Інші податки
Тема: Відпустки

Порядок надання відпусток

Літом настає час, коли потрібно подумати про відпустку. У цій статті розглянемо основні аспекти щодо права на відпустки, їх тривалості та ін.

Законом про відпустки установлено державні гарантії права на відпустки, визначено умови, тривалість і порядок надання їх працівникам. Порядок надання відпусток регулюється також ст. 79 КЗпП.

Хто має право на відпустку

Відповідно до ст. 2 Закону про відпустки право на відпустку мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від їх форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності, іноземні громадяни й особи без громадянства, які працюють в Україні, працівники-сумісники.

Згідно зі ст. 6 цього Закону право на відпустку мають також сезонні та тимчасові працівники пропорційно відпрацьованому ними часу.

Отже, всім особам, які виконують роботу за трудовим договором, надаються щорічні відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Водночас громадяни, які працюють за договорами підряду, що належать до договорів цивільно-правового характеру, не мають права на відпустку.

Приватні підприємці (фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму працівників) також не мають права на щорічні відпустки, оскільки вони не перебувають у трудових відносинах.

Види відпусток

Статтею 4 Закону про відпустки установлено такі види відпусток:

  • щорічна основна відпустка;
  • щорічні додаткові відпустки (за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, за особливий характер роботи тощо);
  • додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;
  • творчі відпустки;
  • соціальні відпустки (у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у зв'язку з усиновленням дитини, додаткова відпустка працівникам, які мають дітей);
  • відпустки без збереження заробітної плати;
  • інші види відпусток, установлені законодавством, колективним договором, угодою і трудовим договором.

Тривалість щорічної основної відпустки

Згідно із Законом про відпустки щорічна основна відпустка не може бути менша ніж 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік (з дня укладення трудового договору).

Деякі категорії працівників користуються правом на відпустку більшої тривалості.

Так, промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятому на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарні дні із збільшенням за кожні два відпрацьовані роки на два календарні дні, але не більше ніж 28 календарних днів.

Працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною 150 м і нижче, надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів незалежно від стажу роботи, а в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною до 150 м — 24 календарні дні із збільшенням на чотири календарні дні при стажі роботи на цьому підприємстві два роки і більше.

Працівникам лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів за Списком робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Список робіт, професій і посад працівників лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв, яким надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів, і Порядок застосування цього Списку затверджено постановою № 570.

Воєнізованому особовому складу гірничо-рятувальних частин надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, невоєнізованим працівникам гірничорятувальних частин — 24 календарні дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на два календарні дні, але не більше ніж 28 календарних днів.

Керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів відповідно у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України. Цей Порядок визначено постановою № 346.

Інвалідам I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, інвалідам III групи — 26 календарних днів.

Особам віком до 18 років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.

Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно відпрацьованому ними часу. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджено постановою № 278.

Положення ст. 6 Закону про відпустки щодо тривалості щорічної основної відпустки не поширюються на працівників, тривалість відпустки яким установлюється іншими актами законодавства, проте вона не може бути меншою за передбачену частинами першою, сьомою і восьмою цієї статті.

Так, для державних службовців ст. 35 Закону про держслужбу встановлено тривалість щорічної основної відпустки 30 календарних днів; для суддів — 30 робочих днів, у розрахунку на календарні дні — 35 календарних днів (п. 5 ст. 44 Закону про статус суддів); для прокурорів — 30 календарних днів (ст. 49 Закону про прокуратуру); для журналістів — 36 календарних днів (ст. 13 Закону № 540); працівникам, які працюють (перебувають у відрядженні) на територіях радіоактивного забруднення, надається щорічна відпустка тривалістю пропорційно відпрацьованому на цих територіях часу:

  • у зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення — 44 календарні дні;
  • у зоні гарантованого добровільного відселення — 37 календарних днів;
  • у зоні посиленого радіоекологічного контролю — 30 календарних днів (ст. 47 Закону № 796).

Відповідно до ст. 91 КЗпП та ст. 69 Господарського кодексу підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть установлювати додаткові порівняно із законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників, у тому числі щорічні відпустки більшої тривалості.

Графік відпусток і порядок його складання

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються керівником підприємства, установи, організації за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників.

Закон про відпустки не встановлює строку затвердження графіків надання відпусток. Але в Україні продовжують діяти Типові правила внутрішнього трудового розпорядку № 213. Пункт 20 цих Правил передбачає, що графіки відпусток складаються на кожен робочий рік не пізніше 5 січня.

Оскільки законодавчо не встановлено форми графіка відпусток, він складається у довільній формі.

