на землю, обліком земельних ділянок, повнота надходження цієї плати залежить насамперед від співпраці податкових органів з органами місцевого самоврядування та виконавчої влади, із землевпорядними органами, нотаріальними конторами, регіональними відділеннями Фонду держмайна України та Бюро технічної інвентаризації.

Плата за землю фізичними особами

Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні властивості землі.

Земельні відносини — це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини регулюються Конституцією, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного й тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються Земельним кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать Земельному кодексу.

Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад і держави, раціонального використання та охорони земель.

Земельне законодавство грунтується на таких принципах:

  • поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу та основного засобу виробництва;
  • забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад і держави;
  • невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом;
  • забезпечення раціонального використання та охорони земель;
  • забезпечення гарантій прав на землю;
  • пріоритету вимог екологічної безпеки.

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, що мають особливий правовий режим:

  • землі сільськогосподарського призначення;
  • землі житлової та громадської забудови;
  • землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
  • землі оздоровчого призначення;
  • землі рекреаційного призначення;
  • землі історико-культурного призначення;
  • землі лісогосподарського призначення;
  • землі водного фонду;
  • землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Земельні ділянки кожної категорії земель, не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам, можуть перебувати у запасі.

З плати за землю на населені пункти припадає порівняно невелика частка території держави (11,8%), але за грошовою оцінкою — більше половини загальної вартості землі. На цих землях проживає основна частина населення, розміщено переважну більшість виробничих і соціальних об'єктів, вони найкраще облаштовані з точки зору інфраструктури, а тому їх ринковий потенціал дуже високий, що визначає пріоритетність і першочерговість включення таких земель до економічного обороту.

Україна за межами своєї території може мати на праві державної власності земельні ділянки, правовий режим яких визначається законодавством відповідної країни.

У зв'язку із проведенням в державі реформування аграрного сектора економіки, а також у результаті зміни форм власності на землю здійснюється значний перерозподіл земель між власниками та землекористувачами.

З огляду на це, а також з прийняттям нової редакції Земельного кодексу та Закону про оренду землі суттєво розширюються права на оренду землі та можливості операцій із землею за цивільно-правовими угодами. А тому вирішення проблем справляння плати за землю є на сьогодні актуальним.

Повнота наповнення місцевих бюджетів коштами від плати за землю значною мірою залежить від успішності реформування земельних відносин і в першу чергу від реєстрації прав на землю та нерухоме майно, запровадження інституту приватної власності на землю, повсюдного проведення оцінки земель, розвитку ринку землі.

Плата за землю в повному обсязі зараховується до місцевих бюджетів за місцем розташування земельних ділянок і є вагомим джерелом наповнення місцевих бюджетів.

Відповідно до ст. 9 Податкового кодексу плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів визначає розділ ХІІІ «Плата за землю» Податкового кодексу, згідно з яким плата за землю справляється у двох формах — земельного податку та орендної плати за землю.

Контроль за правильністю обчислення і справляння плати за землю здійснюється органами ДПС.

При справлянні плати за землю, здавалося б, не має існувати можливостей для ухилення від оподаткування, оскільки земельну ділянку не можна сховати і як об'єкт оподаткування вона порівняно легко прозоро та чітко обліковується.

Повний та достовірний облік землі, дані державного земельного кадастру, що ведуть землевпорядні органи, підпорядковані Держкомзему України, є основними чинниками і підставою для правильного визначення суми земельного податку.

Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів і обчислюється виходячи з площі земельної ділянки, переданої у власність або наданої в користування, ставки земельного податку, розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також індексації ставок цього податку та грошової оцінки.

Окремого контролю вимагає орендна плата за землю, яка є однією із форм плати за землю, оскільки права на оренду щороку розширюються. Підставою для нарахування орендної плати за землю є договір оренди земельної ділянки, який укладається сторонамиорендодавцем та орендарем. Однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Завдання органів ДПС полягає в тому, щоб уся земля, яка використовується, оподатковувалася, до того ж оподатковувалася правильно, що забезпечить повне і своєчасне надходження плати за землю до місцевих бюджетів.

