Новини

Повноваження юридичної служби органів ДПС України

Аналіз чинного законодавства України свідчить про велику кількість колізійних нормативно-правових актів, які призводять до неоднозначного тлумачення норм законодавства, і, як наслідок, виникнення численних спірних ситуацій між платниками податків і державними податковими органами.

Основні засади діяльності органів ДПС, права і обов'язки платників податків, контролюючих органів, усі елементи податкової системи визначено в розділі I «Загальні положення» Податкового кодексу. Розділом II встановлено загальні положення щодо адміністрування податків, зборів (порядку подання податкової звітності, обліку платників податків, надання податкових консультацій, визначення суми податкових та/або грошових зобов'язань, порядку їх сплати або оскарження, проведення перевірок, відповідальності тощо).

Під час роботи над Податковим кодексом платники податків наголошували на збільшенні повноважень податкової служби до обсягів, які порушують конституційні права громадян, обшуків приміщень, безапеляційності рішень, ухвалених ДПС, та ігнорування принципу рівноправності платників податків і органів ДПС.

У прийнятому Податковому кодексі передбачено рівні права та обов'язки як для платників податків, так і для контролюючих органів.

Зауважимо, що у Податковому кодексі наведено вичерпний перелік прав державних податкових органів, який відповідає чинним положенням Закону про ДПС, Закону про погашення зобов'язань, Закону про РРО, але водночас є дещо звуженим.

♦ Податкове законодавство України грунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Так, з переліку прав контролюючих органів виключено право щодо примусового стягнення податкового боргу за рішенням керівника органу ДПС, низку підстав для накладення адміністративного арешту на активи платника податків, заборонено вилучати оригінали документів без рішення суду, витребовувати пояснення у платників податків тощо.

Крім того, важливим є закріплення такого переліку прав і обов'язків державних податкових органів з огляду на те, що у частині другій ст. 19 Конституції зазначено, що органи державної влади, їх посадові особи діють у спосіб та у межах, передбачених законами.

Окремий акцент слід зробити на нових функціях та правах, які буде покладено на юридичні підрозділи органів ДПС із введенням у дію Податкового кодексу.

Зокрема, основною процедурою функції правового забезпечення органів ДПС є організація та ведення позовної роботи, спрямованої на забезпечення надходжень до бюджетів усіх рівнів, представництво в установленому законодавством порядку інтересів органів ДПС у судах та інших органах під час розгляду спорів, а також для захисту законних інтересів органів ДПС та їх посадових осіб.

Так, підпунктами 20.1.3, 20.1.12 — 20.1.19, 20.1.36, 20.1.38, 20.1.40 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу передбачено повноваження державних податкових органів, які реалізуються шляхом звернення до суду.

Пунктом 67.2 ст. 67 цього Кодексу визначено підстави, за яких орган ДПС має право звернутися до суду щодо винесення судового рішення відносно державної реєстрації припинення суб'єкта господарювання.

Пункт 96.3 ст. 96 зазначеного Кодексу встановлює обов'язок органу ДПС на звернення до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває державне (комунальне) підприємство-боржник.

Тобто позовна робота доповнюється низкою нових категорій справ, пов'язаних із виконанням завдань, покладених на органи ДПС, зокрема про:

  • зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах у випадках недопущення посадових осіб до обстеження територій і приміщень (крім житла громадян), що використовується для провадження господарської діяльності та/або є об'єктами оподаткування або використовуються для отримання доходів (прибутку) чи пов'язані з іншими об'єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу;
  • накладення арешту на кошти та інші цінності платника, що знаходяться в банку;
  • стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, які обслуговують такого платника, на суму податкового боргу;
  • стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав і право вимоги якої переведено на органи ДПС, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків;
  • нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін;
  • скасування державної реєстрації припинення юридичних осіб або фізичних осіб — підприємців;
  • звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

У Податковому кодексі збережено права державних податкових органів, передбачені ст. 11 Закону про ДПС, щодо звернення до суду, а саме: про припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця, застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації та проведення азартних ігор на території України, стягнення до бюджетів сум грошових зобов'язань та/або податкового боргу, отримання інформації про обсяг та обіг коштів на рахунках платника податків тощо.

