Інші податки
Тема: Податковий борг

Порядок організації безготівкових розрахунків при стягненні коштів та зупиненні видаткових операцій

Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, установлено Інструкцією № 22.

З метою врахування в постанові № 22 вимог Податкового кодексу в частині стягнення коштів з рахунків клієнтів банків та арешту коштів (зупинення видаткових операцій) на їхніх рахунках при здійсненні безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті правлінням Нацбанку України затверджено постанову № 122, яка набрала чинності з 21.06.2012 р.

Зупинимося на основних змінах.

Законодавчі засади

Підгрунтям змін до Інструкції № 22 стали положення статей 20, 41 та 95 Податкового кодексу, якими передбачено, що органи ДПС:

  • є органами стягнення, уповноваженими здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу платників податків;
  • мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу;
  • можуть здійснювати заходи щодо стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, за рішенням суду, яке направляється до виконання таким органам ДПС, у розмірі суми податкового боргу;
  • можуть звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти платника, які перебувають у банку, у випадках, визначених чинним законодавством.

Отже, положення Податкового кодексу, що регламентують питання стягнення безготівкових коштів з рахунків клієнтів та їх арешту (зупинення видаткових операцій), виконуються лише згідно з порядком проведення безготівкових розрахунків.

Податкові органи як стягувачі є учасниками безготівкових розрахунків

Постановою № 122 внесено зміни, відповідно до яких органи ДПС визнано учасниками безготівкових розрахунків в особі стягувачів. Нагадаємо, що за попередньою нормою податкові органи ініціювали примусове списання коштів з рахунків платників у порядку виконавчого провадження та на підставі виконавчих документів.

Також визначено, що вимоги Інструкції № 22 є обов'язковими для виконання податковими органами, зокрема при забезпеченні здійснення повноважень щодо стягнення коштів з рахунків клієнтів банків — платників податків, які мають податковий борг перед бюджетом, на підставі рішення суду.

Запроваджено новий розрахунковий документ — інкасове доручення (розпорядження)

При здійсненні розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форми розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях і в електронному вигляді.

Згідно з термінами та поняттями, наведеними у Законі № 2346, розрахунковий документ — це документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунку платника на рахунок отримувача.

Відповідно до Інструкції № 22 термін «розрахунковий документ» вживається у значенні документа на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача. До таких документів належать, зокрема: платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, платіжна вимога, розрахунковий чек, меморіальний ордер, акредитив.

З метою здійснення стягувачами в особі податкових органів розрахункових операцій Інструкцію № 22 доповнено новим видом платіжного інструменту — розрахунковим документом — інкасове доручення (розпорядження). Під інкасовим дорученням (розпорядженням) відповідно до визначень термінів, що вживаються в Інструкції № 22, мають на увазі розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (органу ДПС України) до банку, який обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Списання коштів на підставі інкасового доручення (розпорядження)

Положеннями глави 5 «Примусове списання коштів» Інструкції № 22 надається можливість списання банками коштів з рахунків клієнтів тільки за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів (державних виконавців) у разі примусового (на підставі виконавчого документа) списання коштів. Доручення платників та розпорядження стягувачів про списання коштів з рахунків складаються на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються Інструкцією № 22.

Постановою № 22 вищезгадані положення адаптовано до використання їх органами ДПС України при виконанні ними повноважень органів стягнення, зокрема, як зазначалося вище, доповнено новим розрахунковим документом — інкасовим дорученням (розпорядженням) та запроваджено окремий порядок списання банком коштів з рахунків платників податків/суб'єктів господарювання.

Постановою № 122 передбачено, що інкасові доручення (розпорядження), як і платіжні вимоги на примусове списання, банки приймають незалежно від наявності на рахунках достатнього залишку коштів та виконують їх у межах залишку коштів згідно з новою главою 12 «Списання банком коштів з рахунків платників податків/суб'єктів господарювання» Інструкції № 22.

Стягнення коштів з рахунків платників податків у банках

Нова глава 12 «Списання банком коштів з рахунків платників податків/суб'єктів господарювання» Інструкції № 22 за механізмом виконання є аналогічною главі 5 «Примусове списання коштів». Відмінність полягає в тому, що примусове стягнення відповідно до Закону № 606 використовується органами Державної виконавчої служби України, а списання на вимогу органу стягнення (стягувача) — органами ДПС України.

