Податок на прибуток
Тема: Податок на прибуток

Особливості оподаткування нерезидентів

Порядок оподаткування доходів, виплачених нерезиденту або його постійному представництву, визначено ст. 160 Податкового кодексу, якою врегульовано відносини між нерезидентами та платниками податку на прибуток — резидентами України під час виплати доходів таким нерезидентам, отриманих ними на території України.


Згідно з визначенням, наведеним у Податковому кодексі, нерезиденти — це: іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні; фізичні особи, які не є резидентами України (пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Постійне представництво — це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів.

З метою оподаткування термін «постійне представництво» включає:

  • будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об'єкт чи пов'язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов'язаних з таким майданчиком, об'єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців;
  • надання послуг (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, нерезидентом через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, пов'язаного з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців у будь-якому дванадцятимісячному періоді;
  • резидентів, які мають повноваження діяти від імені виключно такого нерезидента, що тягне за собою виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені цього нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, на складах, з яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу).

Постійним представництвом не є:

  • використання споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації;
  • зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента;
  • направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер (пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Порядок визначення доходів та ставки податку

Під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміють:

  • проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом;
  • дивіденди, які сплачуються резидентом;

  • роялті;
  • фрахт;
  • доходи від інжинірингу;
  • лізингову/орендну плату, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди;
  • доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента;
  • прибуток від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм розділу ІІІ Податкового кодексу;
  • доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України;
  • доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України;
  • винагороду за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України;
  • брокерську, комісійну або агентську винагороду, отриману від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів;
  • внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;
  • доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї);
  • доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів;
  • інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України.

Пунктом 160.2 ст. 160 Податкового кодексу встановлено, що із суми зазначених вище доходів та за їх рахунок резидент України повинен утримати податок за ставкою 15%, крім фрахту, який оподатковується за ставкою 6% згідно з п. 160.5 цієї статті Кодексу.

Винятком з цього правила є доходи, отримані у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Органи ДПС щороку повинні надавати нерезидентам довідки (українською мовою) на підтвердження сплати податку.

Відповідальність за повноту утримання і своєчасність перерахування податку до бюджету несе платник, який здійснює виплату нерезиденту (п. 152.8 ст. 152 Податкового кодексу).

Податок сплачується до бюджету під час таких виплат, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, що набрали чинності з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати.

Таким чином, норма п. 160.2 ст. 160 Кодексу встановлює зобов'язання щодо утримання податку з доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України за основною ставкою 15% та одночасно робить виняток для доходів нерезидента, перелічених у пунктах 160.3 — 160.6 ст. 160 Податкового кодексу.

Водночас цим Кодексом передбачено і пільгові умови для оподаткування таких доходів, зокрема, якщо положеннями чинних міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, передбачено інші ставки оподаткування, діють саме вони.

Приклад

Підприємство «А», зареєстроване у м. Києві, на 100% є дочірнім підприємством британської фірми «В». Дивіденди, що виплачуються цій фірмі у I кварталі 2012 р., є доходами з джерелом походження з України, тому підлягають оподаткуванню згідно з нормами п. 153.3 ст. 153 і ст. 160 Податкового кодексу.

У цьому випадку слід сплатити:

  • авансовий внесок зподатку наприбуток при виплаті дивідендів урозмірі 21% без зменшення суми дивідендів насуму такого податку;
  • податок здоходів нерезидентів (дивідендів) урозмірі 15% зарахунок таких доходів.

