Митна справа
Тема: Інше

Нове у справлянні державного мита

З 01.11.2011 р. набрав чинності Закон про судовий збір, яким визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Прийняття зазначеного Закону було обумовлено тим, що сплату судового збору передбачено Кодексом адміністративного судочинства, Цивільним процесуальним і Господарським процесуальним кодексами.

Положеннями зазначених кодексів передбачено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати та розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачувався у порядку і розмірах, установлених законодавством для державного мита, тобто відповідно до Декрету про державне мито.

Підпунктом 2.7 п. 2 ст. 10 Закону про судовий збір внесено зміни до зазначеного Декрету, згідно з якими позовні заяви до суду, до господарського суду та апеляційні й касаційні скарги на рішення та постанови виключено з переліку об'єктів справляння державного мита.

Не врегульованим у цьому Декреті було питання щодо справляння державного мита при відчуженні рухомого та нерухомого майна з урахуванням оціночної вартості таких об'єктів, як це визначено Податковим кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

З урахуванням змін у законодавстві виникла необхідність у розробці нової редакції Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита.

Нову редакцію Інструкції затверджено наказом від 07.07.2012 р. № 811, що набрав чинності з 08.10.2012 р. (опубліковано в «Офіційному віснику України» від 08.10.2012 р. № 74).

Зазначимо, що як за нормами Декрету про державне мито, так і згідно з Інструкцією № 811 державне мито справляється за ставками у розмірах (частинах) неоподатковуваних(ого) мінімумів(у) доходів громадян і у відсотковому відношенні до відповідної суми документа (вартості відчужуваного майна тощо). Сплачується державне мито до вчинення дій, за які воно справляється, а у відповідних випадках — при видачі документів.

Згідно з п. 1 розділу ІІ Інструкції № 811 в усіх органах, які справляють державне мито, воно сплачується митними марками або через фінансові установи шляхом внесення коштів у готівковій формі або їх переказу в безготівковій формі.

На відміну від попередньої редакції Інструкції № 15 державне мито за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами, а також виконавчими комітетами сільських, селищних і міських рад сплачується до вчинення нотаріальних дій, а за видачу дублікатів нотаріально посвідчених документів, що є у справах нотаріальних контор,при їх видачі через фінансові установи шляхом внесення коштів у готівковій формі або їх переказу в безготівковій формі.

У разі звільнення від сплати державного мита платники повинні надавати документи, що підтверджують право на пільгу.

Відмовлення у вчиненні нотаріальних дій

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо:

  • вчинення такої дії суперечить законодавству України;
  • не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;
  • дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії;
  • є сумніви в тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;
  • з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яку в установленому порядку визнано недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;
  • правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у її статуті чи положенні, або виходить за межі її діяльності;
  • особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;
  • особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням.

Водночас нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. Тому на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови у письмовій формі та роз'яснити порядок її оскарження.

Вчинення нотаріальних дій місцевими радами

Звертаємо увагу на те, що відповідно до ст. 37 Закону про нотаріат у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії, як:

  • вжиття заходів щодо охорони спадкового майна;
  • посвідчення заповітів (крім секретних);
  • видача дублікатів посвідчених ними документів;
  • засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них;
  • засвідчення справжності підпису на документах.

Зазначені посадові особи органів місцевого самоврядування не мають права на оформлення документів, призначених для використання за межами державного кордону.

Державне мито за угодами, за якими одна сторона звільняється від сплати державного мита, сплачується другою стороною, яку не звільнено від сплати державного мита, або пропорційно за домовленістю сторін.

Відчуження майна

Інструкцією № 811 порядок справляння державного мита приведено у відповідність із нормами Податкового кодексу та інших нормативно-правових актів щодо сплати державного мита при відчуженні рухомого та нерухомого майна.

Згідно з розділом V цієї Інструкції при обчисленні суми державного мита за посвідчення договорів відчуження фізичними особами житлових будинків, квартир або їх частин, кімнат, садових (дачних) будинків, інших об'єктів нерухомості вартість таких договорів приймається виходячи із суми договору, але не нижче оціночної вартості такого майна, а за посвідчення договорів відчуження юридичними особами вищезазначених об'єктів нерухомостіне нижче балансової вартості з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості цих об'єктів і зносу на момент відчуження.

Розглянемо різні ситуації щодо справляння державного мита та посвідчення договорів.

Повернення державного мита

Сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках, передбачених ст. 8 Декрету про державне мито.

Порядок повернення державного мита встановлено розділом ІV Інструкції № 811, п. 2 якого передбачено, що повернення державного мита у національній валюті здійснюється за заявою платника органом Держказначейства України, на рахунок якого зараховано цей платіж. Повернення державного мита, сплаченого в іноземній валюті, здійснюється у валюті платежу з поточних рахунків в іноземній валюті, які відкрито на ім'я Держказначейства України в уповноважених банках, або у гривневому еквіваленті іноземної валюти, розрахованому за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Нацбанком України на дату повернення коштів з бюджету, з відповідних рахунків, відкритих в органах Держказначейства України, про що платник зазначає у своїй заяві.

Згідно з п. 3 Інструкції № 811 повернення державного мита здійснюється на підставі заяви платника, поданої ним протягом року з дня зарахування державного мита до бюджету, до відповідного органу, що контролює справляння надходжень державного мита.

Органи Держказначейства України здійснюють повернення платникам помилково або надміру сплачених сум державного мита за поданням органів, що контролюють справляння та надходження державного мита згідно з Порядком № 226.

