Податок на прибуток
Тема: Податок на прибуток

Іпотечне страхування: податковий облік

Іпотечне кредитування, як будь-який інший вид кредиту, пов'язане з ризиком, тому особливе значення для мінімізації ризиків, що виникають при здійсненні кредитування під заставу нерухомості, має страхування. В Україні розроблено та запроваджено систему правового регулювання іпотечної діяльності, яка передбачає страхові відносини як обов'язковий інститут іпотеки, хоча, на жаль, статистика, яка існує сьогодні, не дає змоги виділити частку страхування іпотеки. На практиці страхування нерухомості як об'єкта іпотеки відображається в структурі показників страхування майна, що унеможливлює оцінку іпотечного страхування на національному страховому ринку.

Страхування іпотечної діяльності стрімко розвивається, насамперед завдяки зростанню обсягів іпотечного кредитування. Перспективи розвитку іпотечного страхування дуже великі, адже страхування — досить ефективний інструмент економічного та соціального захисту іпотеки, який дає можливість компенсувати негативні наслідки реалізації іпотечних ризиків.

Законодавче регулювання іпотечного страхування

Законодавчі вимоги до страхування іпотечних ризиків визначено положеннями Закону про страхування та Закону про іпотеку.

Закон про іпотеку надає визначення терміна «іпотека» як виду забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні й користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Поняття нерухомого майна (нерухомості) включає земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з такою ділянкою, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Також за правилами, визначеними Законом про іпотеку, регулюється застава повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено.

На законодавчому рівні іпотечне страхування — це страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування і є обов'язковим відповідно до п. 35 ст. 7 Закону про страхування та ст. 8 Закону про іпотеку. Цей вид страхування використовується у разі наявності відповідних боргових зобов'язань, виконання яких забезпечено іпотекою (наприклад, кредит, позика, купівля-продаж, лізинг тощо).

Статтею 7 Закону про страхування передбачено, що для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

В Україні механізм регулювання питань з іпотечного страхування на підзаконному рівні тривалий час був відсутнім, і лише з появою Порядку № 358 страховий ринок отримав порядок і правила обов'язкового страхування предмета іпотеки, якими встановлено форму типового договору, визначено страхові ризики, розміри страхових сум та порядок виплати страхового відшкодування, а також методику актуарних розрахунків страхових тарифів тощо.

Розглянемо основні аспекти іпотечного страхування.

Так, відповідно до ст. 8 Закону про іпотеку обов'язок застрахувати предмет іпотеки покладено на іпотекодавця, хоча страхувальником може бути й іпотекодержатель, якщо такий обов'язок буде покладено на нього іпотечним договором. В останньому випадку іпотекодержатель отримує право вимагати від іпотекодавця відшкодування за рахунок предмета іпотеки понесених ним витрат на страхування, якщо інше не буде встановлено законом чи іпотечним договором (ст. 7 цього Закону). У разі наступної іпотеки страхування предмета іпотеки не є обов'язковим.

Крім того, згідно зі ст. 8 Закону про іпотеку незалежно від того, хто із сторін іпотечного договору буде страхувальником предмета іпотеки, право вимоги до страховика належатиме іпотекодержателю, оскільки договір страхування укладається на користь іпотекодержателя. У разі набуття прав за іпотечним договором новим іпотекодержателем він також набуває право вимоги до страховика.

Зазначеним Законом також передбачено, що предмет іпотеки повинен бути застрахований на повну його вартість. Повна вартість предмета іпотеки розраховується виходячи з його дійсної вартості, яка визначається суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства (пункти 20 — 21 Порядку № 358). Однак предмет іпотеки може бути застрахований і за вартістю його відтворення, якщо на це буде згода страховика та іпотекодержателя (п. 22 цього Порядку).

Згідно з Порядком № 358 не кожний предмет іпотеки, зазначений у Законі про іпотеку, може бути застрахований. Страхуванню не підлягають такі об'єкти:

  • майнові права, права оренди чи користування нерухомим майном;
  • нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору;
  • будівлі, споруди та приміщення, які на момент укладення договору обов'язкового страхування іпотеки підлягають зносу або реконструкції чи конструктивні елементи та інженерні системи яких перебувають в аварійному стані або потребують капітального ремонту;
  • майно, розташоване в зоні військових дій;
  • майно, яке не може бути предметом іпотеки відповідно до законодавства (наприклад, нерухомість, яка є пам'яткою культурної спадщини і не підлягає приватизації, майнові комплекси державних підприємств та їх структурні підрозділи тощо).

