Аналітика

Без взаєморозуміння й дружного згуртованого колективу виробничих успіхів не досягти!

Від батька — до сина

Генічеський район — один із найвіддаленіших від обласного центру районів, розташований в південно-східній частині Херсонської області на узбережжі Азовського моря і межує із Запорізькою областю та АР Крим. Село Новогригорівське взагалі можна назвати глибинкою: до райцентру — 30 км, до м. Херсона — 250 км.

Їдучи у відрядженя до с. Новогригорівського в автобусі, подумки малював похмурі сільські пейзажі, розбиті ґрунтові дороги, що розрізають поля, засмічені бур'янами. Натомість за вікном позашляховика директора ПСП «Новогригорівське» Олександра Шуліка весело зеленіли посіви сої, а з дощувальних установок била фонтаном вода.

Фото: «Директор ПСП «Новогригорівське» Олександр Шулік»Населений пункт, до якого вела добротна асфальтівка, зустрів вершниками — на конях гарцювали учні місцевої школи. У господарстві діє конеферма, яка має статус племінної, з кількома десятками коней будьонівської та української верхових порід. Молодь полюбляє демонструвати односельчанам навички верхової їзди, особливо у свята на сільському іподромі, тож використовує будь-яку нагоду для тренувань.

— Все, що ви бачите, — відверто зізнався керівник господарства, — спеціально до вашого приїзду не готувалося. Цікавим змістовним життям наше село живе щодня — відтоді, як спочатку місцевим колгоспом, а потім і приватним сільськогосподарським підприємством почав керував мій батько — Віктор Григорович Шулік. За його головування в селі побудовано 105 будинків, школу, дитячий садок на 105 місць, заасфальтовано 20 км доріг, прокладено 35 км водогону. Засновано також кінноспортивну школу для дітей, де й понині розводять красеней-рисаків. Між іншим, на цьогорічних змаганнях у Криму наша аматорська команда посіла перше місце. Додам, що батькові завдячують односельчани і за організацію сільського клубу з рукопашного бою «Метеор». Нині до нього на заняття батьки привозять дітей з усього району, бо тренування у клубі — безкоштовні, тому діти навіть із малозабезпечених сімей можуть займатися рукопашним боєм. До речі, вихованка «Метеору» Світлана Фоміна прославила Новогригорівське тим, що стала спочатку срібним призером чемпіонату України, а пізніше — чемпіоном Європи з рукопашного бою серед юніорів. Тренують дітей Ігор Солоп та його дружина Наталя, яких не раз уже запрошували до Херсона та інших міст на роботу, але вони залишаються справжніми патріотами села. Господарство береже нашу гордість: оплачує участь спортсменів кінноспортивної школи та клубу з рукопашного бою у змаганнях, закуповує для них спортивну форму.

З цієї розповіді й розпочалося знайомство із ПСП «Новогригорівське», діяльність якого тісно пов'язана з родиною Шуліків: у 1983 р. господарство було найзанедбанішим у Генічеському районі. Таким його отримав Віктор Григорович. Ніхто тоді не сподівався, що через два роки новогригорівським хліборобам вручатимуть нагороди та грамоти найвищого керівництва республіки за виробництво свинини, а Віктору Шуліку — орден Дружби народів та «Знак Пошани».

Разом із господарством керівника занесено до книги «500 відомих людей України».

ПСП «Новогригорівське» успішно вирощувало зернові, сою, соняшник, овочі, кормові культури, цукрові буряки, розводило племінних коней, виробляло ковбасу у власному цеху, в той час як інші господарства району почали занепадати. У 2005 р., наприклад, воно залишилося єдиним в районі підприємством, яке зберегло свинарство.

Олександр Вікторович підхопив прапор господарства після смерті батька — у 2010 р. До цього він встиг набути певного досвіду в роботі, в тому числі керівній: після закінчення у 1982 р. Мелітопольської сільгоспакадемії працював механіком, завідувачем гаража, головним інженером, заступником голови і головою колгоспу. Коли розпочалося розпаювання земель, навіть відкрив свою справу: магазин та кафе у с. Партизани.

