ПДФО

Податок на доходи фізичних осіб

Податок на доходи фізичних осіб у Податковому кодексі регулюється розділом IV.

Платники податку

Відповідно до ст. 162 Податкового кодексу платниками податку є:

  • фізична особа — резидент, яка отримує доходи як із джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;
  • фізична особа — нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;
  • податковий агент (зауважимо, що податкових агентів зараховано Податковим кодексом до платників податків уперше).

Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерела їх походження в Україні та має дипломатичні привілеї та імунітет, установлені чинним міжнародним договором України, щодо доходів, які він отримує безпосередньо від провадження дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором діяльності.

У разі смерті платника податку або оголошення його судом померлим чи визнання безвісно відсутнім або втрати ним статусу резидента (за відсутності податкових зобов'язань як нерезидента згідно з цим Кодексом) податок за останній податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів. Відповідно до цього останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку, винесення такого судового рішення чи втрата ним статусу резидента. У разі відсутності нарахованих доходів податок сплаті не підлягає.

Якщо фізична особа — платник податку вперше отримує оподатковувані доходи всередині податкового періоду, то перший податковий період розпочинається з дня отримання таких доходів.

♦ Податковий агентюридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидентаюридичної особи, які незалежно від організаційно‑правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Податкового кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, які виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV цього Кодексу.

Об'єкт оподаткування

Об'єктом оподаткування резидента є:

  • загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
  • доходи із джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);
  • іноземні доходи — доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

  • загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід із джерела його походження в Україні;
  • доходи із джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

База оподаткування

У ст. 165 Податкового кодексу визначено доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Заробітна плата для цілей розділу ІV Податкового кодексуце основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, — обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності (п. 164.6 ст. 164 Податкового кодексу).

При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формі (п. 164.3 цієї статті).

Під час нарахування (надання) доходів у будь‑якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких установлено згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється (п. 164.5 цієї статті) за формулою

К = 100 : (100 — Сп),

де К — коефіцієнт; Сп — ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

При утриманні податку з нарахованої суми загального місячного оподатковуваного доходу, який перевищує встановлений розмір (у 2011 р. — 9410 грн.), податковому агенту слід провадити окреме оподаткування сум, визначених в абзацах першому та другому п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу. Сума податку на доходи фізичних осіб із загального місячного оподатковуваного доходу дорівнюватиме сумі податків, утриманих за правилами та ставками, визначеними в абзацах першому та другому цього пункту.

При оподаткуванні доходу, який підпадає під оподаткування за ставкою, визначеною в абзаці другому п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу, слід враховувати, що максимальна сума доходу, з якого утримуються суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у 2011 р., становить 14 115 грн. (п'ятнадцять розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2011 р.).

У разі якщо до складу загального місячного оподатковуваного доходу крім заробітної плати входять інші види доходів, щодо яких установлено різні правила та/або ставки оподаткування, то з метою дотримання вимог п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу слід у першу чергу розглядати питання оподаткування доходів, які входять до складу заробітної плати, а потім формувати оподатковуваний дохід у міру виникнення у платника податку кожного з видів оподатковуваного доходу (на підставі підтвердження факту/дати виникнення доходу первинними документами, зокрема наказами про виплату/надання певних видів доходів).

Реалізацію вищезазначених норм Податкового кодексу можна розглянути на конкретному прикладі.

Наприклад, загальний місячний оподатковуваний дохід платника податку від одного податкового агента за січень 2011 р. становить 11 000 грн., з яких:

заробітна плата5000 грн.,

дохід (у негрошовій формі)6000 грн.

Оскільки 11 000 грн. > 9410 грн., то з метою оподаткування цю суму має бути розподілено на частки, які підпадають під оподаткування за ставкою 15% (до 9410 грн.) та з перевищення (1590 грн.) — 17%.

Алгоритм оподаткування

Вираховуємо ПДФО із зарплати:

5000 грн. < 9410 грн., тому зарплата підпадає під оподаткування за ставкою 15%.

