Новини
Тема: Єдиний податок

Спрощена система оподаткування для фізичних осіб

Визначення доходів та їх склад


Чи зменшується дохід фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку на суми податків і зборів, утримані (нараховані) під час здійснення нею функцій податкового агента?

Відповідно до пп. 1 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу доходом фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Згідно з п. 292.3 ст. 292 Податкового кодексу до суми доходу за звітний період включаються сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, та вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Не є доходом суми податків і зборів, утримані (нараховані) платником єдиного податку під час здійснення ним функцій податкового агента, а також суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані платником єдиного податку відповідно до закону (п. 292.10 ст. 292 Податкового кодексу).

Отже, суми податків і зборів, утримані (нараховані) фізичною особоюпідприємцемплатником єдиного податку під час здійснення нею функцій податкового агента, не є доходом фізичної особипідприємцяплатника єдиного податку. При цьому дохід фізичної особипідприємцяплатника єдиного податку не зменшується на суми податків і зборів, утримані (нараховані) під час здійснення нею функцій податкового агента.

 

Чи включаються до доходу фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку проценти, отримані від банку за користування коштами на рахунку (депозитному, поточному)?

Нормами пп. 1 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу встановлено, що до доходу фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.268 п. 14.1 ст. 14 Кодексу пасивні доходи — доходи, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті.

Згідно з пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу проценти — це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

До процентів належать:

  • платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;
  • платіж за використання коштів, залучених у депозит;
  • платіж за придбання товарів у розстрочку;
  • платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу);
  • винагорода (дохід) орендодавця як частина орендного платежу за договором оренди житла з викупом, сплачена фізичною особою платнику податку, на користь якого відступлено право на отримання таких платежів.

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум. У разі якщо залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань чи ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником або шляхом врахування векселів та здійснення операцій з придбання цінних паперів із зворотним викупом, сума процентів визначається шляхом нарахування їх на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення (продажу) та ціною погашення (зворотного викупу) такого цінного паперу.

Платежі за іншими цивільно-правовими договорами незалежно від того, встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках суми договору чи іншої вартісної бази, не є процентами.

Таким чином, проценти, отримані від банку за користування коштами на рахунку (як депозитному, так і поточному), не включаються до доходу фізичної особипідприємцяплатника єдиного податку.

 

Чи здійснюється перерахунок іноземної валюти за офіційним курсом гривні, встановленим Нацбанком України, яка на дату закінчення звітного періоду обліковується на поточному рахунку фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку?

Відповідно до пп. 1 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу доходом платника єдиного податку для фізичної особи — підприємця  є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

До суми доходу за звітний період включаються сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, та вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг) (п. 292.3 ст. 292 Податкового кодексу).

Згідно з п. 292.5 ст. 292 Податкового кодексу дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Нацбанком України на дату отримання такого доходу.

Отже, перерахунок іноземної валюти за офіційним курсом гривні, встановленим Нацбанком України, яка на дату закінчення звітного періоду обліковується на поточному рахунку фізичної особипідприємцяплатника єдиного податку, не здійснюється.

 

Чи підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб сума допомоги, яка виплачується з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності фізичній особі — підприємцю — платнику єдиного податку у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності?

Відповідно до п. 3 ст. 4 Закону № 2240 особи, застраховані на добровільних засадах у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та фізичні особи (підприємці, які сплачують єдиний податок (крім осіб, які перебували у страхових випадках, передбачених цим Законом, або у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку)) мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом за умови сплати страхових внесків (встановленого розміру єдиного податку) не менше повних шести календарних місяців протягом останніх дванадцяти календарних місяців перед настанням страхового випадку.

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з страхових випадків, зазначених у п. 1 ст. 35 Закону № 2240.

Згідно з пп. 4 п. 292.11 ст. 292 Податкового кодексу до складу доходу платника єдиного податку не включаються суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм.

Відповідно до пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 цього Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку згідно з умовами трудового договору (контракту).

Враховуючи те, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати, сума отриманої допомоги не є доходом від провадження господарської діяльності фізичної особипідприємця, отже, оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах.

При цьому згідно з пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу, якщо окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Використання найманої праці


Чи враховує фізична особа — підприємець — платник єдиного податку працівників, яких залучає до виконання робіт за цивільно-правовими договорами (договорами підряду), у загальній кількості осіб, які перебувають з нею у трудових відносинах?