Отже, існує невідповідність положень Порядку № 358 вимогам Закону про іпотеку, яким встановлено обов'язковість здійснення страхування будь-якого предмета іпотеки.

Щодо самого договору іпотечного страхування, то відповідно до ст. 7 Закону про іпотеку він є типовим. Форму та зміст договору обов'язкового страхування нерухомого майна (нерухомості), що є предметом іпотеки, від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування затверджено Порядком № 358 (додаток 2). При укладенні договору іпотечного страхування сторони мають в обов'язковому порядку дотримуватися такої форми.

Слід звернути увагу на п. 16 Порядку № 358, яким встановлено випадки, що не визнаються страховими. До таких, зокрема, віднесено: події, що сталися внаслідок впливу ядерної енергії та іонізуючого випромінювання в будь-якій формі; військові дії, маневри або здійснення інших військових заходів; навмисні дії або скоєння злочину страхувальником/вигодонабувачем; помилки, допущені під час проектування застрахованого майна, якщо це передбачено договором обов'язкового страхування іпотеки, тощо. При настанні таких подій у страховика не виникає обов'язку здійснювати страхові виплати.

Питання відшкодування збитків покладається на страховика в межах сум, визначених договором. У п. 17 Порядку № 358 наведено перелік збитків, які не підлягають відшкодуванню страховиком. Крім випадків, зазначених у цьому переліку, не підлягають відшкодуванню непрямі збитки будь-якого характеру, включаючи втрачену вигоду, неустойку (штраф, пеня), моральну шкоду, судові витрати тощо. Хоча Закон про страхування (ст. 9) дозволяє страхувати непрямі збитки, якщо це передбачено договором страхування. 

Перелік іпотечних страхових ризиків наведено в п. 12 Порядку № 358, а саме:

  • стихійне лихо, пожежа;
  • вибух;
  • пошкодження димом;
  • проведення робіт, пов'язаних з будівництвом/реконструкцією об'єктів нерухомості, розміщених поряд із застрахованим майном, або сусідніх приміщень, які не належать страхувальнику;
  • падіння пілотованих літальних об'єктів, їх частин, вантажу та багажу, що ними перевозяться, а також розливання палива;
  • зіткнення із застрахованим майном або наїзд на це майно технічних засобів, що рухаються під керуванням чи без керування людини та використовують для пересування будь-який вид енергії;
  • аварії в системах тепло-, водо-, газопостачання, в електричних мережах, виробничі аварії (зокрема, викид перегрітих мас, розповсюдження хвилі токсичних газів і парів, витікання агресивних речовин);
  • падіння стовпів, щогл освітлення, інших конструкцій, за винятком тих випадків, що виникли внаслідок їх неправильної установки або монтажу;
  • протиправні дії третіх осіб: хуліганство, крадіжка, грабіж, розбій, умисне знищення або пошкодження майна (вандалізм, підпал, підрив);
  • вплив води та/або інших рідин у разі виникнення аварії (у тому числі пошкодження, розрив, замерзання) систем водопостачання, каналізації, опалювальних систем і систем пожежогасіння та/або проникнення води та/або інших рідин із сусідніх приміщень.

Зазвичай в Україні страхові компанії пропонують комплексну програму іпотечного страхування за обраними кредитором ризиками, оскільки ст. 8 Закону про іпотеку передбачено, що іпотечним договором на іпотекодавця може бути покладено обов'язок здійснити інші види страхування у зв'язку з передачею нерухомого майна в іпотеку.

Це не лише зручно як для позичальника, так і для банку (або будь-якої іншої кредитної установи), а й істотно здешевлює вартість страхування. Основним фактором, що визначає величину страхової суми при страхуванні іпотечних ризиків, є розмір кредиту. За домовленістю з кредитною установою страхову суму може бути збільшено на розмір процентної ставки за кредитом. Звісно, що з погашенням кредиту вона поступово зменшується. На практиці основні види іпотечного страхування об'єднуються в єдиний пакетполіс комплексного страхування іпотечної діяльності. Цей пакет передбачає страховий захист від основних ризиків при іпотечному кредитуванні, який містить страхування нерухомості (предмета іпотеки) на випадок знищення, пошкодження або псування (обов'язкове); титульне страхуваннястрахування на випадок втрати права власності на нерухомість; страхування життя позичальника та/або страхування від нещасного випадку.