Оволодіння усіма тонкощами справляння плати за землю зніме численні запитання, що виникають у платників, дасть змогу правильно застосовувати чинне законодавство, і, як наслідок, уникнути застосування фінансових санкцій до платників, забезпечить своєчасне та повне надходження до бюджету коштів від плати за землю.

Процедура сплати земельного податку

Використання землі в Україні є платним (ст. 206 Земельного кодексу). Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному розділом ХІІІ «Плата за землю» Податкового кодексу.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів — учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди.

Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Платники податку

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), а також землекористувачі.

Об'єкт оподаткування

Об'єктом плати за землю є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Плата за землі сільськогосподарських угідь (незалежно від місцезнаходження)

Ставки податку за 1 га сільськогосподарських угідь установлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах:

  • для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,1;
  • для багаторічних насаджень — 0,03.

За сільськогосподарські угіддя, надані в установленому порядку, які використовуються за цільовим призначенням, у тому числі військовими сільськогосподарськими підприємствами, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, податок справляється за ставками, визначеними п. 272.1 ст. 272 Податкового кодексу.

Оподаткування земельних ділянок на землях лісогосподарського призначення (незалежно від місцезнаходження)

Податок за лісові землі справляється як складова плати за спеціальне використання лісових ресурсів, що визначається податковим законодавством.

Ставки податку за 1 га нелісових земель, які надано у встановленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства, встановлюються:

  • за сільськогосподарські угіддя — відповідно до ст. 272 Податкового кодексу;
  • за ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами, — відповідно до статей 276 і 280 Податкового кодексу.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження)

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1% їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 Податкового кодексу.

Ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено

Ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюються у таких розмірах (таблиця):

Групи населених пунктів з населенням, тис. осіб

Ставки податку,
грн. за 1 м2

Коефіцієнт, що застосовується у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного значення

1

2

3

До 3

0,24

 

Від 3 до 10

0,48

 

Від 10 до 20

0,77

 

Від 20 до 50

1,2

1,2

Від 50 до 100

1,44

1,4

Від 100 до 250

1,68

1,6

Від 250 до 500

1,92

2,0

Від 500 до 1000

2,4

2,5

Від 1000 і більше

3,36

3,0

 

У населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних, до ставок податку застосовуються такі коефіцієнти:

  • на Південному узбережжі АР Крим — 3;
  • на Південно-Східному узбережжі АР Крим — 2,5;
  • на Західному узбережжі АР Крим — 2,2;
  • на Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей — 2;
  • у гірських і передгірських районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей — 2,3, крім населених пунктів, відповідно до законодавства віднесених до категорії гірських;
  • на узбережжі Азовського моря та в інших курортних місцевостях — 1,5.

Ставки податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь і земель лісогосподарського призначення) диференціюють і затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи зі ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не більше трикратного розміру цих ставок податку, з урахуванням вищезазначених коефіцієнтів.

Особливості встановлення ставок земельного податку

Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3% суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей 274 та 275 Податкового кодексу.

Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у п'ятикратному розмірі податку, обчисленого відповідно до статей 274 та 275 Податкового кодексу.

Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до статей 274 та 275 Податкового кодексу із застосуванням таких коефіцієнтів:

  • міжнародного значення — 7,5;
  • загальнодержавного значення — 3,75;
  • місцевого значення — 1,5.

Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), надані для залізниць у межах смуг відведення, для гірничодобувних підприємств для видобування корисних копалин і розробки родовищ корисних копалин, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25% податку, обчисленого відповідно до статей 274 та 275 Податкового кодексу.

У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами іншим суб'єктам, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється відповідно до ст. 274 Податкового кодексу від нормативної грошової оцінки, визначеної з урахуванням застосування відповідного коефіцієнта функціонального використання цих площ, залежно від виду економічної діяльності орендаря, та ст. 275 цього Кодексу.