Відповідно до п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу однією з умов застосування спрощеної системи оподаткування є:

  • для платників єдиного податку першої групи — невикористання праці найманих осіб;
  • для платників єдиного податку другої групи — невикористання праці найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не повинна перевищувати 10 осіб;
  • для платників єдиного податку третьої групи — невикористання праці найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не повинна перевищувати 20 осіб.

У разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, такі платники єдиного податку зобов'язані з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення, перейти на сплату інших податків і зборів (пп. 6 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу).

Статтею 46 Господарського кодексу передбачено, що підприємці мають право укладати з громадянами договори щодо використання їх праці.

Договори з громадянами на використання їх праці укладаються за трудовими або цивільно-правовими договорами.

Згідно зі ст. 21 КЗпП трудовий договір — угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу договір — домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Цивільно-правовий договір (договір підряду, доручення тощо) — це угода між громадянином і підприємством або підприємцем, предметом якої є виконання фізичною особою певної роботи, спрямованої на досягнення конкретного результату.

За договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу).

Тобто за договорами підряду оплачується не процес праці, а його конкретний (кінцевий) результат, який визначається після закінчення роботи і оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі якого і здійснюється виплата винагороди.

Таким чином, якщо фізична особапідприємецьплатник єдиного податку укладає договір, який передбачає оплату процесу праці, тобто містить ознаки трудового договору, такий платник єдиного податку враховує працівників, яких залучає за таким договором, у загальній кількості осіб, які перебувають з нею у трудових відносинах.

Якщо укладений договір відповідає нормам договору підряду, то фізична особапідприємецьплатник єдиного податку не враховує працівників, яких залучає за таким договором, у загальній кількості осіб, які перебувають з нею у трудових відносинах.

Ведення обліку


Як відображаються кошти при заповненні книги обліку доходів та книги обліку доходів та витрат (у гривнях з копійками чи без копійок)?

Відповідно до пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками ПДВ, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного відображення отриманих доходів за підсумками робочого дня.

Платники єдиного податку третьої групи, які є платниками ПДВ, ведуть облік доходів та витрат за формою та в порядку, що встановлено Мінфіном України (пп. 296.1.2 п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу).

Форму книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками ПДВ, та форму книги обліку доходів і витрат платників єдиного податку третьої групи, які є платниками ПДВ, затверджено наказом № 1637.

Згідно з графами 2, 3, 5, 6, 9 розділу І «Доходи» та графами 3, 4, 5, 6 розділу ІІ «Витрати» книг доходи і витрати проставляються у гривнях.

Отже, при заповненні книг доходи і витрати проставляються у гривнях без копійок з відповідним округленням за загальновстановленими правилами.

 

Як фізична особа — підприємець — платник єдиного податку відображає у книзі обліку доходів (книзі обліку доходів і витрат) сплачену суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування?

Відповідно до п. 292.10 ст. 292 Податкового кодексу не є доходом суми податків і зборів, утримані (нараховані) платником єдиного податку під час здійснення ним функцій податкового агента, а також суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані платником єдиного податку згідно із законом.

Виходячи з вимог Порядку ведення книги обліку доходів та Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками ПДВ, у книзі обліку доходів не відображають сплачену суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а платники єдиного податку третьої групи, які є платниками ПДВ, у книзі обліку доходів і витрат у графі 5 розділу ІІ «Витрати» відображають суму сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

При цьому дохід фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку не зменшується на суму сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

 

Протягом якого терміну повинні зберігатися книги обліку доходів (книги обліку доходів та витрат) у випадку їх закінчення (за відсутності записів у них, при переході на загальну систему оподаткування або припиненні підприємницької діяльності)? Чи здійснюють посадові особи органів ДПС у книгах записи про терміни їх зберігання?

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, не підтверджених документами, визначеними абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання — з передбаченого Податковим кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву (п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу).

Фізичні особи — підприємці, що є платниками єдиного податку, ведуть облік відповідно до вимог підпунктів 296.1.1 і 296.1.2 п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу.

Згідно з пунктами 7 та  8 Порядку ведення книги обліку доходів та пунктами  7 та 8 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат дані книг обліку доходів (книг обліку доходів та витрат) (далі — книги) використовуються платником податку для заповнення податкової декларації платника єдиного податку.

Книги зберігаються у платника податку протягом трьох років після виконання останнього запису.

Таким чином, книги для фізичних осібпідприємцівплатників єдиного податку є документами, на підставі яких здійснюється заповнення податкової декларації платника єдиного податку.

