Бухоблік
Тема: Податок на прибуток

Основні засоби: податковий облік

Наявність високоефективних основних засобів є одним із чинників, що впливають на фінансовий результат господарської діяльності підприємства.

Згідно з визначеннями, наведеними у Податковому кодексі, основні засоби — це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 грн., невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності, вартість яких перевищує 2500 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) (пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

До основних засобів належать матеріальні активи, які:

  • утримуються на підприємстві з метою їх використання у процесі виробництва, поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду, здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій;
  • мають термін корисного використання більше одного року або одного операційного циклу, якщо він більше року (операційний цикл — це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів (еквівалентів грошових коштів) від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг);
  • мають вартість, що перевищує 2500 грн., яка поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Одиницею обліку основних засобів є окремий об'єкт.

Придбання основних засобів

У податковому обліку витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, не враховуються у складі витрат, а підлягають амортизації. Балансова вартість основних засобів, придбаних за кошти в національній валюті, складається з їх основної вартості з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого ПДВ (за умови, що платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником ПДВ) (пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу).

Водночас балансова вартість основних засобів у деяких випадках визначається не вище за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, незалежно від суми фактичних витрат на їх придбання. Такі операції належать до операцій особливого виду, зокрема з придбання основних засобів за товарообмінними (бартерними) операціями (п. 153.10 ст. 153 Податкового кодексу), придбання основних засобів у пов'язаної особи, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги) (пп. 153.2.2 п. 153.2 ст. 153 цього Кодексу).

Придбання основних засобів у нерезидентів регламентується нормами пп. 153.1.2 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу, відповідно до якого витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з придбанням у звітному періоді товарів (робіт, послуг), у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такого придбання, а в частині раніше проведеної оплати — за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати, тобто балансова вартість імпортованих основних засобів дорівнює балансовій вартості іноземної валюти, сплаченої при їх придбанні.

До придбання основних засобів у податковому обліку прирівнюються:

  • внесення основних засобів та нематеріальних активів до статутного фонду (капіталу) платника податку, при цьому первісною вартістю таких внесків визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених п. 8 ПБО 7;
  • отримання основних засобів у фінансовий лізинг (оренду) з подальшим їх включенням до відповідних груп.

Критерії, за яких оренда основного засобу може набути статусу фінансового лізингу, наведено у пп. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу.

Так, фінансовий лізинг (оренда) — господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з Податковим кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Лізинг (оренда) основних засобів вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

  • об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75% його первісної вартості, а орендар зобов'язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об'єкт лізингу з наступним переходом права власності від орендодавця до орендаря за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;
  • балансова (залишкова) вартість об'єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25% первісної вартості ціни такого об'єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору;
  • сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її;
  • майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

До придбання у податковому обліку також прирівнюються:

  • отримання в оренду основних засобів та нематеріальних активів у складі цілісного майнового комплексу відповідно до Закону № 2269 від державних органів приватизації або органів місцевого самоврядування;
  • отримання в господарське відання основних засобів, що не підлягають приватизації, за рішеннями центральних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятих у межах їх повноважень, у разі зарахування на баланс;
  • прийняття на баланс залізниць або підприємств залізничного транспорту загального користування основних засобів інфраструктури залізничного транспорту, переданих для експлуатації з балансу юридичних осіб за їх рішенням, а також рухомого складу за рішенням Укрзалізниці.

Слід звернути увагу на те, що відповідно до ст. 136 Господарського кодексу право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Як визначити первісну вартість основних засобів

За нормами Податкового кодексу податковий облік основних засобів наближено до бухгалтерського, тому аналогічно бухгалтерському обліку придбані (самостійно виготовлені) основні засоби зараховуються на баланс за первісною вартістю.

