Інші податки
Тема: Нариси з історії

Фінансова та податкова системи давньої Греції

(Продовження. Початок див. у «Віснику» № 22/2012)

В Афінській державі здавна існували літургії — особливі повинності, що накладалися тільки на багатих людей, які власним коштом мали будувати військові кораблі, влаштовувати театральні видовища тощо.

Найзначнішими та часто повторюваними були літургії, пов'язані з організацією свят: хорегія та гімнасіархія. Хорег повинен був набрати хор для драматичних вистав або музичних змагань, забезпечити учасників костюмами, годувати їх під час навчання та свята. Гімнасіархія полягала в організації гімнастичних змагань, наприклад забігу зі смолоскипами, які протягом року проводилися п'ять разів. Крім витрат на навчання учасників змагань, гімнасіархи повинні були піклуватися про забезпечення освітлення та оформлення місця проведення змагань.

Ще одним видом літургії була трієрархія. До обов'язків трієрарха входили турботи про гарний стан бойового корабля-трієра та його облаштування. Іноді це вимагало великих витрат, особливо якщо корабель був не новим. Окрім цього, трієрарх повинен був набирати та навчати екіпаж. У період, коли в розпорядженні Афінської держави було 400 кораблів, до списків трієрархів було внесено 1200 багатих громадян з тим, аби кожен з них був би трієрархом не частіше ніж раз на три роки. Під час трієрархії слід було облишити звичайні заняття й особисто спостерігати за кораблем. З метою полегшення тягаря цієї літургії трієрарха звільняли від усіх інших літургій та надзвичайних податків. Після Сицилійської експедиції 415 — 414 pp. до н. е., на яку афіняни витратили всю готівку з державної скарбниці та яка призвела до загибелі афінської армії та флоту, в державі почалася фінансова криза. У цій ситуації персональну трієрархію було замінено синтрієрархією, коли об'єднувалися 2 — 3 трієрархи для догляду за одним кораблем. Однак цей вид податку спричинив лише безладдя та безвідповідальність, тому тривав недовго.

В Афінській державі існував цікавий звичай передачі літургії більш багатому громадянину. При цьому призначався короткий термін (звичайно три дні) для оскарження неправильно накладеної літургії, протягом якого притягнутий до літургії громадянин повинен був викликати на виконання даної літургії іншого громадянина, заможнішого, ніж він, і вільного від повинностей. Новий «претендент» міг або прийняти запропоновану літургію, або погодитися на обмін свого майна з літургом, який його викликав.

Коли Афінська держава переживала тяжкі часи, доходи громадян та метеків оподатковували тимчасовим і надзвичайним прямим податком, який мав назву «ейсфора». Уперше його було введено у 428 — 427 pp. до н. е. Вчені припускають, що це був податок на нерухоме та рухоме майно. У 428 р. загальний розмір прибутку від ейсфори до скарбниці становив 200 талантів.

Ейсфора була найненависнішим податком для афінян, оскільки пряма подать здавалася несумісною з громадянською свободою. Отже, до неї вдавалися дуже рідко. Навіть коли цей податок стягувався протягом тривалого часу, він завжди розглядався як тимчасовий захід.

Таким чином, Афінська держава мала ефективну податкову систему, однак усі кошти, які збиралися в Аттиці, були значно меншими від тих сум, що надходили від збору особливого грошового податку з афінських союзників.

У 478 р. до н. е. представники всіх грецьких держав, зацікавлених у продовженні війни з персами, зібралися на о. Делос і заснували тут новий союз — Делоський. Пізніше його назвали Першим Афінським морським союзом. Союзники зобов'язалися постачати для об'єднаного флоту встановлену кількість кораблів з екіпажами та певну кількість воїнів. Було також засновано загальну скарбницю союзу, яку наповнювали грошові внески союзників за особливою розкладкою (надалі ці внески називалися форосом). Фактично грошові внески від союзних міст надходили в розпорядження афінян, які на ці гроші розвивали флот. Афіняни отримали змогу втручатись у внутрішнє життя союзників і владно диктувати їм свою волю. Афінські стратеги цілком узяли на себе розкладку форосу між містами і визначення його розміру. Його загальна сума становила 460 талантів. На ці гроші можна було утримувати протягом 7 — 8 місяців 200 трієр з екіпажем 200 осіб на кожній. У наступні роки сума форосу збільшувалася, і в 425 р. до н. е. становила 1300 талантів. Загальна кількість міст у складі Першого Афінського морського союзу в середині V ст. до н. е. перевищувала 200. Афіняни поділили союзні поліси на п'ять округів, у кожному з яких афінські уповноважені спостерігали за виплатою форосу. Спроби союзників, які володіли власним флотом, позбутися афінської опіки й вийти із союзу негайно припинялися збройним шляхом. На землі повсталих союзників було введено до 10 тис. військових поселенців.

Афіняни почали вимагати від союзників крім виплати форосу виконання інших обов'язків. Поступово вони стали здійснювати над своїми союзниками економічний контроль. Афінська монета і міри ваги було оголошено обов'язковими при провадженні будь-яких розрахунків на території союзу. У 454 р. до н. е. афіняни перенесли союзну скарбницю з о. Делос до м. Афін і з того часу стали розпоряджатися союзними коштами, наче власними. Так, будівництво в м. Афінах у 440 — 430 рр. до н. е. проводилося значною мірою за кошти, взяті з форосу. Суперечки між громадянами союзних міст і афінянами розглядав лише афінський суд.

Форос було скасовано у 413 р. до н. е. у зв'язку з фінансовою реформою. Замість форосу — податку, стягуваного із союзників у порядку прямого обкладання, було встановлено мито в розмірі 5% вартості всіх товарів, які ввозили та вивозили морем, що дало змогу збільшити доходи скарбниці та зменшити невдоволення союзників.

У середині V ст. до н. е. Афінська держава перетворилася на найбільший і квітучий центр економічного, політичного та культурного життя Греції. Державний устрій могутньо вплинув на розвиток політичного життя в інших грецьких державах. У цілому цей історичний період був періодом найвищого внутрішнього розквіту Греції.

«Гарячі лінії»

Дата: 28 березня, Четвер
Час проведення: з 10:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42