Інші податки
Тема: Податок на прибуток

Податкові наслідки розірвання договорів довгострокового страхування життя

У який спосіб у Податковому кодексі передбачено зміну бази оподаткування при розірванні довгострокових договорів страхування життя або при переході на короткострокові договори?


Відповідно до п. 142.2 ст. 142 Податкового кодексу платники податку на прибуток — роботодавці, які сплачують за своїх працівників страхові внески за довгостроковими договорами страхування життя, мають право відносити цю суму до витрат. Цим пунктом установлено: якщо відповідно до договору довгострокового страхування життя або будь-якого виду недержавного пенсійного забезпечення платник цього податку зобов’язаний сплачувати за власний рахунок добровільні внески на страхування (недержавне пенсійне забезпечення) найманої ним фізичної особи, то такий платник податку має право включити до складу витрат кожного звітного податкового періоду (наростаючим підсумком) суму таких внесків, загальний обсяг якої не перевищує 25% заробітної плати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового року, на який припадають такі податкові періоди.

Сума таких платежів не може перевищувати розмірів, визначених у розділі IV цього Кодексу, протягом такого податкового періоду.

Норми цього пункту застосовуються з урахуванням положень п. 11 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу, а саме: до прийняття змін до законодавства про пенсійну реформу (запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування) платник податку має право включити до витрат кожного звітного податкового періоду (наростаючим підсумком) суму внесків на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством, а також внесків, визначених абзацом другим п. 142.2 ст. 142 цього Кодексу, загальний обсяг яких не перевищує 15% заробітної плати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового року, на який припадають такі податкові періоди.

Зазначимо, що за порядком, передбаченим Законом про прибуток, обмеження для валових витрат підприємства-страхувальника за цими операціями становило 15% заробітної плати, нарахованої роботодавцем найманій особі.

Щодо податкових наслідків розірвання договорів довгострокового страхування життя або переходу на короткострокові договори, то пп. 156.2.2 п. 156.2 ст. 156 Податкового кодексу встановлено правила включення до доходів платника податку попередньо сплачених страхових внесків, які було віднесено раніше до витрат, із нарахуванням в установленому порядку пені лише для роботодавця-страхувальника на відміну від Закону про прибуток.

Нагадаємо, що пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону про прибуток було передбачено податкові наслідки окремо як для страховика, так і для роботодавця-страхувальника. При цьому для страховика порівняно з роботодавцем було передбачено жорсткіші санкції, оскільки податкова пільга припиняла діяти як у разі розірвання договору, так і у разі порушення вимог до цього договору, визначених терміном «договір довгострокового страхування життя» (п. 1.37 ст. 1 Закону про прибуток).

Податковий кодекс включає механізм застосування податкових наслідків і у разі розірвання договору довгострокового страхування життя працівників між роботодавцем і страховиком, і у разі порушення інших вимог, установлених цим Кодексом (йдеться про вимоги, передбачені терміном «договір довгострокового страхування життя» щодо конкретної застрахованої особи), але тільки для роботодавця-страхувальника.

Крім того, за новими правилами договір довгострокового страхування життя не вважатиметься розірваним, якщо відбудеться заміна страхувальника (роботодавця) на нового страхувальника, яким може бути або новий роботодавець, або застрахована особа у разі її звільнення, а також заміна страховика на нового страховика, що підтверджується відповідною тристоронньою угодою між страхувальником (страховиком), новим страхувальником (страховиком) і застрахованою особою.