Інші податки
Тема: Плата за землю

Особливості оподаткування земель під об’єктами енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу, який регулює земельні відносини, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Зокрема, землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони й іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони й іншого призначення встановлюється законом (ст. 65 Земельного кодексу).

Згідно зі ст. 76 цього Кодексу землями енергетичної системи визнаються землі, надані під електрогенеруючі об'єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під об'єкти транспортування електроенергії до користувача. Землі енергетичної системи можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі встановлюються охоронні зони.

Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються Законом № 575 та іншими нормативно-правовими актами.

Так, згідно з вимогами зазначеного Закону виробництво електричної енергії — це господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на електричну енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору.

Законом № 555 визначено правові, економічні, екологічні та організаційні засади використання альтернативних джерел енергії та сприяння розширенню їх використання у паливно-енергетичному комплексі. Відповідно до цього Закону альтернативні джерела енергії — це відновлювані джерела енергії, до яких належать енергія сонячна, вітрова, геотермальна, енергія хвиль та припливів, гідроенергія, енергія біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів, та вторинні енергетичні ресурси, до яких належать доменний та коксівний гази, газ метан дегазації вугільних родовищ, перетворення скидного енергопотенціалу технологічних процесів.

Енергія, вироблена з альтернативних джерел, — електрична, теплова та механічна енергія, яка виробляється на об'єктах альтернативної енергетики і може виступати товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Об'єктами альтернативної енергетики є енергогенеруюче та інше обладнання, що виробляє енергію за рахунок використання альтернативних джерел енергії, частка яких становить не менш як 50% від установленої потужності всіх задіяних на об'єкті джерел енергії, а сферою альтернативних джерел енергії є галузь діяльності, пов'язана з використанням альтернативних джерел енергії для виробництва, постачання, транспортування, зберігання, передачі та споживання енергії, виробленої з альтернативних джерел.

Використання альтернативних джерел енергії має особливості, зокрема зумовлені природними умовами, а саме:

  • залежністю від атмосферних та інших умов довкілля;
  • наявністю водних ресурсів малих річок, необхідних для роботи гідроенергетичного обладнання;
  • наявністю біомаси, кількість якої залежить від обсягів щорічних урожаїв;
  • наявністю геотермальних джерел і свердловин, придатних для виробництва та використання геотермальної енергії;
  • наявністю теплових викидів, обсяги яких залежать від функціонування підприємств промисловості;
  • періодичністю природних циклів, внаслідок чого виникає незбалансованість виробництва енергії;
  • необхідністю узгодження та збалансування періодичності передачі обсягів енергії, виробленої з альтернативних джерел, зокрема передачі електричної енергії в об'єднану енергетичну систему України.

Щодо оподаткування земель слід зазначити таке. Відповідно до положень Податкового кодексу плата за землю — це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку й орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Ставка податку для цілей розділу XIII Податкового кодексу — законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки, а саме: у межах населеного пункту — 1 (один) метр квадратний (м2); за межами населеного пункту — 1 (один) гектар (га).

Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

База оподаткування — це нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Податкового кодексу; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), встановлюється у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 Податкового кодексу (ст. 274 цього Кодексу).

Статтею 275 Податкового кодексу встановлено ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Відповідно до п. 275.3 цієї статті ставки земельного податку за земельні ділянки населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено (за винятком сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення), диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із ставок податку, встановлених п. 275.1 цієї статті, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не більше трикратного розміру цих ставок податку, з урахуванням коефіцієнтів, установлених п. 275.2 цієї статті.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, — договір оренди такої земельної ділянки.

Земельні ділянки, віднесені за даними державного земельного кадастру до земель енергетики, у межах населеного пункту оподатковуються згідно зі ст. 274 або ст. 275 Податкового кодексу, за межами населеного пунктувідповідно до п. 278.1 ст. 278 Кодексу, яким установлено, що ставка податку за земельні ділянки, надані підприємствам енергетики, встановлюється у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Крім того, п. 276.6 ст. 276 Податкового кодексу, зокрема, визначено, що податок за земельні ділянки (у межах та за межами населених пунктів), надані для розміщення об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, справляється у розмірі 25% податку, обчисленого відповідно до статей 274, 275, 278 — 280 цього Кодексу.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, затвердженою наказом № 1015, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичному початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Відносини, пов'язані з орендною землі, регулюються Земельним кодексом України, Законом про оренду землі, Цивільним кодексом, законами України, а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, та договором оренди землі.

Статтею 15 Закону про оренду землі, зокрема, визначено, що договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, які перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності — земельних ділянок, які перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Згідно зі ст. 288 Податкового кодексу розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. При цьому річна сума платежу:

не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення — розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ Податкового кодексу; для інших категорій земель — трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), — 3% нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів — чотирикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII Податкового кодексу; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, — 12% нормативної грошової оцінки.

Таким чином, орендарі земель державної або комунальної власності під об'єктами енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, є платниками орендної плати до бюджету на підставі укладених договорів оренди землі.

«Гарячі лінії»

Дата: 29 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42