Єдиний податок

Фіксований сільськогосподарський податок

Фіксований сільськогосподарський податок (за текстом — ФСП) у Податковому кодексі представлений як одна із спрощених систем оподаткування, спрямована на підтримку розвитку аграрного сектора для сільськогосподарських підприємств.

Особливості справляння ФСП визначено главою 2 розділу XIV Податкового кодексу.

Платники

Новацією Податкового кодексу є окрема норма, яка обмежує коло платників ФСП (п. 301.6 ст. 301). Так, не можуть бути зареєстровані як платники ФСП:

  • суб'єкти господарювання, у яких понад 50% доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин, диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра;
  • суб'єкти господарювання, які провадять діяльність з виробництва та/або реалізації підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 — 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції;
  • суб'єкти господарювання, які на день подання документів для набуття статусу платника податку мають податковий борг (недоїмку), за винятком безнадійного податкового боргу (недоїмки), який виник унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Якщо при проведенні перевірки виявлено, що платник здійснює діяльність з виробництва
та/або реалізації підакцизних товарів, крім виноматеріалів (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 — 2204 30), вироблених на підприємствах вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, незалежно від частки такого доходу в загальній сумі доходу, орган державної податкової служби скасовує такому платнику реєстрацію платника ФСП.

Враховуючи, що у 2010 р. механізм справляння ФСП не передбачав такого обмеження для платників ФСП, здійснення сільськогосподарськими підприємствами у 2010 р. діяльності з виробництва та/або реалізації підакцизних товарів не є підставою для відмови у реєстрації таких суб'єктів платниками ФСП за умови їх відповідності вимогам, визначеним статтями 301 та 308 Податкового кодексу.

Таким чином, для набуття статусу платника ФСП необхідно: бути сільськогосподарським товаровиробником, мати частку сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік, яка дорівнює або перевищує 75%.

Водночас на відміну від чинного законодавства перелік доходів сільськогосподарського товаровиробника, отриманих від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, визначений п. 308.4 ст. 308 Податкового кодексу, доповнено доходами, отриманими від реалізації продукції:

  • рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах;
  • тваринництва і птахівництва та продуктів їх переробки на власних підприємствах.

Ставки

Слід звернути увагу на те, що Податковим кодексом передбачено встановлення окремої ставки цього податку для ріллі, сіножатей і пасовищ у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки для сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті при дотриманні умови щодо перевищення частки доходу, отриманого від реалізації такої продукції та продукції її переробки, двох третин доходу (66%) від реалізації усієї власновиробленої сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки.

Об'єкт та база оподаткування

Кодексом установлено, що об'єктом оподаткування ФСП є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому в користування, у тому числі на умовах оренди.

Базою оподаткування ФСП є нормативна грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), проведена станом на 1 липня 1995 р., для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) — нормативна грошова оцінка 1 га ріллі в Автономній Республіці Крим або в області, проведена станом на 1 липня 1995 р.

Отже, індексація нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень) при обрахунку ФСП не проводиться.

Порядок перерахування та строки сплати податку

Базовим податковим (звітним) періодом для ФСП залишається календарний рік.

У Податковому кодексі збережено норму, відповідно до якої сільськогосподарські товаровиробники самостійно обчислюють суму податку щороку та станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають до відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік.

Сплата цього податку проводиться щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку. Порядок сплати, встановлений Податковим кодексом, є ідентичним нормам чинного законодавства.

Базовим податковим (звітним) періодом для ФСП залишається календарний рік (починається 1 січня та закінчується 31 грудня того самого року).

Порядок набуття та скасування статусу платника ФСП

Дата набуття і підтвердження статусу платника ФСП сільськогосподарським товаровиробникам не змінилась. До 1 лютого поточного року сільськогосподарські товаровиробники подають:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ)), — до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки — до органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки;

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва — до органів державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади з питань державної аграрної політики за погодженням з центральним органом державної податкової служби;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок — до органів державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомості (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються відомості про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Підтвердження розміру площ сільськогосподарських угідь, що перебувають у власності сільськогосподарського виробника або надані йому у користування, у тому числі на умовах оренди, та їх нормативної грошової оцінки здійснюється відповідними органами державних земельних ресурсів за місцем розташування земельної ділянки.

Водночас податкові органи за місцезнаходженням сільськогосподарського товаровиробника повинні протягом 10 робочих днів з дати подання податкової декларації або заяви видати довідку про набуття або підтвердження статусу платника ФСП.

Особливості сплати ФСП

Також звертаємо увагу на те, що Податковим кодексом змінено перелік податків і зборів, платниками яких не є сільськогосподарські товаровиробники зі статусом платника ФСП (п. 307.1 ст. 307). Це пов'язано з тим, що збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, виключено з переліку загальнодержавних зборів, а комунальний податок — з місцевих.

Ці податки замінено збором за спеціальне використання води і збором за провадження деяких видів підприємницької діяльності (в частині провадження торговельної діяльності).

Крім цього, звільнення від земельного податку встановлено за земельні ділянки, що використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Податки і збори, не зазначені у цьому пункті, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, установлених Податковим кодексом, а єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування — в порядку, визначеному Законом про ЄСВ.