Проте за наявності міжнародної угоди між Україною та Великою Британією про уникнення подвійного оподаткування такі дивіденди оподатковуються згідно з міжнародною угодою за умови підтвердження того, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також іншими документами, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Винятки із правил оподаткування доходів нерезидентів

До винятків із загальних правил оподаткування доходів нерезидентів згідно з п. 160.3 ст. 160 Податкового кодексу належить оподаткування прибутків нерезидентів, отриманих у вигляді доходів від безпроцентних (дисконтних) облігацій або казначейських зобов'язань. Такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою п. 151.1 ст. 151 Податкового кодексу, тобто у 2012 р. — за ставкою 21% у такому порядку:

  • базою оподаткування єприбуток, який розраховується якрізниця між номінальною вартістю безпроцентних (дисконтних) цінних паперів, сплаченою або нарахованою їхемітентом, таціною їхпридбання напервинному чивторинному фондовому ринку;
  • придбання або продаж зазначених цінних паперів може здійснюватися від імені таза рахунок нерезидента виключно його постійним представництвом або резидентом, який працює від імені, зарахунок таза дорученням такого нерезидента;
  • зазначені резидент або постійне представництво нерезидента несуть відповідальність заповне ісвоєчасне нарахування тавнесення добюджету податків, утриманих під час виплати нерезиденту доходів від володіння процентними або безпроцентними (дисконтними) цінними паперами.

При цьому центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, встановлює порядок надання резидентами або постійними представництвами нерезидента розрахунку податкових зобов'язань нерезидентів і звітів про утримання та внесення до відповідного бюджету податків, установлених п. 160.3 ст. 160 Кодексу.

Доходи нерезидента, що не підлягають оподаткуванню

Пунктом 160.4 ст. 160 Податкового кодексу визначено, що не підлягають оподаткуванню доходи, отримані нерезидентами у вигляді:

  • процентів або доходу (дисконту) на державні цінні папери або облігації місцевих позик, або боргові цінні папери, виконання зобов'язань за якими забезпечено державними або місцевими гарантіями, продані чи розміщені нерезидентам за межами території України через уповноважених агентів — нерезидентів;
  • процентів, сплачених нерезидентам за отримані державою або до бюджету АР Крим чи міського бюджету позики (кредити або зовнішні запозичення), які відображаються в Державному бюджеті України або місцевих бюджетах чи кошторисі Нацбанку України, або за кредити (позики), які отримані суб'єктами господарювання та виконання яких забезпечено державними чи місцевими гарантіями.

Особливості оподаткування доходів за міжнародними договорами

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування щодо повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначено ст. 103 Податкового кодексу.

Так, відповідно до п. 103.1 цієї статті застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити згідно з міжнародним договором України.

Виходячи з норм п. 103.2 зазначеної статті резидент України (податковий агент відповідного нерезидента) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, за умови, що такий нерезидент є фактичним власником (бенефіціарним отримувачем) доходу і резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Бенефіціарним отримувачем (фактичним власником) доходу вважається особа, що має право на отримання таких доходів (абзац перший п. 103.3 ст. 103 Податкового кодексу).

Водночас згідно з абзацом другим цього пункту бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, проте є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або тільки посередником щодо такого доходу.

Тобто для цілей оподаткування відповідно до міжнародного договору нерезидент не може бути посередником, який діє на субліцензійних умовах. Він повинен бути безпосереднім власником такого доходу.

При цьому відповідно до абзацу другого п. 103.2 ст. 103 Податкового кодексу пільгове оподаткування податком дозволяється тільки за умови надання нерезидентом резиденту України (податковому агенту такого нерезидента) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 цієї статті.

Підставою для такого оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом резиденту України (податковому агенту такого нерезидента) довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4 ст. 103 Податкового кодексу).

Пунктом 103.5 цієї статті встановлено, що така довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована та перекладена відповідно до законодавства України.

Довідка, що підтверджує резидентський статус нерезидента для застосування переваг міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування, має бути належним чином перекладена відповідно до законодавства України.

Правильність перекладу довідки з однієї мови на іншу засвідчує нотаріус, якщо він знає відповідні мови. В іншому випадку переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Резидент України, який виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року (п. 103.8 ст. 103 Податкового кодексу).

Згідно з п. 103.10 цієї статті у разі неподання нерезидентом довідки доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до податкового законодавства України.

Податок на прибуток нерезидента, який здійснює діяльність на території України через постійне представництво

Пунктом 64.5 ст. 64 Податкового кодексу визначено порядок взяття на облік постійного представництва в органах ДПС. Факт провадження господарської діяльності нерезидентом через постійне представництво оформляється актом, форму якого затверджено наказом № 998.

