Новини

Золота пора для азартного рибалки

Марія БляшукУсе, про що вона говорить, вражає влучністю і простотою думок. Усе, за що береться, — виваженістю й вправністю дій.

У її професійному житті було шість трудових колективів, робота у фінансовій, виробничій і податковій сферах. Марія БЛЯШУК — у минулому керівник ДПІ у Луцькому районі, а нині — ветеран податкової служби, й дотепер не знає спокою. Вона — член громадської організації «Асоціація ветеранів ДПС України», активний учасник волонтерського руху, вправна господиня, любляча бабуся і… азартний рибалка.


— Учора був не «кльовий день», а сьогодні навпаки —надзвичайно «кльовий» — упіймала дві півторакілограмові щучки, — хвалиться жінка.

— Маріє Іванівно, рибалка завжди була Вашим хобі?

— Посидіти з вудкою біля річки колись для мене практично було недосяжною мрією. І хоч би як я прагнула цього, робота і домашні клопоти завжди брали гору над захопленням. Зате тепер, після виходу на заслужений відпочинок, дозволяю собі такі маленькі «жіночі» радощі, які можуть тривати цілий день. А я й не поспішаю. На природі і дихається, і думається легше. А як мріється! Особливо, коли зустрічаєш вранішню зорю чи навпаки — проводжаєш захід сонця.

— Дивно, що Ви — натура романтична — обрали собі доволі прагматичну професію фінансиста, податківця.

— Знаєте, у житті якось так складалося, що це не я їх обирала, а вони самі знаходили мене. Щоправда, перший крок у фінансову науку все ж зробила самотужки. Росла я у багатодітній сім’ї без особливих статків, і коли закінчила школу, однозначно була переконана, що неодмінно треба йти вчитися, щоб здобути професію, без неї — нікуди. Я витримала конкурс до Чернівецького фінансово-економічного технікуму за спеціальністю «державні доходи», а після закінчення працювала у відділі держдоходів, згодом — завідувачем Горохівського райфінвідділу. Робота була надзвичайно цікавою, бо ми не просто рахували доходи, а аналізували діяльність підприємств, шукали резерви для збільшення їх прибутковості, відповідно, й наповнення бюджетів.

— Свого часу Ви працювали й головою колгоспу. Тоді не кожному досвідченому та розумному чоловіку довіряли такі складні посади.

— Це доволі цікавий і, можливо, найщемніший у спогадах відрізок моєї трудової біографії. Якось мене, завідувача райфінвідділом, викликають до райвиконкому і оголошують про намір призначити на посаду голови колгоспу в Новосілках — одному з найзанедбаніших на той час господарств Горохівського району. Чесно кажучи, я не сприйняла серйозно тієї розмови: зовсім молода, в туфлях на високих підборах, з довгими нафарбованими нігтями, — ну який з мене може бути голова? Та керівники району наполягали на своєму і згодом наказали їхати з ними до Новосілок на звітно-виборчі збори. Я сподівалась, що хоч, може, колгоспники протестуватимуть. Де там! Жінки, навпаки, чи то від безвиході, чи із солідарності, викрикували з місця: «Нехай працює, може, хоч горілки не питиме!» Отак і відпрацювала головою колгоспу спочатку у Новосілках, а потім керівником радгоспу у Піддубцях — усього шістнадцять років. Потім це господарство як від серця відривала, так було шкода залишати.

— Ви стояли біля витоків створення податкової служби. На Ваших очах податкові інспекції тільки починали формуватися.

— Так, і мене одразу призначили начальником ДПІ у Луцькому районі. Щоправда, незадовго до того трапився майже анекдотичний випадок. Якось мене запитали, як працюється в сільському господарстві, а я відповідаю: «Та все було б нічого, якби не «державний рекет» у вигляді податків», — пожартувала. А вже через два тижні отримала пропозицію перейти на роботу до податкової інспекції.

То був доволі непростий період, бо люди, які започатковували свій бізнес, не завжди розуміли, що від них вимагає держава. Закони змінювалися, та що там закони — змінювався суспільний лад. Пам’ятаю, усі мої колеги прагнули розібратися у найменших тонкощах законодавства. Інколи щодо застосування тих чи інших норм сперечалися так, що нас ледь не розбороняли. Головне — ми завжди розуміли, що за податками стоять живі люди. Але поступово грамотними ставали і платники податків, удосконалювалася й податкова служба. Як людина, яка до цього збирала і сплачувала податки, й зараз можу впевнено стверджувати, що у нашій роботі однаково важливі порядність і платника, і податкового інспектора.

— Нині Ви на заслуженому відпочинку. Для активної людини це — справжнє випробування.

— Природа дарувала людині усього потроху: і дитинства, і юності, і молодості, й зрілого, й поважного віку. У кожного періоду життя — своя краса й своя принада. За віком я вступила в осінню пору — час збирати урожай і насолоджуватися теплом щедрої золотої пори.


Розмову вела Любов ГАРАНІНА,
ДПА у Волинській області

«Гарячі лінії»

Дата: 28 березня, Четвер
Час проведення: з 10:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42