ПДФО = ((5000 грн. — (5000 грн. х 3,6%)) х 15% = 723 грн.,

де 3,6% — єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Знаходимо окремі частки вартості (суми) негрошового доходу, які підпадають під оподаткування за ставками 15% і 17%:

9410 грн. — 5000 грн. = 4410 грн. (підпадає під оподаткування за ставкою 15%);

6000 грн. — 4410 грн. = 1590 грн. (підпадає під оподаткування за ставкою 17%).

Застосовуємо для оподаткування підвищувальний коефіцієнт до вартості (суми) негрошового доходу:

К = 1,17 — для доходів, що оподатковуються за ставкою 15%;

К = 1,2 — для доходів, що оподатковуються за ставкою 17%;

ПДФО з подарунка = 4410 грн. х 1,17 х 15% + 1590 грн. х 1,2 х 17% = 774 грн. + 324,36 грн. = 1098,36 грн.

При цьому слід мати на увазі, що з вартості негрошового доходу єдиний соціальний внесок не утримується.

Знаходимо підсумкову суму ПДФО, яка підлягає утриманню із загального місячного оподатковуваного доходу платника податку:

ПДФО із зарплати + ПДФО з негрошового доходу = 723 грн. + 1098,36 грн. = 1821,36 грн.

Таким чином, із загального місячного оподатковуваного доходу  платника податку — 11 000 грн., який складається із зарплати 5000 грн. та вартості негрошового доходу 6000 грн., податковий агент має утримати податок на дохід у сумі 1821,36 грн.

Виплата авансу

Це питання виникло у зв'язку із внесенням Законом № 2559‑VІ змін до ст. 115 КЗпП та ст. 24 Закону про оплату праці щодо виплати заробітної плати працівникам не рідше двох разів на місяць, при цьому розмір заробітної плати за першу половину місяця має визначатися, зокрема, колективним договором. Тобто замість терміна «аванс», до якого всі звикли і знали порядок сплати податку до бюджету з сум, що виплачуються як аванс, виникло поняття «заробітна плата за першу половину місяця».

Порядок (алгоритм) оподаткування заробітної плати податком на доходи фізичних осіб установлено п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу, згідно з яким під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, — обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

При цьому відповідно до ст. 163 цього Кодексу об'єктом оподаткування як у резидента, так і у нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Тобто окремі суми, нараховані (виплачені) протягом звітного податкового місяця, не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб у порядку, встановленому п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу.

Водночас оскільки згідно з пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 цього Кодексу податок має сплачуватися (перераховуватися) податковим агентом до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом, а банки можуть приймати платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету, то податкові агенти при одержанні у банку будь‑якого доходу для виплати фізичним особам, у тому числі заробітної плати за першу половину місяця (авансу), повинні перерахувати до бюджету податок, розрахований не за алгоритмом, визначеним у п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу, а в умовно розрахованому відсотку до суми, що підлягає виплаті.

Повне оподаткування згідно з цим пунктом (з наданням податкової соціальної пільги) має застосовуватися до загального місячного оподатковуваного доходу — суми всіх доходів, нарахованих (виплачених) протягом звітного податкового місяця.

Податкова знижка

Право платника податку на податкову знижку, перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, та обмеження права на нарахування податкової знижки визначено ст. 166 Податкового кодексу.

Податкова знижка дає право на зменшення річного оподатковуваного доходу на суму підтверджених витрат.

Відповідно до норм Податкового кодексу такими можуть бути: частина суми процентів, сплачених за іпотечним кредитом, пожертви неприбутковим організаціям, плата за освіту та лікування, додаткові страхові та пенсійні внески, витрати на переобладнання транспорту на біоетанол або газ, придбання або зведення доступного житла.

Загальна сума податкової знижки не може перевищувати суму річного загального оподатковуваного доходу платника податку.

Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Ставки податку

Ставка податку згідно з п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу становить 15% бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 — 167.4 цієї статті) у тому числі, але не виключно, у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно‑правовими договорами; виграшів у державну та недержавну грошові лотереї, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці вищезазначених доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 2011 р. — 9410 грн.), ставка податку становить 17% суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15%.

