Податок на прибуток
Тема: Відрядження, Податок на прибуток

Податковий облік страхування працівників, відряджених за кордон

Вирушаючи в подорож чи у відрядження в країни ближнього і далекого зарубіжжя, вже при перетині кордону у вас вимагатимуть поліс, без якого жодна держава не оформить в'їзну візу на свою територію. Страховий поліс дасть можливість уникнути непередбачуваних витрат, які можуть виникнути під час поїздки в результаті раптової хвороби, а також у випадку інших несподіваних ситуацій.

Крім того, наявність страхового поліса — вимога консульств багатьох країн при видачі візи — гостьової, ділової або туристичної. Зазвичай такий порядок видачі віз регулюється законодавством сторони, яка приймає. Обов'язкової наявності страхового поліса при виїзді за кордон вимагають такі країни, як Австрія, Бельгія, Греція, Данія, Ісландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Франція, Німеччина, Фінляндія, Чехія і Естонія.

Крім того, у ст. 9 Закону № 3857 зазначено, що з метою створення умов, які гарантують відшкодування громадянину України витрат, пов'язаних із надзвичайними обставинами під час його перебування за кордоном, він має бути застрахований.

Отже, для отримання візи у більшість країн світу потрібно надати поліс страхування медичних та інших витрат осіб, що виїжджають за кордон.

Законодавчі вимоги до страхування в туристичній діяльності встановлено Законом про туризм, відповідно до ст. 16 якого при наданні туристичних послуг обов'язковим є страхування туристів (медичне та від нещасного випадку), яке забезпечується суб'єктами туристичної діяльності на основі угод із страховиками, що мають право на провадження такої діяльності, тобто мають відповідну ліцензію.

Але чи можна вважати працівників у відрядженні туристами? Відповідь випливає з терміна «туризм», визначеного зазначеним Законом, — це тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання з оздоровчою, пізнавальною, професійно-діловою чи іншою метою без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування.

Основна мета страхування громадян або працівників у відрядженні, які виїжджають за кордон, — компенсація медичних витрат, які можуть виникнути в закордонній поїздці внаслідок гострого погіршення стану здоров'я застрахованої особи, яке ставить під загрозу її життя та здоров'я, у зв'язку з раптовою хворобою або нещасним випадком.

Відмінність цього виду страхування від нещасного випадку полягає в території дії страхового поліса: при страхуванні громадян від нещасного випадку або медичному страхуванні відповідальність страховика, як правило, територіально обмежується країною постійного проживання застрахованої особи. При страхуванні громадян, які виїжджають за кордон, навпаки, страхове покриття (розмір максимальної страхової виплати) поширюється на зарубіжні держави і не діє на території країни постійного проживання.

Крім компенсації невідкладних медичних витрат, поліс страхування громадян або працівників, які виїжджають за кордон, може включати надання інших послуг. До таких послуг належать:

  • адміністративні (організація пошуку та повернення загубленого багажу, придбання предметів першої необхідності при затримці багажу застрахованої особи, надання допомоги щодо заміни закордонного паспорта тощо);
  • юридичні (надання допомоги щодо порушення справи по захисту прав застрахованих осіб, організація послуг адвоката, депортація застрахованої особи з країни перебування);
  • автомобільний асістанс (буксирування транспортного засобу, непридатного до руху, до найближчої станції технічного обслуговування або автостоянки, доставка запасних частин за умови, що це зробить транспортний засіб, на якому подорожує застрахована особа, придатним до експлуатації).

Слід звернути увагу на те, що поліс медичного страхування застрахованих осіб, які виїжджають за кордон, не передбачає відшкодування вартості медичних послуг з цілеспрямованого лікування за кордоном, з лікування від хвороб, які були страхувальникові (застрахованій особі) відомі на момент укладення договору страхування, з медичного обслуговування або лікування, що не є невідкладним.

Сума страхового платежу зі страхування туристів залежить від комплексу послуг, запропонованих страховиком, від суми страхового покриття, яке обирає сам турист, і від умов тієї країни, в яку він їде. Основними чинниками, які впливають на розмір страхового тарифу, є вік застрахованого, країна (мінімальні тарифи, як правило, встановлюються для Західної Європи та країн Середземномор'я), тривалість і мета поїздки, ліміт страхової відповідальності страховика, застосування франшизи, спосіб продажу тощо.

