Податок на майно
Тема: Податок на нерухоме майно

З 1 липня 2012 року запроваджується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Податковим кодексом запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (за текстом — податок на нерухоме майно), порядок справляння якого визначено ст. 265 цього Кодексу.

Законом № 3609 внесено зміни до п. 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу, якими передбачено, що зазначений податок буде запроваджено з 1 липня 2012 р.

Відповідно до вимог п. 10.3 ст. 10 Податкового кодексу місцеві ради обов'язково встановлюють даний податок. Враховуючи новизну податку та велику кількість звернень громадян, пропонуємо детально ознайомитися з нормами Податкового кодексу щодо сплати податку на нерухоме майно.

До платників податку на нерухоме майно належать власники об'єктів житлової нерухомості — фізичні особи, а також юридичні особи, які створені, зареєстровані та проводять діяльність відповідно до законодавства України. Крім того, платниками цього податку є власники об'єктів житлової нерухомості — нерезиденти — громадяни, які мають постійне місце проживання за межами нашої держави, у тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України; юридичні особи і суб'єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи з місцезнаходженням за межами нашої держави, що створені та провадять діяльність відповідно до нормативно-правового поля іноземної країни.

Визначення платників податку на нерухоме майно у разі перебування об'єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб здійснюється таким чином:

  • якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником є кожна з цих осіб за належну їй частку;
  • якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений у натурі, платником є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
  • якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості, а саме: будівлі, віднесені згідно з нормативно-правовим полем до житлового фонду, дачні та садові будинки.

Відповідно до пп. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу об'єкти житлової нерухомості поділяються на такі типи:

  • житловий будинок — будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, установлених законодавством, і призначена для постійного проживання;
  • житловий будинок садибного типу — житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних приміщень;
  • прибудова до житлового будинку — частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін і яка має з основною частиною будинку одну або більше спільних капітальних стін;
  • квартира — ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене для постійного проживання;
  • котедж — одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;
  • кімната у багатосімейній (комунальній) квартирі — ізольоване помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє квартиронаймачів або більше.

Підпунктом 265.2.2 п. 265.2 ст. 265 визначено об'єкти, що не оподатковуються, а саме:

  • об'єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності). Статті 326 і 327 Цивільного кодексу характеризують державну власність як майно, що належить державі Україна, а комунальну власність — як належну територіальній громаді;
  • об'єкти житлової нерухомості, розташовані в  зонах відчуження або безумовного (обов'язкового) відселення. Відповідно до ст. 2 Закону № 791 залежно від ландшафтних і геохімічних особливостей грунтів, розміру перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі та пов'язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров'я населення, а також вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення й інших спеціальних заходів з урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони. Визначено, що зона відчуження — це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 р.;
  • будівлі дитячих будинків сімейного типу. Відповідно до ст. 2565 Сімейного кодексу та ст. 1 Закону про охорону дитинства під таким будинком розуміють окрему сім'ю, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, для забезпечення сімейним вихованням і спільного проживання не менш як п'яти дітей-сиріт, а також дітей, позбавлених батьківського піклування;
  • садові та дачні будинки, але не більше одного такого об'єкта на одного платника податку на нерухоме майно. Згідно з пп. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу садовий будинок — це будинок для літнього (сезонного) використання, який у питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків; дачний будинок — це житловий будинок, призначений для використання протягом року з метою позаміського відпочинку;
  • об'єкти житлової нерухомості, що належать родинам, які виховують трьох дітей і більше (включаючи усиновлених), але не більше одного такого об'єкта на родину;

Приклад 1

Власника нерухомості (фізичну особу) зареєстровано за місцем проживання в Дарницькому районі м. Києва, де він є власником квартири житловою площею 70 м2, також він є власником житлового будинку в м. Борисполі Київської області житловою площею 90 м2; виховує трьох дітей.

Один об'єкт нерухомості не оподатковується, на інший база оподаткування зменшується (120 м2; 250 м2), тобто цей власник не є платником податку.

  • гуртожитки. Ними вважаються житлові помешкання, призначені для проживання робітників, службовців, студентів, учнів та інших громадян у період роботи або навчання. Відповідно до ст. 127 Житлового кодексу для цього надаються спеціально збудовані або переобладнані жилі будинки. Тобто мають забезпечуватися необхідні умови для проживання, занять, відпочинку і проведення виховної роботи серед мешканців. Такі будинки поділяються на два види: для проживання одиноких громадян (житлові приміщення знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках); для проживання сімей (житлові приміщення, що складаються з однієї чи кількох кімнат і знаходяться у відособленому користуванні сім'ї).

Базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової нерухомості. За наявності у платника податку кількох таких об'єктів така база визначається окремо за кожним з них.

База оподаткування податком на нерухоме майно для фізичних осіб розраховується органами державної податкової служби на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно. Зазначений Реєстр — єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єкти цих прав. Для юридичних осіб база оподаткування розраховується такими особами самостійно виходячи з житлової площі об'єкта оподаткування на підставі документів, які підтверджують право власності на нього.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно забезпечує можливість відображення як статичного, так і динамічного процесу відносин власності, що знаходить відображення у збереженні у спеціальному реєстрі, а саме Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомостей про дійсного власника нерухомого майна, а також про наступні переходи права власності на це майно.

