Юридична практика

Збільшення суми об’єкта оподаткування на коефіцієнт, передбачений пунктом 3.4 статті 3 Закону про ПДФО

Суть справи. Працівники ВАТ за рахунок коштів товариства отримали додаткові блага у вигляді суми вартості авіаквитків і карток поповнення мобільного рахунку без нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб. Перевіркою донараховано податок на доходи фізичних осіб з урахуванням коефіцієнта відповідно до п. 3.4 ст. 3 Закону про ПДФО.

Витяг з рішення. Пунктом 1.2 ст. 1 Закону про ПДФО визначено, що дохід — це сума будь-яких коштів, вартість матеріального та нематеріального майна, інших активів, які мають вартість.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 зазначеного Закону додаткові блага — це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням або компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Згідно із п. 3.4 ст. 3 цього Закону при нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об’єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за формулою К = 100 : (100 – Сп), де К — коефіцієнт; Сп — ставка податку, встановлена для таких доходів на момент нарахування.

Водночас відповідно до Закону про бухоблік нарахування та відповідність доходів і витрат є одним із основних принципів бухобліку, який передбачає відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності працедавця доходів (в момент їх виникнення) найманих працівників і витрат підприємства на оплату праці. При цьому підприємства ведуть бухоблік і складають фінансову звітність виключно у грошовій одиниці України. Тобто нарахувати будь-який дохід можна лише в грошовій формі, оскільки відсутні законодавчі підстави для нарахування доходів працівникам у негрошових формах. До того ж відсутня методика відображення в бухобліку суми доходу, збільшеного на коефіцієнт. Застосування підвищувального коефіцієнта на практиці призводить до виникнення розбіжностей у звітності.

Відповідно до пп. «г» пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону про ПДФО до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятком, передбаченим п. 4.3 цієї статті), а саме у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов’язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Згідно із п. 1.15 ст. 1 Закону про ПДФО податковий агент — це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента — юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Підпунктом 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону про ПДФО встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7.

У разі якщо податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку — отримувач таких доходів звільняється від обов’язків погашення такої суми податкових зобов’язань або податкового боргу (пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 зазначеного Закону).

Таким чином, щодо оподаткування доходів, одержаних від податкових агентів не у грошовому вигляді, у тому числі у вигляді додаткових благ, то вартість наданих платникам податку податковим агентом таких доходів включається до загального місячного оподатковуваного доходу таких платників податку без збільшення об’єкта оподаткування на коефіцієнт відповідно до п. 3.4 ст. 3 Закону про ПДФО і підлягає оподаткуванню за ставкою 15% (п. 7.1 ст. 7).

Податкові повідомлення-рішення ДПІ про сплату визначеної суми податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб і рішення, прийняті за розглядом первинної та повторної скарг, скасовано ДПА України в частині застосування підвищувального коефіцієнта, а скаргу задоволено на користь платника податків.


Єгор ПРИТУЛА,
директор Департаменту апеляцій ДПА України

Сергій КОНОВАЛОВ, заступник директора Департаменту

Олена ОСЕЛЕДЬКО,
головний державний податковий інспектор
відділу апеляцій з оподаткування фізичних осіб