Юридична практика
Тема: Адміністрування податків

Обгрунтованість адміністративного арешту майна платника податків, застосованого за недопуск до проведення перевірки

Суть справи. Наказом податкового органу призначено позапланову перевірку ТОВ «К» на підставі постанови слідчого у кримінальній справі. Працівниками податкового органу здійснено виїзд за місцезнаходженням цього товариства з метою вручення наказу про проведення перевірки та безпосереднього проведення перевірки. Представники ТОВ «К» відмовилися розписатись у направленнях на проведення перевірки та не допустили посадових осіб органу ДПС до її проведення, про що було складено відповідні акти, на підставі яких керівником податкового органу було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства ДПІ звернулася до суду з поданням підтвердження обгрунтованості застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Рішення суду. Вищий адміністративний суд України підтримав позицію податкового органу, зазначивши таке.

Позивач звернувся до суду з поданням, у якому просив підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна ТОВ «К».

Постановою суду першої інстанції у задоволенні подання відмовлено.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове, яким подання задоволено. Підтверджено обгрунтованість адміністративного арешту майна ТОВ «К», застосованого рішенням податкового органу.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «К» звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Задовольняючи подання та скасовуючи рішення суду першої інстанції, колегія апеляційного суду цілком правильно та обгрунтовано виходила з такого.

Посадовими особами податкового органу на підставі направлень здійснено виїзд за місцезнаходженням ТОВ «К» з метою вручення наказу та безпосереднього проведення перевірки.

Згідно з п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу посадові особи органу ДПС мають право приступити до проведення документальної виїзної і фактичної перевірок за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, зазначених у направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених зазначеним Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу ДПС до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначено в абзаці п'ятому п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу ДПС складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу ДПС до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Як установлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, у службових осіб податкового органу були всі передбачені законом підстави приступити до проведення перевірки, однак представник і посадова особа товариства відмовились розписатися в направленнях на перевірку та не допустили службових осіб податкового органу до перевірки, про що складено відповідні акти.

При цьому судом зазначено, що особи, які спілкувалися з перевіряючими від імені товариства, перебували за місцем фактичного та юридичного знаходження ТОВ «К». До місця фактичного знаходження товариства доступ сторонніх осіб обмежено і контролюється службою охорони цього суб'єкта господарювання, і саме службою охорони викликано на вимогу службових осіб податкового органу представника товариства, який виявився адвокатом і згодом представляв інтереси відповідача в суді. За юридичною адресою товариства з податківцями від імені ТОВ «К» спілкувалась особа, яка відрекомендувала себе як юрист-консультант цього товариства.

Отже, в такому випадку зазначені особи правомірно були сприйняті податківцями як представник і посадова особа товариства.

За таких обставин і згідно зі ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства обов'язок доказування протилежного покладається на ТОВ «К».

Відповідно до пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу адміністративний арешт майна платника податків може бути застосовано, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу ДПС.

У зв'язку з відмовою платника податку від допуску посадових осіб податкового органу до проведення перевірки податковим органом прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна ТОВ «К».

Враховуючи викладені норми права та правильно встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що оскільки платник податків безпідставно не допустив посадових осіб органу ДПС до проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, податковим органом правомірно та обгрунтовано застосовано адміністративний арешт майна платника податків.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу відповідно до норм матеріального права, постановлено обгрунтоване рішення, в якому повністю відображено обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи зазначене, Вищий адміністративний суд України за результатами розгляду справи залишив без задоволення касаційну скаргу ТОВ «К», а рішення суду апеляційної інстанції — без змін, чим підтвердив обгрунтованість застосування адміністративного арешту майна платника податків.


Володимир ВЕРНІЧЕНКО,
заступник директора Департаменту правової

роботи
начальник Юридичного управління ДПС України

Тарас ШЕВЧЕНКО,
головний державний податковий інспектор
відділу представництва інтересів органів ДПС у судах

касаційної інстанції та узагальнення судової практики

«Гарячі лінії»

Дата: 28 березня, Четвер
Час проведення: з 10:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42