Юридична практика
Тема: ПДВ

Вирішення спорів, пов’язаних з бюджетним відшкодуванням ПДВ

Суть справи. За результатами проведення перевірки щодо достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ, заявленої на розрахунковий рахунок платника податку ВАТ «М», органом ДПС складено акт і винесено податкове повідомлення-рішення, згідно з яким зменшено заявлену суму до бюджетного відшкодування.

Не погоджуючись із позицією контролюючого органу, ВАТ «М» стверджує, що при здійсненні господарської діяльності ним не було порушено норм законодавства України, правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ та заявлено суму до бюджетного відшкодування.

Рішення суду. ВАСУ, підтримуючи позицію державного податкового органу, зазначає таке. Керуючись нормами чинного законодавства України, державним податковим органом проведено перевірку ВАТ «М» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ, заявленої на розрахунковий рахунок.

За результатами перевірки складено акт та винесено податкове повідомлення-рішення, яким суб'єкту господарювання зменшено заявлену суму ПДВ до бюджетного відшкодування.

Не погоджуючись із зазначеним, ВАТ «М» звернулося до суду з позовом про визнання дій державного податкового органу неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій позов задоволено повністю.

Вважаючи, що при винесенні рішень судом першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм матеріального та процесуального права і, як наслідок, винесено рішення, що не повною мірою грунтуються на законі, державний податковий орган звернувся із касаційною скаргою до ВАСУ, у якій просить їх скасувати.

За результатами перегляду скарги ВАСУ дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Причиною виникнення спору стало питання щодо обгрунтованості заявленої ВАТ «М» суми бюджетного відшкодування за перевірений період.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону про ПДВ бюджетне відшкодування — це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

За змістом підпунктів 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8.1 Закону про ПДВ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як випливає з норм пп. 7.4.5 п. 7.4 вищезазначеної статті Закону, не включаються до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наявність у платника податку — ВАТ «М» виданих йому продавцем товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту.

Крім того, одним з основних мотивів задоволення цього позову судами зазначено принцип персональної відповідальності платника податків, з урахуванням якого порушення порядку обчислення та сплати податку контрагентом платника не спричиняє щодо останнього жодних негативних наслідків.

Однак слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально здійснені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. І хоча за загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення сум податкового кредиту, за умови відсутності господарської операції визначення податкового кредиту було б безпідставним і ПДВ не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів оплати продавцю вартості товару з ПДВ, перевезення цього товару, його зберігання, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, приймання товару за кількістю та якістю тощо.

Крім того, судами не було надано будь-якої правової оцінки факту наявності ознак фіктивного підприємництва у діяльності ВАТ «М», його відмові повідомити податковий орган про постачальників спірного товару.

Відповідно до частин другої і третьої ст. 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обгрунтованим — ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з п. 4 ст. 7 КАС одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів, у тому числі з власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій цей принцип дотримано не було, обставини справи встановлено неповно, що і спричинило прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам ст. 159 цього Кодексу щодо законності та обгрунтованості судового рішення.

Враховуючи зазначене, ВАСУ за результатами перегляду скарги державного податкового органу повністю її задовольнив та скасував рішення судів попередніх інстанцій.


Владислав РОЗМОШ,
заступник директора Юридичного департаменту ДПА
України
начальник відділу представництва інтересів органів
ДПС у судах касаційної інстанції та узагальнення судової практики

«Гарячі лінії»

Дата: 31 травня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42