Пунктом 146.5 ст. 146 цього Кодексу встановлено, що первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

  • суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
  • реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням/отриманням прав на об'єкт основних засобів;
  • суми ввізного мита;
  • суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику);
  • витрати на страхування ризиків доставки основних засобів;
  • витрати на транспортування, установлення, монтаж, налагодження основних засобів;
  • фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;
  • інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Особливості формування балансової вартості у податковому обліку мають основні засоби, придбані за кредитні кошти. Така особливість певною мірою залежить від облікової політики підприємства, тобто якщо підприємство передбачає капіталізацію фінансових витрат, то проценти, сплачені банку за борговим зобов'язанням, не враховуються у складі витрат, а включаються до балансової вартості таких основних засобів та підлягають нарахуванню амортизації.

Особливості визначення первісної вартості об'єкта основних засобів

Вище описано загальні правила визначення первісної вартості об'єкта основного засобу, але є і спеціальні. Зокрема, якщо основний засіб включено до статутного капіталу підприємства, то його первісною вартістю визнається вартість, погоджена засновниками підприємства (не вища від звичайної ціни).

Нагадаємо, що до 1 січня 2013 р. згідно з пп. 2 п. 2 розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу щодо визначення звичайних цін діятимуть норми п. 1.20 ст. 1 Закону про прибуток.

Первісна вартість об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, дорівнює вартості переданого об’єкта основних засобів, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації, але не вище звичайної ціни об’єкта основних засобів, отриманого в обмін.

Якщо основний засіб отримано в обмін, то його первісна вартість визначається залежно від того, на який об'єкт здійснено такий обмін.

При цьому первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює вартості переданого об'єкта основних засобів, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації, збільшеній/зменшеній на суму коштів чи їх еквівалента, що було передано/отримано під час обміну, але не вище звичайної ціни об'єкта основних засобів, отриманого в обмін.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, яка перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання щодо розрахунків за якими визначені загальною сумою за кілька об'єктів, обчислюється розподілом цієї суми пропорційно звичайній ціні окремого об'єкта основних засобів (п. 146.7 ст. 146 Податкового кодексу).

Щодо самостійно виготовлених основних засобів, то у разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних засобів платником податку для власних виробничих потреб вартість об'єкта основних засобів, яка амортизується, збільшується на суму всіх виробничих витрат, здійснених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних засобів, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі якщо платник податку зареєстрований платником податку на додану вартість, незалежно від джерел фінансування.

Отже, первісна вартість основних засобів формується залежно від вищевикладених особливостей та з урахуванням витрат, здійснених на їх придбання.

Класифікація основних засобів

Класифікацію груп основних засобів та інших необоротних активів визначено в п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу. Залежно від групи, до якої віднесено той чи інший об'єкт основних засобів, встановлено мінімально допустимі строки їх амортизації (від 2 до 20 років).

Всього таких груп 16.

Наведемо зазначені групи та їх мінімально допустимі строки корисного використання:

  • група 1 — земельні ділянки (мінімально допустимого строку корисного використання не встановлено);
  • група 2 — капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом (15 років);
  • група 3 — будівлі, споруди та передавальні пристрої (відповідно, 20, 15 та 10 років);
  • група 4 — машини та обладнання (5 років), з них електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 грн. (2 роки);
  • група 5 — транспортні засоби (5 років);
  • група 6 — інструменти, прилади, інвентар (меблі) (4 роки);
  • група 7 — тварини (6 років);
  • група 8 — багаторічні насадження (10 років);
  • група 9 — інші основні засоби (12 років);
  • група 10 — бібліотечні фонди (мінімально допустимого строку корисного використання не встановлено);
  • група 11 — малоцінні необоротні матеріальні активи (мінімально допустимого строку корисного використання не встановлено);
  • група 12 — тимчасові (нетитульні) споруди (5 років);
  • група 13 — природні ресурси (мінімально допустимого строку корисного використання не встановлено);
  • група 14 — інвентарна тара (6 років);
  • група 15 — предмети прокату (5 років);
  • група 16 — довгострокові біологічні активи (7 років).

Безоплатно отримані основні засоби

Відповідно до пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу безоплатно надані товари — це, зокрема, товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів.

