Лист
Тема: Плата за землю

Коментарі до змін, внесених до Податкового кодексу України: плата за землю

Законом України № 3609 внесено низку змін до Податкового кодексу щодо плати за землю. Зокрема, перенесено термін подання податкової декларації по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, змінено порядок оподаткування земельних ділянок, що відносяться до залізничного транспорту, земельних ділянок, на яких розташовано аеродроми, а також бюджетних установ у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) в оренду дошкільним, загальноосвітнім навчальним закладам, звільнено від сплати земельного податку суб'єктів суднобудівної промисловості тощо. Розглянемо послідовно зміни в оподаткуванні землі та порядок їх застосування.

1. У п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу слова «і до 1 лютого поточного року» замінено словами «і не пізніше 20 лютого поточного року», а в п. 286.3 слова «податкової декларації до 1 лютого поточного року» замінено словами «податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року».

Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу передбачалося, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку на відповідний рік і подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію до 1 лютого поточного року. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з декларацією подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Отримання довідки про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, безумовно, вимагає певного часу. Щороку станом на 1 січня здійснюється індексація нормативної грошової оцінки земельної ділянки, про що Держкомзем України на підставі даних, отриманих від Держкомстату України, який надає йому індекс споживчих цін за попередній рік, доводить до платників податків та повідомляє ДПС України про коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки землі. Тому з метою своєчасного надання до податкових органів звітності по податку на землю її подання перенесено на більш пізній термінне пізніше 20 лютого поточного року.

2. У п. 276.1 ст. 276 Податкового кодексу, що визначає особливості встановлення деяких ставок земельного податку, слова «які використовуються без отримання прибутку гаражно-будівельними» замінено словами «які використовуються без отримання прибутку, гаражно-будівельними».

У цьому пункті внесено редакційні правки, тобто після слова «прибутку» проставлено кому, у зв'язку з чим чітко визначено, що земельний податок за земельні ділянки гаражно-будівельних, дачно-будівельних та садівницьких товариств у межах населених пунктів оподатковуються за ставкою 3% від суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей 274 та 275 Податкового кодексу.

Нагадаємо, що ст. 274 Податкового кодексу встановлює ставку податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), яка становить 1% від їх нормативної грошової оцінки (за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 273, 276 та 278).

Стаття 275 Податкового кодексу визначає ставки податку за земельні ділянки, що розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Ставки встановлено у гривнях за 1 метр квадратний по групах населених пунктів залежно від чисельності населення, виходячи з яких та з урахуванням відповідних коефіцієнтів ставки за такі земельні ділянки диференціюють та затверджують сільські, селищні, міські ради.

3. Оподаткування земельних ділянок залізничного транспорту.

У ст. 14 Податкового кодексу пп. 14.1.236 п. 14.1 визначення терміна «смуга відведення залізниць» виключено, а пп. 14.1.78 п. 14.1 доповнено пп. 14.1.781, який надає визначення терміна «землі залізничного транспорту». Таке визначення відповідає ст. 68 Земельного кодексу.

Так, до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Пункт 276.4 ст. 276 Податкового кодексу встановлював, що в межах населених пунктів податок за земельні ділянки, надані для залізниць у межах смуг відведення, справляється у розмірі 25% від суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей 274 та 275 цього Кодексу, тобто від суми земельного податку, обчисленого на загальних підставах.

Змінами передбачено, що за ставкою 25% обчислюється податок за земельні ділянки (у межах населених пунктів), що відносяться до земель залізничного транспорту (крім земельних ділянок, на яких знаходяться окремо розташовані культурно-побутові будівлі та інші споруди і які оподатковуються на загальних підставах).

За межами населених пунктів ставку податку в розмірі 0,02% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АР Крим або по області було встановлено за земельні ділянки у межах смуг відведення.

Зараз за ставкою 0,02% оподатковуватимуться земельні ділянки, що відносяться до земель залізничного транспорту (крім земельних ділянок, на яких знаходяться окремо розташовані культурно-побутові будівлі та інші споруди і які оподатковуються на загальних підставах).

Земельні ділянки залізничного транспорту, на яких знаходяться окремо розташовані культурно-побутові будівлі та інші споруди за межами населених пунктів, оподатковуються за ставкою, встановленою п. 278.1 ст. 278 Податкового кодексу, у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АР Крим або по області.

4. Внесені Законом № 3609 зміни запроваджують окремі ставки земельного податку для земельних ділянок, на яких розташовано аеродроми.

