Інші податки
Тема: Адміністрування податків

Перегляд справ Верховним Судом України

Не погоджуючись із прийнятим рішенням в адміністративних справах, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, відповідно до ст. 236 КАС мають право подати заяви до ВСУ після їх перегляду у касаційному порядку.

Відповідно до ст. 237 КАС заяву про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подано винятково у разі:

  • неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
  • встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикцію якої визнано Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

З позиції ВАСУ, висвітленій у постанові № 2 з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень, у подібних правовідносинах мають право подати заяву позивач, відповідач, треті особи, представники сторін і третіх осіб у справах, що переглядалися в касаційному порядку. Цей перелік є виключним, а тому не мають права на подання заяви про такий перегляд особи, які не брали участі у справі, але вважають, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Слід ураховувати, що згідно з приписами частини першої ст. 60 та частини четвертої ст. 61 КАС до осіб (представників сторін і третіх осіб за законом), які мають право від імені вищеперелічених осіб на подання заяви про перегляд судових рішень ВСУ, належать Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, яким згідно із законом надано право захищати права, свободи та інтереси (представляти інтереси) осіб, які беруть участь у справі, у тому числі й тоді, коли перелічені органи та особи не брали участі у справі.

Крім того, прокурор може звернутися з відповідною заявою в інтересах держави, у тому числі в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, якщо вони виконують делеговані повноваження держави та брали участь у справі.

Інші представники сторін або осіб, які беруть участь у справі, мають право на подання такої заяви в разі, якщо це право спеціально обумовлено у виданій їм довіреності, у тому числі у разі, коли ці представники не брали участі у справі (частина третя ст. 239 КАС).

Заяву про перегляд судового рішення в адміністративних справах з мотивів установлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом може бути подано особою, на користь якої ухвалено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною. У цьому разі не вимагається, щоб рішення адміністративного суду, про перегляд якого подається заява, було переглянуто в касаційному порядку. Крім того, до осіб, які мають право звернутися з такою заявою, належать представники зазначеної особи, яким довіреністю або законом надано право на подання заяви від імені такої особи.

Звернення із заявами про перегляд судових рішень в адміністративних справах інших осіб, крім зазначених, тягне наслідки, передбачені частиною четвертою ст. 2392 КАС, а саме: повернення заяви заявнику.

Водночас слід враховувати, що заява про перегляд судового рішення, подана від імені особи, яка бере участь у справі, іншою особою без належного на це уповноваження, є поданою без дотримання вимог статей 239 та 2391 цього Кодексу, про що повідомляється особа, яка її подала, з наданням строку для додання оформленого належним чином документа про свої повноваження. У разі неподання такого документа заява повертається заявнику з підстав, передбачених п. 1 частини четвертої ст. 2392 КАС, тобто якщо він не усунув її недоліки протягом установленого строку.

Якщо ж заяву подано від імені особи, не наділеної правом на подання такої заяви, то заява повертається з підстав, передбачених п. 2 частини четвертої ст. 2392 КАС.

У разі подання заяви від імені особи, яка не має повноважень на ведення справи, така заява повертається з підстав, передбачених п. 3 частини четвертої ст. 2392 КАС.

Установлений ст. 237 КАС перелік підстав для подання заяви про перегляд ВСУ судових рішень в адміністративних справах є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

За змістом п. 1 частини першої ст. 237 КАС щодо неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, слід розуміти таке.

Відповідно до положень зазначеної норми заяву про перегляд із зазначених мотивів може бути подано у разі:

  • неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права;
  • ухвалення різних за змістом судових рішень;
  • наявності спірних питань, що виникли у подібних правовідносинах.

Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права потрібно розуміти, зокрема:

  • різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі;
  • різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню;
  • різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню;
  • різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта і предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Неоднакове застосування норм процесуального права не може бути підставою для подання заяви про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Це правило не поширюється в разі подання заяви про перегляд судових рішень з мотивів установлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Слід мати на увазі, що ухвала ВАСУ про скасування ухвалених у справі судами попередніх інстанцій рішень та направлення справи на новий розгляд не розв'язують спір по суті. Відповідно, такі ухвали не можуть переглядатися ВСУ, оскільки в них не відбулося застосування норм матеріального права для розв'язання спору по суті.

