Юридична практика
Тема: ПДВ

Віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за податковими накладними, які не містять обов’язкових реквізитів

Суть справи. За результатами проведеної перевірки орган ДПС визначив зобов'язання з ПДВ податковим повідомленням-рішенням у зв'язку з тим, що КП «В» протиправно віднесло до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, які не містять всіх обов'язкових реквізитів, визначених пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ.

На думку платника податків, дії органу ДПС щодо визначення зобов'язання з ПДВ є неправомірними, оскільки КП «В» за результатами проведення господарських операцій отримало податкові накладні, які є правовою умовою формування податкового кредиту.

Рішення суду. Вищий адміністративний суд України, підтримуючи позицію органу ДПС, зазначив таке.

За результатами проведеної перевірки КП «В» складено акт, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення, яким визначено зобов'язання з ПДВ, і застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з такими діями органу ДПС, КП «В» звернулося до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову КП «В» відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, КП «В» у касаційній скарзі просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій ст. 129 Конституції, ст. 7 Закону про ПДВ, статей 2, 69 — 71, 79, 86 Кодексу адміністративного судочинства.

Розглянувши касаційну скаргу суб'єкта господарювання, надавши юридичної оцінки обставинам справи, Вищий адміністративний суд України ді-йшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню у нижчезазначеній частині з таких підстав.

Фактичною підставою для донарахування суб'єкту господарювання зобов'язань з ПДВ і застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки. За висновками зазначеного акта, КП «В» порушило норму пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ і безпідставно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Згідно з вищезазначеним підпунктом платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити наведені окремими рядками відповідні реквізити, визначені у цьому підпункті.

Відповідно до п. 18 Порядку № 165 усі складені примірники податкової накладної підписує особа, уповноважена платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплює печаткою такого платника податку — продавця.

Застосування наведених норм при вирішенні питання щодо відповідності податкової накладної нормативно-правовим вимогам відповідає правовій позиції Верховного Суду України.

У ході судового процесу встановлено, що КП «В» відобразило податковий кредит з ПДВ у податковому обліку за податковими накладними, у яких відсутні реквізити, обов'язковість яких встановлено вищезазначеними правовими нормами.

Так, у податковому обліку до податкового кредиту включено ПДВ за податковими накладними, виписаними:

  • ВАТ «В», у яких відсутні дата, номенклатура, кількість і ціна поставки товарів (робіт, послуг);
  • ТОВ «С», у яких відсутні кількість і ціна поставки товарів (робіт, послуг);
  • ВАТ «Ю», у яких відсутні одиниця виміру, кількість і ціна поставки товарів (робіт, послуг);
  • ТОВ «В», у яких відсутня печатка підприємства-постачальника.

Під час розгляду справи у суді позивач не заперечував факт включення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, які мають вищезазначені недоліки.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 цієї статті).

За змістом вищезазначених норм право платника податку на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту залежить від наявності документа, який підтверджує правомірність такого віднесення податкової накладної або митної декларації.

Відсутність обов'язкових реквізитів податкової накладної, яку відповідно до абзацу третього пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ визначено законодавцем не тільки як податковий звітний документ, а й як розрахунковий документ, призводить до того, що таку податкову накладну не можна розцінити допустимим доказом, який підтверджує право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, тому висновки судів попередніх інстанцій у цій частині є правильними.

За таких обставин донарахування КП «В» податкових зобов'язань з ПДВ за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями є обґрунтованим.

Враховуючи зазначене, Вищий адміністративний суд України, розглянувши касаційну скаргу суб'єкта господарювання, прийняв рішення про залишення її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову — без змін.


Володимир ВЕРНІЧЕНКО,
заступник директора Департаменту правової
роботи
начальник Юридичного управління ДПС України

Віталій КЕМІНЬ,
головний державний податковий інспектор відділу представництва інтересів
органів ДПС у судах касаційної інстанції та узагальнення судової практики