Фізичні особипідприємці зобов'язані забезпечити зберігання книг не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовувалися зазначені книги.

Посадові особи органів ДПС не здійснюють у книгах записи ні щодо їх анулювання, ні щодо термінів їх зберігання.

 

Яким чином фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку відображають доходи, отримані ними до дати реєстрації книги обліку доходів в органі ДПС, та чи передбачено за це відповідальність?

Відповідно до п. 1 Порядку ведення книги обліку доходів фізичні особи — підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої і другої груп, а також платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками ПДВ, ведуть книгу обліку доходів (далі — Книга), у якій щоденно, за підсумками робочого дня, відображають отримані доходи.

Прошнурована та пронумерована Книга безоплатно реєструється в органі ДПС за основним місцем обліку платників податку (п. 2 Порядку ведення книги обліку доходів).

У Книзі відображається фактично отримана сума доходу від провадження діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік (п. 4 Порядку ведення книги обліку доходів).

Пунктом 6 Порядку ведення книги обліку доходів встановлено, що платник податку заносить до Книги відомості в такому порядку:

  • у графі 1 зазначається дата запису;
  • у графах 2 — 7 відображається дохід від провадження господарської діяльності, що оподатковується за ставками, встановленими відповідно до п. 293.2 та пп. 2 п. 293.3 ст. 293 Податкового кодексу.

При цьому Книга повинна обов'язково знаходитися на робочому місці фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку.

Таким чином, дохід, отриманий фізичними особами — підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої і другої груп, а також платниками єдиного податку третьої групи, які не є платниками ПДВ, відображається у Книзі в день фактичного його одержання.

Однак якщо фізичні особипідприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої і другої груп, а також платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками ПДВ, отримують дохід до дати реєстрації Книги в органах ДПС, то з метою обчислення загального обсягу доходу такий дохід відображається платником податку у графах 27 Книги після її реєстрації в органі ДПС, але за несвоєчасне оприбуткування готівки та неналежне ведення обліку доходів до платників податків застосовуватимуться фінансові санкції та адміністративна відповідальність.

Відповідно до ст. 1641 КпАП неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів та витрат суб'єктами господарювання, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку, тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те саме порушення, — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, за неоприбуткування (неповне та /або несвоєчасне оприбуткування) готівки в книзі обліку доходів та книзі обліку доходів та витрат органи ДПС застосовують штрафні санкції відповідно до вимог Указу № 436 у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Складання звітності


Як відображаються щомісячні авансові внески в податковій декларації платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця: за нарахуванням чи за фактичною оплатою?

Відповідно до п. 296.2 ст. 296 Податкового кодексу платники єдиного податку першої групи подають до органу ДПС податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені п. 295.1 ст. 295 цього Кодексу.

Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у п. 291.4 ст. 291 Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.

Пунктом 296.3 ст. 296 Податкового кодексу передбачено, що платники єдиного податку другої групи подають до органу ДПС податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Згідно з пп. 296.5.2 п. 296.5 ст. 296 Податкового кодексу платники єдиного податку другої групи у податковій декларації окремо відображають:

  • щомісячні авансові внески, визначені п. 295.1 ст. 295 цього Кодексу;
  • обсяг доходу, оподаткований за кожною з обраних ними ставок єдиного податку;
  • обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15% (у разі перевищення обсягу доходу).

Нарахування авансових внесків для фізичних осіб — підприємців — платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами ДПС на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності (п. 295.2 ст. 295 Податкового кодексу).

Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Відповідно до п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Отже, фізичні особипідприємціплатники єдиного податку в податковій декларації платника єдиного податку відображають нараховані до сплати щомісячні авансові внески незалежно від здійснення ними фактичної сплати єдиного податку у вигляді авансового внеску за податковий (звітний) період.

 

Як у податковій декларації платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця заповнюється поле «Фактична чисельність працівників у звітному періоді», якщо кожного місяця кварталу чисельність найманих осіб чи осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, була різною?

Відповідно до пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу до другої групи платників єдиного податку належать фізичні особи — підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1 000 000 грн.

Третю групу можуть обрати фізичні особи — підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб, обсяг доходу не перевищує 3 000 000 грн. (пп. 3 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу).

