Юридична практика
Тема: Податок на прибуток, ПДВ

Доведення протиправності правочинів, які не мають реального характеру

Справа 10

За результатами супроводження Кучерявою Тетяною Петрівною, заступником начальника управління — начальником відділу правового забезпечення діяльності та представництва інтересів органу ДПС у судах управління правової роботи ДПС у Хмельницькій області, справи № 2270/11783/11 за позовом ПП «М» до Шепетівської ОДПІ у Хмельницькій області ДПС про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо донарахування податку на прибуток на загальну суму 936 561,25 грн. та ПДВ на загальну суму 763 241,25 грн. судом апеляційної інстанції прийнято рішення на користь органу ДПС та залишено в силі оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Вінницький апеляційний адміністративний суд за переглядом справи встановив таке.

Органом ДПС проведено позапланову виїзну перевірку ПП «М», про що складено акт і прийнято податкові повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток.

Згідно з актом перевірки ПП «М» порушено норми п. 1.4 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, у результаті чого платником занижено суми ПДВ, та норми пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону про прибуток, що призвело до заниження податку на прибуток.

Щодо взаємовідносин ПП «М» та ТОВ «С» виявлено низку фактів, які є доказом відсутності реального здійснення господарських операцій, відображених у первинних документах за договором поставки з ТОВ «С», а також відсутності можливостей у ТОВ «С» вчинення дій, пов'язаних з виконанням договору поставки.

Зокрема, юридична адреса ТОВ «С» є адресою масової реєстрації, за якою зареєстровано 560 суб'єктів господарювання. Засновником, директором та головним бухгалтером цього товариства одноосібно є Особа 1, а інші працюючі відсутні. Господарським судом м. Києва ТОВ «С» визнано банкрутом, товарно-матеріальні цінності, реалізовані ним для ПП «М», товариство придбало у ТОВ «А». Вироком Дніпровського районного суду м. Києва засуджено Особу 2 (засновника та директора ТОВ «А») за частиною другою ст. 205 Кримінального кодексу, оскільки він умисними діями сприяв фіктивному підприємництву, тобто створив юридичну особу з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло матеріальну шкоду державі.

Щодо господарських операцій між ПП «М» та ПП «Л» з'ясовано таке. Протягом 2008 — 2009 рр. між цими суб'єктами господарювання укладено низку договорів. Водночас ПП «Л» знято з податкового обліку, оскільки протягом 2010 р. воно звітувало про відсутність діяльності. Основні фонди відповідно до поданої звітності з податку на прибуток підприємств відсутні. На ПП «Л» працює 1 особа — директор (Особа 3), він також є засновником підприємства.

Відповідно до пояснення Особи 3 жодних ремонтно-дорожніх робіт у період 2008 — 2009 рр. не проводилось, у тому числі для ПП «М», суб'єкта підприємницької діяльності згідно з договорами субпідряду зазначених робіт не наймав, жодних доручень на здійснення діяльності від імені ПП «Л» не надавав.

Окрім того, актом перевірки ПП «Л» органом ДПС установлено неможливість фактичного здійснення ПП «Л» господарських операцій через відсутність майна, інших матеріальних і трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

У процесі розгляду справи апеляційним судом установлено, що взаємовідносини між ПП «М» та його контрагентами ПП «Л» і ТОВ «С» згідно з нібито укладеними правочинами не мали реального характеру.

Із наведених підстав судова колегія апеляційного суду погоджується з доказами податкового органу щодо протиправного характеру правочинів, які по суті є нікчемними, та порушення норм податкового законодавства, що призвели до заниження податку на прибуток і ПДВ.