Інші податки
Тема: Міжнародний досвід

Фіскальний федералізм як паритет інтересів

Проблема оптимізації відносин між бюджетами різних рівнів у переважній більшості країн є доволі гострою. Експерти зараховують це питання до категорії вічних. Мовляв, доки існує така форма організації суспільства, як держава, доти існуватимуть і суперечності між центром та провінціями. Власне, питання полягає в тому, щоб звести ці суперечності до мінімуму. Досвід розвинутих країн є вкрай повчальним і промовистим. Прикладом непростого, але успішного вирішення проблем міжбюджетних відносин є Канада, де панує фіскальний федералізм. За десятиріччя, що минуло, після нетривалого періоду спаду економіка цієї країни зростає стрімкими темпами. Тут зафіксовано порівняно низький рівень безробіття і доволі великі суми коштів дохідної частини федерального бюджету.


Послуги за єдиними стандартами

У Канаді найвищий у світі рівень життя населення, бездефіцитний за останні роки державний бюджет і водночас найбільший серед розвинутих країн Заходу зовнішній борг (40% ВВП). Із середини 90-х років минулого сторіччя уряд країни демонструє позитивний баланс федерального бюджету й послідовно сплачує державну заборгованість.

Канада — децентралізована держава, в якій незважаючи на сильний вплив федеральних органів влади провінції відіграють важливу роль у ключових сферах національної економіки й соціального розвитку, маючи широкі повноваження у таких сферах, як освіта, охорона здоров'я, соціальні програми зі страхування. Децентралізація сприяє адаптуванню соціальної політики до місцевих потреб, водночас забезпечуючи урядам провінцій доходи, достатні для підтримки єдиних стандартів суспільних послуг за різних рівнів оподаткування.

Шляхом угод і компромісів

Згідно з Конституцією 1867 р. (British North America Act) з поправками у формі Конституційного акта (1982 р.) Канада є федеративною державою з елементами конфедерації, що зумовлює складну систему фіскального федералізму — міжбюджетних відносин щодо розподілу податків і видатків, які регламентуються на основі розмежування повноважень за схемою центр — провінції, провінції — муніципалітети та угод між ними.

Саме ці міжбюджетні відносини є джерелом серйозних суперечностей, спричинених нерівністю фінансових можливостей провінцій, а також суперництвом між федеральним центром і провінціями за джерела доходів.

Фіскальний федералізм у Канаді — це складний, періодично змінюваний комплекс міжбюджетних відносин на основі компромісного розподілу повноважень між федеральним центром і провінціями, що включає закріплені за певними ланками бюджетної системи податки, федерально-провінційні податкові угоди у формі участі на паях у доходах від окремих податків («податкові пункти»), систему федеральних трансфертів провінціям та спільне фінансування загальнодержавних програм.

Приміром, лише за період 1941 — 1990 рр. між федеральним урядом і провінціями було укладено 9 угод, умови яких постійно змінювались у зв'язку з фінансовою автономією провінцій та асиметричністю канадського федерального устрою. Таким чином уряд намагався перекласти політичну відповідальність за підвищення податків на провінції, наголошуючи, що фінансова автономія щодо повноважень з оподаткування не підриває, а зміцнює федерацію. Найбільшою мірою цією можливістю скористався франкомовний Квебек. На сьогодні угоди про розподіл податків з кожною із провінцій укладаються окремо й на особливих умовах.

Задля розвитку регіонів

Основну частину надходжень до бюджету становлять надходження з прибуткового податку, частка якого постійно збільшується, та непрямі податки. Значними є й надходження до федерального бюджету від податку на дохід корпорацій, податку на товари та послуги, податку на приріст ринкової вартості активів, податку на доходи фізичних осіб, податку з продажу.

Податок на дохід корпорацій, який є провінційно-федеральним, справляється з чистого доходу (прибутку) за пропорційними диференційованими у провінціях ставками в межах від 14 до 17%. При цьому Квебек застосовує триступеневу структуру ставок: 3% — на малий бізнес; 5,5% — на підприємства в галузях виробництва, переробки, будівництва, видобутку природних ресурсів; 13% — на доходи інших корпорацій.

Ставки податку на доходи корпорацій диференційовано залежно від статусу й категорії платника. Федеральна ставка цього податку — 28% чистого доходу (прибутку); ставка для виробничих підприємств — 24%; для дрібних корпорацій, які перебувають у власності канадців, — 12%. Ставки податку залежать від типу підприємства і коливаються в межах від 0,3 до 0,5% вартості капіталу. Великі корпорації сплачують додатковий податок у розмірі 0,175% від вартості капіталу, що складається з простих акцій, позик, облігацій, векселів, закладних.

Цей податок сплачується щомісяця. Канадський уряд використовує режим оподаткування доходу корпорацій як засіб фіскальної політики стимулювання інвестицій, зайнятості, розвитку регіонів за допомогою таких заходів, як інвестиційний податковий кредит, податковий кредит на витрати науково-дослідного характеру, прискорене списання амортизації, пільги на виснаження надр, податкові пільги для корпорацій, які створюють робочі місця у фармацевтичній, комп'ютерній, телекомунікаційній, аерокосмічній галузях промисловості.

Стимул до гармонізації

За ставкою 7% у Канаді справляється податок на товари та послуги (GST). Це своєрідний аналог податку на додану вартість, запроваджений у країні в 1991 р., який поширюється на всі товари й послуги, за винятком неоподатковуваних (нульова ставка) та звільнених від оподаткування.

У вартості товарів, які купують громадяни, 15% становить податок на товари та послуги, 7% з яких спрямовуються до федерального, а 8% — до провінційного бюджету.

Власне, запровадження цього податку означало суттєве поліпшення податкової системи Канади, однак воно призвело й до певних ускладнень. Річ у тім, що цей податок справляється одночасно з провінційними податками з роздрібних продажів. Два податки існують у сфері роздрібної торгівлі паралельно, завдаючи чимало незручностей продавцям, змушеним калькулювати два податки за різними базами й пристосовувати до них систему бухгалтерського обліку. Водночас це є стимулом до уніфікації системи провінційних податків і її гармонізації з федеральним податком.

При купівлі тих товарів і послуг, на які встановлено податок GST, його сплачують усі без винятку споживачі. Однак якщо ви прибули до Канади на строк до трьох місяців і після візиту повертаєтеся на постійне місце проживання, то за певних умов є можливість повернути кошти, витрачені на сплату податку на товари й послуги. Це здійснюється відповідно до програми повернення податків (Tax Refund Program).

«Гарячі лінії»

Дата: 1 серпня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42