При цьому під товарами розуміють матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (пп. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Слід зауважити, що на практиці виникають питання з обліку безоплатно отриманих основних засобів, оскільки безоплатно отримані основні засоби визнаються оподатковуваним доходом як за нормами положень (стандартів) бухгалтерського обліку, так і за нормами податкового законодавства. Проте якщо в бухгалтерському обліку дохід нараховується одночасно з нарахуванням амортизації, то в податковому обліку амортизація за такими активами не нараховується (окрім вартості безоплатно отриманих певних основних засобів, передбачених п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу), а податок на прибуток обчислюється одразу при безоплатному отриманні об'єкта основних засобів.

Матеріальні активи — це основні засоби та оборотні активи у будь-якому вигляді (включаючи електричну, теплову та іншу енергію, газ, воду), що не є коштами, цінними паперами, деривативами і нематеріальними активами (пп. 14.1.111 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

На відміну від придбаних та самостійно виготовлених основних засобів, де головним чинником для правильного обчислення оподатковуваного прибутку є визначення первісної вартості, при безоплатному отриманні основних засобів слід звернути увагу на те, що у податковому обліку механізм відображення безоплатно отриманих основних засобів є таким: відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу до складу інших доходів, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включається, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни.

Отже, вартість безоплатно отриманих основних засобів включається до складу доходів, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, на рівні не нижче від звичайної ціни. При цьому такі активи у податковому обліку не амортизують, оскільки відповідно до ст. 144 Податкового кодексу амортизації підлягають тільки безпосередньо витрати, пов'язані з придбанням основних засобів.

Водночас доходи платника податку у вигляді вартості основних засобів, отриманих з метою здійснення їх експлуатації, які не враховано у складі доходу під час їх зарахування на баланс платника відповідно до норм Податкового кодексу, з метою оподаткування визнаються доходами в сумі, що дорівнює сумі амортизації відповідних активів, нарахованої у порядку, передбаченому цим Кодексом, у момент нарахування такої амортизації у разі:

  • безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до зазначених мереж;
  • безоплатно отриманих або виготовлених чи споруджених за рахунок коштів бюджету або кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України чи під гарантії Кабінету Міністрів України, у разі виконання зобов'язань за гарантією Кабінетом Міністрів України;
  • безоплатно отриманих підприємствами залізничного транспорту загального користування основних засобів транспортної інфраструктури, що перебували на балансі інших підприємств.

Нарахування податкової амортизації

З 1 квітня 2011 р. докорінно змінилися правила оподаткування прибутку, включаючи порядок нарахування амортизації основних засобів.

У Податковому кодексі поняття амортизації вживається у такому значенні: це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Амортизації підлягають:

  • витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;
  • витрати на самостійне виготовлення (створення) основних засобів, нематеріальних активів, вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні (створенні) основних засобів та нематеріальних активів;
  • витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року;
  • витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме: іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;
  • капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання (створення) об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації за таким об'єктом відповідно до положень пп. 137.2.1 п. 137.2 ст. 137 цього Кодексу;
  • сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до ст. 146 цього Кодексу;
  • вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до зазначених мереж або об'єктів;
  • вартість основних засобів, безоплатно отриманих або виготовлених чи споруджених за рахунок коштів бюджету або кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України чи під гарантії Кабінету Міністрів України, у разі виконання зобов'язань за гарантією Кабінетом Міністрів України;
  • вартість безоплатно отриманих для експлуатації підприємствами залізничного транспорту загального користування основних засобів транспортної інфраструктури, що перебували на балансі інших підприємств;
  • вартість основних засобів, визначена на рівні звичайної ціни, отриманих в концесію відповідно до Закону № 2624.

Згідно з п. 146.2 ст. 146 Податкового кодексу амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, встановленого платником податку, але не менше від мінімально допустимого строку, встановленого п. 145.1 ст. 145 цього Кодексу, помісячно починаючи з місяця, що настає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію, і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації й інших видів поліпшення та консервації та провадиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості.

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід враховувати:

  • очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
  • фізичний та моральний знос, що передбачається;
  • правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Амортизаційні відрахування розрахункового кварталу за кожним об'єктом основних засобів визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу, обчислених із застосуванням обраного платником податку методу нарахування амортизації відповідно до кожної групи основних засобів.