Необхідно враховувати й те, що неправильне встановлення обставин справи належить до порушення процесуального права та не свідчить, що матеріальні норми були по-різному застосовані в подібних правовідносинах, тому ухвали ВАСУ про скасування рішень судів попередніх інстанцій із цих підстав також не можуть переглядатися ВСУ.

Крім того, в допуску заяви до перегляду ВСУ повинно бути відмовлено в разі, якщо заявник обґрунтовує заяву посиланням на різне застосування положень ст. 157 КАС, коли в одних випадках провадження у справі було закрите, а в іншихсправу було розглянуто по суті.

Відповідно до положень статей 235240 КАС допуску ВАСУ до провадження підлягають лише адміністративні справи, рішення в яких ухвалено за правилами КАС адміністративними судами. Допуску до перегляду з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, належать лише рішення ВАСУ як суду касаційної інстанції.

Допуску до перегляду судових рішень з мотивів установлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом можуть підлягати лише рішення, ухвалені за правилами адміністративного судочинства.

Щодо судових рішень, на які робиться посилання для підтвердження підстав, установлених п. 1 частини першої ст. 237 КАС, то цими рішеннями можуть бути рішення таких касаційних судів (інстанцій): ВАСУ, ВГСУ, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, колегії суддів Судової палати у цивільних справах ВСУ як касаційної (третьої) інстанції, Судової палати у цивільних справах ВСУ як касаційної (третьої) інстанції, а також рішення апеляційних судів загальної юрисдикції як судів касаційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано Законом № 697. Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним. Обов'язковим є те, щоб такими рішеннями було розв'язано спір по суті або вони перешкоджали провадженню у справі та в цих рішеннях судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права. Такі рішення не повинні бути скасовані ВСУ, а якщо вони були підставою для перегляду та розглядалися ВСУ, то необхідно, щоб стосовно них був висновок про їх правильність.

До таких рішень також належать судові рішення, ухвалені судом касаційної інстанції в кримінальних справах, за умови неоднакового застосування судами одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

До зазначених судових рішень не належать рішення ВСУ, ухвалені після 30.07.2010 р., та судові рішення, ухвалені до 30.07.2010 р. судовими палатами в адміністративних та господарських справах ВСУ і Судовою палатою у цивільних справах ВСУ, яка за винятковими обставинами переглядала рішення колегій Судової палати у цивільних справах ВСУ, ухвалених у касаційному порядку, а також за винятковими обставинами рішення апеляційних судів як касаційних.

Відповідно до ст. 238 КАС заява про перегляд судових рішень подається протягом одного місяця з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке робиться посилання на підтвердження підстав, установлених п. 1 частини першої ст. 237 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Заяву про перегляд судових рішень з підстав, передбачених п. 2 частини першої ст. 237 цього Кодексу, може бути подано не пізніше одного місяця з дня, коли особі, на користь якої винесено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, стало відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного.

ВАСУ, розглядаючи заяву із клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку до ВСУ про перегляд постанови ВАСУ у справі за позовом ЗАТ «Б» до органу ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення, зазначив таке.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позов ЗАТ «Б» задоволено, податкове повідомлення-рішення органу ДПС про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ скасовано.

Постановою ВАСУ рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасовано. У позові відмовлено.

Відповідно до частини першої ст. 238 КАС заява про перегляд судових рішень подається протягом одного місяця з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке робиться посилання на підтвердження підстав, установлених п. 1 частини першої ст. 237 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

ЗАТ «Б» 26.10.2010 р. подано заяву про перегляд ВСУ постанови ВАСУ та одночасно заявлено клопотання про поновлення строку на подання заяви, як такого, що пропущений з поважних причин.

При цьому клопотання про поновлення строку обгрунтовується тим, що у зв'язку із внесенням змін до КАС та неврегульованістю перехідних положень позивача фактично було позбавлено можливості захистити свої процесуальні права, передбачені КАС, на перегляд судових рішень після їх розгляду в касаційній інстанції.

