ПДФО
Тема: ПДФО, Труд і зарплата

Порядок оподаткування заробітної плати засуджених

Частиною першою ст. 50 Кримінального кодексу визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Кримінально-виконавчим кодексом визначено, що засуджені зобов'язані виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України (частина перша ст. 9).

Згідно зі ст. 67 Конституції кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Підпунктом 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу визначено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу).

Водночас відповідно до пп. 164.2.18 цього пункту до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються також інші доходи, крім зазначених у ст. 165 цього Кодексу.

При цьому згідно з п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу платник податку на доходи фізичних осіб має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги (за текстом — ПСП).

Підпунктом 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу встановлено, що заробітна плата — це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Статтею 2 КЗпП визначено, що державою забезпечується право громадян України на працю — тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру — включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша ст. 21 КЗпП).

Контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін (частина третя ст. 21 КЗпП).

Частиною першою ст. 118 Кримінально-виконавчого кодексу встановлено, що засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії.

Згідно з частиною першою ст. 120 Кримінально-виконавчого кодексу праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

Відповідно до пп. 6 п. 2 ст. 13 Закону № 2713 трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Інструкцією № 191 встановлено, що засуджені до обмеження волі залучаються до праці на виробництві (підприємствах або в майстернях) виправних центрів або на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності на підставі укладених письмових угод між установою та замовником за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою (пп. 1.1 п. 1 Інструкції № 191). При цьому праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу.

Підпунктом 4.1 п. 4 цієї Інструкції визначено, що із заробітної плати, отриманих пенсій та інших доходів засуджених здійснюються утримання відповідно до законодавства з дотриманням такої черговості: податок на доходи фізичних осіб (крім сум отриманих пенсій); аліменти; вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг (крім вартості спецодягу і спецхарчування); за виконавчими листами на користь громадян; за виконавчими листами на користь юридичних осіб; відшкодування матеріальних збитків, заподіяних засудженими державі під час відбування покарання.

Згідно з п. 164.6 ст. 164 Податкового кодексу під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, — обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Враховуючи вищенаведене, заробітна плата осіб, засуджених до позбавлення волі, не відповідає визначенню заробітної плати в розумінні Податкового кодексу, і зазначені особи не є найманими працівниками відповідно до чинного трудового законодавства, тому підстави до застосування ПСП до їхніх доходів відсутні. Отже, зазначені доходи оподатковуються на загальних підставах, як інші доходи, за ставками, встановленими п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу.

Згідно з пп. «б» п. 176.2 ст. 176 цього Кодексу вищезазначені доходи, отримані платниками податку, відображаються податковим агентом у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ за ознакою доходу «127» — «Інші доходи» відповідно до Порядку № 1020.

Оподаткування одноразової грошової допомоги, що надається особам, звільненим з місць відбування покарання

Частиною першою ст. 157 Кримінально-виконавчого кодексу встановлено, що особи, звільнені від відбування покарання, забезпечуються безплатним проїздом до місця проживання або роботи в межах України.

У разі відсутності необхідного за сезоном одягу, взуття і коштів на їх придбання особи, звільнені від відбування покарання, забезпечуються одягом і взуттям безоплатно. Також особам, звільненим від відбування покарання, може бути видана одноразова грошова допомога за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Державної кримінально-виконавчої служби України (частина друга ст. 157 Кримінально-виконавчого кодексу).

Розглянемо порядок оподаткування цієї допомоги.

Умови і порядок надання допомоги визначено Положенням № 134, норми якого застосовуються установами виконання покарань, слідчими ізоляторами (далі — установи) Державної кримінально-виконавчої служби України (п. 2 Загальних положень).

Так, п. 1 Положення № 134 встановлено, що особам, звільненим від відбування покарання, яким для прибуття до місця проживання або роботи необхідно до 24 годин часу і на особових рахунках яких немає грошових коштів у сумі, що дорівнює одній нормі добових, які відшкодовуються відрядженим в межах України, надається одноразова грошова допомога в розмірі, що становить різницю між однією нормою добових і сумою залишку коштів на особовому рахунку звільненого після передбачених законодавством утримань.