Податок за земельні ділянки (в межах і за межами населених пунктів), надані для розміщення об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, справляється у розмірі 25% податку, обчисленого відповідно до статей 274, 275, 278 — 280 Податкового кодексу.

Ставки податку за земельні ділянки несільськогосподарських угідь, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено

Ставка податку за 1 га несільськогосподарських угідь, зайнятих господарськими будівлями (спорудами), встановлюється у розмірі 5% нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АР Крим або по області.

Ставка податку за земельні ділянки, надані садівницьким товариствам, у тому числі зайняті садовими та/або дачними будинками фізичних осіб, установлюється в розмірі 5% нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АР Крим або по області.

Ставки податку за земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, розташовані за межами населених пунктів

Ставка податку за земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту (крім земель залізничного транспорту в межах смуг відведення), зв'язку, енергетики, а також підприємствам і організаціям, які здійснюють експлуатацію ліній електропередач (крім сільськогосподарських угідь і земель лісогосподарського призначення), встановлюється у розмірі 5% нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АР Крим або по області.

Ставка податку за земельні ділянки, надані для залізничного транспорту в межах смуг відведення військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, які не утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів, підрозділам Збройних Сил України, які здійснюють господарську діяльність, установлюється в розмірі 0,02% нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АР Крим або по області.

Ставка податку за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, зайняті землями тимчасової консервації (деградовані землі), встановлюється у розмірі 0,03% нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АР Крим або по області.

Ставка податку за земельні ділянки, передані у власність або надані в користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено

Ставка податку за земельні ділянки, передані у власність або надані в користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення (крім сільськогосподарських угідь і лісових земель), нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюється у розмірі 5% нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АР Крим або по області.

Ставки податку за земельні ділянки на землях водного фонду та лісогосподарського призначення, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено

Ставка податку за земельні ділянки на землях водного фонду встановлюється у розмірі 0,3% нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АР Крим або по області.

Ставка податку за земельні ділянки на землях водного фонду, а також за земельні ділянки лісогосподарського призначення, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями та спорудами, встановлюється у розмірі 5% нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АР Крим або по області.

Пільги щодо сплати податку для фізичних осіб

Від сплати податку звільняються:

  • інваліди I та II груп;
  • фізичні особи, які виховують трьох дітей і більше віком до 18 років;
  • пенсіонери (за віком);
  • ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону № 3551;
  • фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:

  • для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більш як 2 га;
  • для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок): у селах — не більш як 0,25 га, в селищах — не більш як 0,15 га, в містах — не більш як 0,10 га;
  • для індивідуального дачного будівництва — не більш як 0,10 га;
  • для будівництва індивідуальних гаражів — не більш як 0,01 га;
  • для ведення садівництва — не більш як 0,12 га.

Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб

Від сплати податку звільняються:

  • заповідники, у тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), парки державної та комунальної власності, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва;
  • дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ;
  • органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, спеціалізовані санаторії України для реабілітації, лікування та оздоровлення хворих, військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикордонна служба України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
  • дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України незалежно від їх підпорядкованості, у тому числі дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, які перебувають на балансі підприємств, установ та організацій;
  • релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано в установленому законом порядку, за земельні ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності, а також благодійні організації, створені відповідно до закону, діяльність яких не передбачає одержання прибутків;
  • санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів;
  • громадські організації інвалідів України, підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів і спілками громадських організацій інвалідів і є їх повною власністю, де протягом попереднього календарного місяця кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25% суми загальних витрат на оплату праці.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який надається Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону № 875.