Щодо питання обов'язковості страхування працівників, які виїжджають за кордон, то насамперед зазначимо, що перелік видів обов'язкового страхування в Україні визначено ст. 7 Закону про страхування. У цьому переліку встановлено декілька видів страхування, які можуть стосуватися надання медичних або медико-транспортних послуг застрахованим особам за кордоном, — медичне страхування, страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за шкоду, завдану життю чи здоров'ю туриста або його майну.

Таким чином, у вищезазначеному переліку обов'язкових видів страхування такого виду, як страхування туристів (медичне та від нещасного випадку), взагалі не передбачено. Відповідно, він не має затвердженого урядом механізму його впровадження.

Щодо медичного страхування в нашій країні, то воно на сьогодні є добровільним, оскільки поки що не прийнято закон про загальнообов'язкове медичне страхування.

В свою чергу, другий вид страхування — відповідальність суб'єктів туристичної діяльності за шкоду, завдану життю чи здоров'ю туриста або його майну, є в переліку обов'язкових видів страхування, передбаченому ст. 7 Закону про страхування, але він не може бути обов'язковим, оскільки не має порядку впровадження його урядом. До того ж страхувальником є суб'єкт туристичної діяльності (турагент, туроператор), визначений Законом про туризм, а не підприємство, що має намір застрахувати свого працівника під час відрядження за кордон. Тобто зазначений вид страхування відповідальності турагентів і туроператорів (перед третіми особами) ніяк не замінює особистого страхування туристів (працівників у відрядженні).

Податковий облік витрат на страхування

Відповідно до пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу до складу витрат платника податку включаються витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (чищення, лагодження взуття та прання, прасування одягу чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування тощо.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, зокрема чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Крім того, пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу установлено, що до складу витрат підприємства-страхувальника відносяться будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більш як 10% вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачено законодавством, або будь-яких витрат на страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Слід зазначити, що на підставі підпунктів 5.4.6 та 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону про прибуток витрати на страхування життя та здоров'я відряджених працівників  не включалися до складу валових витрат за винятком обов'язкових видів страхування.

Положення підпунктів 140.1.6 та 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу є майже ідентичними зазначеним нормам Закону про прибуток, тобто в цілях оподаткування обов'язковість страхування фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, повинна бути передбачена законодавством.

Однак на відміну від правил податкового обліку витрат на страхування відряджених працівників, встановлених пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону про прибуток, Податковим кодексом це питання врегульовано на користь платника податку — страхувальника, що відряджає свого працівника за кордон.

Так, передостаннім абзацом пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу передбачено таке: «Якщо згідно із законами країни відрядження або країн, територією яких здійснюється транзитний рух до країни відрядження, обов'язково необхідно здійснити страхування життя або здоров'я відрядженої особи чи її цивільної відповідальності (у разі використання транспортних засобів), то витрати на таке страхування включаються до складу витрат платника податку, що відряджає таку особу».

Таким чином, починаючи з результатів діяльності платника податку за ІІ квартал 2011 р. витрати роботодавця-страхувальника у вигляді страхування життя або здоров'я відряджених за кордон працівників за наявності правильно оформлених страхових полісів включаються до витрат такого підприємства (пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу).

Крім того, додамо, що за договорами міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів «Зелена картка» порядок віднесення до витрат платника податку — роботодавця витрат у вигляді страхування цивільної відповідальності працівників (водіїв), відряджених за кордон, порівняно з нормами Закону про прибуток не змінився.

Тобто у разі виїзду працівника у відрядження на транспортному засобі за межі України страхувальник, наприклад транспортне підприємство, зобов'язаний укласти договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності «Зелена картка», якщо користування транспортним засобом за межами України потребує обов'язкового страхування цивільної відповідальності на умовах країн відвідання. Відповідно, це підприємство може включити страхові внески до витрат, якщо службові транспортні засоби перебувають у складі основних фондів платника податків та безпосередньо використовуються працівниками (водіями) у відрядженні за кордоном для виконання їх службових обов'язків.

«Гарячі лінії»

Дата: 28 березня, Четвер
Час проведення: з 10:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42