Відповідно до ст. 6 Закону № 1952 систему органів державної реєстрації прав становить уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав — Міністерство юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, а також його територіальні органи, які є органами державної реєстрації прав. Держателем зазначеного Реєстру є Міністерство юстиції України, а його адміністратором — державне підприємство, що належить до сфери управління даного Міністерства, здійснює заходи зі створення і супроводження програмного забезпечення, відповідає за технічне й технологічне забезпечення, збереження та захист відповідних даних.

Пільги щодо сплати податку на нерухоме майно у Податковому кодексі передбачаються у вигляді зменшення бази оподаткування об'єктів житлової нерухомості та повного або часткового звільнення від сплати податку. Зокрема, зменшується база оподаткування об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичної особи: для квартирина 120  м2; для житлового будинкуна 250  м2. Таке зменшення надається один раз за базовий податковий (звітний) період і застосовується до об'єкта житлової нерухомості, у якій фізична особа — платник податку зареєстрована в установленому законом порядку, або за вибором такого платника до будь-якого іншого об'єкта житлової нерухомості, що перебуває в його власності.

Приклад 2

Дві фізичні особи є співвласниками квартири житловою площею 130 м2, частку кожного не виділено в натурі. Іншої житлової нерухомості ці фізичні особи у власності не мають.

Вираховуємо з урахуванням рішення ради, яким затверджено ставки податку на нерухоме майно, суму податку, що підлягає сплаті за 10 м2 житлової площі квартири.

Приклад 3

Дві фізичні особи є власниками квартири житловою площею 130 м2, їхні частки, виділені в натурі, становлять відповідно 60 та 70 м2. Іншої житлової нерухомості ці фізичні особи у власності не мають.

Житлова площа частини квартири, що перебуває у власності кожної з фізичних осіб, не перевищує 120 м2, і в такому випадку ці власники не є платниками податку.

Приклад 4

Фізична особа зареєстрована за місцем проживання в Шевченківському районі м. Києва, де є власником квартири житловою площею 130 м2, а також має у власності житловий будинок у м. Броварах Київської області житловою площею 70 м2, та дачний будинок у м. Смілі Черкаської області площею 150 м2.

Отже, податковим органом буде надіслано фізичній особі податкове повідомлення-рішення з розрахованою (з урахуванням рішень міських рад м. Києва та м. Броварів Київської області, якими затверджено ставки податку на нерухоме майно) сумою податку, що підлягає сплаті за 10 м2 житлової площі квартири в м. Києві, 70 м2 житлової площі будинку в м. Броварах Київської області, а дачний будинок згідно з пп. «г» пп. 265.2.2 п. 265.2 ст. 265 Податкового кодексу не оподатковується. Відповідно до податкового повідомлення-рішення зазначений власник нерухомості повинен протягом 60 днів від дня його отримання сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Ставки податку на нерухоме майно встановлюються сільською, селищною або міською радою в таких розмірах за 1 м2 житлової площі об'єкта житлової нерухомості:

  • для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 м2, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 м2, ставки податку не можуть перевищувати 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;
  • для квартир, житлова площа яких перевищує 240 м2, та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 м2, ставка податку становить 2,7% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Відповідно до п. 33.1 ст. 33 Податкового кодексу податковим періодом визнається період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата податку. Зокрема, для податку на нерухоме майно такий період становить календарний рік, тобто триває з 1 січня по 31 грудня.

Порядок обчислення суми податку є таким. Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно й органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, щокварталу в 15-денний термін після його закінчення подають органам державної податкової служби відомості, необхідні для розрахунку даного податку.

Податкові органи до 1 липня звітного року обчислюють розмір податку на нерухоме майно для фізичних осіб і надсилають за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості податкове повідомлення-рішення про суму податку, що підлягає сплаті, а також платіжні реквізити. При цьому платники можуть звернутися до органів державної податкової служби для звірки даних щодо площі житлової нерухомості, податкових пільг, ставок та нарахованої суми податку на нерухоме майно. На відміну від фізичних осіб юридичні особи самостійно на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт, обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 1 лютого цього самого року подають до податкових органів за місцезнаходженням об'єкта оподаткування декларацію.

Водночас якщо право власності на об'єкт оподаткування перейшло від одного власника до іншого протягом календарного року, то податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а новим власником — починаючи з місяця, в якому у нього виникло право власності.

Приклад 5

Якщо власник об'єкта житлової нерухомості відчужив його 28 жовтня 2011 р., то податок на нерухоме майно сплачується за період з 1 січня 2011 р. по 31 вересня 2011 р., а новий власник сплачуватиме цей податок починаючи з 1 жовтня 2011 р.

Сплачується податок на нерухоме майно за місцем розташування об'єкта оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу. Причому фізичні особи сплачують цей податок протягом 60  днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження цієї фізичної особи з повідомленням про вручення.

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність осіб за місцезнаходженням, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

«Гарячі лінії»

Дата: 21 лютого, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42