У разі порушення вимог цієї норми зазначені громадські організації інвалідів, їх підприємства та організації зобов'язані сплатити суми податку за відповідний період, проіндексовані з урахуванням інфляції, а також штрафні санкції згідно із законодавством:

  • дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади — незалежно від форм власності та джерел фінансування, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
  • підприємства, установи, організації, громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості, у тому числі аероклуби та авіаційно-спортивні клуби Товариства сприяння обороні України, — за земельні ділянки, на яких розміщено спортивні споруди, що використовуються для проведення всеукраїнських, міжнародних змагань та навчально-тренувального процесу збірних команд України з видів спорту та підготовки спортивного резерву, бази олімпійської та параолімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;
  • на період дії фіксованого сільськогосподарського податку — власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі за умови передачі земельних ділянок і земельних часток (паїв) в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку;
  • новостворені фермерські господарства — протягом трьох років, а в трудонедостатніх населених пунктах — протягом п'яти років з часу передачі їм земельної ділянки у власність.

Земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню

Не сплачується податок за:

  • сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зон відчуження, безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;
  • землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;
  • земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур;
  • землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування — землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, штучними спорудами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками, шумовими екранами, очисними спорудами та розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщено споруди, які забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:
  • паралельні об'їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди, захисні насадження, шумові екрани, очисні споруди;
  • майданчики для стоянки транспорту та відпочинку, склади, гаражі, резервуари для зберігання паливно-мастильних матеріалів, комплекси для зважування великогабаритного транспорту, виробничі бази, штучні та інші споруди, що перебувають у державній власності, власності державних підприємств або власності господарських товариств, у статутному капіталі яких 100% акцій (часток, паїв) належить державі;
  • земельні ділянки сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень;
  • земельні ділянки кладовищ, крематоріїв і колумбаріїв.

Особливості застосування пільгового оподаткування

Верховна Рада АР Крим, обласні, міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку лише за рахунок коштів, що зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки дані стосовно наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам.

Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до першого числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.

Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право.

Якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) у користування (оренду) іншим бюджетним установам.

Податковий період

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того самого року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим за 12 місяців).

Порядок обчислення плати за землю

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки надають інформацію, необхідну для обчислення та справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають до відповідного органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 Податкового кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами ДПС, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 Податкового кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власникомпочинаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган ДПС надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожній з таких осіб:

  • у рівних частинах — якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одної з таких осіб — власників, визначеної за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
  • пропорційно належній частці кожної особи — якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;
  • пропорційно належній частці кожної особи — якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності та поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно частині площі будівлі, що перебуває в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Юридична особа зменшує податкові зобов'язання із земельного податку на суму пільг, які надаються фізичним особам відповідно до п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу за земельні ділянки, що знаходяться в їх власності або постійному користуванні та входять до складу земельних ділянок такої юридичної особи.

Такий порядок поширюється на визначення податкових зобов'язань із земельного податку юридичною особою за земельні ділянки, відведені в порядку, встановленому Законом № 875 для безоплатного паркування (зберігання) легкових автомобілів, якими керують інваліди з ураженням опорно-рухового апарату, члени їх сімей, яким відповідно до порядку забезпечення інвалідів автомобілями передано право керування автомобілем, та законні представники недієздатних інвалідів або дітей-інвалідів, які перевозять інвалідів (дітей-інвалідів) з ураженням опорно-рухового апарату.

Строк сплати плати за землю

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Облік фізичних осібплатників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється у порядку, передбаченому ст. 46 Податкового кодексу.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до держбюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Орендна плата за землю

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган ДПС про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

  • для земель сільськогосподарського призначення — за розмір земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ Податкового кодексу;
  • для інших категорій земель — за трикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Розмір орендної плати не може перевищувати:

  • для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електроенергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), — 3% нормативної грошової оцінки;
  • для інших земельних ділянок, наданих в оренду, — 12% нормативної грошової оцінки;
  • може бути більшим за граничний розмір орендної плати (у разі визначення орендаря на конкурентних засадах).

Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовуються так само, як і до земельного податку.

