Новини
Тема: Податок на прибуток

Податок на прибуток підприємств (запитання — відповіді)

Чи продовжує банк після 01.04.2011 р. нараховувати відсотки за кредитом, за яким припинено нарахування відсотків на підставі пп. 11.3.6 п. 11.3 ст. 11 Закону про прибуток, якщо врегулювано заборгованість за таким кредитом згідно з п. 12.1 ст. 12 цього Закону?


Підпунктом 11.3.6 п. 11.3 ст. 11 Закону про прибуток, який діяв до 01.04.2011 р., встановлено, що датою збільшення валових доходів кредитора від здійснення кредитно-депозитних операцій вважають дату нарахування відсотків (комісійних) у строки, визначені кредитним (депозитним) договором. Дату збільшення валових доходів кредитора від здійснення кредитних операцій визначають з урахуванням положень п. 22.15 ст. 22 цього Закону. Якщо позичальник (дебітор) затримував сплату відсотків чи комісій, то кредитор мав урегулювати таку заборгованість згідно із порядком врегулювання сумнівної та безнадійної заборгованості (п. 12.1 ст. 12 Закону про прибуток).

При цьому метод нарахувань для визначення податкових зобов'язань кредитора за таким кредитом (депозитом) не застосовували до повного погашення дебітором заборгованості або списання боргу чи його частини на збитки кредитора у порядку, встановленому Законом про прибуток.

Отже, норми Закону про прибуток передбачали припинення нарахування відсотків за кредитом, якщо кредитор здійснював заходи щодо врегулювання заборгованості за таким кредитом відповідно до п. 12.1 ст. 12 цього Закону.

Аналогічну норму припинення нарахування відсотків за кредитом передбачено п. 137.9 ст. 137 Податкового кодексу. Зокрема, якщо позичальник (дебітор) затримує сплату відсотків (комісійних), кредитор урегульовує таку заборгованість згідно з п. 159.1 ст. 159 Податкового кодексу, яким визначено порядок урегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості. При цьому метод нарахувань відсотків (комісійних) за таким кредитом (депозитом) не застосовують до повного погашення дебітором заборгованості або списання заборгованості, яка визнана безнадійною згідно зі ст. 159 Податкового кодексу.

Отже, платник податкукредитор має право не нараховувати після 01.04.2011 р. відсотки за кредитом, за яким було припинено нарахування відсотків на підставі пп. 11.3.6 п. 11.3 ст. 11 Закону про прибуток, до повного погашення дебітором заборгованості або списання заборгованості як безнадійної згідно зі ст. 159 Податкового кодексу за умови, що такий кредитор здійснив заходи щодо врегулювання заборгованості згідно з п. 12.1 ст. 12 Закону про прибуток.

 

Як у податковій декларації з податку на прибуток підприємства слід відображати орендну плату за землю (земельний податок)?


Плату за землю — загальнодержавний податок — справляють у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу). Відповідно до пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 цього Кодексу плата за землю належить до загальнодержавних податків.

Земельний податок — це обов'язковий платіж, який справляють з власників земельних ділянок і земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності — обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 цього пункту).

Відповідно до пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу суми нарахованих податків і зборів, установлених цим Кодексом, враховують при обчисленні об'єкта оподаткування у складі інших витрат операційної діяльності, пов'язаних із господарською діяльністю. Датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків і зборів, вважають останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору (пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу).

Таким чином, суми земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності враховують при обчисленні об'єкта оподаткування платника податку у складі витрат у звітному податковому періоді нарахування таких платежів.

У податковій декларації з податку на прибуток підприємства, форму якої затверджено наказом № 114, суми земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності відображають у рядку 06.5.13 (суми нарахованих податків і зборів, установлених Податковим кодексом, а також інших обов'язкових платежів, установлених законодавчими актами) додатка ІВ до податкової декларації з відповідним перенесенням до рядка 06.5 цієї декларації.

 

Чи змінюється протягом звітного (податкового) року значення графи 3 таблиці 1 додатка АМ до податкової декларації з податку на прибуток підприємства у зв'язку з введенням в експлуатацію або виведенням з експлуатації основних засобів?


Відповідно до п. 152.9 ст. 152 Податкового кодексу використовуємо такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду та закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

Згідно з п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу з 01.04.2011 р., тобто з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу, платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком і подають податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за такі звітні податкові періоди: II квартал, II та III квартали та II — IV квартали 2011 р.

Форму податкової декларації з податку на прибуток підприємства затверджено наказом № 114.