Зазначене подання надається платником до відповідного органу Держказначейства України разом із заявою про повернення державного мита з бюджету та розрахунковим/касовим документом або копією (у разі повернення державного мита частково та якщо оригінал знаходиться у справі установи, що справляє державне мито), що підтверджує сплату державного мита до бюджету.

Для повернення державного мита у справах, що залишаються в установах, які справляють державне мито, в поданні цієї установи зазначається, що оригінал розрахункового/касового документа знаходиться у справі цієї установи.

Продаж автомобіля

Підпунктом «г» п. 3 ст. 3 Декрету про державне мито передбачено, що при укладанні договорів продажу рухомого майна за нотаріальне посвідчення договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів іншим особам державне мито справляється у розмірі 5% від суми договору, яка для обчислення державного мита має бути не нижчою дійсної вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму.

Зверніть увагу! Законопроектом № 11122 пропонується внести зміни до зазначеного підпункту Декрету про державне мито щодо зміни ставок державного мита.

Розірвання договору дарування

Відповідно до ст. 727 Цивільного кодексу дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред'явлення вимоги дарунок є збереженим.

У разі розірвання договору дарування обдарований зобов'язаний повернути дарунок у натурі. Тобто якщо подароване майно збереглося в обдарованого, то дарувальник має право розірвати договір.

Статтею 728 цього Кодексу встановлено, що до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік. Позовна давність — це встановлений законом строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, дарувальник при розірванні на свою вимогу договору дарування може протягом одного року звернутися до суду з вимогою про захист своїх порушених прав.

Видача документів на право виїзду за кордон

За видачу документів на право виїзду за кордон справляється державне мито (п. 5 ст. 2 Декрету про державне мито).

Згідно з пп. «б» п. 6 ст. 3 цього Декрету за видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон або продовження строку дії цього паспорта, зокрема на території України, державне мито справляється у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що діє на день сплати (17 грн. х 10 = 170 грн.).

Справляння державного мита, якщо пільга є у двох сторін договору

Відповідно до абзацу другого Інструкції № 811 державне мито за угодами, за якими одна сторона звільняється від сплати державного мита, сплачується другою стороною, яку не звільнено від сплати державного мита, або пропорційно за домовленістю сторін.

Таким чином, якщо при нотаріальному посвідченні договорів (угод) обидві сторони мають право на пільгу щодо сплати державного мита, то державне мито не сплачується.

Посвідчення договору довічного утримання

Статтею 744 Цивільного кодексу встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Обсяги обов'язків набувача встановлюються за згодою сторін у договорі. Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 344 цього Кодексу право власності на майно за договором, що підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення, а за договором про відчуження майна, що підлягає державній реєстрації, — з моменту такої реєстрації.

При цьому згідно зі ст. 745 Цивільного кодексу договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації при передачі набувачеві у власність нерухомого майна. Пунктом 3 ст. 3 Декрету про державне мито не встановлено окремої ставки державного мита за нотаріальне посвідчення договорів довічного утримання.

Отже, оскільки договір довічного утримання підлягає нотаріальному посвідченню та належить до договорів, які мають майновий характер, то державне мито справляється у розмірі 1% від суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, як за посвідчення інших договорів, що підлягають оцінці (пп. «д» п. 3 ст. 3 Декрету про державне мито). При цьому платником державного мита виступатиме фізична або юридична особа, в інтересах якої вчиняються нотаріальні дії.

Посвідчення договору про сплату аліментів на дитину

Відповідно до ст. 189 Сімейного кодексу батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, в якому визначити розмір і строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, встановлені цим Кодексом. Договір укладається в письмовій формі й посвідчується нотаріально. Пунктом 3 ст. 3 Декрету про державне мито не встановлено окремої ставки державного мита за нотаріальне посвідчення такого договору.

Отже, при нотаріальному посвідченні договору про сплату аліментів на дитину державне мито справляється у розмірі 1% від суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (пп. «д» п. 3 ст. 3 зазначеного Декрету).

Посвідчення додаткової угоди до іпотечного договору

Абзацом третім ст. 3 Закону про іпотеку передбачено, що іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість.

Статтею 55 Закону про нотаріат зазначено, що посвідчення правочинів щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, здійснюється за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї зі сторін відповідного правочину.

Згідно з пп. «ф» п. 3 ст. 3 Декрету про державне мито за нотаріальне посвідчення іпотечних договорів, а також за посвідчення договорів відступлення права вимоги за іпотечними договорами державне мито справляється у розмірі 0,01% від вартості предмета іпотеки, зазначеної в іпотечному договорі. Зміни та доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню (ст. 19 Закону про іпотеку).

Нерезидент — учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС: право на пільгу

Відповідно до ст. 1 Декрету про державне мито платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими органами.

Перелік фізичних та юридичних осіб, які звільняються від сплати державного мита, а також дій, за які не сплачується державне мито, наведено у ст. 4 Декрету про державне мито, п. 18 якої встановлено, що від сплати державного мита звільняються:

  • громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
  • громадяни, віднесені до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають до відселення чи самостійного переселення, або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 01.01.93 р. прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення — не менше трьох років;
  • громадяни, віднесені до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють і проживають або постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що станом на 01.01.93 р. вони прожили або відпрацювали в цій зоні не менше чотирьох років.

Таким чином, якщо особа, яка користується пільгами, передбаченими ст. 4 Декрету про державне мито, надає дійсне посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, то вона звільняється від сплати державного мита незалежно від резидентського статусу фізичної особи.