Для деяких видів доходів установлено такі ставки податку (див. табл.):

Ставка податку становить 5% бази оподаткування щодо доходу, нарахованого як:

процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (набирає чинності з 01.01.2015 р.);
процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом (набирає чинності з 01.01.2015 р.);
процент на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці (набирає чинності з 01.01.2015 р.);
дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи відповідно до закону;
дохід за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами) відповідно до закону;
дохід у вигляді відсотків (дисконту), отриманий власником облігацій від їх емітента відповідно до закону;
дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю та дохід, отриманий платником податку внаслідок викупу (погашення) управителем сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в порядку, визначеному в проспекті емісії сертифікатів;
доходи у вигляді дивідендів (раніше застосовувалася ставка 15%)

10% бази оподаткування щодо доходу

шахтарів — працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників державних воєнізованих аварійно‑рятувальних служб (формувань) тощо

30% бази оподаткування щодо доходу

як виграшу або призу (крім виграшів у державній та недержавній грошових  лотерях і виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри) на користь резидентів або нерезидентів

 

Податковим кодексом установлено й інший розмір ставок, визначений розділом IV Податкового кодексу (0%, 1%).

Податкові соціальні пільги

Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваної від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги. З прийняттям Податкового кодексу умови застосування податкової соціальної пільги не змінилися.

Згідно з пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суму, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн. (у 2011 р. — 1320 грн.).

Податкова соціальна пільга застосовуватиметься до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про право на застосування пільги та документів, що підтверджують таке право.

Якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги більшої, ніж передбачено пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 цього Кодексу (загальна 100‑відсоткова пільга), він зазначає про це у заяві про застосування пільги, до якої додає відповідні підтвердні документи. Перелік таких документів і порядок їх подання визначено постановою № 1227.

Єдиний виняток у загальному правилі застосування податкової соціальної пільги — це держслужбовці. Так, застосування податкової соціальної пільги до їх заробітної плати Податковим кодексом передбачено під час початку нарахування зарплати і до його завершення без подання відповідних заяв, але з поданням підтвердних документів для встановлення розміру пільги.

Таким чином, з 01.01.2011 р. усім (крім держслужбовців) фізичним особам — платникам податку, які мають підстави та бажають скористатися правом на податкову соціальну пільгу, тобто які працюють з одержанням заробітної плати, розмір якої не перевищує 1320 грн., необхідно подати роботодавцю (тільки за одним місцем одержання заробітної плати) заяву на одержання податкової соціальної пільги.

Щодо форми заяви на отримання податкової соціальної пільги, яку слід подати роботодавцю, то Податковим кодексом не передбачено встановлення єдиної форми. Водночас п. 2 постанови № 1227 визначено, що платник податку подає заяву за встановленою ДПС України формою.

При цьому із набранням чинності Податковим кодексом наказ № 461 втратив чинність, тому застосовувати затверджену ним заяву у 2011 р. неможливо, оскільки її реквізити не відповідають нормам Податкового кодексу.

Однак до встановлення ДПС України нової форми заяви для забезпечення реалізації платниками податку у 2011 р. права на податкову соціальну пільгу вважаємо, що таку заяву платник податку може подавати у довільній формі. При цьому за зразок при оформленні такої заяви може братися форма заяви, встановлена наказом № 461. 

Зазначимо, що перелік платників податку, яким надається податкова соціальна пільга, дещо змінився.

З метою матеріальної підтримки малозабезпечених осіб, а також осіб, які утримують двох дітей і більше, з 2011 р. державою запроваджено податкову соціальну пільгу (50% розміру, визначеного у п. 169.1 ст.169 Податкового кодексу) на кожну дитину, до того ж  у розмірі 150%для особи, яка є учасником бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, та 200%для інвалідів І та ІІ груп з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни.

Розглянемо питання щодо застосування податкових соціальних пільг, які діють з 01.01.2011 р. для платників податку, що утримують трьох дітей, один з яких є інвалідом.

Згідно зі ст. 169 Податкового кодексу платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати (з урахуванням норм абзацу першого пп. 169.4.1 п. 169.4 цієї статті), на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 100% суми пільги для платника податку, який утримує двох дітей або більше віком до 18 років,  у розрахунку на кожну таку дитину.

На податкову соціальну пільгу у розмірі, що дорівнює 150% суми пільги, мають право платники податку, які утримують дитину‑інваліда, у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років.

Якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох підстав і більше, застосовується одна податкова соціальна пільга з підстави, що передбачає її найбільший розмір, крім випадку, за яким податкова соціальна пільга додається до пільги, визначеної пп. 169.1.2 п. 169.1 Кодексу у разі, якщо особа утримує двох дітей і більше, один (кілька) з яких є дитиною‑інвалідом (дітьми‑інвалідами).

Отже, у наведеному прикладі обидва батьки при додержанні всіх інших вимог ст. 169 Податкового кодексу мають право на застосування двох пільг: на дітей віком до 18 років — по 100% (на тих, які не є інвалідами) та 150% (на кожну дитину‑інваліда).

Як виняток граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадку та у розмірі, передбачених пп. 169.1.2 п. 169.1 цієї статті, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому цього підпункту, та відповідної кількості дітей.

Податковий кодекс зберіг і навіть розширив обсяг пільг для соціально вразливих і малозабезпечених верств суспільства.

Так, відповідно до пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу з 01.01.2011 р. до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб не включаються суми державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги у вигляді адресних виплат і надання соціальних і реабілітаційних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи грошові компенсації, зокрема, інвалідам), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів і фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, та у формі фінансової допомоги інвалідам з Фонду соціального захисту інвалідів, у тому числі сума щорічної разової грошової допомоги, яка надається згідно із Законом № 3551‑ХІІ (пп. «з» пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу).

Законом № 2756‑VІ внесено зміни до Закону № 3551‑ХІІ, тобто особам, на яких поширюється дія цього Закону, надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

Згідно з пп. «е» пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу платник податку, який є учасником бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія Закону № 3551‑ХІІ, крім осіб, визначених у пп. «б» пп. 169.1.4 цього пункту, має право на одержання 150% податкової соціальної пільги.

Особи, визначені у цьому підпункті, а саме учасники бойових дій під час Другої світової війни, або особи, які у той час працювали в тилу, та інваліди І та ІІ груп з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону № 3551‑ХІІ, мають право на максимальний розмір податкової соціальної пільги — 200%.

Перерахунок податку

Підпунктом 169.4.2 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу встановлено, що роботодавець платника податку зобов'язаний здійснити (у тому числі за місцем застосування податкової соціальної пільги) перерахунок суми доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також суми наданої податкової соціальної пільги:

  • за наслідками кожного звітного податкового року під час нарахування заробітної плати за останній місяць звітного року;
  • під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги у разі зміни місця її застосування за самостійним рішенням платника податку або у випадках, визначених пп. 169.2.3 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу;
  • під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким роботодавцем.

Крім того, роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь‑який період та у будь‑яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги (пп. 169.4.3 п. 169.4 цієї статті).

Якщо платник податку звільняється з місця роботи, то податкова соціальна пільга надається з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому його було звільнено (пп. 169.3.4 п. 169.3 цієї статті).

Оскільки згідно з п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу об'єктом оподаткування платника податку (як резидента, так і нерезидента) є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця, то метою проведення таких перерахунків є забезпечення виконання визначеної Податковим кодексом умови щодо обмеження граничного розміру заробітної плати звітного податкового місяця, який дає право платнику податку на застосування податкової соціальної пільги, та перевірки (уточнення) наявності підстав у платника податку для застосування податкової соціальної пільги та, як наслідок,  уточнення правильності нарахування податку з доходів фізичних осіб за кожний окремий податковий період (місяць).

Перерахунок, у тому числі при звільненні, полягає, зокрема, в уточненні (переперевірці) сум, нарахованих платнику податку протягом певного календарного періоду, доходів у вигляді заробітної плати окремо за кожний місяць такого періоду та наданих податкових соціальних пільг.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).

Звітність

Однією із новацій Податкового кодексу є запровадження норми щодо подання податковим агентом до органу ДПС за місцем його реєстрації податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб за базовий податковий період, що дорівнює календарному місяцю, за формою, встановленою центральним податковим органом.

Декларації подаються окремо за кожний місяць (податковий період) протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Окремо податкова декларація за календарний рік не подається.