Індексація нормативної грошової оцінки земель

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює управління у сфері оцінки земель і земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою

Кi = [І — 10] : 100,

де І — індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 110%, такий індекс застосовується із значенням 110.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно (залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель).

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, Рада Міністрів АР Крим, обласні, Київська та Севастопольська міськдержадміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу ДПС і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Порядок зарахування до бюджетів плати за землю

Плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом для плати за землю.

Процедура сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності як одна із форм плати за землю входить до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Оренда земліце засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою земельних ділянок, на яких розташовано цілісні майнові комплекси підприємств, установ та організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить АР Крим, та їх структурних підрозділів, регулюються Законом про оренду землі з урахуванням особливостей, передбачених Законом № 2269.

Об'єкти оренди землі

Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендодавці землі

Згідно з нормами Земельного кодексу:

  • орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи;
  • орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом;
  • орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада АР Крим у межах повноважень, визначених законом;
  • орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська та Севастопольська міськдержадміністрації, Рада Міністрів АР Крим і Кабінет Міністрів України у межах повноважень, визначених законом.

Однак відповідно до Прикінцевих положень Закону про оренду землі до розмежування відповідно до закону земель державної та комунальної власності орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів — відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених Земельним кодексом.

Орендарі землі

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння та користування земельною ділянкою.

Орендарями земельних ділянок можуть бути:

  • районні, обласні, Київська та Севастопольська міськдержадміністрації, Рада Міністрів АР Крим і Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом;
  • сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, Верховна Рада АР Крим у межах повноважень, визначених законом;
  • громадяни та юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави.

Право оренди землі

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом, Цивільним кодексом, Господарським кодексом, Законом про оренду землі та іншими законами України і договором оренди землі.

У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону.

У разі дострокового припинення договору оренди землі за ініціативою орендодавця земельної ділянки (крім дострокового припинення договору оренди у зв'язку з невиконанням орендарем своїх обов'язків), право оренди якої набуто за результатами аукціону, орендодавець відшкодовує орендарю витрати на його набуття у строки, визначені умовами договору та законом, і збитки, які понесе орендар унаслідок дострокового припинення договору оренди, якщо інше не передбачено договором оренди.

Земельну ділянку, обтяжену заставою, можна передати в оренду в разі згоди заставодержателя.

Перехід права на оренду земельної ділянки

Право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи — орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців — до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу та Закону про оренду землі.

У разі засудження фізичної особи — орендаря до позбавлення волі або обмеження її дієздатності за рішенням суду право на оренду земельної ділянки переходить до одного з членів її сім'ї, який виявив бажання і може відповідно до закону стати орендарем, а в разі його відмови або відсутності таких — до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем, за їх згодою, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу та Закону про оренду землі.

До особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташовуються такі житловий будинок, будівля або споруда.

Суборенда земельних ділянок

Орендовану земельну ділянку або її частину орендар може передавати у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди, або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендовану земельну ділянку або її частину можна передавати в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки мають обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки та не суперечити йому.

Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

У разі припинення договору оренди дія договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально.

Передача в суборенду земельних ділянок, на яких розташовуються цілісні майнові комплекси підприємств, установ та організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить АР Крим, та їх структурних підрозділів, забороняється.

Орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Заборона відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки державної та комунальної власності

Право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Переважне право орендаря на отримання орендованої земельної ділянки у власність

Орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається, а в разі продажу на аукціоніякщо його пропозиція є рівною з пропозицією, яка є найбільшою із запропонованих учасниками аукціону.

Орендодавець зобов'язаний повідомити в письмовій формі орендаря про намір продати земельну ділянку третій особі із зазначенням її ціни та інших умов, на яких вона продається.

У разі відмови орендаря від свого переважного права на придбання орендованої земельної ділянки до нового власника такої земельної ділянки переходять права та обов'язки орендодавця за договором оренди цієї земельної ділянки.

Не допускається продаж орендованих земельних ділянок державної або комунальної власності без згоди на це орендаря.