Особам, звільненим від відбування покарання, яким для прибуття до місця проживання або роботи необхідно більше ніж 24 години часу і на особових рахунках яких немає грошових коштів у сумі, що дорівнює двом нормам добових, які відшкодовуються відрядженим в межах України, надається одноразова грошова допомога в розмірі, що становить різницю між двома нормами добових і сумою залишку коштів на особовому рахунку звільненого після передбачених законодавством утримань (п. 2 Положення № 134).

Згідно з п. 4 цього Положення у випадку, якщо на особовому рахунку звільненого відсутні грошові кошти, йому виплачується одноразова грошова допомога у сумі, відповідній одній або двом нормам добових, залежно від часу, необхідного для прибуття до місця проживання або роботи.

Відповідно до п. 5 Положення № 134 при визначенні часу, необхідного для прибуття до місця проживання або роботи звільненого, враховується час звільнення, час відправлення транспортного засобу з місцевості, де відбував покарання звільнений, відстань до місця проживання або роботи в межах України.

Засудженим іноземцям одноразова грошова допомога видається з урахуванням найближчої відстані до дипломатичних представництв і консульських установ своїх держав в Україні або до найближчого пункту перетину державного кордону України. Особам без громадянства, а також громадянам держав, що не мають дипломатичних представництв або консульських установ в Україні, — до дипломатичного представництва держави, яка взяла на себе охорону їхніх інтересів, або до найближчого пункту перетину державного кордону України.

Одноразова грошова допомога видається звільненим у день звільнення. Персонал бухгалтерії установи в довідці про звільнення робить відповідні записи про видану суму одноразової грошової допомоги (п. 6 Положення № 134).

Згідно з п. 3 цього Положення одноразова грошова допомога надається на підставі заяви звільненого за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України (КЕКВ 1343 — «Інші поточні трансферти населенню»), тобто така допомога не є адресною безпосередньо з бюджету.

Пунктом 165.1 ст. 165 Податкового кодексу встановлено вичерпний перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Так, відповідно до пп. 165.1.1 вищезазначеного пункту до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги у вигляді адресних виплат і надання соціальних та реабілітаційних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи грошові компенсації інвалідам, на дітей-інвалідів при реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування й у формі фінансової допомоги інвалідам з Фонду соціального захисту інвалідів згідно із законом.

Враховуючи, що одноразова грошова допомога, яка виплачується особам, звільненим з місць відбування покарання, згідно з частиною другою ст. 157 Кримінально-виконавчого кодексу з урахуванням вимог Положення № 134 не є адресною безпосередньо з бюджету, така допомога включається до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку відповідно до 164.2.18 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу, як інші доходи.

Водночас відповідно до абзацу першого пп. 170.7.3 п. 170.7 ст. 170 Податкового кодексу не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги — допомоги, яка надається без установлення умов або напрямів її витрачання (у тому числі матеріальної), що надається резидентами — юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 цього Кодексу, встановленого на 1 січня такого року, тобто в 2011 р. — 1320 грн. Сума перевищення допомоги над зазначеним розміром включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку згідно з пп. 164.2.18 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу і підлягає оподаткуванню у джерела виплати за ставками, встановленими п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.

Абзацом четвертим пп. 170.7.3 п. 170.7 ст. 170 Податкового кодексу визначено, що у разі отримання нецільової благодійної допомоги від благодійника — фізичної чи юридичної особи платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію із зазначенням її суми, якщо загальна сума отриманої нецільової благодійної допомоги протягом звітного податкового року перевищує її граничний розмір, установлений абзацом першим пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 цього Кодексу.

Благодійникюридична особа зазначає відомості про надані суми нецільової благодійної допомоги у податковій звітності (абзац третій пп. 170.7.3 п. 170.7 ст. 170 цього Кодексу). Згідно з пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу вищезазначені доходи, отримані платниками податку, відображаються податковим агентом у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ за ознакою доходу «169»«Сума благодійної допомоги, у тому числі гуманітарна допомога, яка надходить на користь платника податку у вигляді коштів або майна (безоплатно виконаної роботи, наданої послуги)» відповідно до Порядку № 1020.

«Гарячі лінії»

Дата: 21 лютого, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42