Так, до п. 276.4 ст. 276 та до п. 278.2 ст. 278 Податкового кодексу включено слова «за земельні ділянки, на яких розташовані аеродроми».

Отже, в межах населених пунктів земельний податок за земельні ділянки, на яких розташовано аеродроми, обчислюється за ставкою 25% від суми податку, обчисленого відповідно до статей 274 та 275 Податкового кодексу.

За межами населених пунктів земельний податок за земельні ділянки, на яких розташовано аеродроми, справляється за ставкою 0,02% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АР Крим або по області.

Водночас для таких земельних ділянок встановлено окрему верхню межу розміру орендної плати за землю.

Так, пп. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу після підпункту «а» доповнено новим підпунктом такого змісту:

«б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів, — чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом».

Стаття 288 Податкового кодексу регулює питання орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а п. 288.5 цієї статті — розмір цієї плати.

Згідно із внесеними змінами річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (орендодавцями яких є в межах населених пунктів — сільські, селищні та міські ради, а за межами населених пунктів — відповідні держадміністрації) для земельних ділянок, що надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів, не може перевищувати чотирикратного розміру земельного податку, що розраховується у порядку, встановленому розділом XIII Податкового кодексу.

5. Сплата земельного податку платниками фіксованого сільськогосподарського податку.

Норма щодо звільнення від сплати земельного податку на період дії фіксованого сільськогосподарського податку власників земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачів за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку із ст. 282 Податкового кодексу, яка встановлює пільги щодо сплати земельного податку для юридичних осіб, перенесено в ст. 281, яка визначає такі пільги для фізичних осіб. Цю норму приведено у відповідність із законодавством, оскільки платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські товаровиробники — юридичні особи, і взаємовідносини між такими особами щодо сплати фіксованого сільськогосподарського податку визначаються окремим розділом.

Також ст. 282 Податкового кодексу доповнено новою нормою, згідно з якою від сплати земельного податку звільняються платники фіксованого сільськогосподарського податку за земельні ділянки, що використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Ця зміна зумовлена тим, що ст. 307 Податкового кодексу з 1 січня 2011 р. встановлено, що платники фіксованого сільськогосподарського податку не є платниками, зокрема, земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання надано в Земельному кодексі, який є основним документом, що регулює земельні відносини в Україні, та передбачено, що для ведення товарного сільськогосподарського виробництва землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування сільськогосподарським підприємствам. Визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних державного земельного кадастру.

6. Особливості пільгового оподаткування бюджетних установ.

Податковим кодексом визначено, що якщо платники земельного податку, які користуються пільгами щодо сплати цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та за земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

При цьому зазначена норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) у користування (оренду) іншим бюджетним установам.

Змінами, внесеними Законом № 3609, установлено, що ця норма не поширюється також на земельні ділянки, які використовують бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) у тимчасове користування (оренду) не лише іншим бюджетним установам, а й дошкільним, загальноосвітнім навчальним закладам незалежно від форм власності і джерел фінансування.

7. Оподаткування земельним податком суб'єктів суднобудівної промисловості.

Пунктом 4 підрозділу 6 розділу ХХ Податкового кодексу зазначалося, що до 1 січня 2016 р. від сплати земельного податку звільняються суб'єкти суднобудівної промисловості, визначені відповідно до ст. 1 Закону № 1242. Водночас ст. 1 цього Закону згідно з п. 23 розділу 1 Закону № 2856, який набрав чинності з 1 січня 2011 р., виключено.

Таким чином, п. 4 підрозділу 6 розділу ХХ Податкового кодексу містить посилання на ст. 1 Закону № 1242, яка втратила чинність, а отже, законодавчі підстави для застосування пільгового оподаткування земельним податком суб'єктів суднобудівної промисловості відсутні.

Законом № 3609 змінено редакцію п. 4 підрозділу 6 розділу ХХ Податкового кодексу, згідно з якою до 1 січня 2016 р. від сплати земельного податку звільняються суб'єкти суднобудівної промисловості (клас 35.11 група 35 КВЕД ДК 009:2005). За зазначеним класом «будування та ремонт суден» визначено, які види економічної діяльності цей підклас включає, а які не включає.

Підсумовуючи вищенаведене, зазначимо, що зміни в частині справляння плати за землю, ухвалені Законом № 3609, повинні бути враховані платниками земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності при оподаткуванні наданих їм земельних ділянок.