Юридична практика
Тема: ПДВ

Неправомірне формування податкового кредиту за відсутності первинних документів

Суть справи. Платник податків ТОВ «Т» вважає, що при здійсненні господарської діяльності порушень норм чинного законодавства України не було, а відтак дії органу державної податкової служби щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість неправомірні.

Орган ДПС вважає, що при здійсненні перевірки виявлено порушення платником податків норм чинного законодавства України, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, а відтак вимоги суб'єкта господарювання про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та безпідставними.

Рішення суду. ВАСУ, підтримуючи позицію державного податкового органу, зазначив таке. Керуючись нормами чинного законодавства України, державний податковий орган здійснив перевірку ТОВ «Т» щодо дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства. При проведенні перевірки виявлено порушення суб'єктом господарювання норм чинного законодавства, складено акт і винесено податкове повідомлення-рішення, яким суб'єкту господарювання зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Не погоджуючись з донарахованими сумами податкових зобов'язань, ТОВ «Т» звернулося до суду з позовом про визнання дій державного податкового органу неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено повністю. Рішенням суду апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове — про відмову в задоволенні позову.

Вважаючи, що при винесенні рішення судом апеляційної інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права і, як наслідок, винесено рішення, яке не повною мірою ґрунтується на законі, ТОВ «Т» звернулося із касаційною скаргою до ВАСУ, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.

За результатами перегляду скарги ВАСУ дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами перевірки ТОВ «Т» державним податковим органом по ланцюгу постачання товару не підтверджено сплату податку на додану вартість до бюджету контрагентами ТОВ «Т». З'ясовано, що засновник цього товариства громадянин Б. не причетний до фінансово-господарської діяльності підприємства, а установчі документи підписав за винагороду. Підприємство за юридичною адресою не знаходиться.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Колегія суддів ВАСУ погодилася з висновком суду першої інстанції, що обставини стосовно незнаходження контрагента ТОВ «Т» за зазначеною в установчих документах юридичною адресою відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ не є безумовною підставою для позбавлення суб'єкта господарювання права на бюджетне відшкодування.

Водночас імперативні приписи пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ обумовлюють право на включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за наявністю податкових накладних або митних декларацій.

Частиною першою ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на законодавче регулювання підстав формування податкового кредиту суд апеляційної інстанції дійшов правильної думки, що визначальною умовою для висновку про протиправність або законність оскаржуваного податкового повідомлення є встановлення факту наявності у ТОВ «Т» податкових накладних та документів, які підтверджували б факт сплати сум податку, нарахованих у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

При цьому згідно з частиною першою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства кожна сторона повинна довести  обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених ст. 72 цього Кодексу. За змістом частини третьої цієї статті Кодексу обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Таким чином, зважаючи на викладені приписи законодавства при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу ДПС, яким платнику податків донараховано податкові зобов'язання з ПДВ, обов'язковому встановленню підлягають обставини, які є предметом доказування відповідно до вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ.

Проте, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, всупереч наведеним приписам процесуального права ТОВ «Т» не надало документів, які б давали суду підстави для висновку про сплату суб'єктом господарювання сум податку в ціні придбання товарів своєму постачальнику та наявності податкових накладних, виданих цим товариством, як підстави для формування податкового кредиту.

За відсутності таких доказів колегія суддів ВАСУ погодилася з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову ТОВ «Т».

Враховуючи зазначене, ВАСУ за результатами розгляду касаційної скарги ТОВ «Т» залишив її без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову — без змін.


Владислав РОЗМОШ,
заступник директора Юридичного департаменту ДПА України —
начальник відділу представництва інтересів органів ДПС у судах
касаційної інстанції та узагальнення судової практики

Ольга СИРОТІНА, заступник начальника відділу