Згідно з п. 160.8 ст. 160 цього Кодексу суми прибутків нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює діяльність незалежно від такого нерезидента.

У разі якщо нерезидент провадить діяльність не лише в Україні, а й за її межами, і при цьому не визначає прибуток від діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, то сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності.

Такий відокремлений баланс має бути погоджено з органом ДПС за місцезнаходженням постійного представництва.

Розрахунок оподатковуваного прибутку та податку на прибуток нерезидента, який здійснює діяльність на території України через постійне представництво, складається за формою, затвердженою наказом № 115 (далі — Розрахунок 1).

У разі якщо прибуток нерезидента з джерелом його походження з України неможливо визначити шляхом прямого підрахунку, оподатковуваний прибуток визначається органом ДПС як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7.

Постійне представництво, податкові зобов'язання якого визначаються із застосуванням коефіцієнта 0,7, складає також окремий розрахунок оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента за формою, затвердженою наказом № 115 (далі — Розрахунок 2).

Резиденти України, які надають агентські, довірчі, комісійні та інші подібні послуги з продажу чи придбання товарів, робіт, послуг за рахунок і на користь тільки даного нерезидента (у тому числі укладення договорів з іншими резидентами від імені і на користь даного нерезидента), утримують і перераховують до відповідного бюджету податок з доходу, отриманого таким нерезидентом із джерел в Україні, визначений у порядку, передбаченому для оподаткування прибутків нерезидентів, що здійснюють діяльність на території України через постійне представництво. При цьому такі резиденти не підлягають додатковій реєстрації в органах державної податкової служби як платники податку (п. 160.9 ст. 160 Податкового кодексу).

Крім розрахунків 1 та 2 наказом № 115 також затверджено додатки до такої звітності. Зокрема, це додаток ПН «Звіт про виплачені доходи нерезидентам та утриманий з них податок», додаток ВП «Розрахунок податкових зобов'язань за період, у якому виявлено помилку(и)» та «Відомості».

Додаток ПН призначено для відображення доходів, зазначених у п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу, що виплачувалися у звітному періоді нерезиденту, та утриманого з них податку.

Додаток ВП заповнюється лише в разі самостійного виправлення помилки попереднього періоду у складі звітного/звітного нового Розрахунку. У разі якщо виправлення помилки здійснюється через уточнюючий розрахунок, додаток ВП не подається.

Додаток «Відомості» призначено для розшифрування звільненої від оподаткування діяльності.

Вищезазначені додатки заповнюються до Розрахунку 1 та Розрахунку 2.

Звітність подається до органу ДПС протягом 40 днів після закінчення звітного кварталу. Розрахунки подаються наростаючим підсумком у гривнях без копійок.

Загальний порядок розрахунку оподатковуваного прибутку постійного представництва

Прибуток, отриманий нерезидентом із джерелом походження з України, визначається за формулою

П = Д — Св — В,

де Д — суми доходів звітного (податкового) періоду (визначаються згідно зі статтями 135 — 137 Податкового кодексу);

Св — собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг;

В — сума інших витрат звітного (податкового) періоду (визначається згідно зі статтями 138 — 143 зазначеного Кодексу з урахуванням правил, установлених ст. 152 цього Кодексу).

Крім того, об'єктом оподаткування є дохід (прибуток) нерезидента з джерелом походження з України, оподатковуваний за нормами ст. 160 Податкового кодексу.

Базою оподаткування податком на прибуток постійного представництва є грошовий вираз прибутку як об'єкта оподаткування, що визначається за нормою ст. 134 з урахуванням статей 135 — 143 Податкового кодексу. А сам податок на прибуток нараховується платником податку самостійно за ставкою, визначеною ст. 151 з урахуванням розділу ХХ Податкового кодексу (на 2012 р. — 21%).

Нерезидент, який провадить діяльність не лише в Україні, а й за її межами, і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності через постійне представництво в Україні, має визначати суму прибутку в Україні на підставі складання відокремленого балансу фінансовогосподарської діяльності.