Сфера дії глави 12 стосується стягнення коштів з рахунків платників податків/суб'єктів господарювання на підставі рішення суду в рахунок погашення податкового боргу, простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою за кредитом (позикою), залученим державою або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету відповідно до ст. 41 Податкового кодексу та ст. 17 Бюджетного кодексу (стягнення яких відповідно до перехідних положень Податкового кодексу покладається на податкові органи).

До ключових моментів щодо стягнення коштів на рахунках клієнтів банків, окреслених у главі 12 постанови № 22, на яких слід зупинитися, належать: визначення ініціатора стягнення; встановлення спеціального виду розрахункового документа на стягнення коштів; порядок та особливості заповнення такого документа; регламентація строків прийняття банками інкасових доручень (розпоряджень); проведення перевірки відповідності реквізитів інкасового доручення (розпорядження) встановленим вимогам; підстави для відмови та умови, за яких не може бути відмовлено; підстави для відкликання стягувачем або повернення банком без виконання тощо.

Стягнення коштів ініціюється стягувачем в особі податкового органу шляхом подання до банку (особиста доставка працівником податкового органу або пересилання поштовим зв'язком) інкасового доручення (розпорядження), оформленого за встановленою формою та згідно з визначеними вимогами щодо її заповнення, не менше ніж у трьох примірниках.

За необгрунтованість стягнення коштів на підставі інкасового доручення (розпорядження), недостовірність зазначених у такому розрахунковому документі даних відповідальність несе податковий орган — стягувач згідно із законодавством України.

Слід зазначити, що безпосередньо рішення суду, на підставі якого оформлено інкасове доручення (розпорядження), до банку не подається, а дані такого рішення суду використовуються лише для заповнення реквізиту «Призначення платежу» інкасового доручення (розпорядження), в якому обов'язково зазначаються назва, дата видачі та номер (якщо його присвоєно) такого судового рішення.

Отже, податковим органам достатньо отримати судове рішення про стягнення податкового боргу на відміну від попередньої редакції порядку безготівкових розрахунків, за яким у платіжній вимозі мали зазначатися реквізити виконавчого документа — наказу господарського суду.

До сфери дії порядку проведення безготівкових розрахунків у національній валюті належить списання коштів, що виконується банками з рахунків, відкритих клієнтами в банках (зокрема, поточних, депозитних тощо).

Постановою № 122 запроваджено строки прийняття банками інкасових доручень (розпоряджень) з дати їх складання: протягом 10 календарних днів для банку, що обслуговує стягувача, та 30 календарних днівдля банку, який обслуговує платника.

Банком проводиться перевірка відповідності заповнення реквізитів інкасового доручення (розпорядження) встановленим вимогам:

  • платника — в частині заповнення реквізитів «Платник», «Код платника», «Рахунок платника», «Банк платника», «Код банку платника»;
  • стягувача (орган держказначейства, у якому відкрито рахунок органу ДПС України) — в частині заповнення реквізитів «Отримувач», «Код отримувача», «Рахунок отримувача», «Банк отримувача», «Код банку отримувача».

Порядок виконання інкасових доручень (розпоряджень) стосується однаковою мірою як тих, що надійшли протягом операційного часу, так і тих, що були отримані після його завершення. Особливістю виконання інкасових доручень (розпоряджень), які надійшли до банку після операційного часу, є те, що банк (незалежно від наявності коштів на рахунку платника на час їх надходження) виконує їх наступного операційного дня.

Як і раніше, банки зобов'язані прийняти до виконання розрахункові документи незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника та виконати їх у межах наявних на рахунку коштів.

Однак якщо на момент надходження інкасового доручення (розпорядження) в операційний час на рахунку платника немає коштів або їх недостатньо, то такий розрахунковий документ виконується з урахуванням сум поточних надходжень, що надійдуть на рахунок платника протягом операційного часу.