Крім того, на ринку іпотеки використовуються такі види страхування, як страхування можливих судових витрат та непередбачених витрат, пов'язаних з використанням права кредитної установи на звернення стягнення предмета іпотеки у разі невиконання суттєвих умов іпотечного договору, страхування відповідальності професійних учасників ринку нерухомості, страхування відповідальності забудовника тощо. З перелічених видів страхування обираються три-чотири найвагоміші. В такому випадку страхові тарифи знижуються до 1 — 3% на рік від суми кредиту.

Щодо розміру страхового тарифу для розрахунку страхової премії, то він визначається за Методикою актуарних розрахунків страхових тарифів за обов'язковим страхуванням предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування (додаток 1 до Порядку № 358).

Також додамо, що безумовна франшиза (коли збиток відшкодовується за виключенням франшизи) за таким договором має обмеження в розмірі не більш як 2% від страхової суми (п. 24 зазначеного Порядку).

Варто зазначити, що іпотечне страхування триває рівно стільки часу, скільки потрібно для повного погашення кредиту.

Податковий облік страхових премій та страхових відшкодувань за договорами іпотечного страхування

Страхові платежі за нормами Податкового кодексу належать до витрат подвійного призначення, тому розглянемо ці витрати детальніше.

Відповідно до пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу будь-які витрати зі страхування майна платника податку включаються в податковому обліку до витрат страхувальника без обмеження. При цьому Кодексом визначено, що ця сума повинна бути в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору. Методику визначення звичайної ціни страхового тарифу затверджено розпорядженням № 3259.

Цією Методикою, зокрема, передбачено, що:

  • за обов'язковими видами страхування застосовуються страхові тарифи в межах максимальних розмірів страхових тарифів або згідно з методикою актуарних розрахунків, установлених Кабінетом Міністрів України для відповідного виду обов'язкового страхування;
  • за добровільними видами страхування застосовуються страхові тарифи, розмір яких обчислюється страховиком актуарно (математично) і є складовою частиною правил страхування, які розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо та реєструються в Нацкомфінпослуг України.

Враховуючи вищезазначене, якщо йдеться про обов'язкові види страхування, як у даному випадку, то розмір страхового тарифу, затверджений Кабінетом Міністрів України, і є звичайною ціною страхового тарифу, а у випадку добровільного страхування звичайною ціною вважається страховий тариф, зазначений у правилах страхування, затверджених страховиком у Нацкомфінпослуг України.

Витрати на страхування у податковому обліку включаються до складу інших витрат. Відповідно до п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами бухгалтерського обліку. У бухгалтерському обліку страхувальника витрати на страхування об'єктів страхування включаються до складу витрат звітного періоду відповідно до ПБО 16. Зокрема, у разі якщо здійснення операції забезпечується одержанням економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом системного розподілу вартості цієї операції між відповідними звітними періодами.{h}Якщо страхувальником за договором страхування предмета іпотеки здійснено попередню оплату страхових послуг на рік, то до складу витрат такого платника податку у звітному (податковому) періоді включається лише відповідна сума витрат зі страхування незалежно від здійснення попередньої оплати.{/h}

Щодо виплати страхового відшкодування, то згідно з Порядком № 358 розмір страхового відшкодування встановлюється у межах страхової суми та розміру завданих страхувальнику/вигодонабувачу прямих збитків з відрахуванням передбаченої договором обов'язкового страхування іпотеки франшизи та сум, отриманих страхувальником/вигодонабувачем як відшкодування збитків від третіх осіб. Сума збитків у разі знищення застрахованого майна, якщо витрати на відтворення дорівнюють його вартості чи перевищують її або якщо таке майно не підлягає відтворенню, визначається у розмірі вартості майна з відрахуванням вартості наявних залишків цього майна, придатних для подальшого використання. У свою чергу, в разі пошкодження (часткового руйнування), псування застрахованого майна розмір збитків визначається у розмірі вартості відтворення такого майна до стану, в якому воно перебувало до настання страхового випадку.

Страхове відшкодування виплачується в розмірі фактичних збитків, але не більше частини страхової суми, яка визначається на момент страхового відшкодування.

