Аналітика

«Ми зробили собі ім’я»

До переліку 24 суб’єктів господарювання з 14 регіонів України, які отримали право на автоматичне відшкодування ПДВ, увійшло хлібоприймальне підприємство з невеликого міста Носівки на Чернігівщині. Для 69 його працівників такий «податковий подарунок» став приємною несподіванкою.


Команда однодумців

Записавши дані до журналу, охоронець повернув мені службове посвідчення. «Віра Прокопівна вже чекає на вас, — сказав чоловік у формі, пропускаючи на територію підприємства. — Ця стежка веде прямо до адміністративного будинку». Такий початок знайомства з АТ «Носівське хлібоприймальне підприємтво» сподобався: якщо вже на прохідній панують дисципліна й порядок, значить тут працюють серйозні люди. Згодом у цьому переконався. Спілкування з керівництвом та фахівцями підприємства відбулося у діловій атмосфері. Мої компетентні співрозмовники почувалися впевнено й спокійно: без притаманної на сьогодні для багатьох керівників підприємств нервозності й метушні. Тому не дивно, що це товариство стало одним з претендентів на отримання автоматичного відшкодування ПДВ,  адже тут дотримуються дисципліни, порядку  та двох обов’язкових критеріїв: рівня заробітної плати (не менше 2,5 мінімумів) і сплати податків контрагентами підприємств.

Голова правління АТ «Носівське хлібоприймальне підприємтво» Віра Розуменко— Чесно кажучи, ми на це і сподівалися, — зауважила голова правління. —Минулого року наш колектив багато зробив для того, щоб про нас заговорили в Україні на повен голос: порівняно з 2009 роком майже удвічі більше прийняли зерна, яке практично все відвантажили на експорт. У південні порти країни відправили 900 вагонів (близько 50 тис. т) зерна. На жоден вагон не надійшло рекламації, бо вся продукція була високої якості.

І це за умови значних кадрових змін на підприємстві. Працювати з селянами, з якими вже було укладено «зернові угоди», довелося новій команді: Віру Розуменко{h}Біографічна довідка.
Віра Розуменко після закінчення Одеського технологічного інституту харчової промисловості ім. Ломоносова в 1980 р. розпочала трудову діяльність на Кіровоградському комбінаті хлібопродуктів № 2. Працювала заступником начальника комбікормового заводу. Брала участь у будівництві та пуску комбікормового заводу потужністю 1 тис. т на добу на Прилуцькому комбінаті хлібопродуктів № 2, на якому до 2003 р. працювала заступником, а згодом і головою правління (у 2002 р. підприємство було перейменовано в «Нафком-Агро»).
Досвід роботи в сільському господарстві отримала, взявши у Прилуцькому районі в оренду 3 тис. га землі. Працюючи начальником елеватора корпорації «Агріком», брала участь у будівництві та експлуатації елеватора місткістю 100 тис.  т. Нині очолює АТ «Носівське хлібоприймальне підприємтво».
{/h} призначили на нову посаду за кілька тижнів до того, як на елеватор надійшов хліб нового врожаю. До цього вона обіймала посаду директора хлібокомбінату в Прилуках, де встигла здати в експлуатацію новий елеватор місткістю 100 тис. т. Аж раптом надійшла пропозиція переїхати до Носівки.

— Будівництво нових підприємств системи хлібопродуктів стало для мене надзвичайно важливим, — Віра Прокопівна щиро посміхається. — Тому приїхавши на нове місце, одразу, як кажуть, з головою поринула в роботу. На «розкачування» часу не було, бо під ворітьми вже стояли автомобілі з зерном. А підвести селян не могла — розпочалися жнива.

Водночас з Вірою Прокопівною до Носівки переїхали й технічні фахівці, з якими працювала в Прилуках і які одразу органічно влилися в колектив. Підприємство запрацювало як злагоджений механізм, прийнявши від господарств 14,5 тис.  т зерна пшениці й близько 50 тис.  т кукурудзи, яка, як стверджують  фахівці, дуже примхлива культура. Проте і з цим завданням впоралися: що не помістилося у сховища, засипали в спеціальні пластикові мішки місткістю 200 т.