Орендар може придбати земельну ділянку, що перебуває в оренді, за умови згоди орендодавця на продаж цієї земельної ділянки.

Права третіх осіб на орендовану земельну ділянку

Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю земельну ділянку.

Ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди

Ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі.

Страхування об'єкта оренди

Об'єкт, який передається в оренду, можна застрахувати на період дії договору оренди землі за згодою сторін у порядку, встановленому законодавством України.

У разі невиконання свого обов'язку стороною, яка повинна згідно з договором оренди землі застрахувати об'єкт оренди, друга сторона може застрахувати його та затребувати від іншої сторони відшкодування витрат на страхування.

Договір оренди землі. Поняття договору оренди землі

Договір оренди землі — це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Форма договору оренди землі

Договір оренди землі укладають у письмовій формі та за бажанням однієї зі сторін його можна посвідчувати нотаріально.

Типову форму договору оренди землі затверджено постановою № 220.

Умови договору оренди землі

Істотними умовами договору оренди землі є:

  • об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);
  • строк дії договору оренди;
  • орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;
  • умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;
  • умови збереження стану об'єкта оренди;
  • умови та строки передачі земельної ділянки орендарю;
  • умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;
  • існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;
  • визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;
  • відповідальність сторін;
  • умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст. 15 Закону про оренду землі, а також порушення вимог статей 4 — 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема: якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони та поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є:

  • план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;
  • кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;
  • акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
  • акт приймання-передачі об'єкта оренди;
  • проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, які перебувають у власності одного орендодавця (щодо земель державної та комунальної власності, то можна надавати в оренду земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Порядок укладення договору оренди землі

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом має право набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядуванняорендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом, чи за результатами аукціону.

Укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

Передача об'єкта оренди

Передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, визначених у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Чинність договору оренди землі

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Строк дії договору оренди землі

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Після завершення будівництва та прийняття об'єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об'єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі.

При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.

При передачі в оренду сільськогосподарських угідь, розташованих в межах гірничого відводу, наданого для розробки родовища нафти або газу, строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням строків початку будівництва свердловин і виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, на орендованій ділянці або на її частині.

Державна реєстрація договору оренди землі

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Орендна плата за землю

Орендна плата за землю — це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати до органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган ДПС про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

  • для земель сільськогосподарського призначення — за розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом;
  • для інших категорій земель — за трикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Розмір орендної плати не може перевищувати:

  • 3% нормативної грошової оцінки — для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі);
  • 12% нормативної грошової оцінки — для інших земельних ділянок, наданих в оренду;
  • граничного розміру орендної плати (у разі визначення орендаря на конкурентних засадах).

Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовуються так само, як і до земельного податку.

У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Плата за суборенду земельних ділянок державної та комунальної власності не може перевищувати орендної плати.

Форма орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності

Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах.

Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі.

Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі.

Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Зміна орендної плати

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.

Права й обов'язки орендодавців та орендарів, захист їх прав

Права та обов'язки орендодавця

Орендодавець має право вимагати від орендаря:

  • використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;
  • дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, а також державних стандартів, норм і правил;
  • дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель і територій, які особливо охороняються;
  • своєчасного внесення орендної плати.

Орендодавець зобов'язаний:

  • передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди;
  • при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки;
  • не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою;
  • відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов'язані з поліпшенням стану об'єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця;
  • попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об'єкта оренди.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу ДПС за місцезнаходженнямземельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган ДПС про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Права та обов'язки орендаря

Орендар земельної ділянки має право:

  • самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі;
  • за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі, споруди та закладати багаторічні насадження;
  • отримувати продукцію та доходи;
  • здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Орендар земельної ділянки зобов'язаний:

  • приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;
  • виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;
  • дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
  • у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності подати копію договору відповідному органу ДПС.