Отже, якщо кількість осіб, які перебувають з платниками єдиного податку другої або третьої груп у трудових відносинах, кожного місяця кварталу була різною, та враховуючи те, що для таких платників єдиного податку однією з основних умов перебування на спрощеній системі оподаткування є неперевищення 10 або 20 осіб відповідно, то у полі «Фактична чисельність працівників у звітному періоді» податкової декларації платника єдиного податкуфізичної особипідприємця зазначається найбільша чисельність працівників за будь-який місяць кварталу.

 

Як у податковій декларації платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця відображається дохід, отриманий у звітному році за послуги, надані минулого року неплатнику єдиного податку?

Відповідно до п. 293.4 ст. 293 Податкового кодексу ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої, другої і третьої груп у розмірі 15%, зокрема, до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

У разі застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначено у главі І розділу XIV Податкового кодексу, здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платників єдиного податку першої і другої груп, платники єдиного податку в податковій декларації додатково відображають окремо доходи, отримані від здійснення таких операцій (пп. 296.5.5 п. 296.5 ст. 296 Податкового кодексу).

Підпунктами 1, 2 п. 291.4 ст. 291 цього Кодексу встановлено умови перебування фізичних осіб — підприємців, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, у відповідних групах платників єдиного податку.

Отже, доходи фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку першої або другої групи, отримані від суб'єктів господарювання (неплатників єдиного податку) у звітному році за роботи (послуги), виконані минулого року, оподатковуються за ставкою 15%. При цьому оскільки такі доходи отримано платниками єдиного податку першої або другої групи за роботи (послуги), виконані минулого року, то умови перебування у першій або другій групі платників єдиного податку такими платниками єдиного податку не порушуються.

Таким чином, дохід фізичних осібпідприємцівплатників єдиного податку першої або другої групи, отриманий у звітному році за послуги, надані минулого року неплатнику єдиного податку, відображають у рядку 05 або 10 «Сума доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права на застосовування спрощеної системи оподаткування, у звітному (податковому) періоді» податкової декларації платника єдиного податкуфізичної особипідприємця. При цьому такі платники єдиного податку з метою уникнення анулювання свідоцтва платника єдиного податку разом з податковою декларацією подають до органів ДПС пояснення (за довільною формою) щодо таких доходів.

 

У полі 6 розділу І податкової декларації платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця зазначаються види підприємницької діяльності, які визначено в свідоцтві платника єдиного податку, чи лише ті з них, за якими фактично здійснювалася діяльність у звітному періоді?

У полі 6 «Види підприємницької діяльності, які здійснювалися у звітному періоді» розділу І «Загальні відомості» податкової декларації фізична особа — підприємець — платник єдиного податку зазначає лише номер та назву згідно з КВЕД тих видів підприємницької діяльності, які фактично нею здійснювалися у звітному періоді.

Обрання, перехід або відмова від спрощеної системи оподаткування


Чи має право фізична особа — підприємець бути страховим агентом і здійснювати діяльність у сфері страхування, враховуючи норми Закону про страхування?

Відповідно до пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи — підприємці, які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом про страхування.

Згідно зі ст. 15 Закону про страхування страхові агенти — це фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Порядок провадження діяльності страховими посередниками, у тому числі страховими агентами, регулюється Положенням № 1523, згідно з яким агентська діяльність — діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов'язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка й укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат.

При цьому страховими посередниками (страховими агентами і страховими брокерами) є суб'єкти підприємницької діяльності.

Права та обов'язки сторін щодо порядку укладання, обслуговування та виконання договорів страхування, порядок внесення страхових платежів, умови здійснення взаєморозрахунків між ними, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов зазначеної угоди, інші умови за згодою сторін мають зазначатися в письмовому договорі між страховиком та страховим агентом про надання страхових агентських послуг (агентській угоді). Укладання договорів доручення на виконання страхових агентських послуг між страховиком та фізичною особою — суб'єктом господарювання даними нормативно-правовими актами не передбачено. Однак порядок укладання та виконання зобов'язань між суб'єктами господарювання регулюється розділом IV Господарського кодексу.

Отже, фізичні особипідприємці мають право бути страховими посередниками, в тому числі страховими агентами, та перебувати на спрощеній системі оподаткування, оскільки страхова агентська діяльність належить до підприємницької діяльності.

 

Чи мають право фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку укладати з іншими суб'єктами господарювання (юридичними особами та фізичними особами — підприємцями) договори про спільну діяльність без створення юридичної особи?