Однак, як вбачається з наданих матеріалів, 15.07.2010 р. позивачем було подано до ВСУ скаргу про перегляд за винятковими обставинами ухвали ВАСУ від 17.06.2010 р., яку у зв'язку з внесенням змін до КАС було передано ВСУ до ВАСУ для вирішення питання про допуск справи до провадження.

Ухвалою ВАСУ від 20.09.2010 р. відмовлено у допуску скарги на ухвалу ВАСУ від 17.06.2010 р. до провадження ВСУ за тими підставами, що судове рішення суду касаційної інстанції, щодо якого ставиться питання про перегляд, повністю відповідає рішенням ВСУ, ухваленим у подібних правовідносинах та із застосуванням тих самих норм матеріального права.

За таких обставин у позивача були відсутні об'єктивні причини, що перешкоджали йому в реалізації права на своєчасне оскарження рішення ВАСУ, таке право було ним реалізовано, у зв'язку з чим підстав для задоволення клопотання та поновлення строку на подання заяви про перегляд судового рішення не вбачається.

Враховуючи зазначене, ВАСУ за результатами розгляду заяви ЗАТ «Б» із клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження постанови ВАСУ відмовив у її допуску до перегляду ВСУ.

Водночас з позиції ВАСУ, висвітленій у постанові № 2, слід враховувати те, що у разі якщо протягом року з моменту ухвалення рішення не виникло підстав для його перегляду, тобто не ухвалено рішення, яким судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, таке рішення не підлягає перегляду ВСУ. Також воно не підлягає перегляду в разі, якщо й було протягом року ухвалено інше рішення, але упродовж цього строку не подано заяву про його перегляд ВСУ.

Недотримання умови щодо зазначеного річного строку є підставою для відмови в допуску справи до провадження. Ці правила поширюються й на рішення суду касаційної інстанції, ухвалені до 30.07. 2010 р.,дати набрання чинності Законом №  2453.

Законом не встановлено будь-яких часових меж щодо ухвалення судового рішення, прийнятого до ухвалення рішення, про перегляд якого подається заява і на яке зроблено посилання для підтвердження підстави, встановленої п. 1 частини першої ст. 237 КАС. У зв'язку з цим судовим рішенням, на яке зроблено посилання, може бути рішення суду касаційної інстанції, до повноважень якого законодавством, чинним на час ухвалення рішення, було віднесено касаційний розгляд справи. Однак до таких рішень не належать рішення, які вже були підставою для перегляду, за результатами якого було відмовлено в задоволенні заяви, а ці рішення визнано такими, в яких неправильно застосовано норми матеріального права.

Місячний строк, установлений частиною першою ст. 238 КАС, є процесуальним і може бути поновлений. Клопотання про поновлення строку повинно бути зазначено у заяві про перегляд судового рішення. Відсутність клопотання про поновлення пропущеного строку або відмова в його поновленні тягне відмову в допуску справи до провадження.

Про поновлення строку зазначається у постановленій ухвалі про допуск справи до провадження у ВСУ. Відмова у поновленні строку є підставою для недопуску справи до такого провадження. Вирішення питання про розгляд клопотання щодо поновлення строку на подання заяви здійснюється під час вирішення питання про допуск справи до провадження у ВСУ та приймається шляхом постановлення однієї ухвали.

Подання заяви на підставі п. 2 частини першої ст. 237 КАС пізніше одного місяця з дня, коли особі, на користь якої ухвалено рішення міжнародною установою, юрисдикція якої визнана Україною, стало достовірно відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного, виключає допуск справи до провадження у ВСУ. Водночас слід брати до уваги, що цей строк починається з наступного дня від дня, коли особі стало достовірно відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного.

