Податок на прибуток
Тема: Податок на прибуток

Податковий облік операцій з пов’язаними особами

Податковий облік операцій з пов'язаними особами має особливий порядок, який полягає в тому, що для цих операцій встановлено деякі обмеження щодо врахування доходів та витрат. Вони цілком обґрунтовані, оскільки досить часто такі операції стають причиною ухилень від сплати податків.
Розглянемо, хто для цілей оподаткування вважається пов'язаними особами, як визначається ціна товарів (робіт, послуг), як оподатковуються операції з пов'язаними особами.


Поняття та ознаки пов'язаних осіб

Пов'язані особи — це юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак:

  • юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку;
  • фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку;
  • посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім'ї;
  • платники податкуучасники об'єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання (пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені (пп. 14.1.263 п. 14. 1 цієї статті. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

Пов'язана особа здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку

Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти:

  • володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менше ніж 20% статутного фонду платника податку;
  • вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання в результаті:
  • надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку;
  • обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання;
  • обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання;
  • надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належать такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

Визначення ціни товарів (робіт, послуг)

Відповідно до ст. 189 Господарського кодексу ціна є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання, а в загальноприйнятому розумінні це грошовий вираз вартості товару (його одиниці).

Статтею 6 Закону про ціни встановлено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи; вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів (встановлений розмір плати за надання послуг).

Як передбачає Цивільний кодекс, договір між сторонами є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (ст. 626 цього Кодексу).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, визначених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Якщо ціну в договорі не встановлено і не може бути визначено виходячи з його умов, її визначають виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору (ст. 632 Цивільного кодексу).

Умови укладення договорів

Стаття 179 Господарського кодексу визначає загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання та встановлює, що господарські договори укладаються за правилами, визначеними Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Пунктом 3 ст. 180 Господарського кодексу встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії цього договору, тобто в господарських відносинах встановлення ціни є обов'язковим і вона є істотною умовою договору.

Господарським кодексом також визначено, що суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні, а також державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг) за винятком тих, на які встановлено державні ціни; вони визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін (ст. 190 Господарського кодексу).

Щодо визначення ціни згідно з нормами Податкового кодексу, то для цілей оподаткування застосовується таке поняття, як звичайна ціна.

Відповідно до пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу звичайною є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Правила визначення звичайної ціни наведено у п. 1.20 ст. 1 Закону про прибуток. Ці правила діятимуть до кінця поточного року, а починаючи з 01.01.2013 р. визначення звичайної ціни здійснюватиметься на підставі ст. 39 Податкового кодексу.

Згідно з пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону про прибуток обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право подати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми пп. 1.20.1 п. 1.20 цієї статті.

У разі якщо податковий орган дійде висновку, що ціна договору не відповідає рівню звичайних цін, то у такому випадку він має право здійснити донарахування податкових зобов'язань платника податку за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, — також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом (пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону про прибуток).

Оподаткування операцій з пов'язаними особами

Чинне законодавство не містить заборони на укладення договорів з пов'язаними особами.

Проте Податковим кодексом визначено окремий порядок оподаткування господарських операцій за участю пов'язаних осіб.

Так, відповідно до пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу у разі, якщо договірна ціна на товари (роботи, послуги), продані пов'язаним особам, відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на аналогічні товари (роботи, послуги), то доходи продавця у такому випадку визначатимуться податковими органами за звичайними цінами.

На таких самих принципах будується і врахування витрат платника податку, понесених у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, тобто якщо витрати на товари (роботи, послуги) відрізняються більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі самі товари (роботи, послуги), то у випадку завищення витрат покупцем більше ніж на 20% його витрати визначатимуться за звичайними цінами.

Таки самі правила діють і при врахуванні доходів і витрат у випадках сплати або отримання процентів за депозитами, кредитами (операціями фінансового лізингу), позиками, іншими цивільно-правовими договорами із пов'язаними з платником податку особами.

Зокрема, у випадках сплати процентів витрати платника визначаються відповідно до ставок, визначених у договорі, але не вищих за звичайну процентну ставку за депозит, кредит (позику) на дату укладення відповідних договорів.

У випадках отримання цих процентів платником податку доходи від них визначаються відповідно до ставок процента, зазначених у договорі, але не нижчих від звичайної процентної ставки за депозит, звичайної ставки процента за кредит (позику) на дату укладення відповідних договорів (пп. 153.2.5 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу).

Особливістю є і те, що не включаються до складу витрат витрати платника податку на оплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з ним фізичним особам у разі, якщо немає документальних доказів того, що таку оплату було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу витрат підлягає фактична сума оплати, але не більша, ніж сума, розрахована за звичайними цінами (пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 зазначеного Кодексу).

Крім того, існують певні застереження щодо визнання витрат у разі здійснення операцій з продажу/обміну товарів, виконання робіт, надання послуг пов'язаним з таким платником податку особам або за операціями з давальницькою сировиною, оскільки витрати, понесені у зв'язку зі здійсненням перелічених операцій, визнаються в розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу/обміну.

Отже, у податковому обліку операції з продажу/обміну товарів, виконання робіт, надання послуг з пов'язаними з таким платником податку особами не можуть призводити до виникнення збитків.

«Гарячі лінії»

Дата: 14 березня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42