Новини

Екологічний податок

Розділом VIII Податкового кодексу починаючи з 01.01.2011 р. замість загальнодержавного збору за забруднення навколишнього природного середовища (за текстом — збір) запроваджено справляння екологічного податку.

Екологічний податок — це загальнодержавний обов'язковий платіж,{h}До загальнодержавних належать такі податки та збори:
податок на прибуток підприємств; податок з доходів фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; збір за першу реєстрацію транспортного засобу; екологічний податок; рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України; рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні; плата за користування надрами; плата за землю; збір за користування радіочастотним ресурсом України; збір за спеціальне використання води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів; фіксований сільськогосподарський податок; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; мито; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.{/h} що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 р. (пп. 14.1.57 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Існування екологічного податку зумовлено необхідністю часткової компенсації негативного впливу на природу різного роду шкідливих та небезпечних факторів, що виникають у процесі господарської діяльності суб'єктів. У зв'язку з тим, що такий вплив є об'єктивно неминучим, передбачено економічне стимулювання суб'єктів господарювання до скорочення забруднення навколишнього середовища.

Екологічний податок має характерні відмінності від інших податків, зборів та обов'язкових платежів, оскільки нормативно-правові акти, які регламентують його справляння, постійно балансують між сферами екологічного і податкового права. Так, відносини у сфері природоохоронного законодавства, їх правові, економічні та соціальні засади організації у сфері охорони навколишнього природного середовища регулюються Законом № 1264-XII. Відповідно до Закону № 2756-VI в природоохоронному законодавстві збір за забруднення навколишнього природного середовища замінено екологічним податком.

Ставки

Порівняно з чинним законодавством нормами Податкового кодексу та нового бюджетного законодавства передбачено поступове збільшення ставок податку, запровадження нових ставок податку, зокрема за викиди двоокису вуглецю (0,2 грн. за 1 т), враховуючи досвід інших країн.

При цьому відбулося спрощення умов справляння екологічного податку за рахунок зменшення деяких коригуючих коефіцієнтів, що застосовувалися до нормативів збору. Так, виключено коригуючі коефіцієнти, які встановлювалися залежно від чисельності жителів та народногосподарського значення населених пунктів, регіональні (басейнові) коефіцієнти. Водночас майже всі коефіцієнти враховано у збільшених порівняно з чинним законодавством ставках екологічного податку.

Новаціями Податкового кодексу є зміна оподаткування викидів пересувних джерел забруднення, а також розширення об'єкта оподаткування за рахунок включення до нього таких видів палива, як авіаційний бензин, газ, що раніше не оподатковувалися, та запровадження диференційованих ставок щодо дизельного пального залежно від вмісту сірки тощо.

Платники

Податковим кодексом розширено перелік платників екологічного податку, до яких віднесено громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які раніше не сплачували збір за забруднення навколишнього середовища. До прийняття Податкового кодексу збір справлявся з юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців за обсяги фактично використаного палива у звітному періоді у разі експлуатації пересувного джерела забруднення.

Нормами Податкового кодексу встановлено повноваження податкових агентів під час реалізації палива оптом та вроздріб утримувати та сплачувати екологічний податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива.

Ці зміни призводять до розширення сфери дії оподаткування екологічним податком та його включення до ціни товарів (у разі реалізації палива, придбання джерела іонізуючого випромінювання).

Податковим кодексом запроваджено багатоступеневу систему визначення категорій платників екологічного податку (податкових агентів), на яких покладено обов'язок нараховувати та сплачувати податок.

Аби визначитися суб'єкту господарювання щодо приналежності до потенційного платника податку (або неплатника), який має у своєму розпорядженні чи користуванні або власності джерела забруднення (стаціонарні, пересувні, спеціально відведені місця чи об'єкти), йому слід дотримуватися таких критеріїв:

відповідність категорії платників екологічного податку (статті 240, 241 Податкового кодексу);

наявність установлення факту викиду, скиду забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені), зокрема відпуск електричної енергії, виробленої експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомних електростанцій), тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк (ст. 242 Податкового кодексу);

віднесення джерела забруднення (віднесення відповідного виду забруднюючої речовини, що утворюється внаслідок діяльності суб'єктів господарювання) під категорії, встановлені законодавством та цим Кодексом;

здійснення операцій продажу (реалізації) товарів, що проваджуються згідно з договорами купівлі-продажу, тобто цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату тощо (статті 240 — 242 Податкового кодексу, пункти 249.4 та 249.7 ст. 249 цього Кодексу).

