Інші податки
Тема: ЗЕД. Валютне регулювання

Заставні операції в банківських установах

Застава — це спосіб забезпечення зобов'язань. Найпоширенішою є ситуація, коли юридична або фізична особа отримує від банківської установи кредитні кошти, забезпечивши ризики заставою. У цій статті розглянемо особливості здійснення банківськими установами заставних операцій.

Окремими видами застав є іпотека та заклад.

Іпотека — це вид забезпечення зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Заклад — це застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом у володіння третій особі.

Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків затверджено постановою Нацбанку України № 279 (далі — Порядок № 279).

Відповідно до пп. 7.4 п. 7 цього Порядку банк здійснює перевірку наявності та стану предметів застави з періодичністю, установленою внутрішніми положеннями банку, але не рідше:

  • одного разу на рік — якщо предметом застави є нерухоме майно та цілісний майновий комплекс;
  • одного разу на квартал — якщо предметом застави є сировина, матеріали, готова продукція, товари;
  • одного разу на місяць — якщо предметом застави є майнові права на одержання коштів (виручки) за укладеними договорами про продаж товарів/проведення робіт/надання послуг;
  • одного разу на півроку — якщо предметом застави є інше майно/майнові права.

Крім того, банк здійснює перевірку наявності та стану предметів застави в разі кожної пролонгації кредитного договору.

Банк переглядає вартість предметів застави, стан збереження заставленого майна, але не рідше одного разу на рік для нерухомості та виробничого обладнання та одного разу на півроку для інших предметів застави, враховуючи зміни кон'юнктури ринку.

Звертаємо увагу, що згідно з нормами пп. 7.4 п. 7 Порядку № 279 банк не має права під час розрахунку чистого кредитного ризику враховувати заставу, якщо ним не здійснюються перегляд вартості предметів застави, перевірка наявності та стану відповідного предмета застави зі встановленою цим пунктом періодичністю, а також якщо у нього немає документів, що засвідчують факт перегляду вартості предметів застави та їх перевірки.

Відносини застави врегульовано нормами Цивільного кодексу та Законом про заставу. Питання оподаткування операцій із заставним майном регулюються нормами Податкового кодексу.

Відповідно до норм Цивільного кодексу кредитор (заставодержатель) в силу застави має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено застоводавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Крім того, ст. 576 Цивільного кодексу встановлено, що предметом застави може бути будь-яке майно, зокрема річ, цінні папери, майнові права тощо, що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернено стягнення. Предмет застави залишається у заставодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом.

Заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування шкоди, завданої простроченням виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, — неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Правовий режим обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, регулюється Законом № 1255, а відносини іпотеки нерухомого майна — Законом про іпотеку.

Якщо предметом застави є нерухоме майно, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Застава рухомого та нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.

Згідно з нормами Закону про нотаріат угоди про відчуження та заставу майна, що підлягають реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється.

При посвідченні угод про відчуження або заставу житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна. За наявності заборони угода про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача.

Посвідчення правочинів щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину.

Угоди про відчуження житлового будинку, будівництво якого не закінчено і здійснюється з використанням коштів місцевих бюджетів, стороною яких є фізична особа, посвідчуються за наявності рішення виконавчого комітету місцевої ради або відповідної місцевої державної адміністрації про згоду на таке відчуження.

Іпотечні договори, предметом іпотеки за якими є нерухомість, яка належить третім особам і стане власністю іпотекодавця після укладення такого договору, посвідчуються до моменту оформлення встановленого законодавством документа про право власності іпотекодавця на нерухомість.

Після оформлення встановленого законодавством документа про право власності іпотекодавця на нерухомість, що є предметом іпотеки, іпотекодержатель реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на нерухомість. Якщо іпотечним договором передбачено накладення заборони відчуження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, нотаріус накладає таку заборону за повідомленням іпотекодержателя. Іпотечні договори, іпотекою за якими є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують майнові права на нерухомість.