Витрати орендаря, пов'язані з використанням нерухомого майна

У разі якщо договором оренди земельної ділянки передбачено використання нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, пов'язані з цим витрати покладаються на орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди.

Захист прав орендаря та орендодавця на орендовану земельну ділянку

Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку і захист права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Розмір відшкодування орендодавцем збитків, завданих орендарю, має бути зменшений, якщо орендар навмисно або через необережність спричинив збільшення розмірів збитків унаслідок невиконання чи неналежного виконання умов договору орендодавцем або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Відшкодування збитків, завданих орендарю

Орендар має право на відшкодування збитків, яких він зазнав унаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі.

Збитками вважаються:

  • фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права;
  • доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

Розмір фактичних витрат орендаря визначається на підставі документально підтверджених даних.

У разі дій орендаря, не передбачених договором оренди, що призвели до зміни стану земельної ділянки, витрати на їх здійснення орендодавцем не відшкодо-вуються.

При здійсненні орендарем за письмовою згодою орендодавця поліпшення орендованої земельної ділянки за власний рахунок орендодавець зобов'язаний компенсувати витрати на її поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.

Здійснені орендарем без згоди орендодавця витрати на поліпшення орендованої земельної ділянки, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цій ділянці, не підлягають відшкодуванню.

Орендар має право залишити за собою здійснені ним за власний рахунок вигоди від поліпшення орендованої земельної ділянки, якщо ці поліпшення можна відокремити без заподіяння шкоди земельній ділянці.

Відшкодування збитків унаслідок зміни стану орендованої земельної ділянки

У разі погіршення орендарем корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов'язаних зі зміною її стану, орендодавець має право на відшкодування збитків.

Збитки, завдані третім особам у зв'язку з використанням орендарем земельної ділянки, відшкодовуються орендарем на загальних підставах.

Розміри збитків визначаються сторонами договору оренди. У разі недосягнення сторонами згоди про розмір відшкодування збитків спір вирішується в судовому порядку.

Зміна умов договору оренди землі

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Припинення договору оренди землі

Договір оренди землі припиняється в разі:

  • закінчення строку, на який його було укладено;
  • викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;
  • поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;
  • смерті фізичної особи — орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у ст. 7 Закону про оренду землі, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;
  • ліквідації юридичної особи — орендаря;
  • відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;
  • набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташованих на орендованій іншою особою земельній ділянці;
  • припинення дії договору, укладеного в межах державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у межах такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі можна розірвати за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди можна достроково розірвати за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Припинення договору оренди землі шляхом його розірвання

На вимогу однієї зі сторін договір оренди землі можна достроково розірвати за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 та 25 Закону про оренду землі та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, що суттєво перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом та іншими законами України.

У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення — за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї самої земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов'язань.

У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи — орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Поновлення договору оренди землі

Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до закінчення строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і (за відсутності заперечень), приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди та за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які було передбачено договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється з такими особами:

  • власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);
  • уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткову угоду до договору оренди землі про його поновлення має бути укладено сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Розгляд спорів, пов'язаних з орендою землі

Спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Відповідальність сторін за невиконання зобов'язань за договором оренди землі

У разі невиконання зобов'язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Орендодавець несе відповідальність за недоліки переданої в оренду земельної ділянки, що не були передбачені договором оренди і перешкоджають використанню земельної ділянки за договором. У разі виявлення таких недоліків орендар має право вимагати:

  • зменшення орендної плати або відшкодування витрат на усунення недоліків;
  • відрахування з орендної плати певної суми своїх витрат на усунення таких недоліків з попереднім повідомленням про це орендодавця;
  • дострокового розірвання договору.

Орендодавець не несе відповідальності за наслідки, пов'язані з недоліками переданої в оренду земельної ділянки, якщо такі недоліки обумовлені договором оренди.

Міжнародні договори

У разі якщо міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у Законі про оренду землі, то застосовуються правила міжнародного договору.

«Гарячі лінії»

Дата: 31 травня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42