У договорі страхування на підставі п. 17 Порядку № 358 страховик повинен зазначити перелік збитків, що не підлягають відшкодуванню, які виникли внаслідок:

  • проведення вибухових робіт;
  • постійного підвищення вологості всередині приміщення;
  • вилучення, конфіскації, реквізиції, арешту або знищення застрахованого майна за рішенням відповідних державних органів;
  • недотримання страхувальником/вигодонабувачем умов утримання та експлуатації застрахованого майна;
  • капітального ремонту безпосередньо перед моментом завдання збитків без попереднього погодження із страховиком;
  • постійного викиду забруднювальних речовин;
  • постійної, регулярної або довготривалої термічної дії;
  • проникнення у приміщення застрахованого майна дощу, снігу, граду або води;
  • розкрадання застрахованого майна під час або безпосередньо після настання страхового випадку тощо.

Згідно з п. 6 Порядку № 358 вигодонабувачами можуть бути іпотекодавець, іпотекодержателі та інші кредитори іпотекодавця, які мають зареєстровані в установленому законодавством порядку права чи вимоги на передане в іпотеку майно, що застраховане.

Враховуючи викладене, якщо страхувальником (іпотекодавцем) виконано всі умови договору страхування і страхова компанія здійснює йому страхову виплату, то у податковому обліку страхувальника застосовуються правила, встановлені абзацом другим пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу, а саме: якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податкустрахувальника, застраховані збитки, яких зазнав такий платник у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника за податковий період їх отримання.

Таким чином, датою отримання доходу у вигляді страхового відшкодування в контексті положень Податкового кодексу визнається дата прийняття страховиком рішення про страхову виплату страхувальнику. Виплати страхового відшкодування провадяться, як правило, на рахунок, зазначений у заяві про страхову виплату. Якщо страхувальник зазначив у заяві рахунок суб'єкта господарювання, який здійснюватиме відновлення пошкодженого об'єкта, то виплату буде здійснено на рахунок цього суб'єкта.

У свою чергу, застраховані збитки, понесені таким страхувальником, включаються до складу його витрат у податковому періоді, в якому було складено страховий акт (аварійний сертифікат). Як правило, сума застрахованих збитків дорівнює сумі страхового відшкодування, наведеній у розрахунку до страхового акта, що визначається як різниця між сумою матеріального збитку і франшизою.

Сума страхового відшкодування іпотекодавцем — платником податку на прибуток відображається у рядку 03.22 додатка ІД «Інші доходи» до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом № 1213 (далі — декларація). Для відображення суми застрахованого збитку окремого рядка в декларації не передбачено, тому цю суму платнику слід відображати у складі інших витрат господарської діяльності у рядку 06.4.39 додатка ІВ «Інші витрати» до декларації.

Слід зауважити, що як страхові платежі за договором іпотечного страхування, так і застраховані збитки, яких може зазнати платник податку у випадку пошкодження, знищення або псування застрахованого майна, включаються до складу податкових витрат, якщо ці основні засоби безпосередньо використовуються в господарській діяльності платника податку — страхувальника.

Проте здебільшого вигодонабувачем за договором іпотечного страхування є банк-кредитор, оскільки ст. 8 Закону про іпотеку надає пріоритет задоволенню вимог іпотекодержателя. Цією статтею передбачено, що у разі настання страхового випадку іпотекодержатель має переважне право на задоволення своєї вимоги за основним зобов'язанням із суми страхового відшкодування, або за згодою сторін іпотечного договору страхова виплата може бути спрямована на відновлення предмета іпотеки. У випадку якщо предмет іпотеки оформлюється в наступну іпотеку, то після задоволення вимог кредитора, що має вищий пріоритет, частина суми страхового відшкодування, яка залишилася, підлягає розподілу між іпотекодержателями, що мають нижчий пріоритет, та іншими кредиторами боржника з урахуванням встановленої пріоритетності їхніх прав або вимог.

Якщо за договором іпотечного страхування банк-кредитор є вигодонабувачем, то він не може застосовувати зазначені норми абзацу другого пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу, оскільки зазвичай не є страхувальником. У цьому випадку сума отриманого страхового відшкодування включається до складу інших доходів банку відповідно до пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 Кодексу.

«Гарячі лінії»

Дата: 28 березня, Четвер
Час проведення: з 10:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42