При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Графіками відпусток, як правило, визначається місяць початку використання відпустки (інколи у графіку зазначаються два місяці: місяць початку відпустки і місяць її закінчення). Значно рідше зазначається конкретна дата початку відпустки.

За домовленістю сторін відпустку у графіку можна планувати також частинами. При поділі відпустки на частини слід враховувати, що одна основна безперервна частина має становити не менше ніж 14 календарних днів.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і роботодавцем, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

У разі якщо працівник відмовляється використати надане йому Конституцією, Законом про відпустки право на відпочинок (щорічну відпустку), і враховуючи те, що рішення про надання чи ненадання відпустки належить виключно до компетенції роботодавця, він має право в межах установлених графіком відпусток без заяви працівника видати наказ про надання йому відпустки.

Згідно зі ст. 139 КЗпП працівники зобов'язані своєчасно і точно виконувати розпорядження (накази) роботодавця. За їх невиконання працівника може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

При складанні графіка надання відпусток має враховуватися, що частиною 12 ст. 10 Закону про відпустки деяким категоріям працівників надано право на одержання щорічних відпусток за бажанням працівника в зручний для нього час, а саме:

  • особам віком до 18 років;
  • інвалідам;
  • жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
  • жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
  • одинокій матері (батьку), яка (який) виховує дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
  • дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
  • ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
  • ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551;
  • батькам — вихователям дитячих будинків сімейного типу;
  • в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою.

Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки за їх бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання в цих закладах.

Працівникам художньо-постановочної частини і творчим працівникам театрів щорічні відпустки повної тривалості надаються в літній період у кінці театрального сезону незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Право на відпустку до закінчення шести місяців роботи

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві.

Проте є категорії працівників, які відповідно до законодавства мають право на отримання щорічної відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на цьому підприємстві. Такі відпустки надаються:

  • жінкам — перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
  • жінкам, які мають двох дітей і більше віком до 15 років або дитину-інваліда;
  • інвалідам;
  • особам віком до 18 років;
  • чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;
  • особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;
  • сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
  • працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах і бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
  • працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;
  • працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
  • батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу.

Стаж роботи, що дає право на щорічну відпустку

При обчисленні стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, необхідно керуватися ст. 9 Закону про відпустки, відповідно до якої до стажу роботи, що дає працівнику право на щорічну відпустку, зараховуються такі періоди:

  • час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;
  • час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);
  • час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
  • час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 цього Закону, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), — до досягнення дитиною 16-річного віку;
  • час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше ніж 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;
  • час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
  • інші періоди роботи, передбачені законодавством.

Стаж роботи, що дає право на щорічну додаткову відпустку

До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки (статті 7 та 8 Закону про відпустки), зараховуються:

  • час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;
  • час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
  • час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

При цьому якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

Перенесення відпусток

Щорічну відпустку за ініціативою роботодавця як виняток може бути перенесено на інший період лише за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо вплинути на нормальний хід роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше ніж 24 календарні дні буде використана в поточному робочому році.

Щорічну відпустку на вимогу працівника може бути перенесено на інший період у разі:

  • порушення роботодавцем терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки;
  • несвоєчасної виплати роботодавцем заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки.

При цьому щорічну відпустку може бути перенесено на інший період або продовжено в разі:

  • тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку;
  • виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;
  • настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами;
  • збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням.

При перенесенні щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і роботодавцем. Навіть при продовженні невикористана частина щорічної відпустки не використовується працівником на власний розсуд, а має надаватися шляхом видання роботодавцем наказу.

Поділ відпустки на частини

Відповідно до ст. 12 Закону про відпустки щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше ніж 14 календарних днів.

Згідно зі ст. 8 Конвенції про оплачувані відпустки розбивка щорічної оплачуваної відпустки на частини може бути дозволена компетентним органом або іншим відповідним органом у кожній країні. Якщо інше не передбачено в угоді стосовно роботодавця і зацікавленої особи, яка працює за наймом, і за умови, що тривалість роботи такої особи дає їй право на це, одна з таких частин відпустки складається принаймні з двох безперервних робочих тижнів.

Відповідно до зазначеного основна безперервна частина відпустки тривалістю не менше ніж 14 календарних днів є однією з частин щорічної відпустки, яку може бути надано працівнику на його прохання. При цьому ця частина відпустки не обов'язково повинна бути першою її частиною.

Нормою ст. 12 Закону про відпустки передбачено можливість поділу щорічної відпустки на частини, а не обов'язок роботодавця поділити її на частини, як того бажає працівник.

