Юридична практика
Тема: ПДВ

Порушення законодавства при здійсненні коригувань податкових зобов’язань з ПДВ

Суть справи. При проведенні перевірки орган ДПС виявив порушення суб'єктом господарювання ТОВ «З» норм чинного законодавства України, що діяло на період виникнення спірних правовідносин, — неправомірне коригування податкових зобов'язань з ПДВ і, як наслідок, зафіксував несплату цього податку до бюджету.

ТОВ «З» не погодилося з позицією контролюючого органу за такими підставами. При здійсненні господарської діяльності ним було укладено угоди на купівлю товарно-матеріальних цінностей, які надалі визнано недійсними. Оскільки в судовому порядку договори визнано недійсними, то первинні документи, що відображали факт здійснення такої операції, втрачають юридичну силу, тому ТОВ «З» правомірно здійснило коригування податкових зобов'язань з ПДВ.

Рішення суду. Вищий адміністративний суд України (далі — ВАСУ), підтримуючи позицію державного податкового органу, зазначив таке. Відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання державним податковим органом проведено виїзну планову перевірку ТОВ «З» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої встановлено порушення платником податків пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.5 ст. 4 Закону про ПДВ. Виявлено, що ТОВ «З» занижено ПДВ за рахунок неправомірного проведення коригування податкового зобов'язання у бік зменшення на підставі рішення господарського суду про визнання угод купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей недійсними.

За результатами проведеної перевірки державним податковим органом складено акт і винесено податкове повідомлення-рішення, згідно з яким ТОВ «З» донараховано податкові зобов'язання з ПДВ та застосовано штрафні санкції.

Не погоджуючись із донарахованими сумами податкових зобов'язань, ТОВ «З» звернулося до суду з позовом про визнання дій державного податкового органу неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій у позові відмовлено у зв'язку із необгрунтованістю позовних вимог.

Вважаючи, що при винесенні рішень судом першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм матеріального та процесуального права і, як наслідок, винесено рішення, що не грунтуються на Законі про ПДВ, ТОВ «З» звернулося з касаційною скаргою до ВАСУ, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, позов задовольнити.

За результатами перегляду скарги в порядку касаційного провадження ВАСУ дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення — скасуванню з огляду на таке.

Судами встановлено, що рішенням господарського суду в справі за позовом ТОВ «З» до ТОВ «М» визнано недійсними договори купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей. Вважаючи, що первинні документи втратили юридичну силу, ТОВ «З» проведено коригування податкових зобов'язань з ПДВ у бік зменшення і, як наслідок, податкові зобов'язання з цього податку занижено.

Дії суб'єкта господарювання є неправомірними, оскільки частиною першою ст. 216 Цивільного кодексу передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, — відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, що існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини другої ст. 208 Господарського кодексу в разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна зі сторін повинна повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливістю повернути одержане в натурі — відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачено законом.

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону про ПДВ передбачено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно з п. 4.5 ст. 4 Закону про ПДВ якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, то у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, перерахунок суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника і отримувача підлягає відповідному коригуванню.

Відповідно до частини другої ст. 3 Закону про бухоблік бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, які використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Доводи ТОВ «З», що рішення про визнання угод недійсними з моменту укладення свідчить про те, що їх не було (як правильно зазначено судами), спростовуються первинними бухгалтерськими та податковими документами, а також відповідним актом перевірки.

Згідно з даними бухгалтерського обліку ТОВ «З» повернення реалізованого товару ТОВ «М» на склад ТОВ «З» не відбулося, тому твердження ТОВ «З» про втрату юридичної сили первинними документами, що відображають факти здійснення таких операцій, є неправомірним та необгрунтованим.

Частиною першою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що кожна сторона має довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства).

За таких обставин суди дійшли обгрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до частини третьої ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищезазначене, ВАСУ дійшов висновку, що в межах касаційної скарги не допущено порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Правову оцінку обставин у справі дано правильно, тому касаційну скаргу судом відхилено, а оскаржувані судові рішення залишено без змін.


Владислав РОЗМОШ,
заступник директора Юридичного департаменту ДПА
України
начальник відділу представництва інтересів органів
ДПС у судах касаційної інстанції та узагальнення судової практики

«Гарячі лінії»

Дата: 28 березня, Четвер
Час проведення: з 10:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42