Відокремлений баланс фінансово-господарської діяльності — це баланс доходів, які постійне представництво отримало б від здійснення діяльності незалежно від нерезидента, відокремлених від загальної суми доходів нерезидента на підставі відповідного розрахунку, та витрат, понесених безпосередньо постійним представництвом.

Оподатковуваний прибуток — це різниця між відокремленими доходами постійного представництва та понесеними ним витратами.

Для обчислення відокремлених доходів постійного представництва шляхом прямого підрахування платник податку подає до органу ДПС дані про:

  • загальні обсяги отриманих доходів тапонесених витрат від провадження господарської діяльності нерезидента загалом;
  • загальну кількість працівників (загальна кількість працівників для постійного представництва нерезидента єсередньою кількістю працівників протягом звітного (податкового) періоду);
  • вартість основних засобів нерезидента (вона має зазначатися нена конкретну дату, наприклад накінець звітного періоду, аяксередня вартість протягом усього звітного (податкового) періоду).

Такі дані мають бути завірені податковою службою у країні резиденції, належним чином легалізовані та перекладені українською мовою. При складанні Розрахунку 1 ці показники платник податку відображає у рядку 01 таблиці 1 та у рядках 01, 04, 07 таблиці 2 цього Розрахунку.

Крім того, якщо в країні резиденції через існуючі правила нерезидент подає податкову декларацію про доходи раз на рік або раз на півріччя, зазначені дані за інший податковий період можуть бути засвідчені аудитором (аудиторською фірмою). Якщо податкові періоди збігаються, тобто йдеться про дані за той самий податковий період, у якому податкова звітність подається у країні резиденції, дані мають бути засвідчені тільки податковою службою країни резиденції.

Якщо представництво не має змоги надати засвідчені дані щодо загальних обсягів отриманих доходів та понесених витрат від здійснення господарської діяльності нерезидента загалом, загальної кількості працівників та вартості основних засобів нерезидента, Розрахунок 1 не подається. У такому випадку орган ДПС самостійно визначає такому представництву оподатковуваний прибуток. Це робиться через застосування до сум доходів коефіцієнта 0,7. Постійне представництво, податкові зобов'язання якого визначаються із застосуванням коефіцієнта 0,7, складає «Розрахунок оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента, що здійснюється органом державної податкової служби» — Розрахунок 2.

Оподаткування офшорних витрат

Під терміном «нерезиденти, що мають офшорний статус» розуміють нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, які надали платнику податку виписку з правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента (п. 161.3 ст. 161 Податкового кодексу).

Податковий кодекс визначає особливі правила для оподаткування витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у нерезидентів з офшорним статусом.

Так, відповідно до абзацу першого п. 161.2 ст. 161 цього Кодексу у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки незалежно від того, чи здійснюється така оплата (у грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85% вартості цих товарів (робіт, послуг).

При цьому відповідно до абзацу другого зазначеного пункту правило, визначене цим пунктом, починає застосовуватися з календарного кварталу, що настає за кварталом, на який припадає офіційне опублікування переліку офшорних зон, встановленого Кабінетом Міністрів України (Кабінет Міністрів України затвердив перелік офшорних зон розпорядженням № 143-р).

Щодо витрат на рекламу, то рекламні послуги у повному розмірі не включаються до витрат у податковому обліку.

Крім того, не відносяться у повному обсязі до витрат отримані (придбані) у нерезидента з офшорним статусом:

  • послуги з консалтингу, маркетингу, реклами згідно з абзацом другим пп. 139.1.13 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу;
  • інжинірингові послуги згідно з пп. «а» пп. 139.1.15 цього пункту;
  • роялті, нараховані на користь нерезидента з офшорним статусом, згідно з пп. «а» пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 Кодексу.

Приклад

Підприємство у I кварталі 2012 р. оплатило й отримало від нерезидента, що має офшорний статус, товари на суму 150 000 грн., послуги з доробки товарів — на 1500 грн., послуги з фасування — на 12 000 грн., рекламні послуги — на 20 000 грн.