Оскільки кінцеве рішення щодо надання працівникові відпустки приймає роботодавець, з метою недопущення втрат робочого часу, беручи до уваги виробничі обставини, він може погодитися, а може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, а також може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі.

У разі поділу щорічної відпустки на частини невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. Не буде також порушенням, якщо працівник використає частину щорічної відпустки в наступному робочому році.

Відкликання з відпустки

Статтею 79 КЗпП та ст. 12 Закону про відпустки передбачено, що відкликання із щорічної відпустки допускається за згодою працівника і лише у випадках, передбачених законодавством. Це, зокрема:

  • для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків;
  • для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства, установи, організації.

Відкликання із щорічної відпустки допускається лише за таких умов:

  • погодження працівника;
  • основна безперервна частина відпустки (до відкликання чи після нього) має становити не менше ніж 14 календарних днів;
  • невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику після закінчення дії причин, за якими працівник був відкликаний з відпустки, або за згодою сторін переноситися на інший період з додержанням вимог ст. 12 Закону про відпустки.

Особливий порядок відкликання з відпустки встановлено для державних службовців.

Згідно зі ст. 20 Закону про держслужбу за рішенням керівника органу державні службовці можуть бути відкликані із щорічної або додаткової відпустки. Таким чином, по-перше, таке відкликання може відбуватися без згоди державного службовця, по-друге, підстави прийняття керівником такого рішення значно ширші, ніж встановлені у ст. 12 Закону про відпустки.

При цьому частина невикористаної відпустки, яка залишилася, надається державному службовцю у будь-який інший час відповідного року чи приєднується до відпустки у наступному році.

У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.

Надання щорічної основної відпустки сумісникам

Відповідно до частини другої ст. 21 КЗпП працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Ця норма Кодексу дає змогу працівникам крім основного трудового договору укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.

Працівник, який уклав трудовий договір на роботу за сумісництвом, перебуває у трудових відносинах з підприємством, установою, організацією, фізичною особою і тому має право на оплачувану щорічну відпустку.

Це узгоджується також зі ст. 56 КЗпП, оскільки робота за сумісництвом є одним з різновидів роботи на умовах неповного робочого часу. Частиною третьою цієї статті при роботі на умовах неповного робочого часу гарантовано недопущення будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Відповідно до зазначеного щорічна основна відпустка сумісникам повинна надаватися такої самої тривалості, як і іншим працівникам відповідної професії, що працюють з повним робочим часом, і оплачуватися згідно із законодавством.

Відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Оплата відпустки сумісникам чи виплата компенсації за невикористану відпустку провадиться відповідно до законодавства. Розраховують відпускні в такому самому порядку, як і за основним місцем роботи.

Випадки надання відпустки без збереження заробітної плати

Законом про відпустки передбачено надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати: відпусток, що надаються працівникам за їх бажанням в обов'язковому порядку (ст. 25), і відпусток, що надаються за згодою сторін (роботодавця і працівника) (ст. 26).

Особливості оформлення наказу (розпорядження) про надання відпустки

Оформлення щорічної та інших видів відпусток, що надаються працівникам відповідно до чинного законодавства, здійснюється за типовою формою № П-3, затвердженою наказом № 489, або за спрощеною формою. Такий наказ видається у двох примірниках: перший (оригінал) залишається у відділі кадрів, другий (копія) — передається до бухгалтерії. Підписується наказ начальником (майстром) цеху (відділу, дільниці) та керівником підприємства (організації).

На підставі наказу (розпорядження) про надання відпустки відділ кадрів робить відмітки в особовій картці за формою № П-2 працівника, а бухгалтерія здійснює відповідні розрахунки. При наданні відпустки без оплати разом із зазначенням кількості днів відпустки зазначається «без оплати».

Невикористані відпустки у разі звільнення працівника

Статтею 3 Закону про відпустки встановлено, що за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки (ст. 3 Закону про відпустки).

Ненадання роботодавцем найманим працівникам щорічних відпусток повної тривалості у терміни, визначені Законом про відпустки та КЗпП, є грубим порушенням законодавства про працю, за що він може бути притягнутий до відповідальності згідно із законодавством.

Слід звернути увагу на таке: якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років, він має право використати ці відпустки, а в разі звільнення незалежно від підстав йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток згідно зі ст. 24 Закону про відпустки.

Законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, воно не містить заборони надавати щорічні відпустки у разі їх невикористання.

«Гарячі лінії»

Дата: 21 лютого, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42