Згідно з п. 64.6 ст. 64 Податкового кодексу на обліку в органах ДПС повинні перебувати договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на яких поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені цим Кодексом.

В органах ДПС не обліковуються договори про спільну діяльність, на які не поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені Податковим кодексом. Кожен учасник таких договорів перебуває на обліку в органах державної податкової служби та виконує обов'язки платника податків самостійно.

Взяття на облік договору про спільну діяльність здійснює платник податків — учасник, визначений відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору або угоди.

Відповідно до п. 3 Порядку № 1352 якщо договір про спільну діяльність укладено між платником (платниками) податку на прибуток підприємств та особою (особами), що не є платником (платниками) податку, то уповноваженим платником у частині ведення обліку може бути виключно особа, яка є платником податку на прибуток підприємств.

У п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу наведено перелік видів діяльності, за умови провадження яких фізичні особи — підприємці не можуть бути платниками єдиного податку. Зазначений пункт не містить застережень щодо укладання фізичною особою — підприємцем договорів про спільну діяльність без створення юридичної особи.

З урахуванням викладеного фізичні особипідприємці, що є платниками єдиного податку, мають право укладати з іншими суб'єктами господарювання договори про спільну діяльність без створення юридичної особи. Але такі фізичні особипідприємці повинні враховувати, що види діяльності в межах договору про спільну діяльність мають відповідати тим видам діяльності, здійснення яких дає право застосовувати спрощену систему оподаткування.

При цьому якщо учасником (учасниками) такого договору про спільну діяльність є платник (платники) податку на прибуток підприємств, уповноваженим платником у частині ведення обліку буде особа, яка є платником податку на прибуток підприємств. Такий договір про спільну діяльність повинен перебувати на обліку в органах ДПС, а вести облік результатів спільної діяльності в межах такого договору буде уповноважена особа — платник податку на прибуток відповідно до норм п. 153.14 ст. 153 Податкового кодексу.

Водночас частина прибутку, отримана учасником спільного договору — фізичною особою — підприємцем, що є платником єдиного податку, включається до доходу такого платника згідно з пп. «г» п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу.

Якщо серед учасників договору про спільну діяльність немає платника (платників) податку на прибуток підприємств, то такий договір про спільну діяльність не обліковується в органах ДПС і кожен учасник такого договору перебуває на обліку в органах ДПС та виконує обов'язки платника податків самостійно. У цьому випадку учасник спільного договору — фізична особа — підприємець, що є платником єдиного податку, повинен враховувати здійснення діяльності за договором про спільну діяльність у загальному порядку разом з результатами діяльності від провадження власної господарської діяльності.

 

Які товари є виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату для застосування норм ст. 291 Податкового кодексу?

Статтею 210 Податкового кодексу регулюється спеціальний режим оподаткування діяльності щодо виробів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату, п. 210.2 якої визначено, що під терміном «вироби мистецтва, предмети колекціонування або антикваріату» розуміють товари, що належать до товарних позицій за кодами 9701 — 9706 згідно з УКТ ЗЕД.

Оскільки інші розділи Податкового кодексу не містять визначення терміна «вироби мистецтва, предмети колекціонування або антикваріату», то для застосування норм ст. 291 цього Кодексу використовується термін, наведений у п. 210.2 ст. 210 зазначеного Кодексу.

 

Чи може фізична особа — підприємець бути платником єдиного податку, якщо вона надає послуги з проведення ігор на більярді, в тому числі прокату інвентарю (стіл, киї тощо)?

Пунктом 291.5 ст. 291 Податкового кодексу визначено суб'єктів господарювання, які не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема які здійснюють діяльність з організації, проведення азартних ігор.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1334 під азартною грою розуміють будь-яку гру, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає змогу отримати виграш (приз) і результат якої повністю або частково залежить від випадковості.

До азартних ігор не належать, зокрема, гра на більярді, гра в кеглі (боулінг) та інші ігри, які проводяться без одержання гравцем призу (виграшу).

Згідно з КВЕД ДК 009:2005 діяльність з організації більярду включено до класу 92.71 групи 92.7 розділу 92 «Діяльність з організації азартних ігор».

Положенням пп. 14.1.46 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу передбачено, що проведення ігор на більярді, участь в яких не передбачає одержання її учасниками грошових або майнових призів (виграшів), є господарською діяльністю у сфері розваг. Цей вид діяльності відповідає згідно з КВЕД ДК 009:2005 класу 92.72 групи 92.7 розділу 92 «Інші види рекреаційної діяльності».