У графі 3 «Балансова вартість на початок звітного (податкового) періоду» таблиці 1 «Інформація щодо нарахованої амортизації» додатка АМ до податкової декларації зазначають балансову вартість (основних засобів, інших необоротних і нематеріальних активів) на початок звітного (податкового) періоду. Показник графи 3 за квартал (у 2011 р. — за II квартал) у межах звітного (податкового) року не змінюється.

 

Чи необхідно платнику податку — дебітору збільшити дохід на суму отриманого та непогашеного фінансового кредиту, якщо банк відшкодував суму кредиту за рахунок страхового резерву?


Відповідно до пп. 159.4.1 п. 159.4 ст. 159 Податкового кодексу за рахунок створеного страхового резерву банк відшкодовує заборгованість, яка визначена безнадійною згідно з методикою, встановленою Нацбанком України. Порядок відшкодування безнадійної заборгованості за рахунок страхових резервів для банків установлює Нацбанк України за погодженням з Мінфіном України.

Згідно з п. 7 постанови № 172 відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобов'язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів, є безповоротною фінансовою допомогою (пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, враховують у складі доходу платника податку на прибуток (пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.258 п. 14.1 ст. 14 цього кодексу фінансовий кредит — це кошти, які надає банк-резидент або нерезидент, який кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидент чи нерезидент, який має згідно з відповідним законодавством статус небанківської фінансової установи, а також іноземна держава або її офіційні агентства, міжнародні фінансові організації та інші кредитори — нерезиденти юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під відсоток.

З вищевикладеного випливає, що заборгованість за фінансовим кредитом, відшкодовану банком за рахунок страхового резерву з причини закінчення строку позовної давності, враховує платник податкудебітор при визначенні об'єкта оподаткування у складі доходів.

Якщо заборгованість відшкодовано за рахунок страхового резерву з інших причин і банк упродовж визначеного законодавством періоду продовжує роботу щодо відшкодування списаної безнадійної заборгованості, то згідно з нормами пп. 153.4.1 п. 153.4 ст. 153 Податкового кодексу до закінчення строку позовної давності за кредитом дохід дебітора не збільшується.

 

Як у податковій декларації з податку на прибуток підприємства слід відображати результати перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості в іноземній валюті, якщо виникають позитивне або від'ємне значення курсових різниць?


Відповідно до пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості в іноземній валюті здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку. Зокрема, позитивні значення курсових різниць включаються до доходів як інші доходи (пп. 135.5.11 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу), а від'ємні значення курсових різниць включаються до витрат як інші операційні витрати (пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 цього кодексу).

Отже, якщо за підсумками перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості в іноземній валюті, у платника податку виникають як позитивне, так і від'ємне значення курсових різниць, то такі показники не згортаються.

У податковій декларації з податку на прибуток підприємства, форму якої затверджено наказом № 114, позитивне значення курсових різниць відображається у рядку 03.19 додатка ІД до рядка 03 цієї декларації та переноситься у складі підсумкової суми цього додатка до рядка 03, від'ємне значення курсових різниць — у рядку 06.05.12 додатка ІВ до рядка 06.5 та переноситься у складі підсумкової суми цього додатка до рядка 06.5.

 

Як у податковому обліку відображається придбання права постійного користування земельною ділянкою?


Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу право постійного користування земельною ділянкою — це право володіння та користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають виключно підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності, громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації, а також релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано в установленому законом порядку, виключно для будівництва та обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів — відповідні органи виконавчої влади (п. 2 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу).

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (ст. 123 Земельного кодексу).

Відповідно до пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу до складу витрат не включаються витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів і витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 — 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11, 146.12 ст. 146 та п. 148.5 ст. 148.

Підпунктом 145.1.1 п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу визначено шість груп нематеріальних активів, щодо яких нараховується амортизація.

Так, відокремлено групу 2 нематеріальних активів, до якої належать права користування майном, проте відповідно до закону права постійного користування земельною ділянкою до зазначеної групи не належать.

Право постійного користування земельною ділянкою згідно зі ст. 92 Земельного кодексу також не підпадає під дію пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу, відповідно до якого при визначенні об'єкта оподаткування враховуються витрати з придбання нематеріальних активів (крім тих, які підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку, оскільки таке право користування земельною ділянкою виникає у платника податку на підставі відповідного рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Тому право постійного користування земельною ділянкою не відображають у податковому обліку платника податкуземлекористувача.


Єдина база податкових знань, www.sts.gov.ua

«Гарячі лінії»

Дата: 5 вересня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42