Юридична практика
Тема: ПДФО

Несплата узгодженої суми податкового зобов’язання в установлені строки

Суть справи.  Орган ДПС у межах своїх повноважень правомірно надіслав податкову вимогу у зв’язку з тим, що платником податку порушено вимоги Закону про ПДФО, а саме: несвоєчасно перераховано податок з доходів фізичних осіб.

Платник податку не погоджується з позицією податкового органу, оскільки вважає, що специфіка оподаткування податком з доходів фізичних осіб не передбачає подання податковим агентом податкових декларацій чи розрахунків сум нарахованого та сплаченого податку, а тому положення Закону № 2181, зокрема щодо узгодження податкового зобов’язання та позасудового порядку стягнення податкового боргу, на податок з доходів фізичних осіб не поширюються.

Рішення суду. Вищий адміністративний суд України (за текстом — ВАСУ), підтримуючи позицію органу ДПС, зауважив, що відповідно до норм чинного законодавства, яке існувало на час виникнення спірних правовідносин (пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону про ПДФО), об’єктом оподаткування резидента податком з доходів фізичних осіб визначено загальний місячний оподатковуваний дохід, що згідно з пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 цього Закону включає доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) до держбюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

Положеннями п. 1.17 ст. 1 Закону про ПДФО встановлено, що працедавець — це юридична особа, яка укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе обов’язки зі сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати цього податку до держбюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов’язки, передбачені законами.

В абзаці першому п. 1.15 ст. 1 зазначеного Закону міститься визначення терміна «податковий агент», яким, зокрема, є юридична особа, яка незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язана нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до держбюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність державним податковим органам відповідно до Закону про ПДФО, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

У зв’язку з тим що працедавець зобов’язаний нараховувати, утримувати та сплачувати до держбюджету податок з доходів фізичних осіб у вигляді заробітної плати, інших виплат і винагород, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, від імені та за рахунок такої фізичної особи (платника податку), вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону, то він має статус податкового агента стосовно своїх найманих працівників.

Нормами п. 19.2 ст. 19 Закону про ПДФО передбачено, що особи, які мають статус податкових агентів, зобов’язані:

  • своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до держбюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за їх рахунок;
  • надавати у строк, встановлений законом для податкового кварталу, якщо інше не встановлено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем розташування. Запровадження інших форм звітності щодо зазначених питань не допускається.

Форму такого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку затверджено наказом № 451 разом із Порядком заповнення та подання розрахунку.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 14 Закону про систему оподаткування податок на доходи фізичних осіб віднесено до загальнодержавних податків.

Закон № 2181 є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює, зокрема, порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовується до платників податків контролюючими органами.

Таким чином, самостійне узгодження податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб, не сплаченого протягом граничних строків, та погашення податкового боргу здійснюються відповідно до вимог Закону № 2181.

Пунктом 1.11 ст. 1 цього Закону визначено, що під термінами «податкова декларація», «розрахунок» слід розуміти документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі яких здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).

Аналіз положень Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом № 451, свідчить про те, що розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) подається податковими агентами до податкового органу у строки, визначені Законом № 2181 для подання податкової декларації за календарний квартал, і містить дані щодо нарахованого та утриманого податку та суми, яка фактично підлягає сплаті до держбюджету.

Таким чином, розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) за своєю суттю є податковою декларацією, розрахунком у розумінні Закону № 2181.

Відповідно до абзацу першого п. 5.1 ст. 5 цього Закону податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Наслідком несплати узгодженої суми податкового зобов’язання в установлені строки є прийняття податковим органом податкових вимог (пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181).

Отже, несплата узгодженої суми податкового зобов’язання в установлені строки тягне за собою процедуру стягнення податкового боргу відповідно до вимог Закону № 2181.


Владислав РОЗМОШ,
заступник директора Юридичного департаменту ДПА України —
начальник відділу представництва інтересів органів ДПС у судах
касаційної інстанції та узагальнення судової практики

Ольга СИРОТІНА, заступник начальника відділу

«Гарячі лінії»

Дата: 28 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42