Юридична практика

Формування податкового кредиту на підставі недійсних податкових накладних

Позиція платника податків. Платник податків (ТОВ «М») вважає, що має всі передбачені законом підстави для отримання бюджетного відшкодування з ПДВ і документальні підтвердження сформованого податкового кредиту. Якщо продавець товару — мале колективне підприємство «Е» (за текстом — МКП «Е») не виконав зобов'язання зі сплати податку до бюджету, це матиме негативні наслідки саме для нього, але не є підставою для позбавлення платника податку — ТОВ «М» права на відшкодування ПДВ.

Крім того, факт припинення державної реєстрації МКП «Е» не означає, що він втратив статус юридичної особи та всі угоди, укладені з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, є недійсними.

Позиція органу ДПС. Платник податків ТОВ «М» неправомірно визначив податковий кредит з ПДВ за операціями з МКП «Е», оскільки виписані останнім податкові накладні згідно із законом є недійсними.

Рішення суду. Вищий адміністративний суд України повністю підтримав позицію органу ДПС, скасував рішення судів попередніх інстанцій та повністю відмовив у позові з таких підстав.

За результатами проведеної перевірки державним податковим органом було встановлено, що згідно з наданими документами ТОВ «М» за період з квітня по вересень 2006 р. отримано товари (пально-мастильні матеріали, цемент, цеглу, бетонні конструкції) від МКП «Е» на підставі відповідних податкових накладних, отриманих у зазначений період. Однак письмового договору, укладеного між ТОВ «М» та МКП «Е», контролюючому органу не надано. Також для перевірки не було надано документи, які б свідчили про перевезення товарно-матеріальних цінностей.

За вищезазначеними податковими накладними суми ПДВ товариством було включено до податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

Законом про ПДВ визначено, що податковий кредит — це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п. 1.7 ст. 1).

Також Вищий адміністративний суд України зазначив, що відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю платником податку — продавцем, визначено пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ. Крім того, Порядком № 165 встановлено, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця; всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку — продавця.

В акті перевірки зазначено, що на запит державного податкового органу ТОВ «М» було надано завірені копії податкових накладних та реєстри отриманих податкових накладних, а отже, на час проведення перевірки контролюючим органом товариством не надано оригіналів відповідних податкових накладних. Крім того, у наданих ТОВ «М» копіях податкових накладних неправильно вказано номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ (продавця МКП «Е»), не зазначено умови поставки товару та форму проведення розрахунків.

ТОВ «М» зазначає, що при проведенні перевірки податковим органом, можливо, помилково було взято до уваги не той комплект податкових накладних, який був підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки ТОВ «М» неодноразово зверталося до МКП «Е» щодо приведення податкових накладних у відповідність із вимогами чинного законодавства.

Зауважимо, що ТОВ «М» не скористалося встановленим пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ правом, відповідно до якого у разі відмови постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Таким чином, товариство не використало передбаченої можливості щодо досудового врегулювання спірного питання згідно з чинним законодавством, оскільки отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки МКП «Е» для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з ПДВ за такою цивільно-правовою операцією.

Перевіркою встановлено, що на податкових накладних, наданих для перевірки, стоїть відбиток печатки «Мале колективне підприємство «Е». Проте, як вбачається із матеріалів справи, згідно з листом Головного управління статистики контрагент ТОВ «М» був зареєстрований як мале колективне підприємство «Е» до 20.08.2003 р., а до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України його внесено як суб'єкта господарської діяльності — підприємство «Е», що засновано на власності громадської організації інвалідів «Д».

Крім того, відповідно до рішення районного суду м. Києва від 13.04.2006 р. припинено юридичну особу — підприємство «Е» з моменту оголошення судового рішення. Зазначене рішення оскаржено не було та набрало законної сили. Також згідно з актом від 14.07.2006 р. анульовано реєстрацію платника ПДВ — підприємства «Е» громадської організації інвалідів «Д».

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ право на нарахування податку та складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. Згідно з п. 5 Порядку № 165 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначено у п. 2 цього Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Отже, податкові накладні, видані юридичною особою, яка на момент здійснення господарських операцій не існувала, не можуть бути підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Враховуючи вищезазначене, Вищий адміністративний суд України за результатом перегляду в касаційному порядку скаргу державного податкового органу задовольнив, оскаржувані судові рішення скасував та відмовив ТОВ «М» у позові.


Владислав РОЗМОШ,
заступник директора Юридичного департаменту ДПА України

начальник відділу представництва інтересів органів ДПС у судах
касаційної інстанції та узагальнення судової практики

Ольга СИРОТІНА, заступник начальника відділу

«Гарячі лінії»

Дата: 14 березня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42