Після закінчення будівництва збудована нерухомість продовжує бути предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору. У цьому разі іпотекодержатель на підставі документа про право власності реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на збудовану нерухомість. Якщо іпотечним договором передбачено, то нотаріус накладає заборону на відчуження нерухомості, яка є предметом іпотеки, за повідомленням іпотекодержателя. У разі зміни характеристик нерухомості, яка є предметом іпотеки (зміна площі нерухомості, зміни у плануванні приміщень тощо), нотаріус на підставі документа, який підтверджує право власності на нерухомість, зобов'язаний зробити відмітку на примірнику іпотечного договору, що належить іпотекодержателю.

Майно, що перебуває у спільній власності, може бути передано у заставу лише за згодою усіх співвласників (ст. 578 Цивільного кодексу).

Предмет застави може бути замінено лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо предмет застави не підлягає обов'язковому страхуванню, він може бути застрахований за згодою сторін на погоджену суму.

До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходів щодо збереження відповідного рухомого майна. Якщо боржник, у володінні якого перебуває предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передання предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

Обтяжувач має право після одержання предмета обтяження у володіння задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або договором. При цьому обтяжувач зобов'язаний повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження.

У разі набуття обтяжувачем права власності на предмет забезпечувального обтяження відповідне зобов'язання, забезпечене обтяженням, вважається повністю виконаним і обтяжувач не має права пред'являти боржнику інші вимоги у зв'язку з виконанням цього зобов'язання.

У разі набуття обтяжувачем права власності на предмет забезпечувального обтяження усі обтяження відповідного рухомого майна з вищим пріоритетом зберігають чинність, а обтяження з нижчим пріоритетом припиняються.

Договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно. Покупець предмета забезпечувального обтяження набуває право власності на відповідне рухоме майно без будь-яких забезпечувальних та публічних обтяжень, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом.

Податковий облік заставних операцій

Відповідно до норм п. 153.6 ст. 153 Податкового кодексу при відчуженні майна, заставленого з метою забезпечення повної суми боргової вимоги, витрати та доходи заставодавця та заставоутримувача визначаються в такому порядку:

  • відчуження об'єкта застави для заставодавця прирівнюється до продажу такого об'єкта у податковий період такого відчуження;
  • якщо згідно з умовами договору або закону об'єкт застави відчужується у власність заставоутримувача в рахунок погашення боргових зобов'язань, таке відчуження прирівнюється до купівлі заставоутримувачем такого об'єкта застави в податковий період такого відчуження;
  • якщо кредитор у подальшому продає об'єкт застави іншим особам, його доходи або збитки визнаються в загальному порядку;
  • ціна продажу/купівлі при цьому визначається за правилами, встановленими відповідними законами, які регулюють відносини застави (іпотеки).

Якщо згідно з умовами договору або законом об'єкт застави з метою погашення боргових зобов'язань підлягає продажу на аукціоні (публічних торгах), то доходи й витрати заставоутримувача визначаються у порядку, встановленому пп. 159.3.4 п. 159.3 ст. 159 Податкового кодексу, та відповідними законами, які регулюють відносини застави (іпотеки).

Зокрема, вищезазначеною нормою Податкового кодексу встановлено, що заборгованість, забезпечена заставою, погашається в порядку, передбаченому нормами відповідних законів. Заставодержатель має право відшкодувати за рахунок страхового резерву частину заборгованості, що залишилася непогашеною після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до умов закону та договору (у судовому або позасудовому порядку).

У разі якщо відповідно до законодавства після проведення позасудового звернення стягнення на предмет застави наступні вимоги кредитора до боржника вважаються недійсними або зобов'язання, забезпечене заставою, вважається повністю виконаним, за рахунок страхового резерву відшкодовується частина заборгованості, що перевищує суму коштів (оціночну вартість майна), фактично отриманих кредитором у результаті звернення стягнення на предмет застави.

Підпунктом 135.4.2 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу встановлено, що дохід, пов'язаний з реалізацією заставленого майна, включається в дохід банківських установ. Витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна, включаються до витрат операційної діяльності банківських установ (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу). Операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) є також об'єктом оподаткування ПДВ (п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу).

«Гарячі лінії»

Дата: 29 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42