Методи нарахування амортизації

Статтею 145 Податкового кодексу передбачено п'ять основних методів нарахування амортизації основних засобів:

  • прямолінійний, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів (див. приклад 1).

Приклад  1

Прямолінійний метод

Первісна вартість об'єкта основних засобів становить 5000 грн., ліквідаційна вартість — 400 грн., строк корисного використання — три роки, вартість об'єкта основних засобів, що амортизується, становить 4600 грн. (5000 — 400), річна сума амортизації за даними прикладу дорівнює 1533,33 грн. (4600 : 3). Відповідно, місячна сума амортизації за даним методом становитиме 127,78 грн. (1533,33 : 12).

Отже, розмір амортизації залежить тільки від строку використання об'єкта основних засобів.

Цей метод відрізняється легкістю розрахунку — вартість об'єкта основних засобів списується рівними частинами протягом усього строку його експлуатації;

  • зменшення залишкової вартості, за яким згідно з ПБО 7 річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість:

Переваги цього методу полягають у тому, що протягом перших років експлуатації об'єкта основних засобів накопичується значна сума коштів, необхідних для його відновлення (див. приклад 2);

Приклад  2

Метод зменшення залишкової вартості

Скористаємося даними прикладу 1, тобто первинна вартість об'єкта основних засобів становить 5000 грн., ліквідаційна — 400 грн. Річна норма амортизації дорівнює 56,91.

Оскільки річна сума амортизації щороку буде різною, наведемо її розрахунок для кожного року:

у перший рік сума амортизації становить 2845,50 (5000 х 56,91%), залишкова вартість об'єкта основних засобів за перший рік становить 2154,50 (5000 — 2845,50);

у другий рік сума амортизації становить 1226,13 (2154,50 х 56,91%), залишкова вартість — 928,37 (2154,50 — 1226,13);

у третій рік сума амортизації становить 528,37 (928,37 — 400), отже, за останній рік сума річної амортизації визначається так: від залишкової вартості на початок року віднімаємо ліквідаційну вартість.

  • прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта і подвоюється, а саме:

Амортизаційні відрахування = Залишкова вартість х Річна норма амортизації х 2; Річна норма амортизації = 100% : n,

де n — кількість років корисного використання об'єкта основних засобів (див. приклад 3).

Приклад  3

Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Вартість об'єкта основних засобів становить 15 000 грн., ліквідаційна вартість — 500 грн., строк корисного використання — три роки.

Наведемо розрахунок суми амортизації для кожного року:

у перший рік сума амортизації становить 9999,99 (15 000 х 33,3333% х 2), залишкова вартість — 5000,01 грн. (15 000,00 — 9999,99);

у другий рік сума амортизації становить 3333,37 (5000,01 х 33,3333% х 2), залишкова вартість — 1666,64 (5000,01 — 3333,37);

у третій рік сума амортизації становить 1166,64 (1666,64 — 500), як і при застосуванні попереднього методу, для визначення суми річної амортизації за останній рік від залишкової вартості на початок року віднімаємо ліквідаційну вартість.

Застосування цього методу дає можливість протягом першої половини корисного строку використання основних засобів відшкодувати до 60 — 70% їх вартості;

  • кумулятивний, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання.

Так, для терміну корисного  використання об'єкта основних засобів зі строком служби п'ять років кумулятивне число становитиме: 1 + 2 + 3 +  4 + 5 = 15, відповідно кумулятивний коефіцієнт кожного року експлуатації об'єкта: у перший рік експлуатації — 5/15, у другий — 4/15, третій — 3/15, четвертий — 2/15, у п'ятий — 1/15 (див. приклад 4).

Приклад  4

Кумулятивний метод

Підприємство придбало автомобіль, первісна вартість якого становить 125 000 грн., ліквідаційна вартість — 5000 грн. Строк корисного використання автомобіля — п'ять років.