З огляду на це особа у заяві про перегляд судового рішення із вищенаведених підстав обов'язково повинна зазначити, коли їй про це стало достовірно відомо, з наданням відповідних доказів. У протилежному разі з цих підстав вважається, що заяву подано без дотримання вимог статей 239 та 2391 КАС, про що потрібно повідомляти заявника з наданням строку для усунення таких недоліків. При цьому слід враховувати, що рішення міжнародної установи, юрисдикція якої визнана Україною, набувають статусу остаточного за правилами норм міжнародного та національного законодавства.

Згідно зі ст. 239 КАС заява про перегляд судових рішень подається у письмовій формі та має містити:

  • найменування суду, до якого подається заява;
  • ім'я (найменування), поштову адресу особи, яка подає заяву, та осіб, які беруть участь у справі, а також їхні номери засобу зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такі є;
  • конкретні різні за змістом судові рішення, в яких має місце неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах;
  • обгрунтування необхідності перегляду судових рішень у зв'язку з ухваленням рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, якщо заяву поданоз підстави, встановленої п. 2 частини першої ст. 237 цього Кодексу;
  • вимоги особи, яка подає заяву;
  • за потреби — клопотання;
  • перелік матеріалів, які додаються.

Заява підписується особою, яка її подає, або представником особи, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження.

Відповідно до ст. 2391 КАС заява про перегляд судових рішень подається до ВСУ через ВАСУ. До заяви мають бути додані:

  • копії заяви згідно з  кількістю осіб, які беруть участь у справі;
  • копії судових рішень, про перегляд яких подано заяву;
  • копії різних за змістом судових рішень, в яких має місце неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах;
  • копія рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, якщо заява про перегляд судових рішень подається з підстав, установлених п. 2 частини першої ст. 237 цього Кодексу.

До заяви додається документ про сплату судового збору. За подання і розгляд заяви з підстави, встановленої п. 2 частини першої ст. 237 КАС, судовий збір не сплачується.

З позиції ВАСУ, висвітленій у постанові № 2, у разі якщо заяву подано без дотримання вимог статей 239 та 2391 КАС, суддя-доповідач постановляє ухвалу, якою заявник повідомляється про недоліки заяви та про строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути. Цей строк повинен бути розумно необхідним, тобто достатнім для усунення всіх недоліків заяви з урахуванням тривалості поштового обігу. У разі неусунення недоліків така заява відповідно до вимог п. 1 частини четвертої ст. 2392 КАС повертається заявнику.

Повернення заяви з підстав, передбачених частиною четвертою ст. 2392 КАС, здійснюється шляхом постановлення відповідної ухвали суддею-доповідачем одноособово.

Частиною п'ятою ст. 2392 КАС передбачено можливість повторного звернення в разі належного оформлення заяви або з інших підстав, ніж ті, що були предметом розгляду ВАСУ. До інших підстав, зокрема, належать інші рішення касаційних судів, на які робиться посилання для підтвердження підстав. Це повторне звернення повинно здійснюватися в межах загального строку, визначеного частиною першою ст. 238 КАС, який за наявності відповідних підстав підлягає поновленню, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Статтею 240 КАС передбачено, що вирішення питання про допуск справи до провадження здійснюється колегією у складі п'яти суддів ВАСУ, яка формується без участі суддів, що прийняли рішення, яке оскаржується, в порядку, встановленому частиною третьою ст. 151 цього Кодексу.

Про допуск справи до провадження або відмову в такому допуску ВАСУ протягом 15 днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу. Ухвала постановляється без виклику осіб, які беруть участь у справі. Ухвала про допуск справи до провадження або про відмову в такому допуску повинна бути обгрунтованою.

Ухвала про допуск справи до провадження разом із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї документами надсилається до ВСУ протягом п'яти днів з дня її постановлення. Копія ухвали про допуск справи надсилається разом із копією заяви особам, які беруть участь у справі, а в разі відмови у допуску — особі, яка подала заяву.

Згідно з позицією ВАСУ, висвітленою у постанові № 2, виходячи з положень статей 239 та 2391 КАС, зокрема з того, що у заяві про перегляд судових рішень зазначаються конкретні різні за змістом судові рішення, в яких має місце неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та копії таких рішень повинні бути додані до заяви, колегії суддів ВАСУ під час вирішення питання про допуск потрібно визначати, чи дійсно судами касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах, тобто чи є судова практика різною. При цьому слід мати на увазі, що питання правильності такого застосування стосується компетенції ВСУ.

