Бухоблік
Тема: Податок на прибуток

Вибуття основних засобів

Продаж основних засобів

Відповідно до пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу під продажем розуміють будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Згідно з абзацом першим п. 146.13 ст. 146 цього Кодексу сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження — до витрат платника податку.

Зазначений пункт Податкового кодексу встановлює порядок визначення фінансового результату у випадку продажу або іншого відчуження основних засобів та нематеріальних активів.

Крім того, до продажу товарів відповідно до наведених визначень відносять операції з безоплатного надання товарів, а згідно з пп. 146.17.1 п. 146.17 ст. 146 Податкового кодексу прирівнюються також:

  • операції із внесення таких основних засобів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи;
  • передача основних засобів у фінансовий лізинг (оренду).

Відповідно до п. 33 ПБО 7 продаж основних засобів належить до операцій з вибуття основних засобів з балансу підприємства. У випадку коли підприємство приймає рішення про продаж об'єктів основних засобів, їх слід класифікувати як необоротні активи, утримувані для продажу, згідно з вимогами ПБО 27.

ПБО 27 визначено, що необоротний актив та група вибуття визнаються утримуваними для продажу у разі, якщо:

  • економічні вигоди очікується отримати від їх продажу, а не від їх використання за призначенням;
  • вони готові до продажу в їх теперішньому стані;
  • їх продаж, як очікується, буде завершено протягом  року з дати визнання їх такими, що утримуються для продажу;
  • умови їх продажу відповідають звичайним умовам продажу для подібних активів;
  • здійснення їх продажу має високу ймовірність, зокрема, якщо керівництвом підприємства підготовлено відповідний план або укладено контракт про продаж, здійснюється їх активна пропозиція на ринку за ціною, що відповідає справедливій вартості.

У випадку якщо щодо активів, які плануються на продаж, виконуються всі вищезазначені вимоги, об'єкт основних засобів має бути переведено до складу оборотних активів. Одночасно має бути списано і суму нарахованого зносу (амортизації). При цьому із зазначеного періоду амортизація на необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу, не нараховується.

Дохід від реалізації основних засобів, що утримуються для продажу, відображається за кредитом субрахунку 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів». При цьому балансова вартість реалізованих активів списується у дебет субрахунку 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів». Таким чином, зіставленням отриманих даних підприємство отримує інформацію про фінансовий результат господарської операції від продажу активів і залежно від цього має збільшувати власні доходи або витрати.

При цьому необхідно пам'ятати, що факт вибуття об'єкта основних засобів у результаті операції продажу оформляється актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів. На підставі цього робиться відмітка про вибуття об'єкта в інвентарній картці обліку основних засобів.

Абзацом другим п. 146.13 ст. 146 Податкового кодексу виділено продаж невиробничих основних засобів, а саме визначено, що сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над первісною вартістю придбання невиробничих основних засобів та витрат на ремонт, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані, включається до доходів платника податку, а сума перевищення первісної вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Абзацом третім цього пункту виокремлено особливості обліку фінансових результатів, отриманих у результаті продажу безоплатно отриманих основних засобів та нематеріальних активів. Так, згідно з цим абзацом сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження безоплатно отриманих основних засобів або нематеріальних активів над вартістю таких основних засобів або нематеріальних активів, що була включена до складу доходів у зв'язку з отриманням, включається до доходів платника податку, а сума перевищення вартості, що була включена до складу доходів у зв'язку з безоплатним отриманням, над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Водночас згідно з п. 146.14 ст. 14 Податкового кодексу дохід від продажу або іншого відчуження вищезазначених об'єктів основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається відповідно до договору про продаж або інше відчуження об'єктів основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайних цін таких об'єктів (активів).

Доходи та витрати від продажу об'єктів невиробничих основних засобів у податковому обліку визначають з урахуванням того, що дохід порівнюють не з балансовою (залишковою) вартістю, а з їх первісною вартістю.

Тобто характерними ознаками продажу основних засобів та нематеріальних активів є:

  • передача прав власності відповідно до укладених договорів;
  • отримання плати або компенсації.

До договорів продажу таких основних засобів можна віднести визначені договори купівлі-продажу, міни, поставки та інші господарські, цивільно-правові договори, які передбачають передачу прав власності за плату або компенсацію. Особливості укладання зазначених договорів врегульовано Цивільним кодексом. При цьому отриманий дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів має бути не нижчим за звичайну ціну такого об'єкта (активу). Порядок застосування звичайних цін визначено п. 1.20 ст. 1 Закону про прибуток, починаючи з 01.01.2013 р. для визначення звичайних цін слід керуватися ст. 39 Податкового кодексу.

Тобто дохід за такими операціями має визначатися відповідно до договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі основні засоби, що діяли на дату такого продажу, у разі якщо договірна ціна на такі основні засоби відрізняється більш як на 20% від звичайної ціни на такі основні засоби.

Ліквідація (руйнування, викрадення) основних засобів

У разі ліквідації основних засобів за рішенням платника податку або в разі якщо з незалежних від платника податку обставин основні засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних засобів унаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об'єкта основних засобів (п. 146.16 ст. 146 Податкового кодексу).

При цьому слід врахувати норму п. 144.2 ст. 144 Кодексу, відповідно до якої не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат за звітний період витрати платника податку на ліквідацію основних засобів.

Вибуття об'єктів основних засобів підприємства та виключення їх з балансу може відбуватися шляхом їх ліквідації. При цьому ліквідація можлива з таких обставин:

  • з ініціативи підприємства;
  • з незалежних від підприємства причин.

Рішення про ліквідацію основних засобів з ініціативи підприємства приймається, як правило, внаслідок невідповідності об'єкта основних засобів критеріям визнання активом, зокрема через фізичне і моральне старіння, непридатність до подальшої експлуатації.

