ПДВ

Відмова від застосування пільг щодо сплати ПДВ

Окремі положення Податкового кодексу є загальними для всіх установлених ним податків і зборів. Поряд з цим існують певні норми, які не можуть застосовуватись до оподаткування ПДВ, виходячи виключно з особливостей цього податку. Однією з таких норм є право платника на відмову від застосування ним податкових пільг (ст. 30 Податкового кодексу).

Згідно з п. 30.1 зазначеної статті податкова пільга — це передбачене податковим і митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку і збору, сплата ним податку і збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 цієї статті.

Відповідно до п. 30.4 ст. 30 Податкового кодексу платник податків має право відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Пунктом 30.9 цієї статті визначено, що податкова пільга надається шляхом:

  • податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;
  • зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;
  • встановлення зниженої ставки податку та збору;
  • звільнення від сплати податку та збору.

Розділом V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу передбачається надання видів податкових пільг, визначених підпунктами «б» — «г» п. 30.9 ст. 30 цього Кодексу. Розглянемо ці види податкових пільг та особливості їх застосування.

Зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку і збору (пп. «б» п. 30.9 ст. 30 Податкового кодексу). Цією пільгою мають право користуватися всі зареєстровані у встановленому порядку платники ПДВ. Суть її полягає у зменшенні податкових зобов'язань платника податку, нарахованих ним за певною операцією з постачання товарів (послуг), на суму податкових зобов'язань іншого платника податку, яка відповідає сумі податку, нарахованій таким іншим платником податку на поставлені йому товари (послуги). У розділі V Податкового кодексу таке зменшення називається податковим кредитом (визначення надано у пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу), і статтями 198 та 199 регламентується право на його отримання. Ця пільга не надається особам, які не зареєструвались як платники податку, проте зобов'язані сплачувати податок до бюджету чи у зв'язку зі здійсненням ними певних операцій (отримання послуг від нерезидента), чи через перевищення ними граничного рівня обсягу операцій, що підлягають оподаткуванню, по досягненні якого реєстрація є обов'язковою. Цей вид пільги надається платникам податку.

Установлення зниженої ставки податку і збору (пп. «в» п. 30.9 ст. 30 Податкового кодексу). Статтею 193 Податкового кодексу розмір зниженої ставки податку становить 0%. Ця пільга надається не окремим платникам податків, а застосовується при здійсненні окремих операцій, перелік яких визначено ст. 195 Податкового кодексу.

Звільнення від сплати податку і збору (пп. «г» п. 30.9 ст. 30 Податкового кодексу). Ця пільга, як і пільга щодо зниження ставки податку, надається не окремим платникам, а застосовується при здійсненні окремих операцій, визначених ст. 197 Податкового кодексу та окремими пунктами підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу.

Отже, відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів платник податків має право лише тоді, коли звільнення надається безпосередньо платнику податків, а не окремим операціям з постачання тих чи інших товарів чи надання тих чи інших послуг. У частині, що стосується ПДВ, лише одна з категорій пільг надається платникам податку — зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку і збору (пп. «б» п. 30.9 ст. 30 Податкового кодексу), тобто право на формування податкового кредиту.

Від таких видів пільг, як установлення зниженої ставки податку і збору (пп. «в» п. 30.9 ст. 30 Податкового кодексу) та звільнення від сплати податку і збору (пп. «г» цього пункту), платники податку не мають права ні відмовитися, ні зупинити їх використання на один чи декілька звітних періодів через зазначені причини: ці пільги надаються не безпосередньо платникам, а стосуються окремо перерахованих у відповідних статтях цього Кодексу операцій.

Крім того, як окремі види пільг, на думку автора, слід розглядати і спеціальні режими оподаткування, встановлені розділом V Податкового кодексу, адже згідно з п. 11.2 ст. 11 цього Кодексу спеціальний податковий режим — це система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб'єктів, а п. 11.3 цієї статті встановлено, що спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку і збору, звільнення від сплати окремих податків і зборів. Однак з урахуванням масштабності та значимості цього питання воно буде розглянуто окремо.