Інші податки
Тема: Нариси з історії

Соціально-політичне життя напередодні буржуазної революції XVII ст.

Продовження. Початок див. у «Віснику» № 31/2012

Нове дворянство намагалося перетворити свої землеволодіння на вільну від феодальних пут буржуазну власність. Проте йому протистояли представники абсолютистської монархії — переважно знать північних та західних графств. Вони вели середньовічний спосіб життя, отримували традиційну феодальну ренту і не бажали ніяких змін та перетворень. Наприклад, у володіннях лорда Берклі на початку XVII ст. збирали такі самі податки, як і в XIII ст. — файни, геріоти, судові штрафи тощо. «Традиційні» прибутки не могли повною мірою задовольнити розкішне життя, яким жили аристократи. У 1642 р. борги старого дворянства становили близько 2 млн. фунтів стерлінгів. За підтримку абсолютної монархії та старого режиму воно постійно отримувало від корони матеріальну допомогу у вигляді різних пенсій та синекур, щедрих грошових подарунків та земельних наділів.

У березні 1603 р. померла королева Єлизавета, і на престол зійшов її родич, син страченої Марії Стюарт — король Шотландії Яків І. Всупереч сподіванням буржуазії про перехід до вільного підприємництва Яків І запровадив систему монополій, що давала виняткові права окремим людям або компаніям на виробництво будь-яких товарів і торгівлю ними. Монополії охопили майже все виробництво, внутрішню та зовнішню торгівлю. Королівська скарбниця отримувала від продажу патентів значні кошти, які збагачували лише окремих аристократів та капіталістів. До того ж було запроваджено жорстку регламентацію умов виробництва, кількості підмайстрів та учнів, знарядь праці тощо. Загалом буржуазія значно програвала від політики монополій, оскільки не було свободи конкуренції та підприємництва. Гроші у розвиток мануфактур майже не вкладалися, технічні нововведення не застосовувалися. Кращі майстри та винахідники змушені були покидати Англію та переселятися до Голландії.

Зовнішня торгівля стала монополією вузького кола купців, а розвиток внутрішньої торгівлі стримували привілеї міських корпорацій.

Яків І одразу зайняв ворожу позицію щодо англійських пуритан, внаслідок чого з Англії виїхало багато емігрантів, рятуючись від ув'язнення та величезних штрафів, — спочатку до Голландії, а потім до Північної Америки. Еміграція пуритан фактично поклала початок заснуванню північноамериканських колоній Англії.

У цей час корона потерпала від глибокої фінансової кризи, її борги у 1617 р. становили 735 тис. фунтів стерлінгів при річному прибутку в 500 тис. фунтів стерлінгів. Король вирішив поповнити скарбницю за рахунок запровадження нових мит, продажу дворянських титулів і патентів на різні торговельні та промислові монополії, розпродажу королівських земельних володінь. Він стягує нові феодальні платежі за рицарським правом, встановлює нові види штрафів та вдається до примусових позик. Проте ці заходи не призвели до покращання ситуації.

Навпаки, затяжна торговельно-промислова криза призвела до невдоволення ремісників та робітників мануфактур. При тривалості робочого дня 15 — 16 год заробітна плата ремісника у 1610 р. становила 6 шилінгів (на початку XVI ст. — 3 шилінга). Проте за цей час вартість пшениці зросла у 10 раз. По всій країні прокотилася хвиля повстань проти існуючого ладу. Саме тоді вперше з'явилися назви «левеллери» (урівнювачі) та «діггери» (копачі), які згодом під час революції дали назву двом партіям.

У 1625 р. на престол в Англії та Шотландії зійшов Карл І. Проте це не призвело до змін у соціально-політичному житті країни. Саме на цей період припала найзатяжніша політична криза. В Англії існував парламент, опозиційний до королівської влади. Прихильники буржуазії та нового дворянства виступали проти не затверджених парламентом податків та примусових позик, критикували церковну політику Карла І. У 1629 p., коли король наказав припинити роботу сесії, парламент вперше виявив непокірність королівській владі. Примусово утримуючи спікера у кріслі (без спікера палата не могла засідати, а її рішення вважалися недійсними), парламент прийняв три важливі постанови: 1) той, хто пропонує нововведення в англіканській церкві, вважається ворогом королівства; 2) той, хто радить королю стягувати податки та мита без згоди парламенту, вважається ворогом цієї країни; 3) той, хто добровільно сплачує не затверджені парламентом податки, є зрадником свобод Англії.

У відповідь король розпустив палату общин і встановив режим терору та цензури. Ігнорування приходської церкви та читання заборонених пуританських книжок, відмова сплачувати не затверджені парламентом податки та виступ проти примусових позик  слугували підставою для негайного жорсткого суду. Наприклад, купця Чеймберса за відмову платити мито було засуджено до ув'язнення в Тауер на 12 років. Тисячі пуритан, рятуючись, виїжджали за кордон. Тільки з 1630 по 1640 рр. емігрували 65 тис. чоловік, із них 20 тис. — до Америки.

У ці роки абсолютизм, здавалося, досяг свого апогею. Залишалося знайти постійні джерела поповнення скарбниці, щоб корона назавжди змогла позбутися парламенту. Для цього запроваджувалися нові мита, широкого розмаху набула торгівля патентами на промислові монополії. У 1630 р. знову було прийнято старий закон, за яким усі особи, які мали 40 фунтів стерлінгів земельного прибутку, мусили з'явитися до королівського двору для отримання рицарського звання, сплативши за це досить солідну суму. В разі непокори — штраф. Великі податки накладалися також за користування королівськими лісовими угіддями. Ті угіддя, які вже були у власному користуванні знаті, відчужувалися. З 1603 по 1637 рр. прибутки від відчужень та штрафів зросли з 12 тис. фунтів стерлінгів до 87 тис. фунтів стерлінгів.

Найбільший негативний резонанс серед населення викликало стягування із 1634 р. «корабельних» грошей по всій країні. Цей податок було запроваджено у прибережних графствах для боротьби з витратами дуже давно. Деякі королівські юристи вказували на незаконність появи цього податку. Відмова платити «корабельні» гроші набула масового характеру по всій країні. Проте королівські судді в угоду своєму хазяїну більшістю голосів довели правильність дій королівської свити, а незадоволених новим податком засуджували. «Королівські» гроші не принесли і десятої частини очікуваної суми, а в 40 роки XVII ст. сплата населенням королівських податків зовсім припинилася.

Поразка англійського абсолютизму у війні із Шотландією прискорила назрівання в Англії революційної ситуації. Правляча феодальна аристократія на чолі з Карлом І вже не могла контролювати процеси внутрішньої і зовнішньої політики та призупинити жорстку фінансову кризу, що наростала. Політика урядових монополій та податків, відтік із країни грошових капіталів та еміграція до Америки промисловців і торговців дали серйозний поштовх до прискорення Англійської буржуазної революції у 1640 — 1660 роках.

 

«Гарячі лінії»

Дата: 14 березня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42