Якщо для виконання інкасових доручень (розпоряджень) на рахунку платника:

  • недостатньо коштів (з урахуванням поточних надходжень протягом операційного часу), то вони виконуються частково в межах залишку коштів;
  • немає коштів або протягом операційного часу кошти на його рахунок не надходили, то після закінчення операційного часу ці інкасові доручення (розпорядження) повертаються без виконання з відмовою їх виконати; у день надходження інкасового доручення на його зворотному боці робиться напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону, відповідно до якої інкасове доручення (розпорядження) не може бути виконано, та/або главу/пункт нормативно-правового акта Нацбанку України, який порушено), зазначається дата повернення (засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку) і не пізніше наступного робочого дня надсилається (рекомендованим або цінним листом)/передається це інкасове доручення (розпорядження) стягувачу, від якого воно надійшло.

Ті самі положення поширюються і на виконання банками інкасових доручень (розпоряджень), що надійшли до банку після закінчення операційного часу. Тобто якщо на початок наступного операційного дня на рахунку платника коштів, необхідних для виконання таких інкасових доручень (розпоряджень):

  • буде недостатньо, то вони цього самого дня виконуються частково у встановленому порядку;
  • взагалі не буде, то такі документи цього самого дня повертаються без виконання у встановленому порядку.

Якщо причиною повернення інкасового доручення (розпорядження) є неправильно зазначене найменування банку платника, то банк на зворотному боці інкасового доручення (розпорядження) зазначає його правильне найменування.

Оформлення банком часткової оплати інкасового доручення (розпорядження) здійснюється меморіальним ордером, у якому заповнюються такі реквізити:

  • «Призначення платежу» — номер і дата інкасового доручення (розпорядження), яке частково оплачено, сума, що залишилася до сплати, та повторюється текст, наведений у реквізиті «Призначення платежу» інкасового доручення (розпорядження) (назва, дата видачі та номер (якщо його присвоєно) рішення суду);
  • «Додатковий реквізит» — найменування стягувача.

Часткова оплата підтверджується відповідальним виконавцем банку на примірнику інкасового доручення (розпорядження), на підставі якого здійснено часткову оплату (що залишається на зберіганні в банку платника), шляхом окреслення реквізиту «Сума», зазначенням на зворотному боці дати й суми часткового платежу, та засвідчується підписом.

Банку платника надано право робити виправлення в інкасовому дорученні (розпорядженні), зокрема щодо:

  • реквізиту «Сума» (у разі часткового виконання інкасового доручення (розпорядження));
  • номера рахунку платника, назви та коду банку платника у разі їх зміни з ініціативи банку платника (у зв'язку з реорганізацією банку, зміною в банку правил бухгалтерського обліку, виконанням банком вимог законодавства).

Банк виконує виправлення в інкасовому дорученні (розпорядженні) шляхом зазначення на звороті такого розрахункового документа дати внесення виправлень, пункту відповідного нормативно-правового акта Нацбанку України, згідно з яким вони вносяться, підстави для їх внесення, і це засвідчується підписами відповідального виконавця та працівника, на якого покладено функції контролера, і відбитком штампа банку.

Банк у межах договірних відносин з клієнтом, передбачених договором банківського рахунку цього платника, за наявності у ньому умови про таке повідомлення у порядку, передбаченому таким договором, не пізніше наступного робочого дня повідомляє платника про надходження від стягувача до банку інкасового доручення (розпорядження).

Постановою № 122 стягувачу надано можливість відкликання інкасового доручення (розпорядження) у будь-який час до списання коштів з рахунку платника.

Однак слід зазначити, що інкасове доручення (розпорядження) може бути відкликано лише в повній сумі, тобто можливість часткового відкликання такого розрахункового документа відсутня.

Відкликання інкасового доручення (розпорядження) здійснюється шляхом подання стягувачем до обслуговуючого платника банку відповідного листа, у якому зазначаються такі обов'язкові дані:

  • найменування платника та номер його рахунку;
  • найменування та код банку платника;
  • номер, дата і сума, зазначені в документі, що відкликається.

Банк платника приймає до виконання лист про відкликання інкасового доручення (розпорядження), складений відповідно до наведених вище вимог, а також оформлений на бланку податкового органу і засвідчений підписами відповідальних осіб стягувача та відбитком його печатки.

Лист про відкликання інкасового доручення (розпорядження) може бути лише самостійно доставлено стягувачем до банку платника.

