Юридична практика
Тема: ПДВ

Порушення законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з придбання товарів

Суть справи. При проведенні перевірки ТОВ «П» органом ДПС виявлено порушення норм законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, що полягало у віднесенні до складу податкового кредиту сум ПДВ за операціями з підприємством, яке має ознаки фіктивності.

Платник податків вважає, що ним не допущено порушення норм законодавства України, оскільки при придбанні товару суму ПДВ сплачено в ціні товару, про що свідчать належним чином оформлені податкові накладні.

Рішення суду. ВСУ, підтримуючи позицію державного податкового органу, зазначив таке. Керуючись нормами чинного законодавства України, державним податковим органом проведено перевірку ТОВ «П» щодо дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства. При її проведенні виявлено порушення суб'єктом господарювання норм чинного законодавства, складено акт і винесено податкове повідомлення-рішення, яким суб'єкту господарювання визначено податкові зобов'язання з ПДВ та до нього застосовано штрафні санкції.

Не погоджуючись із донарахованими сумами податкових зобов'язань, ТОВ «П» звернулося до суду з позовом про визнання дій державного податкового органу неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено повністю.

Судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасовано, у позові суб'єкту господарювання відмовлено повністю.

ВАСУ своєю ухвалою касаційну скаргу суб'єкта господарювання залишив без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції — без змін.

Вважаючи, що при винесенні рішення ВАСУ інакше застосовано норми матеріального права порівняно з їх застосуванням при розгляді судами касаційних інстанцій інших справ, ТОВ «П» звернулося із скаргою до ВСУ.

За результатами перегляду заяви ТОВ «П» ВСУ дійшов висновку, що оскаржуване рішення ВАСУ не підлягає скасуванню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій установлено, що на виконання договору купівлі-продажу ТОВ «П» придбало у ТОВ «К» товар у кількості та асортименті згідно зі специфікацією. За наслідками виконання операції з поставки цього товару ТОВ «П» сплачену суму ПДВ віднесено до складу податкового кредиту на підставі отриманої податкової накладної.

Надалі з метою експорту зазначений товар ТОВ «П» передано комісіонеру ПП «Е» відповідно до умов договору комісії. Факт експорту товару підтверджується вантажною митною декларацією, у якій відправником зазначено ТОВ «П», одержувачем товару — компанію «S» (Латвія, Рига), а виробником цієї продукції — ЗАТ «І».

Водночас на запит державного податкового органу Управління фінансової поліції Латвійської республіки повідомило, що компанія «S» має ознаки фіктивності, угоди від імені цієї компанії укладалися без відома її засновників.

Проведення зустрічної перевірки постачальника позивача ТОВ «К» з питань їхніх взаємовідносин державним податковим органом виявилось неможливим у зв'язку з ліквідацією цього товариства.

Згідно з висновками експерта товар, що придбавався, а в подальшому експортувався за кордон ТОВ «П», був вироблений ЗАТ «І». Однак ЗАТ «І» на момент здійснення зазначених операцій не працювало, у судовому порядку установчі документи цього суб'єкта господарювання визнано недійсними.

Відповідно до експертного висновку щодо технічного стану цеху товар, який надалі було реалізовано, на обладнанні ЗАТ «І» не вироблявся і не міг вироблятись; інформація, де міг вироблятися зазначений товар, у експертної установи відсутня.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За нормами пп. 7.4.5 цього пункту не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) — актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Основним мотивом задоволення цього позову суд першої інстанції зазначив наявність у ТОВ «П» належним чином оформленої податкової накладної, що є достатньою підставою для визначення податкового кредиту.

Утім, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально здійснені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Тобто в разі фіктивності операцій нарахування податкового кредиту слід визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) доказів оплати продавцеві вартості товару з ПДВ.

У випадку, що розглядається, з установлених судовими інстанціями фактичних даних випливає висновок про безтоварність операцій з поставки ТОВ «П» товару. Адже зупинка виробництва в цехах зазначеного позивачем підприємства-виробника (ЗАТ «І») без подальшого відновлення його діяльності (про що свідчить, зокрема, факт скасування його установчих документів, експертний висновок про технічний стан цеху цього підприємства тощо), відсутність інформації щодо інших виробників аналогічного товару, а також документів на підтвердження факту транспортування спірної продукції, її зберігання, прийняття за кількістю та якістю, виконання вантажно-розвантажувальних робіт тощо є достатніми підставами для висновку про відсутність товару, який був об'єктом договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ «П» та ТОВ «К».

Крім того, про відсутність реального характеру перелічених операцій також свідчить фіктивний характер діяльності підприємства-нерезидента, якому нібито було експортовано зазначений товар, а також скасування реєстрації та зняття з обліку контрагентів позивача (його постачальника ТОВ «К», а також комісіонера ПП «Е»).

За таких обставин рішення ВАСУ є обгрунтованим та повністю відповідає змісту Закону про ПДВ.

Враховуючи зазначене, ВСУ за результатами перегляду скарги суб'єкта господарювання залишив її без задоволення, а оскаржуване судове рішення ВАСУ — без змін.


Владислав РОЗМОШ,
заступник директора Юридичного департаменту
ДПА України
начальник відділу представництва
інтересів органів ДПС у судах касаційної інстанції
та узагальнення судової практики

«Гарячі лінії»

Дата: 28 березня, Четвер
Час проведення: з 10:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42