Отже, умовами сплати екологічного податку є провадження діяльності на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання палива відповідними категоріями платників податку.

Крім цього, з 01.01.2011 р. підставами для сплати екологічного податку є не тільки факти викиду, скиду в атмосферне повітря забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів та тимчасове зберігання радіоактивних відходів, що можливо в результаті експлуатації джерела забруднення, а також здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання палива відповідними категоріями платників податку, його придбання у пунктах реалізації тощо.

У визначенні категорій джерел забруднення, які поділяються на стаціонарні та пересувні джерела забруднення з метою оподаткування екологічним податком, змін не відбулося.

У порядку розрахунку екологічного податку за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти та за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини, відбулися суттєві зміни.

Це стосується насамперед платників, які експлуатували та продовжують експлуатувати стаціонарні джерела забруднення без відповідних дозволів на спеціальне водокористування та розміщення відходів і перевищували установлені межі ліміту. Починаючи з 01.01.2011 р. у разі відсутності у платника затверджених у встановленому порядку лімітів скидів та розміщення відходів чи допущення понадлімітних обсягів скидів та розміщення відходів податок у десятикратному розмірі не справляється.

Тобто із порядку обчислення податку за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти та за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах вилучено поняття «ліміти», тому податок справлятиметься тільки за фактичні обсяги скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів.

При цьому чинним законодавством передбачено відповідальність суб'єктів господарювання при провадженні неправомірної господарської діяльності та щодо відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства тощо. Тобто сплата екологічного податку не звільняє платників від сплати штрафних платежів та від відшкодування зазначених збитків.

Звітність

Щодо особливостей подання платниками податкової звітності, то подавати податкові декларації до податкових органів у разі, якщо платник податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, не обов'язково. Але п. 250.9 ст. 250 Податкового кодексу передбачено, що такий платник податку повинен повідомити про це відповідний податковий орган за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку. В іншому разі платник податку зобов'язаний подавати податкові декларації відповідно до ст. 250 Податкового кодексу.

Тобто тільки у випадку, якщо платник податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, у нього відсутні підстави для подання податкової декларації та сплати екологічного податку. Якщо протягом звітного року в будь-якому звітному періоді був відсутній факт експлуатації джерел забруднення або інше, але про це не був повідомлений орган ДПС, необхідно подавати податкову декларацію з екологічного податку.

Крім того, відповідно до п. 250.8 ст. 250 Податкового кодексу передбачено, що якщо місце подання податкових декларацій не збігається з місцем перебування на податковому обліку підприємства, установи, організації, громадянина — суб'єкта підприємницької діяльності, яким в установленому порядку видано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, спеціальне водокористування та розміщення відходів, до органу державної податкової служби, в якому таке підприємство, установа, організація або громадянин — суб'єкт підприємницької діяльності перебуває на обліку, подаються протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, копії відповідних податкових декларацій.

Кошти від екологічного податку, як і раніше від збору за забруднення навколишнього природного середовища, спрямовуватимуться виключно на цілі для фінансування, здійснення програм та заходів природоохоронного значення та ресурсозберігаючих заходів, у тому числі наукових досліджень з цих питань, заходів для зниження негативного впливу забруднення навколишнього природного середовища на відповідних територіях та усунення його шкоди на здоров'я населення. Починаючи з 2013 р. передбачено спрямування цих коштів на фінансове забезпечення цільових проектів екологічної модернізації підприємств у межах сум сплаченого ними екологічного податку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Це дасть змогу суб'єктам господарювання як розпорядникам цих коштів покращити екологічний менеджмент на власних підприємствах.