Юридична практика
Тема: Інше

Завищення валових витрат підприємства на суму витрат на безоплатне отримання товарів

Суть справи. За результатами проведеної перевірки орган ДПС податковим повідомленням-рішенням визначив зобов'язання з податку на прибуток ДП «Д» у зв'язку із тим, що суб'єкт господарювання завищив загальну суму валових витрат під час проведення днопоглиблювальних робіт шляхом оприбуткування піску, піднятого з дна річки.

На думку платника податку визначення податковим органом зобов'язань з податку на прибуток підприємств є безпідставним, оскільки вартість піднятого піску є складовою вартості проведених днопоглиблювальних робіт, а відтак, цілком обґрунтовано в бухгалтерському обліку розділяються витрати на проведення безпосередньо днопоглиблювальних робіт і вартість піднятого за результатами цих робіт піску.

Рішення суду. ВАСУ, підтримавши позицію контролюючого органу, зазначив таке.

За результатами проведення виїзної планової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ДП «Д» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства органом ДПС складено акт і прийнято податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Суб'єкт господарювання, не погодившись із податковим повідомленням-рішенням податкового органу, оскаржив його у судовому порядку.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову ДП «Д» відмовлено повністю.

Натомість суд апеляційної інстанції прийняв рішення, яким задовольнив позов ДП «Д» та скасував рішення суду першої інстанції.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції з підстав порушення судом норм матеріального права, орган ДПС звернувся до ВАСУ з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити у силі постанову суду першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ДП «Д» здійснює днопоглиблювальні роботи шляхом підйому з дна річки піску.

Оприбуткування піску відображається за дебетом субрахунку 201 «Сировина та матеріали» та кредитом субрахунку 231 «Виробництво».

У бухгалтерському обліку від витрат, які формують собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та відображаються за дебетом аналітичних рахунків 9011 та 9012 субрахунку 901, віднімаються витрати, з яких формується вартість піску, методом сторно з дебету аналітичних рахунків 9011 та 9012 субрахунку 901.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що ДП «Д» цілком обґрунтовано в бухгалтерському обліку розділяє витрати на проведення безпосередньо днопоглиблювальних робіт і вартість піднятого за результатами цих робіт піску, і це не призвело до подвійного включення до складу валових витрат з оприбуткування вартості піску.

Суд касаційної інстанції не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Положення п. 5.1 ст. 5 Закону про прибуток повинно тлумачитись у системному зв'язку з положеннями п. 1.32 ст. 1 цього Закону.

Пункт 5.2 ст. 5 Закону про прибуток містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що належать до валових витрат, а п. 5.3 цієї статті — перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків чи ні.

Таким чином, зі змісту вищезазначених положень законодавства випливає, що до складу валових витрат належать ті витрати, які здійснено платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та не зазначено в переліку п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток.

Пісок, який піднято з дна р. Дніпро у ході проведення вищезазначених робіт, є результатом виробничої діяльності суб'єкта господарювання — супутньою продукцією, яка одержується протягом єдиного технологічного процесу.

Порядок оцінки супутньої продукції передбачено ПБО 16, згідно з яким виробнича собівартість продукції (у даному випадку послуг) зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується.

Згідно з п. 5 ПБО 9 запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає у майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначено.

Відповідно до п. 8 ПБО 9 придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Отже, вартість запасів включає витрати, безпосередньо пов'язані зі створенням запасів та доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

У бухгалтерському обліку ДП «Д» витрати, пов'язані з проведенням днопоглиблювальних робіт, відображено підприємством за дебетом рахунків.

Усі вищезазначені витрати відображено ДП «Д» у валових витратах у податковому обліку,  та як наслідок після проведених робіт  з'являється пісок, вартість якого неправомірно віднесено до валових витрат.

Запаси визнаються активом, якщо їх вартість може бути визначено достовірно, однак ДП «Д» вартість піску визначено умовно.

Суб'єктом господарювання у бухгалтерському обліку розділено витрати на проведення днопоглиблювальних робіт безпосередньо на витрати на проведення таких робіт і вартість піднятого за результатами проведення цих робіт піску.

При цьому суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що акти розвантаження суден, розрахункова відомість з визначення облікової вартості піску, складські прибуткові ордери та карточки складського обліку піску не можуть бути підставою для віднесення до валових витрат.

Платником податку витрати на придбання матеріального активу (запасу)піску не понесено та неможливо визначити його як запас, придбаний за плату, оскільки угоди відсутні, оплату не проведено.

Вартість піднятого піску є складовою вартості проведених днопоглиблювальних робіт.

За бухгалтерським обліком подвійного включення до собівартості вартості піднятого піску не відбувається.

При оприбуткуванні піску і безоплатному отриманні товарів обидві операції не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей.

Відсутність безпосереднього зв'язку витрат на безоплатне отримання товарів з господарською діяльністю ДП «Д» вказує на незаконність включення відповідних сум до складу валових витрат.

За таких обставин ВАСУ, враховуючи положення п. 5.1 ст. 5 Закону про прибуток, дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення, яким донараховано зобов'язання з податку на прибуток, оскільки до заниження суми цього податку призвело віднесення його платником до валових витрат витрат, які з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини не мали реального характеру.

Враховуючи зазначене, ВАСУ за результатами розгляду касаційної скарги органу ДПС прийняв рішення, яким її задовольнив, скасував рішення суду апеляційної інстанції та залишив у силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ДП «Д».


Владислав КОЧКАРОВ,
директор Департаменту правової роботи ДПС України

Віталій КЕМІНЬ,
головний державний податковий інспектор відділу
представництва інтересів органів ДПС у 
судах касаційної
інстанції та 
узагальнення судової практики Юридичного управління

«Гарячі лінії»

Дата: 31 травня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42