Коли «дихають у спину»

Сьогодні вже можна перевести подих і спокійно все проаналізувати. А тоді, влітку, коли на обліку кожна хвилина, розмірковувати було ніколи. Голова товариства й досі згадує, як прокидалася вночі від цілковитої… тиші, яка її лякала. Бо якщо підприємство «мовчить», то це означає, що відбувся збій у роботі. Тоді вона швиденько збиралася (мешкала фактично на території підприємства — в одній із кімнат адмістративного будинку) й поспішала організовувати ремонт механізмів. Дехто з робітників реагував спочатку з посмішкою (чи надовго її вистачить), але згодом стало зрозуміло, що ця вимоглива й відповідальна жінка інакше працювати не може.

— Нині абияк працювати не можна, — акцентує на кожному слові Віра Прокопівна, — адже стабільна продуктивна робота підприємства — це наш авторитет і прибутки. Часи, коли можна було списати зерно, що начебто згнило, давно минули, слід боротися за кожен кілограм пшениці чи кукурудзи. Минулого року, коли ми відправили першу партію зерна на експорт, у морському порту навіть не могли сказати, що то за місто таке — Носівка. Адже на той час продукцію за кордон відправляли лише великі зернові компанії, які мали десятки елеваторів на території України. Приємно, що сьогодні ми зайняли свою нішу на ринку зерна.

«Подих у спину» конкурентів змушує хлібоприймальне підприємство розширюватися: в 2011 р., наприклад, заплановано збудувати новий елеватор на 50 тис. т зерна. Роботи мають закінчитися до надходження нового врожаю. Всі проектні питання вже узгоджено й вирішено. До речі, кошти на будівництво також є.

— Частину грошей візьмемо в кредит, решту сподіваємося отримати від операцій з лізингу, — стверджує головний бухгалтер підприємства Валентина Калинка. — Великою підтримкою стане й автоматичне відшкодування ПДВ: у березні його отримали на суму 3,8 млн. грн. Отже, маємо кошти на потужну й екологічно безпечну сушарку німецького виробництва.

Наявність вищої освіти — одна з умов прийняття на роботу

Носівка розташована за 130 км  від Києва. Через зручне залізничне сполучення зі столицею (окрім приміських електропоїздів та поїздів підвищеного комфорту тут зупиняються пасажирські потяги) більшість мешканців їздять на роботу до Києва, тому робочих рук не вистачає. Хлібоприймальне підприємство минулого року також зіткнулося з такою проблемою. Проте нове керівництво доклало багато зусиль, аби працівники бачили перспективу й відчували вигоду роботи на підприємстві.

— Ми встановили гідну зарплату (середній рівень доведено до 3 тис.  грн., що для Носівки є досить високим показником) і забезпечили хороші умови праці, — розповідає Віра Прокопівна. Першою це оцінила місцева молодь, яка вважає, що працювати у нас престижно.

Чи не тому середній вік працівників на сьогодні становить 40 років. Половина з них — молодші 30 років, 23 — мають вищу та середню технічну освіту. Віра Прокопівна називає їх «золотим резервом» підприємства і вбачає в кожному потенційного керівника виробничого підрозділу. Тому й наполягає, щоб молодь здобувала вищу освіту.

— Головним нашим надбанням є люди. Якщо вони з хорошим настроєм ідуть на роботу, впевнені в матеріальній винагороді, то й результати праці будуть високими. Торік ми отримали 7 млн. 241 тис. грн. валового прибутку, сплатили 1 млн. 589,7 тис. грн. податків до бюджетів усіх рівнів. Нинішнього року виконали поточні завдання, зокрема щодо податків: у І кварталі 2011 р. сплачено 68,4 тис. грн. до державного й 455,8 тис. грн. до місцевого бюджетів.

На сьогодні на підприємстві планується не обмежуватися лише прийманням зерна: у перспективі — переробка зернових культур на борошно, крупи, комбікорм та інше. Створення нових виробничих підрозділів забезпечить додатковими робочими місцями не один десяток мешканців Носівки.


Олександр КРЮЧКОВ,
krolmi@ukr.net

«Гарячі лінії»

Дата: 21 лютого, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42