У свідоцтві фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку зазначаються обрані фізичною особою — підприємцем види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005, у разі здійснення виробництва — також види товару (продукції), що нею виробляються (пп. 5 п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу).

Отже, фізична особапідприємець, яка здійснює діяльність з надання послуг з проведення ігор на більярді, що проводяться без одержання гравцем призу (виграшу), в тому числі з прокату інвентарю (стіл, киї тощо), що відповідає класу 92.72 групи 92.7 розділу 92 КВЕД ДК 009:2005, може бути платником єдиного податку лише другої та третьої груп за умови, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу ХІV Податкового кодексу.

 

Чи може фізична особа — підприємець перебувати на спрощеній системі оподаткування та здавати в оренду частину нежилого приміщення (споруди, будівлі) до 300 м2, а іншу частину безоплатно передавати в оренду (користування)?

Відповідно до п. 1 ст. 320 Цивільного кодексу власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Це положення також стосується використання майна, яке надається в оренду підприємцем, який перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Підпунктом 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу передбачено, що фізичні особи — підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 га, житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 100 м2, нежилі приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 м2, не можуть бути платниками єдиного податку.

Таким чином, фізична особапідприємець, яка здає в оренду частину нежилого приміщення (споруди, будівлі) до 300 м2, а іншу частину нежилого приміщення (споруди, будівлі) безоплатно передає в оренду (користування), не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

 

Чи вважається порушенням умов перебування в другій групі фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку, якщо вона надала послуги фізичній особі — найманому працівнику юридичної особи, яка перебувала у відрядженні?

Відповідно до пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу до платників єдиного податку, які включено до другої групи, належать фізичні особи — підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

  • не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
  • обсяг доходу не перевищує 1 000 000 грн.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб — підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005). Такі фізичні особи — підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для третьої групи.

Відповідно до пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу при визначенні об'єкта оподаткування враховуються витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших житлових приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний надати звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, при цьому головною умовою відшкодування витрат на відрядження є наявність оригіналу документів, що підтверджують вартість таких витрат (квитки, квитанції, чеки, розрахунки тощо).

Таким чином, якщо вартість послуг, отриманих працівником юридичної особи під час відрядження від фізичної особипідприємцяплатника єдиного податку другої групи, оплачується працівником особисто фізичній особіпідприємцю, то порушення умов перебування у другій групі не виникає.

Однак якщо оплата вартості послуг надходить на рахунок фізичної особипідприємцяплатника єдиного податку другої групи від юридичної особи, яка не є платником єдиного податку, за найманого працівника, що перебуває у відрядженні, то порушуються умови перебування фізичної особипідприємця у другій групі.

При цьому у разі нарахування (виплати) доходів податковий агент повинен відобразити в податковому розрахунку за формою № 1ДФ такі виплачені доходи на користь всіх платників податків, в тому числі виплачені на користь самозайнятих осіб (фізичних осіб — підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) за ознакою доходу «157».

 

Чи має право платник єдиного податку другої групи перейти до третьої групи у зв'язку з перевищенням чисельності найманих працівників?

Підпунктом 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу визначено сукупність критеріїв, які відповідають умовам перебування в другій групі платників єдиного податку.

Платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом, у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку (пп. 6 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу).

Свідоцтво платника єдиного податку анулюється органом ДПС у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку (пп. 5 п. 299.15 ст. 299 Податкового кодексу).

Отже, платник єдиного податку другої групи у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, не має права перейти до третьої групи платників єдиного податку та зобов'язаний перейти на сплату інших податків і зборів.

 

З якого періоду платник єдиного податку першої групи повинен перейти на сплату інших податків і зборів у разі використання праці найманих осіб?

Відповідно до пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до першої групи, належать фізичні особи — підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150 000 грн.

Підпунктом 6 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 292 цього Кодексу передбачено перехід платника єдиного податку на сплату інших податків і зборів з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з цим платником.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої групи є календарний рік (п. 294.1 ст. 294 Податкового кодексу).

Згідно з пп. 298.2.1 п. 298.2 ст. 298 Кодексу для відмови від спрощеної системи оподаткування суб'єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до органу ДПС заяву.

Відповідно до пп. 298.2.2 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом (за умови відсутності непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу з єдиного податку та/або інших податків і зборів, які платники єдиного податку сплачують відповідно до глави І розділу ХІV Податкового кодексу), з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів.

