Інші податки
Тема: Нариси з історії

Фінансова та податкова системи давнього Риму (продовження)

(Продовження. Початок див. у «Віснику» № 27/2012)

Імперія принесла відносний громадянський мир і значне ослаблення зовнішньої агресії. Вона дещо пом’якшила стару республіканську практику: провінції отримали господарську самостійність, імператорська система збирання податків була легшою від республіканських відкупів. Однак податковий гніт залишався відчутним, а збирачів податків не полюбляли. Візьмімо, приміром, провінцію Єгипет — основну житницю Риму. З документів нам відомо 50 натуральних і понад 450 грошових податків. Крім звичайних для провінцій повинностей з ремонту доріг, перевезень, утримання чиновників, які подорожували провінцією, в Єгипті вже з І ст. запроваджується повинність з примусової оренди непридатних ділянок землі. За оброблення цих ділянок, як і за внесення податків, відповідала вся сільська громада. Завдяки цьому громада довше зберігалася в Єгипті. Якщо податки не були сплачені, то винуватці, їхні родичі й односельці піддавалися всіляким катуванням.

Багато імператорів, особливо з дому Антоніїв, заохочували міське будівництво й опікувалися культурним життям провінцій. Серед позитивних моментів слід також відзначити значне зменшення піратства, подальший розвиток мережі зручних доріг (деякими з них користуються й донині), запровадження єдиної імперської монети.

Якщо поглянути на Римську імперію в період її найбільшої могутності, то можна особливо виділити правління (принципат) Августа.

Після війни з Антонієм та Клеопатрою, що завершилася завоюванням Єгипту (30 р. до н. е.), Октавіан став єдиним правителем Риму і всіх його володінь.

Відсвяткувавши свій тріумф, Октавіан отримав від сенату звання імператора і почесне ім’я Август, яке раніше вживалося лише як звертання до божества. Сенат оголосив Октавіана-Августа своїм принцепсом, і його було поставлено першим у списку сенаторів. Пізніше Август отримав звання великого понтифіка, тобто верховного жреця Риму, а також довічного проконсула, а отже, командуючого усіма римськими збройними силами.

Август одержав право на створення особливої скарбниці (фіска), яка включала як його особисті кошти, так і майно, що належало йому як главі держави. Імператорська скарбниця поповнювалася за рахунок доходів з імператорських маєтків, податків з імператорських провінцій, конфіскацій засуджених осіб, військової здобичі. Він також мав у розпорядженні кошти державної казни — ерарію, формально підзвітної сенату, де карбувалися монети, і в такий спосіб фактично розпоряджався всіма фінансами Римської держави.

Внутрішня політика Августа мала яскраво виражений класовий характер. Він провів через сенат постанову, яка забороняла відпускати рабів на волю раніше ніж через 20 років після їх купівлі. Крім того, власник, який відпускав раба на волю, мав сплатити 5% його вартості у вигляді податку. Було обмежено й кількість рабів, яких власник міг відпустити на волю.

Август зробив опорою своєї влади римський стан вершників. Він установив для них майновий ценз у 400 тис. сестерціїв. З вершників Август набирав значну кількість воєначальників та провінційних прокураторів. Вершники, як і раніше, збирали податки з провінцій.

Велику роль у житті суспільства відігравали створені численні провінційні колонії ветеранів. Вони отримували землю, яка розподілялася між ветеранами легіонів. За спеціальним едиктом Августа ветерани, їхні діти та батьки звільнялись від усіх податків. Пізніше таке право одержали деякі лікарі, ритори, вчителі та імператорські орендарі.

Август прагнув підтримувати своє панування не тільки застосуванням сили. Його оточення, зокрема близький друг Гай Цільній Меценат, матеріально підтримувало римських поетів та інших діячів мистецтва і заступалося за них. У гуртку Мецената були відомі римські поети Горацій Флакк, Вергілій Марон, Овідій Назон. Ставши великим понтифіком, Август не лише реставрував багато храмів, а й відновив деякі давні свята, серед яких «секулярні» (столітні) ігри. У Римі було встановлено культ божественного Юлія на честь названого батька Августа Юлія Цезаря.

У тісному зв’язку з релігійною політикою відбувалися заходи щодо зміцнення моралі та сім’ї. Спочатку Август повів кампанію проти безшлюбності. За законом про шлюб чоловіки віком від 25 до 60 років і жінки від 20 до 50 років повинні були перебувати у шлюбі. Ті, хто порушував цю статтю закону, позбавлялися права вільно передавати своє майно за заповітом. Незаміжні жінки, крім того, підлягали податку в розмірі 1% від їхнього майна. Ці обмеження скасовувалися з моменту вступу в шлюб, а народження кожної нової дитини давало батькам нові пільги.

У 476 р. командир германських найманців Одоакр скинув останнього римського імператора, якого, за іронією долі, звали так само, як і легендарного засновника «вічного міста», — Ромул. Цей рік вважається датою падіння Римської імперії, кінцем давнього світу, рабовласницької формації та початком середньовічного періоду всесвітньої історії.

«Гарячі лінії»

Дата: 28 березня, Четвер
Час проведення: з 10:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42