Таким чином, до складу витрат I кварталу у податковому обліку можна включити: вартість придбання товару — у сумі 127 500 грн. (150 000 х 85%), вартість послуги за доробку товару — у сумі 1275 грн. (1500 х 85%) та послуги з фасування — у сумі 10 200 грн. (12 000 х 85%).

Порядок заповнення додатка ПН до Розрахунку оподатковуваного прибутку та податку на прибуток нерезидента

Резиденти України, що виплачують доходи нерезидентам, керуються нормами п. 103.9 ст. 103 Податкового кодексу і подають звітність стосовно нерезидентів, яким було виплачено дохід у звітному періоді, у складі декларації з податку на прибуток. Такі доходи відображаються у додатку ПН до Розрахунку 1. Слід зазначити, що цей додаток заповнюється окремо щодо кожного нерезидента, якому виплачуються доходи.

Декларація з податку на прибуток містить відомості про суму податків, які утримуються при виплаті доходів нерезиденту протягом звітного податкового періоду.

Такі відомості відображаються наростаючим підсумком з початку року у рядку 17 «Сума податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам за звітний (податковий) період» декларації з податку на прибуток. Цей рядок є результатом розрахунків, проведених у додатку (ах) ПН до Розрахунку 1.

Дані рядка 17 попереднього періоду переносяться до рядка 18 «Сума податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року з урахуванням уточнень» декларації з податку на прибуток, а рядок 19 «Сума податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам, нарахована за результатами останнього календарного кварталу звітного (податкового) періоду» обчислюється як різниця (рядок 17 — рядок 18).

Сам додаток ПН до Розрахунку 1 складається з двох таблиць.

У таблиці 1 «Розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України» наводиться розрахунок податкових зобов'язань нерезидента в розрізі окремих видів отриманих ним доходів із джерел їх походження в Україні.

Таблиця 2 «Розрахунок прибутку від операцій з безпроцентними (дисконтними) облігаціями чи казначейськими зобов'язаннями» призначена тільки для визначення суми прибутку за безпроцентними облігаціями та казначейськими зобов'язаннями, тобто для визначення значення у колонці 3 рядка 16 таблиці 1. Тут прибуток визначається як різниця між ціною придбання цінних паперів та їх номінальною вартістю.

Приклад

Заповнення таблиці 1 додатка ПН до Розрахунку 1

Таблиця заповнюється наростаючим підсумком з початку податкового періоду. У колонці 1 зазначаються види доходів, отриманих нерезидентом у звітному періоді.

 

Сума доходів, яку вписують до колонки 3 цієї таблиці, визначається за правилами, наведеними у ст. 160 Податкового кодексу. Доходи, що не підлягають оподаткуванню, також включаються до загальної суми доходів, отриманих нерезидентом у звітному періоді (рядки 17, 18 таблиці 1 додатка ПН), однак податкові зобов'язання щодо них не визначаються.

 

Сума прибутку від операцій з безпроцентними (дисконтними) облігаціями та казначейськими зобов'язаннями до рядка 16 цієї колонки таблиці 1 переноситься з рядка 16 колонки 5 таблиці 2 додатка ПН.

 

У колонці 4 таблиці 1 зазначено ставку податку щодо кожного виду доходів. Вона визначається п. 151.1 ст. 151 Податкового кодексу з урахуванням п. 10 підрозділу 4 розділу ХХ цього Кодексу, проставляється у рядку 10 декларації і повторюється у відповідних колонках рядків 16 таблиць 1 і 2 додатка ПН.

 

Якщо міжнародним договором встановлюється інша ставка податку, то у колонці 5 таблиці 1 зазначається саме ця ставка для оподаткування. А у виносці додатка ПН додатково слід зазначити назву договору та норму, за якою застосовується передбачена договором ставка податку.

 

Коли податкові зобов'язання за всіма видами отриманих нерезидентом доходів розраховано, підсумок зазначається у рядку 20 таблиці 1 і переноситься до рядка 17 Податкової декларації з податку на прибуток.

«Гарячі лінії»

Дата: 28 березня, Четвер
Час проведення: з 10:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42