Обчислимо суму амортизації, використовуючи кумулятивний метод, за кожен рік корисного використання:

у перший рік вона становить 40 000 грн. (120 х 5/15);

у другий рік — 32 000 грн. (120 х 4/15);

у третій рік — 24 000 грн. (120 х 3/15);

у четвертий рік — 6000 грн. (120 х 2/15);

у п'ятий рік сума амортизації становить 8000 грн. (120 х 1/15).

Цей метод вважається також прискореним, оскільки дає змогу нарахувати амортизацію у перші роки експлуатації у більших розмірах, ніж надалі. Перевага цього методу над іншими полягає в тому, що у перші роки, коли інтенсивність використання об'єкта основних засобів максимальна, амортизується більша частина його вартості, а вартість ремонтів та експлуатаційних витрат підвищується;

  • виробничий, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів (див. приклад 5).

Приклад  5

Виробничий метод

Первісна вартість об'єкта основних засобів — 6000 грн., ліквідаційна вартість — 400 грн., вартість, яка амортизується, — 5400 грн. (6000 — 400). Строк корисного використання — три роки. Загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який передбачається виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів, — 200 000 од.

За даними прикладу виробнича ставка амортизації становить 0,027 грн. на одиницю продукції (5400 : 200 000).

За перші три місяці використання об'єкта основних засобів вироблено, відповідно, 7000, 8500 і 9500 одиниць продукції.

Розрахунок амортизаційних відрахувань при застосуванні виробничого методу за даними, наведеними у прикладі: за перший місяць — 189 грн. (7000 х 0,027); за другий місяць — 229,50 грн. (8500 х 0,027); за третій місяць — 243,00 грн. (9000 х 0,027) і т. д.

Таким чином, за підсумками трьох місяців сума амортизації становитиме 661,50 грн., а залишкова вартість об'єкта основних засобів — 5338,50 грн. (6000 — 661,50).

Зауважимо, що нарахування амортизації в цілях оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності, та може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Крім того, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який також встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше, ніж визначено в п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу, і призупиняється на період його виведення з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації.

Тобто наказ підприємства із зазначенням облікової політики та встановленням строку корисного використання основного засобу є головною відправною точкою для нарахування амортизації основних засобів.

Застосування нового методу нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Водночас не завжди можна самостійно обирати метод нарахування амортизації. Нарахування амортизації може здійснюватися тільки за тими методами, які дозволено до застосування.

Так, Податковим кодексом встановлено певні обмеження до вільного вибору платником податку методу нарахування амортизації залежно від об'єктів основних засобів.

Зокрема, метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби).

Амортизація об'єктів інших основних засобів, тимчасових (нетитульних) споруд, інвентарної тари та предметів прокату нараховується за прямолінійним та виробничим методами.

А на такі основні засоби, як земельні ділянки та природні ресурси, амортизація не нараховується взагалі (пп. 145.1.7 п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу).

Суми нарахованої амортизації за відповідний звітний (податковий) період платники податку на прибуток відображають у додатку АМ до рядка 06.4.27 додатка ІВ до податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом № 1213, страховики — у додатку АМ до рядка 08.4.7 додатка ВС до рядків 06, 08 податкової декларації з податку на прибуток страховика, затвердженої наказом № 97, банківські установи — у додатку АМ до рядків 07.3 — 07.5 додатка ІВ до рядка 07 податкової декларації з податку на прибуток банку, затвердженої наказом № 1683.

Звертаємо увагу, що не підлягають амортизації та повністю належать до складу витрат за звітний період витрати платника податку на:

  • утримання основних засобів, що перебувають на консервації;
  • ліквідацію основних засобів;
  • придбання (виготовлення) сценічно-постановочних предметів вартістю до 5000 грн. театрально-видовищними підприємствами — платниками податку;
  • витрати на виробництво національного фільму та придбання майнових прав інтелектуальної власності на національний фільм.

Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування:

  • витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;
  • витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;
  • витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів;
  • вартість гудвілу;
  • витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, тобто необоротних матеріальних активів, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

«Гарячі лінії»

Дата: 3 жовтня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42