Слід зауважити, що в умовах дії Податкового кодексу необхідно подавати податковий розрахунок за ф. № 1ДФ. Тобто податкові агенти мають подавати два розрахунки: про нараховані (виплачені) фізичним особам доходи та нараховані (сплачені до бюджету) суми податку на доходи фізичних осіб (один місячний «згорнутий» та щоквартальний «розгорнутий» та персоніфікований щодо платників). Порядок і строки подання розрахунку за ф. № 1ДФ залишається таким самим, як і в умовах дії Закону про ПДФО.

Строк подання декларації фізичними особами — підприємцями у 2011 році за 2010 рік, у тому числі при реалізації права на податковий кредит

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу податкова декларація, розрахунок (далі — податкова декларація) — це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, який свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Порядок подання фізичними особами річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) регламентується ст. 179 Податкового кодексу, згідно з якою платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу або інших законів України.

Згідно з пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу з урахуванням того, що звітним податковим періодом у фізичних осіб є календарний рік, для платників податку на доходи фізичних осіб установлено строк подання податкової декларації до 1 травня року, що настає за звітним.

Підставою для нарахування податкової знижки платником податку — фізичною особою є подання до податкового органу річної податкової декларації.

Податковий кодекс не містить прямих норм щодо винятків стосовно строків подання декларації на одержання податкової знижки.

Враховуючи наведене, фізичні особи, які не є підприємцями, мають подати податкову декларацію за наслідками звітного 2010 р., у тому числі при реалізації права на податковий кредит, до 1 травня 2011 р.

Сплата податків фізичними особами, які провадять у 2011 році підприємницьку діяльність зі сплатою єдиного податку

Підрозділом 8 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу передбачено особливості справляння єдиного податку. Так, з 01.01.2011 р. до внесення змін до розділу XIV цього Кодексу в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва діє Указ № 727/98 з урахуванням нижченаведених особливостей.

Платники єдиного податку не є платниками таких визначених Податковим кодексом податків і зборів:

  • податку на прибуток підприємств (для юридичних осіб);
  • податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб — підприємців);
  • податку на додану вартість з операцій з постачання товарів і послуг, місце надання яких розташовано на митній території України, за винятком ПДВ, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6%;
  • земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності;
  • плати за користування надрами;
  • збору за спеціальне використання води;
  • збору за спеціальне використання лісових ресурсів;
  • збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

На 2011 р. залишається чинним наказ № 599, яким визначено порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку (далі — Свідоцтво).

Підставою для видачі Свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності — фізичною особою письмової заяви та платіжного документа про сплату єдиного податку не менше ніж за календарний місяць. Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу, з якого такий суб'єкт обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком.

При особистому поданні заяви датою подання вважається дата реєстрації її в органі ДПС, а при надсиланні заяви поштою — дата відправлення, зазначена у повідомленні про вручення поштового відправлення та на конверті відповідно до штампу відділення зв'язку.

Після отримання заяви та за наявності платіжного документа про сплату єдиного податку орган ДПС зобов'язаний протягом 10 днів безоплатно видати Свідоцтво або надати письмову мотивовану відмову.

Підприємціфізичні особи у 2011 р. можуть працювати зі сплатою фіксованого розміру податку на доходи фізичних осіб шляхом придбання фіксованого патенту.

Главу 1 розділу XIV «Спеціальні податкові режими», яка передбачала уніфікацію спрощеної системи оподаткування суб'єктів господарювання зі скасуванням сплати фіксованого податку, з Податкового кодексу виключено. Також у Податковому кодексі відсутні норми щодо втрати чинності розділом четвертим Декрету № 13‑92 в частині справляння фіксованого податку. Тобто з набранням чинності Податковим кодексом підприємці не втрачають права провадження підприємницької діяльності зі сплатою фіксованого податку.

Декретом № 13‑92 (п. 1 ст. 14) передбачено, що обов'язковими умовами провадження підприємницької діяльності з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг зі сплатою фіксованого розміру податку шляхом придбання патенту є, зокрема, здійснення підприємцями такої діяльності на ринках і сплата ними ринкового збору згідно із законодавством.

Статтею 1 Податкового кодексу визначено вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, платників цих податків і зборів, їх права та обов'язки, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Оскільки згідно з Прикінцевими положеннями Податкового кодексу Декрет № 56‑93 втратив чинність з 01.01.2011 р., то ринковий збір з 2011 р. не сплачується і його несплата не має бути перешкодою для придбання (продовження) підприємцями фіксованих патентів на цей рік.

