Юридична практика

Витрати на оплату вартості маркетингових послуг за відсутності їх належного обгрунтування не підлягають включенню до складу валових витрат підприємства

Суть справи. При проведенні перевірки органом ДПС виявлено, що підтвердні первинні документи, наявні у ТОВ «Е», не містять інформації щодо видів та обсягів виконаних маркетингових досліджень, понесених витрат, обгрунтування ціни, що, у свою чергу, виключає можливість встановлення факту їх реального виконання та взаємозв'язку із господарською діяльністю ТОВ «Е». До того ж виконавець цих послуг — суб'єкт підприємницької діяльності — фізична особа Г. (далі — СПД Г.) є директором ТОВ «Е» (у розумінні п. 1.26 ст. 1 Закону про прибуток є пов'язаною особою), а тому з огляду на відсутність належного обгрунтування вартості спірних послуг витрати на їх оплату не підлягають включенню до складу валових витрат підприємства. Платник податків — ТОВ «Е» вважає, що первинні документи (акти здачі-прийняття результатів досліджень) належним чином підтверджують факт надання ТОВ «Е» маркетингових послуг його контрагентом, а відтак донарахування податкових зобов'язань державним податковим органом здійснено неправомірно.

Рішення суду. ВАСУ, підтримуючи позицію державного податкового органу, зазначив таке. Керуючись нормами законодавства України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, державним податковим органом проведено перевірку ТОВ «Е» щодо дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Під час перевірки виявлено порушення суб'єктом господарювання норм чинного законодавства, складено акт та винесено податкове повідомлення-рішення, яким донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток.

Не погоджуючись із донарахованими сумами податкових зобов'язань, ТОВ «Е» звернулося до суду з позовом про визнання дій державного податкового органу неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено повністю. Судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасовано, у позові відмовлено.

Вважаючи, що при винесенні рішення судом апеляційної інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права і, як наслідок, винесено рішення, що не повною мірою грунтується на законі, ТОВ «Е» звернулося із касаційною скаргою до ВАСУ, у якій просить скасувати його, залишивши у силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.

За результатами перегляду скарги ВАСУ дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями при розгляді справи встановлено, що ТОВ «Е» у періоді, що перевірявся, включено до складу валових витрат підприємства вартість послуг з проведення маркетингових досліджень, наданих ТОВ «Е» СПД Г., що одночасно обіймає посаду директора ТОВ «Е». Факт надання цих послуг підтверджується наявними у матеріалах справи актами здачі-прийняття результатів досліджень, у яких зазначено про здійснення виконавцем маркетингових досліджень за напрямом визначення потенційних контрагентів позивача, вивчення їх попиту на кабельно-провідникову та електротехнічну продукцію, освітлювальні та вимірювальні прилади. Однак враховуючи відсутність доказів на підтвердження видів, змісту, обсягів наданих послуг, інформації щодо фактично понесених витрат на їх виконання, а також ненадання ТОВ «Е» аналітичних та порівняльних даних, які відповідали б сутності маркетингу, та належного обгрунтування вартості цих послуг з огляду на їх надання пов'язаною особою, державним податковим органом визначено ТОВ «Е» податкове зобов'язання з податку на прибуток.

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо правомірності включення ТОВ «Е» до складу валових витрат підприємства вартості наданих маркетингових послуг.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу (далі — валові витрати) — це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій/матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 — 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу четвертого пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, підставою для включення витрат підприємства до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

У свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення наданих послуг для використання у господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із встановленого у судовому процесі факту укладення ТОВ «Е» в особі директора — громадянина Г. з СПД Г. договору щодо надання маркетингових послуг, підписання актів здачі-прийняття робіт (послуг) за названим договором, згідно з якими виконавець надав ТОВ «Е» послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямами, що цікавлять ТОВ «Е», а саме: можливості та перспективи здійснення комерційних операцій; визначення діючих та потенційних контрагентів; попит на продукцію, перспективи його розвитку; відомості про потенційних споживачів.

Відповідно до змісту зазначених актів вони слугували підставою для прийняття ТОВ «Е» рішення про оплату наданих послуг з відповідним віднесенням нарахованих коштів до складу валових витрат підприємства.

За своєю суттю маркетинг для підприємства — це система організації його праці, за якою виробничі рішення приймаються на основі спеціального вивчення ринку, прогнозування та управління ним. До системи маркетингу входять: вивчення кон'юнктури та динаміки платоспроможного попиту на продукцію, що виробляється (збувається) підприємством; аналіз змін цін на продукцію та її замінники; прогнозування доходів потенційних споживачів і їх потреб у певному товарі; використання реклами як основного способу нецінової боротьби з конкуруючими фірмами, стимулювання збуту продукції; планування товарного асортименту з урахуванням соціально-психологічних настанов різних груп споживачів; спеціальна організація обслуговування споживачів, яка передбачає максимальне наближення товару до потенційного споживача.

Жодних доказів одержання за зазначеним договором і актами здачі-прийняття способів чи методів позиціювання товарів, вивчення сегментації ринку тощо ТОВ «Е» надано не було.

У матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, яку саме роботу із спостереження, вивчення та аналізу стану ринку оптової торгівлі кабельно-провідникової продукцією (на якому здійснює свою діяльність ТОВ «Е») проведено виконавцем за названим договором. Адже з наявних у справі актів здачі-прийняття результатів досліджень не вбачається, які саме роботи маркетингового характеру та у якому обсязі виконано СПД Г. Види наданих згідно з актами здачі-прийняття послуг мають загальний характер і фактично відтворюють умови договору про надання маркетингових послуг щодо зобов'язань виконавця за цим договором. При цьому ТОВ «Е» не зазначено та жодним чином не підтверджено, у якій саме формі викладено результати проведених маркетингових досліджень (звіт, висновок тощо).

Також заслуговують на увагу доводи органу ДПС щодо фактичної належності зобов'язань за названим договором до операцій з пов'язаними особами.

Так, відповідно до п. 1.26 ст. 1 Закону про прибуток пов'язаною особою є, зокрема, посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Відтак з огляду на визначені статутом повноваження директора ТОВ «Е» громадянин Г. є пов'язаною особою цього підприємства, у зв'язку з чим оподаткування результатів виконання договору, укладеного громадянином Г. від імені ТОВ «Е» з самим собою (СПД Г.), має здійснюватися за правилами п. 7.4 ст. 7 Закону про прибуток.

Відповідно до пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 цього Закону витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

У цьому випадку відсутність інформації щодо видів, змісту та обсягу спірних маркетингових послуг виключає можливість зробити оцінку щодо відповідності зазначеної ТОВ «Е» вартості цих послуг рівню звичайної ціни.

Враховуючи вищенаведене, ВАСУ за результатами перегляду у касаційному порядку скарги підприємства залишив її без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції про відмову у позові — без змін.


Владислав РОЗМОШ,
заступник директора Юридичного департаменту ДПА України —
начальник відділу представництва інтересів органів ДПС
у судах касаційної інстанції та узагальнення судової практики

«Гарячі лінії»

Дата: 28 березня, Четвер
Час проведення: з 10:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42