Юридична практика
Тема: Плата за землю

Розмір орендної плати за договором не може бути нижчим, ніж встановлений законодавством розмір земельного податку

Суть справи. Під час проведення перевірки податковим органом встановлено заниження податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності підприємством з іноземними інвестиціями «М» (даліПІІ «М»).

ПІІ «М» не погоджується з позицією органу ДПС, оскільки вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, є неправомірними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Рішення суду. Окружний адміністративний суд (далі — ОАС), відмовляючи в позові, встановив таке.

Органом ДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ПІІ «М», за результатами якої складено акт.

На підставі цього акта винесено податкове повідомлення-рішення, з яким ПІІ «М» не погодилося й звернулося зі скаргою до ДПС України.

За результатами розгляду скарги ДПС України прийнято рішення, що оскаржується ПІІ «М» з підстав невмотивованості.

Водночас, дослідивши матеріали справи, судом установлено, що в оскаржуваному рішенні надано аналіз результатам перевірки.

Зокрема, згідно з оскаржуваним рішенням перевіркою правильності нарахування плати за землю відповідно до вимог Податкового кодексу встановлено, що за період з 01.01.2011 р. по 31.05.2011 р. ПІІ «М» є платником орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Установлено, що 15.02.2001 р. міською радою (орендодавець) з ПІІ «М» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 3456 м2 терміном дії до 25.04.2024 р.

Зазначена земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови.

У 2011 р. договір оренди земельної ділянки є чинним, що підтверджується інформацією орендодавця земельних ділянок державної та комунальної власності — міською радою.

Підпунктом 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу визначено, що плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності — це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Справляння плати за землю здійснюється згідно з положеннями Податкового кодексу з урахуванням норм, визначених у розділі XIII «Плата за землю» цього Кодексу.

Пунктами 288.2 та 288.3 ст. 288 Податкового кодексу визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування — земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно зі ст. 271 цього Кодексу базою оподаткування плати за землю є, зокрема, нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII «Плата за землю» Кодексу.

Статтею 274 Податкового кодексу визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 та 278 цього Кодексу.

Згідно з п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, але річна сума платежу відповідно до п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу не може бути меншою:

  • для земель сільськогосподарського призначення — розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Податкового кодексу;
  • для інших категорій земель — трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відповідно мінімальний розмір орендної плати за використання земельної ділянки для ПІІ «М» становить 3% від її нормативної грошової оцінки.

Перевіркою повноти та правильності обчислення податкового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності за січень — травень 2011 р. ПІІ «М» установлено, що податкове зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності визначено суб'єктом господарювання у податковій декларації плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2011 р. у розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що призвело до заниження податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за січень — травень 2011 р.

Суд критично ставиться до посилання позивача на умови договору, якими передбачено іншу суму оплати за оренду землі. Проте незалежно від визначеного в даному випадку розміру орендної плати за договором він не може бути нижчим, ніж встановлений чинним законодавством. ПІІ «М» правомірно донараховано суму обов'язкового платежу з податку на землю, оскільки мінімальний розмір плати за землю чітко визначено Податковим кодексом, а обов'язок контролювати повноту та своєчасність надходження таких платежів покладено саме на відповідача.

Відтак органом ДПІ правомірно відмовлено у задоволенні скарги ПІІ «М», оскільки законні підстави для її задоволення були відсутні, а мотиви відмови, викладені у рішенні відповідача, є обґрунтованими. При цьому суд звертає увагу на те, що оскаржуване ПІІ «М» рішення містить повний виклад обставин справи, обґрунтування причин відмови, посилання на норми законодавства та висновок про відмову на підставі чинних норм.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи зазначене, ОАС у задоволенні позову відмовлено повністю.


Мар'яна КУЦ,
начальник відділу експертизи проектів
нормативно-правових актів, візування роз'яснень
Юридичного управління Департаменту правової роботи ДПС України

Віра СЕМИКОПЕНКО,
головний державний податковий інспектор

«Гарячі лінії»

Дата: 28 березня, Четвер
Час проведення: з 10:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42