Однак умова Декрету № 13‑92 щодо провадження підприємницької діяльності зі сплатою фіксованого податку виключно на ринках продовжує діяти в умовах Податкового кодексу.

У разі здійснення торговельної діяльності не на ринку підприємці мають право самостійно обрати спосіб провадження підприємницької діяльності і оподаткування одержаних від неї доходів: або відповідно до ст. 177 Податкового кодексу (за загальною системою), або згідно з Указом № 727/98.

Оподаткування операцій з нерухомістю

Статтею 172 Податкового кодексу визначено порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна.

♦ Частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172 та 173 Податкового кодексу, включається до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, господарсько‑побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу залежно від її призначення, за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не оподатковується.

Дохід від відчуження господарсько‑побутових споруд, розташованих на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком, які продаються разом з ним, для цілей оподаткування окремо не визначається.

Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у п. 172.1 ст. 172 Податкового кодексу, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного у цьому пункті, підлягає оподаткуванню за ставкою 5%.

Під час проведення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до органу ДПС за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість і суму сплаченого податку. Порядок визначення оціночної вартості нерухомості та об'єктів незавершеного будівництва, що продаються (обмінюються), визначається Кабінетом Міністрів України.

Особа, що продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, самостійно визначає та сплачує суму податку через банківські установи до нотаріального посвідчення договору купівлі‑продажу, міни.

Оподаткування операцій з продажу або обміну об'єктів рухомого майна

Дохід платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою 5% (п. 173.1 ст. 173 Податкового кодексу). Дохід від продажу об'єкта рухомого майна визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі‑продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта.

Як виняток з положень п. 173.1 ст. 173, під час продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою 1%.

Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року другого та наступних об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера, підлягає оподаткуванню за ставкою 5%.

Дохід від продажу об'єкта рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі‑продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта та не нижче 25% вартості такого самого нового об'єкта рухомого майна.

Для цілей ст. 173 Податкового кодексу під продажем розуміють будь‑який перехід права власності на об'єкти рухомого майна, крім їх спадкування та дарування. Продаж резидентами та нерезидентами успадкованого (отриманого в подарунок) об'єкта рухомого майна підлягає оподаткуванню згідно з положеннями цієї статті.

Порядок визначення резидентського статусу фізичною особою — нерезидентом у 2011 році

Відповідно до пп. «в»  пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу фізична особа — резидент — це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має тісніші особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше ніж 183 дні (включаючи день приїзду та день від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо всупереч закону фізична особа — громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого Податковим кодексом або нормами міжнародних угод України.

Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення абзаців першого — четвертого пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Податковим кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

При цьому Податковий кодекс не містить норми щодо необхідності одержання іноземцями будь‑яких документів від податкових органів, що підтверджують статус резидента України.

Таким чином, оскільки податковий агент є особою, відповідальною за правильність нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету, то обов'язок визначення статусу резидента України у платника податкуіноземця для правильного (за відповідною ставкою) оподаткування виплачуваних йому доходів покладається на податкового агента, зокрема на нотаріуса, що посвідчує договори дарування, купівлі‑продажу майна, видає свідоцтво про спадщину, а також на ріелтерів, які є посередниками при укладенні договорів оренди.

Оподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, та не повернутої в установлений строк

Оподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, та не повернутої в установлений строк, з 01.01.2011 р. регулюється п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу, згідно з яким податковий агент, що видав суму на відрядження, має оподаткувати суму, яка перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розраховану згідно з пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень та підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 р. Водночас відповідно до пп. 2 п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу Закон про прибуток втрачає чинність з 01.04.2011 р.

Отже, протягом І кварталу 2011 р. ще діятимуть норми Закону про прибуток, у тому числі норми пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 щодо розрахунку сум на відрядження.

Таким чином, при виконанні норм п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу у І кварталі 2011 р. слід керуватися пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону про прибуток.