Оазис добробуту

Сьогодні ПСП «Новогригорівське» — стабільне, добротне, перспективне підприємство. Нинішні жнива завершило одним із перших у районі. З 1450 га площ, відведених під ранні зернові, хлібороби господарства зібрали урожай 1650 т, при цьому врожайність становила 11,3 ц з 1 га, хоча це менше, ніж торік (2011 р. було 35 ц на круг, а валовий показник становив 4200 т), але більше, ніж середній показник по району. Крім того, прибутково працює тваринництво: середньодобовий приріст свиней у першому півріччі становив 750 г. У с. Новогригорівському наразі влаштуватися на роботу на свиноферму можна лише в порядку черги.

До речі, про прибутки. Торік господарство мало 2,034 млн. грн. чистого прибутку. Він дав змогу рік працювати без позичок. 100 працівників стабільно отримують заробітну плату, середній розмір якої становить 1370 грн. Для с. Новогригорівського — це непоганий показник і запорука своєчасної та в повному обсязі сплати податків: у 2011 р. їх надійшло до бюджетів усіх рівнів 600 тис. грн. Ще 470 тис. грн. підприємство сплатило до пенсійного фонду.

— Працюємо прозоро, чесно, — веде далі розповідь Олександр Шулік. — І думаємо про день завтрашній: треба реконструювати свинокомплекс (вже є певні напрацювання), закупити племінних кнурів, аби створити власний генофонд. У рослинництві головне завдання — підвищити врожайність сільськогосподарських культур. Технічно це можливо зробити: механізатори господарства працюють на високопродуктивній техніці. Лише зернових комбайнів у нас — вісім, з них два — імпортного виробництва.

Олександр Вікторович із задоволенням показав господарство. Особливу гордість у керівника викликає невеличкий цех з виробництва екологічно чистого палива — брикетів із соломи та лушпиння соняшнику. Це — дітище Олександра Шуліка, яке працює в господарстві лише другий рік. Цех зробив справжню енергетичну революцію в селі. Соломою повністю опалюється контора господарства, магазин. Найближчої ж зими на цей вид палива переведуть дитячий садочок і школу. За зміну цех спроможний випускати 500 кг брикетів. Їх розкуповують селяни, як кажуть, ще «гарячими» — по 800 грн. за 1 т. І за ними — черга!

До речі, солома зернових, як стверджують фахівці, є дуже енергоємною біомасою. При спалюванні 1 т гранул соломи виділяється стільки теплової енергії, скільки спроможні дати 1600 кг деревини, 475 м3 газу, 500 л дизельного пального або 685 л мазуту. При цьому собівартість 1 т брикетів становить 500 грн. у той час як 1 т вугілля «тягне» на 1800 грн. Крім того, спалювання соломи дає змогу доводити ККД котлів до 95%.

Новогригорівською «родзинкою» є також місцева пекарня. Запах смачного хліба, випеченого за власним рецептом місцевих майстрів, чути не лише в с. Розівці Запорізької області, що по сосідству, а навіть у самому м. Генічеську! Тому 10 т продукції щодня розходиться по хатах тутешніх селян, мешканців інших населених пунктів, у школі.

До речі, про місцеву одинадцятирічку — розмова особлива. Торік вона посіла перше місце у конкурсі серед педагогічних колективів Херсонської області, а вчителька української мови Вікторія Пукаленко стала переможцем у конкурсі «Вчитель року». Крім того, учень сьомого класу Захар Курасов у 2011 р. посів перше місце на районній олімпіаді з інформатики, Аліна Волжаніна — друге місце в обласній олімпіаді з географії. От вам і сільська глибинка! Більше того, фізкультуру викладає срібний призер чемпіонату Європи з рукопашного бою Ігор Солоп. Рідко хто може похвалитися такими шкільними кадрами.

— Я пишаюся своїми земляками, — говорить з теплотою в голосі Олександр Вікторович, — і намагаюся все робити, аби їм жилося краще. Допомагає мені в цьому дружна команда фахівців господарства, моя сім'я. Маю двох заміжніх дочок, одна з яких працює юристом у Херсоні, а інша — податковим інспектором в Мелітополі. Молодь нині розумна, тож її поради — корисні та своєчасні.

Ось так живуть у глибинці Таврійського степу.


Олександр КРЮЧКОВ,
krolmi@ukr.net