Юридична практика
Тема: ПДВ

Завищення суми податкового кредиту з ПДВ: між контрагентами господарські операції не здійснювались

Суть справи. Під час проведення перевірки податковим органом встановлено заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ, що підлягають сплаті ТОВ «Т» до бюджету, у зв'язку з наявністю факту безпідставного формування ним податкового кредиту.

ТОВ «Т» не погоджується з позицією органу ДПС, оскільки вважає, що висновки, які викладено в акті перевірки, є неправомірними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Рішення суду. Окружний адміністративний суд, відмовляючи в позові, встановив таке.

Державною податковою інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Т» щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства, наслідком якої стало складання акта перевірки.

Згідно з висновком акта перевірки встановлено порушення ТОВ «Т» пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу, що виявилося у заниженні суми ПДВ.

За результатами проведеної перевірки та складеного акта контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення, яким ТОВ «Т» зменшено суму від'ємного значення ПДВ.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що предметом доказу в цій справі є встановлення факту реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Д» на підставі укладеного між ними договору на постачання комплектуючих матеріалів для автомобілів, правильності відображення господарських операцій у податковому обліку та законності формування податкового кредиту щодо вищезазначеного контрагента.

Документами, які містяться у матеріалах справи, встановлено, що між ТОВ «Т» і ТОВ «Д» було укладено договір на постачання комплектуючих матеріалів для автомобілів. На виконання умов договору ТОВ «Т» отримало від ТОВ «Д» податкові та видаткові накладні, в тому числі ПДВ. Зазначені суми ПДВ було включено позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають додатку 5 до Податкової декларації з ПДВ, даним декларації з ПДВ за серпень 2011 р.

Товар мав поставлятися на умовах DDP «Delivered duty paid» («поставка зі сплатою мита») згідно з Інкотермс-2000 на склад покупця. Транспортування здійснювалося за рахунок ТОВ «Д». Товарно-транспортні накладні відсутні.

При зіставленні податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України за проведеним відповідачем аналізом встановлено розбіжність між позивачем і ТОВ «Д» щодо податкового кредиту. Станом на початок періоду перевірки фактичну адресу ТОВ «Д» не встановлено, на момент закінчення перевірки підприємство визначено як відсутнє за місцезнаходженням. Податкову декларацію з ПДВ було подано ТОВ «Д» за серпень 2011 р., яку не визнано податковою звітністю. Згідно з актом перевірки ДПІ встановлено відсутність здійснення зазначеним підприємством господарських операцій у серпні 2011 р., загальна сума ПДВ за серпень 2011 р. становить 0 грн., кількість працюючих на підприємстві — 0 осіб; основні засоби виробництва (відповідно до поданої звітності) відсутні. За серпень 2011 р. ТОВ «Д» не підтвердило господарську діяльність жодним первинним документом, рухом активів і реальністю зміни свого майнового стану.

Відповідно до протоколу допиту свідок особи 1 у квітні 2011 р. намагався одержати кредит на побутові потреби, однак кредиту не отримав, оскільки не мав офіційної заробітної плати та був неплатоспроможним. Погодився на пропозицію знайомого допомогти у вирішенні питання одержання кредиту, віддавши йому свої паспортні документи, які згодом було передано до м. Києва. Про те, що він є директором ТОВ «Д», дізнався у вересні 2011 р. від працівників податкової міліції. Стверджував, що жодних документів первинного бухгалтерського обліку та податкової звітності зазначеного підприємства він не підписував, банківських рахунків не відкривав, підписів на фінансово-господарських документах не вчиняв, податкової звітності до контролюючих органів не подавав.

На підтвердження факту здійснення з ТОВ «Д» господарської операції ТОВ «Т» надало:

  • копію договору від 04.07.2011 р., рахунки фактури від 01.08.2011 р. і від 11.08.2011 р., в яких від імені постачальника вчинено підпис невідомою особою без зазначення прізвища, ім'я, по батькові та посади;
  • видаткові накладні, де від імені постачальника зроблено підпис особою без зазначення посади;
  • податкові накладні, копію статуту позивача, наказ про призначення директором особи 1, результати розгляду скарг на оскаржене в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд виходив із такого.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податковий кредит — це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище за рівень звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

  • придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
  • придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів і незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів і послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини у зіставленні з фактичними обставинами справи та наданими доказами, суд дійшов висновку щодо необхідності відмови у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, оскільки, на думку суду, в даному випадку має місце відсутність здійснення між контрагентами будь-яких господарських операцій, зокрема постачання товару від ТОВ «Д» до ТОВ «Т».

Такого висновку суд дійшов з огляду на аналіз документів, наданих представником позивача як підтвердження здійснення господарських операцій з урахуванням їх невідповідності вимогам пунктів 3 — 6 ст. 9 Закону про бухоблік, підпунктів 48.1 і 48.3 ст. 48 Податкового кодексу в частині відсутності обов'язкових реквізитів. Суд також зважив на свідчення свідка особи 1, які в розумінні ст. 68 Кримінально-процесуального кодексу є доказом у справі.

Крім того, суд враховує, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарських операцій, які представником позивача надано не було. Факт існування господарських операцій між позивачем і ТОВ «Д» не підтверджено даними регістрів синтетичного та аналітичного обліку, в тому числі у звітному періоді.

Крім того, судом прийнято до уваги, що згідно з базисними умовами поставки — «Delivered duty paid» («поставка зі сплатою мита»), передбаченими договором, продавець (постачальник) — ТОВ «Д» вважається таким, що виконав своє зобов'язання за зазначеною угодою з моменту надання покупцю товару, звільненого від мита, необхідного для ввезення та не розвантаженого з пересувного засобу, що прибув до пункту призначення.

Поняття «базисна умова поставки» практично визначає місце, де право власності на товар і ризик його випадкової загибелі переходять від продавця до покупця. Як випливає з договору, місцем призначення є склади позивача, тобто місце, де мало здійснюватись оформлення видаткових накладних. Проте, як свідчать надані до суду податкові документи, місцем їх оформлення зазначено м. Київ. Таким чином, наявною є розбіжність місця прибуття товару з місцем оформлення податкових документів.

Отже, суд дійшов висновку, що дії ДПІ були правомірними, а ухвалене ним податкове повідомлення-рішення законним, тому не знайдено підстав для задоволення заявлених вимог.

Враховуючи зазначене, Окружний адміністративний суд у задоволенні позову ТОВ «Т» відмовив повністю.


Мар'яна КУЦ,
начальник відділу експертизи проектів нормативно-правових актів,
візування роз'яснень Юридичного управління Департаменту правової роботи ДПС України

Віра СЕМИКОПЕНКО,
головний державний податковий інспектор

«Гарячі лінії»

Дата: 21 лютого, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42