Податок на прибуток
Тема: Податок на прибуток

Податковий облік витрат підприємства, їх склад та порядок визнання

Визначення витрат наведено у пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, а саме: витрати — це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за своїм складом поділяються на дві групи: витрати операційної діяльності та інші витрати. Розглянемо кожну з цих груп детальніше.

Витрати операційної діяльності

До складу витрат операційної діяльності відносяться собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг і витрати банківських установ.

Під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно з пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 розуміють витрати, прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням розділу III Податкового кодексу.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу).

Складові собівартості наведено у п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу. До них, зокрема, належать:

  • прямі матеріальні витрати, до складу яких включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп. 138.8.1 цього пункту);
  • прямі витрати на оплату праці, до яких включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп. 138.8.2);
  • амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
  • вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
  • інші прямі витрати, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв (п. 138.9 ст. 138 Податкового кодексу).

Дата визнання витрат, що формують собівартість

Зазначимо, що правило першої події, як це було в Законі про прибуток, уже не діє, тому витрати, які формують собівартість товарів, виконаних робіт наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнаються доходи від реалізації таких товарів (робіт, послуг) (п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу). Тобто при розрахунку об'єкта оподаткування платник податку має право врахувати витрати, включені до собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) одночасно з визнанням доходів від реалізації таких товарів (робіт, послуг).

Нагадаємо, що за новими правилами податкового обліку доходи від продажу товарів у платника податку виникають за датою переходу покупцеві права власності, а при наданні послуг чи виконанні робіт — за датою підписання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг (п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу). Це означає, що витрати, які впливають на собівартість реалізованих товарів, наданих послуг, виконаних робіт, включаються до складу витрат при розрахунку об'єкта оподаткування одночасно з визнанням доходів від реалізації таких товарів (робіт, послуг).

Інші витрати

До складу цієї групи витрат згідно з новими правилами Податкового кодексу включаються:

  • загальновиробничі витрати;
  • адміністративні витрати;
  • витрати на збут;
  • інші операційні витрати;
  • фінансові витрати;
  • інші витрати звичайної діяльності.

Детальний перелік складових витрат кожної з перелічених вище груп наведено у п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу.

Серед змін, внесених цим Кодексом, зокрема, є те, що амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення та амортизація нематеріальних активів відповідного призначення вже не обліковуються як окрема складова витрат, як передбачалося Законом про прибуток, а враховуються у складі загальновиробничих витрат відповідного звітного періоду згідно з п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу.

Новацією Кодексу є і те, що витрати платника податку, пов'язані з використанням легкового автомобіля, зокрема з придбання пально-мастильних матеріалів, оплати стоянки, паркування легкових автомобілів, дозволяється включати до складу адміністративних витрат у повному обсязі, звичайно, за умови, що такий автомобіль використовується в господарський діяльності, а здійснені витрати підтверджено відповідними документами (абзац «в» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу).

Нагадаємо, що нормами Закону про прибуток зазначені витрати дозволялось враховувати у складі валових витрат у розмірі 50%.

Дата визнання інших витрат

Відповідно до п. 138.5 ст. 138 інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, з урахуванням деяких особливостей, наприклад:

  • датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків і зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який провадиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору;
  • датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів)), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку;
  • витрати, понесені платником податку у вигляді благодійних чи інших внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг) до неприбуткових організацій, які згідно з нормами цього розділу враховуються для визначення об'єкта оподаткування платника податку, включаються до складу витрат за датою фактичного перерахування таких внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг).

Витрати, що враховуються у складі витрат з обмеженням

Обмеження щодо врахування витрат при розрахунку об'єкта оподаткування стосуються витрат, понесених (нарахованих) платником податку на користь нерезидентів у зв'язку з придбанням послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами. Так, згідно з пп. 139.1.13 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу не дозволяється включати до складу витрат відповідного звітного періоду витрати, понесені (нараховані) платником податку на користь нерезидентів за зазначені вище послуги (роботи) в обсязі, що перевищує 4% доходу (виручки) за рік, який передує звітному, від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку).

Крім того, відповідно до пп. 139.1.14 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу витрати, понесені (нараховані) у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з інжинірингу, не дозволяється включати до складу витрат в обсязі, що перевищує 5% митної вартості обладнання, імпортованого згідно з відповідним контрактом.

Зазначимо, що наведені норми не стосуються витрат, здійснених (нарахованих) на користь постійних представництв нерезидентів, оскільки вони підлягають оподаткуванню в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить діяльність незалежно від такого нерезидента (п. 160.8 ст. 160 Податкового кодексу).

Витрати, що не враховуються при розрахунку об'єкта оподаткування

Перелік витрат, що не враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, наведено в ст. 139 Податкового кодексу. Слід зазначити, що порівняно з нормами Закону про прибуток цей перелік практично збережено, більше того, його значно доповнено новими нормами.

Так, відповідно до пп. 139.1.3 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу відтепер у складі витрат не враховуються:

  • суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг (витрати, понесені у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи — підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку з придбанням робіт, послуг у фізичної особи — платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації) (пп. 139.1.12 цього пункту);
  • витрати, нараховані у зв'язку з придбанням у нерезидентів послуг (робіт) з інжинірингу, у разі якщо такі нерезиденти мають офшорний статус або якщо особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги (пп. 139.1.15 цього пункту).

Порядок визнання витрат

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, визначених розділом II Податкового кодексу.

Відповідно до п. 138.11 ст. 138 Податкового кодексу платникам податку дозволяється включати до складу витрат і ті суми витрат, що не були враховані в минулих звітних податкових періодах у зв'язку із втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення таких витрат, та підтверджені документами у звітному податковому періоді.

Дозволяється також враховувати у складі витрат витрати, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання.

При цьому зазначені витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, — у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).

Слід звернути увагу на те, що за нормами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 зазначеного Кодексу витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

«Перехідні» витрати, податкові збитки

Відповідно до п. 7 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу у разі якщо вартість товарів, робіт, послуг оплачено у вигляді авансів (передоплати) до 01.04.2011 р., а такі товари, роботи, послуги отримано після цієї дати, то сума коштів, сплачена в частині вартості таких товарів (результатів робіт, послуг) не включається до складу витрат після цієї дати. Для платників податку на прибуток, що перейшли зі спрощеної системи оподаткування на загальну, одночасно з визнанням доходів від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), реалізованих у період перебування на загальній системі оподаткування, до складу витрат включається собівартість таких товарів, робіт, послуг, що склалася в період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, пропорційно сумі визнаних доходів.

Не враховуються при визначенні витрат комісійні витрати та інші платежі, пов'язані зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), які були включені до об'єкта оподаткування у звітних податкових періодах до 01.04.2011 р.

Щодо податкових збитків, то платники податку, які за результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками I кварталу 2011 р. мають від'ємне значення, можуть включати суму такого від'ємного значення до витрат II кварталу 2011 р.

При цьому розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками ІІ, ІІ і ІІІ кварталів, ІІ — ІV кварталів 2011 р. здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за I квартал 2011 р., у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

«Гарячі лінії»

Дата: 21 лютого, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42