Положення п. 11 ст. 10 Закону про ДПС регламентували звернення до суду із позовами до платників податків про визнання угод недійсними і стягнення на користь держави коштів, одержаних ними за такими угодами. З прийняттям Податкового кодексу цю норму доповнено новою, а саме правом на звернення до суду в інших випадках, передбачених законом.

♦ До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Наголосити потрібно і на змінах, що вносяться Законом № 2756-VІ до Кодексу адміністративного судочинства шляхом доповнення його новою ст. 1833, норми якої передбачають особливості провадження у справах за зверненням органів ДПС щодо:

  • зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків;
  • підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків;
  • стягнення коштів за податковим боргом.

Зазначеною нормою встановлено скорочені строки розгляду вказаних категорій справ. Тобто подання подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, які зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі.

Наприклад, відповідно до п. 89.4 ст. 89 Податкового кодексу у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу і орган ДПС, враховуючи норми п. 1 частини першої та частини другої ст. 1833 Кодексу адміністративного судочинства, звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборони відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

♦ Керівник органу ДПС за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою органу ДПС, має права та обов'язки, визначені Податковим кодексом.

У разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, які зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню.

При недотриманні вимог частини другої ст. 1833 Кодексу адміністративного судочинства щодо обов'язкових складових подання суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків.

Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику подання та доданих до нього документів.

Водночас зауважимо, що повернення подання не є перешкодою для повторного звернення з ним до суду після усунення його недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Розгляд подання відбувається за участю органу ДПС, що його вніс, і платника податків, стосовно якого його внесено, але неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду подання.

Зазначимо, що перегляд постанов суду першої інстанції в апеляційному та касаційному порядках здійснюється за загальною процедурою.

Зазнали змін норми щодо надання податкових консультацій на запити платників податків.

Чинну процедуру надання податкових роз'яснень, узагальнюючих податкових роз'яснень, визначену Законом про погашення зобов'язань,   Податковим кодексом докорінно змінено.

Відповідно до статей 52 та 53 Податкового кодексу контролюючі органи за зверненням платників податків безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства.

Кожен платник податків, будь-який громадянин, особа без громадянства чи іноземець мають право звернутися до контролюючих органів: податкової та митної служб України для отримання консультації з питань практичного використання норм податкового права. Форму звернення в Податковому кодексі не визначено, тому можна звертатися письмово, усно, а також у формі запиту через електронні засоби зв'язку тощо.

Таким чином, консультація надаватиметься усно або письмово, матиме індивідуальний характер і може бути використана виключно платником податків, якому її було надано.

Для отримання податкової консультації платникам податків слід звернутися до органу ДПС за місцем проживання або до вищих і центральних контролюючих органів.

Крім того, чітко визначено, що контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, які належать до їх компетенції.

Податковим кодексом визначено наслідки застосування консультацій, тобто не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої у письмовій формі, зокрема на підставі того, що у майбутньому таку податкову консультацію було змінено або скасовано.

Проте застосування положень зазначеної статті не передбачає звільнення платника податків від податкового зобов'язання, що виникло після скасування, уточнення податкової консультації.

Новацією є право платника податків оскаржити письмову консультацію як правовий акт індивідуальної дії до суду, якщо платник вважає, що вона суперечить нормам закону.

У разі визнання такої консультації судом недійсною державний податковий орган зобов'язаний надати нову консультацію з урахуванням висновків суду.

Норми Податкового кодексу забезпечать належні правові підстави для функціонування підрозділів юридичної служби органів ДПС України, що у свою чергу сприятиме надходженню коштів до бюджетів усіх рівнів, забезпеченню захисту інтересів держави у судах і встановленню верховенства права у державі.