Інші податки
Тема: Плата за землю

Особливості оподаткування земельних ділянок, наданих для розміщення об’єктів енергетики

До редакції «Вісника» надійшов лист від підприємства, яке займається виробництвом електроенергії, з таким запитанням: «Відповідно до п. 276.6 ст. 276 Податкового кодексу за земельні ділянки як у межах, так і за межами населених пунктів, надані для розміщення об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, справляється земельний податок у розмірі 25% земельного податку, обчисленого на загальних підставах.

Які об'єкти енергетики підпадають під дію цього пункту, враховуючи, що ГЕС розташовано на одній території, яка включає споруду ГЕС, лівий та правий берег, а інші об'єкти знаходяться в межах міста: адміністративна будівля, транспортна дільниця, база матеріально-технічного забезпечення, службові гаражі?»

Розглянемо це питання детально. Дійсно, згідно з п. 276.6 ст. 276 Податкового кодексу земельний податок за земельні ділянки (в межах та за межами населених пунктів), надані для розміщення об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, справляється у розмірі 25% податку, обчисленого відповідно до статей 274 -275, 278, 279 і 280 цього Кодексу.

Податковий кодекс надає також визначення відновлювальним джерелам енергії — це джерела вітрової, сонячної, геотермальної енергії, енергії хвиль та припливів, гідроенергії, енергії біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів (пп. 14.1.29 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Перш ніж перейти безпосередньо до питання правильності оподаткування земель, наданих для розміщення об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, та застосування зниженої ставки земельного податку, розглянемо норми регулювання земельних відносин відповідно до Земельного кодексу та інших законів щодо визначення земель енергетики, віднесення суб'єктів господарювання до об'єктів енергетики та визначення поняття «відновлювані джерела енергії».

У Земельному кодексі, який є основним документом, що регулює земельні відносини, окремою главою надається визначення земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Такими землями визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Так, землями енергетичної системи визнаються землі, надані під електрогенеруючі об'єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з використанням енергії вітру, сонця та інших джерел), під об'єкти транспортування енергії до користувача (ст. 76 Земельного кодексу).

Землі енергетичної системи можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі встановлюються охоронні зони.

Правові та організаційні засади надання і використання земельних ділянок для розміщення об'єктів енергетики, встановлення та дотримання правового режиму земель спеціальних зон об'єктів енергетики, раціонального використання цих земель, а також безпечної життєдіяльності та захисту населення і господарських об'єктів від впливу можливих аварій визначає Закон № 2480.

Згідно зі ст. 1 цього Закону землі енергетики — це земельні ділянки, надані в установленому порядку для розміщення, будівництва та експлуатації енергогенеруючих підприємств, об'єктів альтернативної енергетики, передачі електричної та теплової енергії, виробничих об'єктів, необхідних для експлуатації об'єктів енергетики, в тому числі баз та пунктів.

Цією самою статтею визначено, що об'єкт енергетики — це електрична станція (крім ядерної частини атомної електричної станції), електрична підстанція, електрична мережа, підключені до об'єднаної енергетичної системи України, а також котельня, підключена до магістральної теплової мережі, магістральна теплова мережа, споруда альтернативної енергетики тощо.

Правові, економічні, екологічні та організаційні засади використання альтернативних джерел енергії та сприяння розширенню їх використання у паливно-енергетичному комплексі визначає Закон № 555.

Як установлено ст. 1 вищезазначеного Закону, альтернативні джерела енергії, — це відновлювані джерела енергії, до яких належать енергія сонячна, вітрова, геотермальна, енергія хвиль та припливів, гідроенергія, енергія біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів, та вторинні енергетичні ресурси, до яких належать доменний та коксівний гази, газ метан дегазації вугільних родовищ, перетворення скидного енергопотенціалу технологічних процесів.

Електрична, теплова та механічна енергія, яка виробляється на об'єктах альтернативної енергетики і може бути товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу, є енергією, виробленою з альтернативних джерел.

Об'єкти альтернативної енергетики — це енергогенеруюче та інше обладнання, що виробляє енергію за рахунок використання альтернативних джерел енергії, частка яких становить не менш як 50% від встановленої потужності всіх задіяних на об'єкті джерел енергії.

Державне регулювання у сфері альтернативних джерел енергії здійснюється, зокрема, шляхом надання дозволів на провадження діяльності у сфері альтернативних джерел, які надаються органами виконавчої влади у встановленому законодавством порядку заявникам на виробництво електричної, теплової та механічної енергії альтернативних джерел та її передачу і постачання.

Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія регулювання електроенергетики України, одним із завдань якої є формування та ведення реєстру об'єктів електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії — лише малих гідроелектростанцій).

Тому суб'єкти господарювання з 01.01.2011 р. сплачують земельний податок за ставкою 25% суми земельного податку, обчисленого за повною ставкою, лише за земельні ділянки, надані їм безпосередньо для розміщення об'єкта енергетики, що виробляє електроенергію з відновлюваних джерел енергії. За інші надані їм згідно з відповідними рішеннями земельні ділянки (під адміністративну будівлю, транспортну дільницю, базу, службові гаражі) податок сплачуватиметься на загальних підставах.

При цьому слід зазначити, що фізичні та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом, чи за результатами аукціону. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому Земельним кодексом.

«Гарячі лінії»

Дата: 5 вересня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42