Враховуючи зазначене, платник єдиного податку першої групи у разі використання найманої праці зобов'язаний не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу подати до органу ДПС заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування та з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому використовувалася праця найманих осіб, перейти на сплату інших податків і зборів.

Видача, отримання та анулювання свідоцтва


Чи мають право працівники органів ДПС видати фізичній особі — підприємцю свідоцтво платника єдиного податку, в якому зазначено не всі види діяльності, обрані фізичною особою — підприємцем у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування?

Відповідно до пп. 5 п. 298.3 ст. 298 Податкового кодексу у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані фізичною особою — підприємцем види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005, у разі здійснення виробництва — також види товару (продукції), що нею виробляються.

Згідно з пп. 5 п. 299.11 ст. 299 цього Кодексу у свідоцтві фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку зазначаються обрані фізичною особою — підприємцем види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005, у разі здійснення виробництва — також види товару (продукції), що нею виробляються.

Платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом, у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у свідоцтві платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця, — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності (пп. 7 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу).

Таким чином, на підставі поданої фізичною особоюпідприємцем заяви про застосування спрощеної системи оподаткування у свідоцтві фізичної особипідприємцяплатника єдиного податку повинні зазначатися всі обрані фізичною особоюпідприємцем види діяльності за умови, що ці види діяльності дають право застосовувати спрощену систему оподаткування.

При цьому пп. 1 п. 299.9 ст. 299 Податкового кодексу передбачено, що підставою для прийняття органом ДПС рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам ст. 291 цього Кодексу. Тобто у разі коли серед обраних фізичною особою — підприємцем видів господарської діяльності, зазначених у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування, є хоч один із видів господарської діяльності, що не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування, орган ДПС приймає рішення про відмову у видачі такій фізичній особіпідприємцю свідоцтва платника єдиного податку.

Оподаткування доходів платника єдиного податку, отриманих як компенсація комунальних платежів


До «Вісника» надійшов лист від фізичної особи (Ю. В. Дядя, м. Запоріжжя) — платника єдиного податку третьої групи (5%). Така фізична особа надає в оренду нежиле приміщення банку. Договором оренди передбачено компенсацію орендарем вартості комунальних послуг. Після отримання платіжок за комунальні послуги фізична особа оплачує їх і надає банку для отримання компенсації. Банк компенсує суми оплати наданих комунальних послуг за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб у розмірі 15%. Розглянемо відповідь на запитання: «Чи повинен банк (орендар) утримувати 15% із сум оплати за комунальні послуги?»

Основні положення, що регулюють правовідносини за договором найму (оренди), встановлено у главі 58 розділу ІІІ книги п’ятої Цивільного кодексу.

Так, п. 1 ст. 759 цього Кодексу визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, розмір якої згідно з п. 1 ст. 762 Кодексу встановлюється цим договором.

Плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою (п. 1 ст. 797 Цивільного кодексу).

Пунктом 165.1 ст. 165 Податкового кодексу визначено перелік доходів, що не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Згідно з пп. 165.1.36 п. 165.1 цієї статті до цього переліку включено дохід фізичної особи — підприємця, з якого сплачується єдиний податок за спрощеною системою оподаткування відповідно до цього Кодексу.

Доходом фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій (готівковій та/або безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Податкового кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності (п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу).

Відповідно до п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), отриманих у результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковуваних згідно з главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Згідно з п. 293.3 ст. 293 Податкового кодексу відсоткова ставка єдиного податку для третьої групи платників єдиного податку встановлюється у розмірі:

  • 3% доходу у разі сплати ПДВ згідно з цим Кодексом;
  • 5% доходу у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.

Водночас п. 293.4 ст. 293 цього Кодексу передбачено, що ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку, зокрема третьої групи, у розмірі 15%:

  • до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1— 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу;
  • до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначено у главі 1 розділу ХІV Кодексу;
  • до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Крім того, п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу визначено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі — підприємцю доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності, суб’єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою — підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб’єкта підприємницької діяльності.

Таким чином, за наведеною в запиті ситуацією доходи фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку, отримані в рамках спрощеної системи оподаткування, включаючи компенсацію комунальних платежів, передбачену договором оренди, податком на доходи фізичних осіб не оподатковуються.


Єдина база податкових знань, www.sts.gov.ua

«Гарячі лінії»

Дата: 6 вересня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00