При цьому знос об'єкта основних засобів може бути як повний, так і частковий. У такому випадку на підприємстві створюється постійно діюча комісія, яка:

  • здійснює безпосередній огляд об'єкта, що підлягає списанню;
  • встановлює причини невідповідності критеріям активу;
  • визначає осіб, з вини яких відбулося передчасне вибуття основних засобів з експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності;
  • визначає можливість продажу (передачі) об'єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути одержані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, встановлює їх кількість і вартість;
  • складає і підписує акти на списання основних засобів.

Ліквідація основних засобів може відбуватися також з причин, що не залежать від підприємства, таких, наприклад, як стихійне лихо (повінь, ураган, землетрус), аварія, крадіжки, розкрадання тощо.

Ліквідацію основних засобів внаслідок крадіжок, розкрадання має бути оформлено відповідно до вимог п. 3 Інструкції № 69. Тобто в день встановлення факту крадіжки має бути проведено інвентаризацію та засвідчено факт недостачі основних засобів. При цьому інвентаризаційна комісія в протоколі засідання інвентаризаційної комісії має зазначати причини недостачі об'єкта, вимогу до матеріально відповідальної особи, письмово викласти ці причини, рішення про списання украденого об'єкта та встановлення винної особи для подальшого відшкодування збитку. За результатами проведеної інвентаризації підприємство має подати до правоохоронних органів заяву. За результатами розгляду заяви правоохоронним органом має бути прийнято рішення про порушення кримінальної справи або відмову в її порушенні.

При ліквідації об'єктів основних засобів, що належать до державної власності, слід неухильно дотримуватися вимог Порядку № 1314. Зокрема, абзацом другим п. 4 цього Порядку передбачено, що списання майна, виявленого в результаті інвентаризації як нестача, здійснюється після відшкодування його вартості, крім випадків, коли здійснити таке відшкодування неможливо.

Ліквідація основних засобів внаслідок аварії (стихійного лиха) передбачає виконання двох основних умов:

  • наявність факту аварії (стихійного лиха);
  • неможливість відновлення об'єкта основних засобів.

Тобто характер пошкоджень має бути несумісний з подальшим використанням об'єкта основних засобів. Підставою для цього може бути висновок уповноваженого органу (спеціальної комісії): інспекції архітектурно-будівельного, санітарно-гігієнічного, пожежного контролю тощо.

При ліквідації основного засобу його залишкова вартість відображається у складі витрат того звітного періоду, в якому підприємство отримало право на списання такого об'єкта. Крім того, необхідно пам'ятати, що підприємство має оприбутковувати деталі, вузли, агрегати та інші матеріали, отримані при розбиранні і демонтажу основних засобів, що ліквідуються, з одночасним визнанням іншого доходу і зарахуванням на рахунки обліку матеріальних запасів, включаючи матеріальні цінності й деталі із вмістом матеріалів, які приймаються (збираються) спеціалізованими заготівельними (переробними) підприємствами.

Переоцінка (індексація) основних засобів

Відповідно до п. 146.21 ст. 146 Податкового кодексу платники податку всіх форм власності мають право проводити переоцінку об'єктів основних засобів, застосовуючи щорічну індексацію вартості основних засобів, що амортизується, та суми накопиченої амортизації на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

Ki = [I(a — 1) — 10] : 100,

де I(a — 1) — індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація. Якщо значення Ki не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

Індекс інфляції року є показником інфляції, який розраховується Держкомстатом України.

Приклад

У 2012 р. індекс інфляції становив 110,3% (умовно).

Відповідно коефіцієнт індексації визначатиметься таким чином:

Ki = [110,310] : 100 = 1,003.

Балансова вартість об'єкта, щодо якого проводиться переоцінка (індексація), становить 125 000,00 грн. Розрахуємо суму дооцінки: 125 000,00 грн. х 1,003 = 125 375,00 (як бачимо, нову переоцінену вартість отримують множенням балансової вартості на коефіцієнт), сума дооцінки становить 375,00 грн. (125 375,00125 000,00).

Підпунктом 144.1 ст. 144 Податкового кодексу визначено, що амортизації підлягає сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної згідно зі ст. 146 Кодексу.

Збільшення вартості об'єктів основних засобів, що амортизується, здійснюється станом на кінець року (дату балансу), за результатами якого проводиться переоцінка, та використовується для розрахунку амортизації з першого дня наступного року (п. 146.21 ст. 146 цього Кодексу).

Отже, платник податку має право збільшувати вартість об'єктів основних засобів, що амортизується, на суму дооцінки станом на кінець року, за результатами якого проводиться така переоцінка (індексація). Проведення переоцінки (індексації) основних засобів має свої позитивні моменти, зокрема у зв'язку зі збільшенням балансової вартості основних засобів, відповідно збільшується і 10-відсотковий ліміт, який використовується для відображення витрат, пов'язаних із поліпшенням (ремонтом) основних засобів на початок наступного звітного року.

Збільшувати вартість об'єктів основних засобів можна не частіше одного разу на рік. Звертаємо увагу й на те, що проведення цієї операції є не обов'язком платника податку, а його правом, тобто добровільним рішенням (п. 146.21 ст. 146 Податкового кодексу).

У разі якщо платник податку приймає рішення про уцінку/дооцінку активів згідно з правилами бухгалтерського обліку, така уцінка/дооцінка з метою оподаткування не змінює балансову вартість активів та доходи або витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням зазначених активів (п. 152.10 ст. 152 Податкового кодексу).

«Гарячі лінії»

Дата: 28 березня, Четвер
Час проведення: з 10:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42