Інші податки
Тема: Плата за землю

Оподаткування земельним податком земель, розташованих під виробничими базами, що забезпечують функціонування автомобільних доріг

Податковий кодекс визначає земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню. До таких земель належать землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування. Виробничі бази дорожніх господарств є комплексом, до якого входять як будівлі, так і споруди. До редакції надійшов лист із таким запитанням: «Чи підлягають оподаткуванню земельним податком земельні ділянки, розташовані під виробничими базами, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, до складу яких входять будівлі та споруди?»

Розглянемо відповідь на нього. Справляння плати за землю з 01.01.2011 р. здійснюється відповідно до положень розділу ХІІІ Податкового кодексу, яким визначено перелік платників, об'єкти та базу оподаткування, ставки податку, механізм його обчислення та строки сплати, а також порядок пільгового оподаткування земельних ділянок.

Статтею 15 Податкового кодексу встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок зі сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до ст. 14 Податкового кодексу плата за землю — загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок — обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Власники земельних ділянок — юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю, а землекористувачі — юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надано у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до статей 270, 286 Податкового кодексу об'єктом оподаткування плати за землю є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а підставою для нарахування — дані державного земельного кадастру.

Положеннями Податкового кодексу передбачено особливості оподаткування земельних ділянок, що належать до земель дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування.

Так, згідно з пп. 283.1.4 п. 283.1 ст. 283 Податкового кодексу земельний податок не сплачується за землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування — землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, штучними спорудами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками, шумовими екранами, очисними спорудами і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщено споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:

  • паралельні об'їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди, захисні насадження, шумові екрани, очисні споруди;
  • майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, склади, гаражі, резервуари для зберігання пально-мастильних матеріалів, комплекси для зважування великогабаритного транспорту, виробничі бази, штучні та інші споруди, що перебувають у державній власності, власності державних підприємств або власності господарських товариств, у статутному капіталі яких 100% акцій (часток, паїв) належить державі.

Отже, Податковий кодекс визначає земельні ділянки, за які не сплачується земельний податок та які знаходяться у межах і за межами смуг відведення, на яких розміщено відповідні (перелічені) об'єкти.

Далі розглянемо питання землекористування, зокрема, які землі належать до земель дорожніх господарств.

Відповідно до ст. 31 Закону № 232 до земель дорожнього господарства належать землі, надані в користування під проїзну частину, узбіччя, земляне полотно, декоративне озеленення, резерви, кювети, мости, тунелі, транспортні розв'язки, водопропускні споруди, підпірні стінки, смуги відведення і розташовані в їх межах інші дорожні споруди та обладнання, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщено споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:

  • паралельні об'їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди;
  • майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу;
  • будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами;
  • придорожні лісосмуги для захисту доріг і вирощування деревини, в тому числі ділової.

Землі, що знаходяться під автомобільними дорогами загального користування і їх спорудами, надаються дорожнім організаціям у користування відповідно до чинного законодавства.

Однак основним документом, що регулює земельні відносини в Україні, є Земельний кодекс.

Відповідно до частини другої ст. 71 Земельного кодексу до земель дорожнього господарства належать землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщено споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:

  • паралельні об'їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди;
  • майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу;
  • будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами;
  • захисні насадження.

Як бачимо, йдеться про перелік споруд, які знаходяться на землях, розташованих за межами смуг відведення. При цьому до них віднесено виробничі бази.

Поняття «споруди» визначено пп. 14.1.238 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, згідно з яким споруди — це земельні поліпшення, що не належать до будівель і призначені для виконання спеціальних технічних функцій.

Земельне поліпшення — результати будь-яких заходів, що призводять до зміни якісних характеристик земельної ділянки та її вартості. До земельних поліпшень належать матеріальні об'єкти, розташовані у межах земельної ділянки, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення, а також результати господарської діяльності або проведення певного виду робіт (зміна рельєфу, поліпшення грунтів, розміщення посівів, багаторічних насаджень, інженерної інфраструктури тощо) (пп. 14.1.75 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Податковий кодекс надає також визначення будівлі. Згідно з пп. 14.1.15 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу будівлі — земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності.

Таким чином, відповідно до положень Податкового кодексу будівлі та спорудице різні визначення. Отже, в даному випадку не сплачується земельний податок за земельні ділянки під виробничими базами, які віднесені до споруд, що забезпечують функціонування автомобільних доріг загального користування, та належать дорожнім господарствам автомобільних доріг загального користування. При цьому слід враховувати рішення відповідного органу щодо надання земельної ділянки, в якому зазначається, для яких цілей її надано. Водночас відповідно до статей 193 та 204 Земельного кодексу сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів містить державний земельний кадастр, який ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно з Інструкцією № 377 дані про автотранспортні підприємства та інші організації, що експлуатують шляхи загального користування, землі під шляхами загального користування, зазначені в додатку 5 до цієї Інструкції (група за КВЕД 60.2), класифікуються у рядку 68 форми № 6-Зем «Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності».

Водночас кожен суб'єкт господарювання повинен пам'ятати, що він зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов надання та цільового призначення.

«Гарячі лінії»

Дата: 21 лютого, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42