Оподаткування профспілкових виплат

Відповідно до пп. 165.1.35 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу не підлягає оподаткуванню вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування, у тому числі на реабілітацію інвалідів, на території України платника податку та/або його дітей віком до 18 років, які надаються йому безоплатно або зі знижкою (у розмірі такої знижки) професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески платника податку — члена такої професійної спілки, створеної відповідно до законодавства України, або за рахунок коштів відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Також не оподатковується сума виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат і відшкодувань за цивільно‑правовими договорами), які здійснюються професійними спілками своїм членам протягом року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу, встановленого на 1 січня такого року. При цьому зазначені виплати мають здійснюватись у розмірах і на цілі, установлені загальними зборами членів профспілки (пп. 165.1.47 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Згідно з пп. 170.7.2 п. 170.7 ст. 170 цього Кодексу не включається до оподатковуваного доходу цільова або нецільова благодійна допомога, що надається платнику податку, який постраждав унаслідок:

  • екологічних, техногенних та інших катастроф у місцевостях, оголошених згідно з Конституцією України зонами надзвичайної екологічної ситуації, — у граничних сумах, визначених Кабінетом Міністрів України;
  • стихійного лиха, аварій, епідемій та епізоотій загальнодержавного або місцевого характеру, які завдали шкоди або створюють загрозу здоров'ю громадян, навколишньому природному середовищу, спричинили або можуть спричинити людські жертви чи втрату власності громадян, у зв'язку з якими рішення про залучення (надання) благодійної допомоги було прийнято відповідно Кабінетом Міністрів України або органом місцевого самоврядування, у граничних сумах, визначених Кабінетом Міністрів України або органом місцевого самоврядування.

Благодійна допомога, що надається на зазначені цілі, має розподілятися через державний чи місцевий бюджет або через банківські рахунки благодійних організацій, товариства Червоного Хреста України, внесених до Реєстру неприбуткових організацій та установ.

Для цілей пп. 170.7.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу вважається цільовою благодійною допомогою та не підлягає оподаткуванню профспілкова виплата, здійснена за рішенням профспілки, прийнятим в установленому порядку на користь члена такої профспілки, який має статус постраждалого внаслідок обставин, зазначених у цьому підпункті.

Новацією Податкового кодексу є те, що на профспілкові виплати своїм членам, умови звільнення яких від оподаткування передбачено пп. 165.1.47 п. 165.1 ст. 165, не поширюється дія пп. 170.7.3 п. 170.7 ст. 170, що передбачає невключення до оподатковуваного доходу суми нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами — юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суму 1320 грн.

Оподаткування виграшів у лотерею

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід у вигляді дивідендів, виграшів, призів, процентів (крім процентів, визначених у підпунктах  165.1.2 та 165.1.41 п.165.1 ст. 165 Податкового кодексу, дивідендів, визначених у пп. 165.1.18 цього пункту, а також виграшів і призів у державну грошову лотерею в розмірах, передбачених у пп. 165.1.46).

При цьому згідно з пп. 165.1.46 не підлягає оподаткуванню сума коштів, отриманих як виграш, приз у державну грошову лотерею в розмірі, що не перевищує 50 розмірів мінімальної заробітної плати (розмір мінімальної заробітної плати встановлюється законом; з 01.01.2011 р. такий розмір становить 941 грн.).

Тобто сума виграшів у державну та недержавну грошові лотереї, що перевищує розмір 47 050 грн. (відповідно до норм пп. 165.1.46 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу) підлягає оподаткуванню за ставкою 17%.

Оподаткування виграшів і призів безпосередньо регламентується п. 170.6 ст. 170 цього Кодексу, згідно з яким податковим агентом платника податку під час нарахування (надання) на його користь доходу у вигляді призів (виграшів) у лотерею чи в розіграші, призів і виграшів у грошовій формі, одержаних за перемогу та/або участь в аматорських спортивних змаганнях, у тому числі у більярдному спорті, є особа, яка здійснює таке нарахування (виплату).

Під час нарахування (виплати) доходів у вигляді виграшів у лотерею або в інших розіграшах, які передбачають попереднє придбання платником податку права на участь у таких лотереях чи розіграшах, не беруться до уваги витрати платника податку у зв'язку з отриманням такого доходу.

Доходи, зазначені у п. 170.6 ст. 170 Податкового кодексу, остаточно оподатковуються під час їх виплати за їх рахунок.

«Гарячі лінії»

Дата: 21 лютого, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42