Також потрібно враховувати те, що незазначення у заяві конкретних різних за змістом судових рішень, в яких має місце неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, у тому числі ненадання копій зазначених у заяві рішень, є невідповідністю такої заяви вимогам статей 239 та 2391 КАС. Тому суддя-доповідач повинен повідомити заявника про недоліки заяви з наданням заявнику строку, протягом якого він зобов'язаний усунути ці недоліки.

Питання про допуск справи до провадження у ВСУ повинно вирішуватися ВАСУ лише в межах аналізу тих судових рішень, на які посилається заявник.

Питання про допуск справи до провадження у ВСУ або про відмову в такому допуску вирішується ВАСУ без витребування справи (справ).

Зміст ухвали про допуск повинен містити обгрунтування неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В ухвалі про відмову в допуску справи до провадження слід акцентувати увагу на відсутності вищезазначених складових, а в разі відмови в допуску з інших підстав ці підстави також повинні бути обгрунтовані.

Потрібно пам'ятати, що ухвала про відмову в допуску справи або про допуск справи до перегляду ВСУ повинна бути мотивованою. При цьому мотивувальна частина відповідної ухвали повинна містити: констатацію матеріально-правової норми, яку неоднаково застосовано судами, з посиланням на відповідну редакцію норми на час виникнення спірних відносин; викладення того, у чому саме полягало неоднакове застосування відповідної норми (з урахуванням обставин, наведених у п. 4 постанови № 2); аналіз фактичних обставин справи на предмет їх подібності; констатацію факту ухвалення протилежних за змістом судових рішень.

Ухвала про відмову в допуску справи до провадження за наслідками її розгляду, постановлена з аналогічних підстав, є підставою для повернення заяви (п. 4 частини четвертої ст. 2392 КАС).

Ухвала за наслідками розгляду заяви про допуск набирає законної сили з моменту її (дати) постановлення.

Оригінал ухвали ВАСУ про допуск справи до провадження у ВСУ, постановленої у зв'язку з розглядом заяви про перегляд судових рішень адміністративних судів, з доданими до неї документами надсилається до ВСУ (частина третя ст. 240 КАС).

Копія ухвали про допуск справи разом із копією заяви надсилається особам, які беруть участь у справі, а в разі відмови в допуску копія цієї ухвали надсилається особі, яка подала заяву.

Крім того, копія ухвали про допуск справи залишається у ВАСУ для відповідного обліку з метою використання під час вирішення питання про допуск заяв, поданих іншими особами в цій справі.

У разі відмови в допуску оригінали зазначених документів повинні зберігатися у ВАСУ.

Копія ухвали про відмову в допуску справи також залишається у ВАСУ для відповідного обліку з метою використання збережених ухвал для вирішення питання про повернення заяв відповідно до п. 4 частини четвертої ст. 2392 КАС, за яким заява повертається заявнику, якщо є ухвала ВАСУ про відмову в допуску справи до провадження за наслідками її розгляду, постановлена з аналогічних підстав.

Відповідно до ст. 242 КАС за результатами розгляду справи ВСУ може прийняти постанову про повне або часткове задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Якщо суд установить, що судове рішення у справі, яка переглядається, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Якщо судове рішення у справі переглядається з підстави, визначеної п. 2 частини першої ст. 237 КАС, суд скасовує оскаржуване рішення повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду, який виніс оскаржуване рішення.

Згідно зі ст. 2442 КАС рішення ВСУ, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність до рішення ВСУ.

Отже, відповідно до ст. 242 КАС постанова ВСУ є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, визначеного п. 2 частини першої ст. 237 КАС, а саме: встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.


Владислав РОЗМОШ,
заступник директора Юридичного департаменту ДПА
України
начальник відділу представництва інтересів органів
ДПС у судах касаційної інстанції та узагальнення судової практики