Після отримання банком платника листа стягувача про відкликання інкасового доручення (розпорядження) такий банк не має права на списання коштів з рахунку платника за інкасовим дорученням (розпорядженням), а зобов'язаний повернути представнику податкового органу або надіслати поштовим зв'язком інкасове доручення (розпорядження) безпосередньо стягувачу.

Слід звернути увагу на те, що зазначений вище порядок стягнення коштів на підставі інкасового доручення (розпорядження) застосовується тільки до податкового боргу юридичних осіб, оскільки стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу з рахунку платника — фізичної особи і надалі здійснюється державною виконавчою службою в порядку, визначеному Законом № 606.

Вимоги щодо заповнення реквізитів інкасового доручення (розпорядження)

З метою правильного оформлення інкасового доручення (розпорядження) також внесено зміни до вимог щодо заповнення реквізитів такого розрахункового документа.

Отже, змін зазнали чотири існуючі реквізити, які є універсальними для всіх розрахункових документів, зокрема: рядки 2 «Код розрахункового документа», 9 «Платник», 15 «Отримувач», 19 «Призначення платежу» — та з'явилися дев'ять нових реквізитів (рядки 70 — 78), адаптованих виключно для інкасового доручення (розпорядження), а саме: «Дата перевірки органом Державної казначейської служби України, який обслуговує орган державної податкової служби», «Рахунок отримувача», «Отримувач», «Банк отримувача», «Код отримувача», «Код банку отримувача», «Стягувач», «М. П. стягувача», «Підписи стягувача».

Уточнення у реквізитах «Платник» та «Отримувач» інкасового доручення (розпорядження) викликано умовами часу і стосуються правильності спрямування зарахування коштів у рахунок сплати платежів до бюджету або повернення платежів з бюджету.

Вимоги до заповнення у розрахункових документах на сплату (стягнення) платежів до бюджету реквізиту «Призначення платежу» інкасового доручення (розпорядження) доповнено особливостями, що стосуються умов, установлених для списання банком коштів з рахунків платників податків/суб'єктів господарювання.

Інкасове доручення (розпорядження) має схожі риси з платіжною вимогою, однак їй властива своя специфіка, тому заповнення такого розрахункового документа потребує наявності додаткових реквізитів.

Однією з відмінних особливостей списання коштів на підставі інкасового доручення (розпорядження) є те, що стягувачем (податковий орган) і отримувачем (казначейський орган) виступають різні органи виконавчої гілки влади.

З метою засвідчення правильності проведення такої операції здійснюється перевірка органом Держказначейства України, у якому відкрито рахунок органу ДПС України, інкасового доручення (розпорядження), оформленого органом ДПС України. Тому у реквізиті «Дата перевірки органом Державної казначейської служби України, який обслуговує орган державної податкової служби» фіксується дата такої перевірки, що засвідчується підписом відповідального виконавця та відбитком штампа органу Держказначейства України.

Списання коштів з рахунку платника на підставі інкасового доручення (розпорядження), оформленого органом ДПС України, потребує чіткої регламентації даних отримувача, зокрема обов'язково зазначаються:

  • номер бюджетного рахунку, відкритого в казначейському органі;
  • найменування відповідної установи, якій відкрито рахунки для зарахування надходжень до державного та/або місцевих бюджетів, найменування території та код бюджетної класифікації;
  • найменування казначейського органу, на балансі якого відкрито рахунок отримувача коштів;
  • ідентифікаційний код казначейського органу за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ);
  • код казначейського органу, на балансі якого відкрито рахунок відповідного бюджету.

Окремо в інкасовому дорученні (розпорядженні) мають зазначатися реквізити стягувача, а саме: найменування податкового органу; поштова адреса такого органу (вважається допоміжним реквізитом, заповнення якого не є обов'язковим). Також проставляється відбиток печатки податкового органу та підписи відповідальних осіб такого органу у разі стягнення коштів на підставі інкасового доручення (розпорядження).

Загальні правила документообігу та розрахунки із застосуванням інкасового доручення (розпорядження)

Банки приймають до виконання розрахункові документи — інкасові доручення (розпорядження) стягувача, на яких є підпис відповідального виконавця та відбиток штампа банку, що обслуговує цього стягувача, якщо він доставляє їх у банк платника самостійно (посильним, рекомендованим або цінним листом тощо).

