Рентна плата

Податкова звітність: рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні

Відповідно до п. 256.1 ст. 256 Податкового кодексу платниками рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат (далі — платники), що видобуваються в Україні, є суб’єкти господарювання, які здійснюють видобуток (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, а саме нафти, природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) і газового конденсату, на підставі спеціальних дозволів на користування надрами, отриманих у встановленому законодавством порядку.

Згідно з п. 260.3 ст. 260 цього Кодексу платник самостійно складає розрахунок податкових зобов’язань з рентної плати, у якому визначає та/або уточнює суму податкового зобов’язання з рентної плати за формою, затвердженою у порядку, передбаченому ст. 46 Податкового кодексу.

При цьому відповідно до п. 260.2 ст. 260 Кодексу розмір податкового зобов’язання з рентної плати обчислюється платником як добуток обсягу видобутої ним вуглеводневої сировини, встановлених ст. 258 Податкового кодексу ставок рентної плати та коригуючого коефіцієнта, який у кожному податковому (звітному) періоді розраховується згідно зі ст. 259 цього Кодексу та який публікує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної економічної політики, щомісяця до 10 числа наступного податкового (звітного) періоду на своєму офіційному веб-сайті у спеціальному розділі.

Базовий податковий (звітний) період, за який обчислюються податкові зобов’язання та подається податковий розрахунок з рентної плати, дорівнює календарному місяцю (п. 260.1 ст. 260 Податкового кодексу).

При визначенні бази оподаткування рентною платою слід керуватися підпунктами 14.1.126 і 14.1.128 п. 14.1 ст. 14, а також п. 257.2 ст. 257 та п. 260.3 ст. 260 Податкового кодексу.

Форму податкового розрахунку з рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні, затверджено наказом № 1012.

Відповідно до п. 260.5 ст. 260 Податкового кодексу платник протягом 20 календарних днів після закінчення податкового (звітного) періоду подає податковий розрахунок до органу державної податкової служби:

  • за місцезнаходженням ділянки надр, межі якої визначено в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, у разі розташування такої ділянки в межах території України;
  • за місцем перебування на обліку як платника податків і зборів у разі розташування ділянки надр, межі якої визначено в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

При цьому відповідно до п. 260.4 ст. 260 Кодексу податковий розрахунок подається платником починаючи з календарного місяця, що настає за місяцем, у якому такий платник отримав передбачене статтями 35 та 36 Закону про нафту і газ рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до відання якого віднесено питання державного регулювання нафтогазової галузі, про введення родовища або окремого покладу в дослідно-промислову або у промислову розробку.

Сплата рентної плати здійснюється платником згідно з п. 260.6 ст. 260 Податкового кодексу до 10, 20 і 30 числа поточного календарного місяця авансовими внесками відповідно за першу, другу і третю декади в розмірі однієї третини суми податкових зобов’язань з рентної плати, визначеної у податковому розрахунку за попередній податковий (звітний) період.

Сума податкових зобов’язань з рентної плати, визначена у податковому розрахунку за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку з урахуванням фактично сплачених авансових внесків (п. 260.7 ст. 260 Кодексу).

Таким чином, на початок поточного місяця в картці особового рахунку платника повинен зазначатися факт сплати податкових зобов’язань у розмірі, не меншому від суми податкового зобов’язання, визначеного у податковому розрахунку, який подано у попередньому місяці за попередній звітний період (місяць).

Також відповідно до п. 32.2 ст. 32 Податкового кодексу зміна строку сплати податку здійснюється у формі відстрочення, розстрочення або податкового кредиту. Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо (п. 35.3 ст. 35 Кодексу). Таким чином, граничними строками внесення авансових платежів є робочі дні, що передують 10, 20 і 30 числу календарного місяця.