Банк платника може зробити в розрахункових документах, зокрема в інкасовому дорученні (розпорядженні), виправлення реквізитів у разі часткового виконання платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження). Реквізит «Сума» виправляється згідно з п. 5.10 глави 5 та п. 12.9 глави 12 Інструкції № 22.

У разі якщо розрахункові документиінкасові доручення (розпорядження) заповнено з порушенням вимог глави 12 та додатка 8, банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання згідно з пунктами 2.15 і 2.18 глави 2 «Загальні правила документообігу» та п. 12.11 глави 12 «Списання банком коштів з рахунків платників податків/суб'єктів господарювання».

Податковий агент є платником податку

Відповідно до визначення поняття, наведеного у Податковому кодексі, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб — юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента — юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати й сплачувати податок на доходи фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення норм Податкового кодексу в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV цього Кодексу.

Статтею 18 зазначеного Кодексу передбачено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Згідно з розділом IV Податкового кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи передбачену ставку податку.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Цим самим розділом передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

У зв'язку з цим уточнюється положення щодо прийняття банком від податкового агента, а не від платника податку разом з розрахунковим документом на виплату доходу розрахункового документа на перерахування до бюджету утриманого податку на доходи фізичних осіб із суми доходу або документального підтвердження його сплати раніше. Таким документом є примірник платіжного доручення (документа на переказ) на його перерахування, в реквізиті «Призначення платежу» якого платник зазначив період, за який нараховано заробітну плату, а реквізит «Дата виконання» заповнив банк платника.

Водночас слід зазначити, що банк не забезпечує перевірку правильності нарахування та своєчасності сплати податковим агентом податку до бюджету, оскільки це належить до компетенції податкових органів.

Дії банків під час застосування арешту коштів на рахунках клієнтів

Зміни також стосуються положень Інструкції № 22 щодо порядку виконання банками заходів з арешту коштів на рахунках клієнтів банків.

Відтепер банк приймає до виконання від органів ДПС України виконавчі документи (постанови державного виконавця та/або рішення суду) щодо арешту коштів на рахунках клієнтів банків, які доставлено до банку самостійно представником такого органу або надіслано рекомендованим чи цінним листом.

Установлено заборону на використання арештованих коштів на рахунку клієнта. Зняття їх можливе лише в одному з двох випадків:

  • у разі надходження інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для виконання якого накладався арешт;
  • за умови отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

У разі надходження до банку інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує:

  • повну оплату в межах наявної на арештованому рахунку суми, списує документ про арешт коштів з відповідного позабалансового рахунку та за відсутності інших аналогічних документів відновлює операції на рахунку;
  • часткову оплату інкасового доручення (розпорядження) у разі недостатності коштів на рахунку платника в межах залишку коштів (у порядку, передбаченому п. 12.9 глави 12 Інструкції № 22).

Якщо суми арештованих коштів не вистачає для забезпечення виконання документа про арешт коштів, то банк:

  • продовжує арештовувати кошти, які надходять на рахунок клієнта;
  • виконує інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

За наявності на арештованому рахунку коштів лише в розмірі, визначеному у відповідному виконавчому документі, банк повертає розрахунковий документ, складений на підставі іншого виконавчого документа, стягувачу без виконання (у порядку, передбаченому п. 2.18 глави 2 та п. 12.11 глави 12 Інструкції № 22).

Виходячи з вищевикладеного завдяки змінам, внесеним постановою № 122 до постанови № 22, відбудеться підсилення правових інструментів для виконання податковими органами від імені держави вимог Податкового кодексу щодо стягнення до бюджету коштів з рахунків клієнтів банків у рахунок погашення податкового боргу такими платниками податків. У свою чергу банки як учасники цього процесу завдяки оновленню правового поля не лише захищатимуть інтереси своїх клієнтів відповідно до договірних відносин між ними, а й сприятимуть забезпеченню виконання рішень судів шляхом списання коштів платників на підставі інкасових доручень (розпоряджень).

Водночас слід зазначити, що згідно зі ст. 124 Конституції судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

«Гарячі лінії»

Дата: 31 травня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42